Трудова адаптація

1 ПОНЯТТЯ ТРУДОВИЙ АДАПТАЦІЇ. 3 2. ПЛАНИ ТРУДОВИЙ АДАПТАЦІЇ. 5 3. СТАДІЇ ПРОЦЕСУ ТРУДОВИЙ АДАПТАЦІЇ. 8 4. чинники трудовий адаптації. 10.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА. 12.

1 ПОНЯТТЯ ТРУДОВИЙ АДАПТАЦИИ.

Поняття «адаптація» (від латів. «adapto» — приспособляю) що запозичене зі біології і означає пристосування, приноровление до навколишньому середовищі. Трудова адаптація — це соціальний процес освоєння особистістю нової трудовий ситуації, у якому, на відміну біологічного, і як особистість, і трудова середовище надають активний вплив друг на одного й є адаптивно — адаптирующими системами. У такій ситуації можливі 3 шляху розвитку событий:

* особистість більшою мірою стимулюватиме трудову середу, а впливу трудовий середовища виявляться незначительными,.

* середовище надасть більший вплив на особистість, у своїй можливо зміна поведінки личности,.

* можна порівняти взаємовпливи особи і середовища друг на друга.

Поступаючи працювати, людина активно входить у систему професійних і соціально-психологічних відносин конкретної трудовий організації, засвоює нові йому соціальні ролі, цінності, норми, погоджує свою індивідуальну позицію із цілями і завданнями трудового колективу, цим, підпорядковуючи свою поведінку службовим розпорядженням цього підприємства чи учреждения.

Проте за вступі роботу людина вже певні цілі і ціннісні орієнтації поведінки, відповідно до якими формує свої вимоги до трудовий організації цього підприємства. Трудова організація, виходячи із власних цілей і завдань, пред’являє свої вимоги працівникові, для її трудовому поведінці. Реалізуючи свої основні вимоги, працівник і трудова організація взаємодіють, пристосовуються друг до друга, в результаті чого здійснюється процес трудовий адаптації. Отже, трудова адаптація — двосторонній процес між особистістю і від нової нею соціальної средой.

Адаптованість людини у конкретної трудовий середовищі проявляется:

* у його поведении,.

* за показниками праці, ефективності праці (його кількості, качестве),.

* в засвоєнні соціальної інформації та її практичної реализации,.

* у кар'єрному зростанні всіх видів активності (трудовий, суспільно — політичної, познавательной),.

* задоволеності різними сторонами трудовий деятельности.

(змістом праці, заробітною платою, організацією праці, умовами праці, морально-психологічним кліматом у створенні, можливістю загальноосвітнього і професійного росту і т.д.).

2. ПЛАНИ ТРУДОВИЙ АДАПТАЦИИ.

1. Професійна адаптація виявляється у певному рівні оволодіння професійними навичками і вміннями, у формуванні деяких професійно необхідних якостей особистості, у розвитку стійкого позитивного відносини працівника зі своєю професії. Професійна адаптація багато в чому виявляється у ознайомлення з професійної роботою, придбанні навичок професійного майстерності, вправності, необхідних для якісного виконання трудових обязанностей.

2. Соціально-психологічна адаптація залежить від освоєнні людиною соціально-психологічних особливостей трудовий організації, входження до сформовану у ній систему взаємовідносин, позитивному взаємодії з членами організації. Це включення працівника до системи взаємовідносин трудовий організації з її традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями. У результаті такий адаптації працівник поступово отримує інформацію про трудовий організації, її нормах, цінностях, про систему ділових та особистих взаємин у групі, про соціально-психологічної позиції окремих члени групи. Цю інформацію не засвоюється працівником пасивно, а співвідноситься з його минулим соціальним досвідом, з його ціннісними орієнтаціями і оцінюється їм. При відповідність інформації минулому досвіду працівника, його орієнтації, вона оцінюється позитивно, працівник починає приймати групові норми, поступово відбувається процес ідентифікації особистості із трудовою організацією. У результаті соціально-психологічної адаптації працівник входить у реальне життя організації, бере участь у ній, в нього встановлюються позитивні стосунки з колегами, безпосередній керівник, адміністрацією. Тобто новий працівник вживається у колектив, освоює системи цінностей, встановлює зв’язку й входить у відносини з рештою членів колективу та т.д.

3. Общественно-организационная адаптація — означає освоєння новими членами колективу структури організаційної системи, системи управління і обслуговування виробничого процесу, режиму праці та відпочинку і т.д.

4. Культурно-бытовая адаптація — це участь нових членів колективу, у традиційних для цього підприємства культурні заходи поза робочого дня. Характер цього виду адаптації визначається найвищим рівнем культури виробництва, розвитком його інфраструктури, загальним рівнем розвитку членів організації, члени якої пов’язані як відносинами для роботи, а й спільним досугом.

5. Психофізіологічна адаптація — це процес освоєння людиною сукупності умов праці. У сучасному виробництві морально старіють не лише техніка і технології, а й санітарно-гігієнічні норми виробничої обстановки. Поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці та побуту працівників, поява дедалі більшої кількості зручних і сучасних квартир, одягу, предметів туалету неспроможна не зашкодити виробничої діяльності. Сучасний працівник чуйно реагує на будь-які зміни суб'єктивно які сприймаються їм санітарно-гігієнічних норм комфорту, ритму праці та т.д. Матеріали багатьох досліджень свідчать у тому, що з робочих питання, пов’язані з санітарно-гігієнічними нормами комфорту, дуже актуальны.

Також трудова адаптація ділиться на:

* первинну (при початковому входження працівника в виробничу среду);

* вторинну (на зміну робочого місця не без зміни чи з зміною професії, чи при істотні зміни среды).

Вона має складну структуру і становить єдність професійної, соціально-психологічної, суспільно-організаційній і культурно-побутової адаптации.

3. СТАДІЇ ПРОЦЕСУ ТРУДОВИЙ АДАПТАЦИИ.

У процесі трудовий адаптації працівник проходить такі стадии:

1. Стадія ознайомлення, де працівник отримує інформацію про ситуацію загалом, про оцінки різних дій, норми поведінки у коллективе.

2. Стадія пристосування — цьому етапі працівник переорієнтовується, визнаючи головні елементи нової виборчої системи цінностей, але ще продовжує зберігати чимало своїх установки.

3. Стадія асиміляції, коли здійснюється повне пристосування працівника до середовища, ідентифікація з новою группой.

4. Ідентифікація, коли особисті мети працівника ототожнюються з цілями трудовий організації, підприємства, фірми, акціонерного товариства, кооперативу і т.д.

По характеру ідентифікації розрізняють 3 категорії работников:

* безразличные,.

* частково идентифицированные,.

* повністю идентифицированные.

Ядро будь-який трудовий організації становлять повністю ідентифіковані працівники. Зазвичай, це ядро становлять не підлабузники, а найкваліфікованіші і сумлінні працівники. Швидкість адаптації залежить від багатьох чинників. Нормальний термін адаптації до різних категорій працівників становить від однієї у три роки. Невміння ввійти у трудову організацію, адаптуватися у ній, викликає явище виробничу краще й соціальної дезорганизации.

4. чинники трудовий адаптации.

Чинники трудовий адаптації - це, що впливають протягом, терміни, темпи та наслідки цього процесу. Чинники діляться на суб'єктивні і объективные.

Об'єктивні - це фактори (у трудовій організації - пов’язані з виробничим процесом), які у меншою мірою залежить від працівника. Це рівень організації праці, механізація і автоматизація виробничих процесів, санітарно-гігієнічні умови праці, розмір колективу, розташування підприємства, галузева спеціалізація і т.д.

До суб'єктивним (особистісним) чинникам относятся:

* соціально-демографічні характеристики працівника (підлогу, вік, освіту, кваліфікація, стаж роботи, соціальне ситуацію і т.д.);

* соціально-психологічні (рівень домагань, готовність трудиться, практичність, швидкість орієнтації у виробничому ситуації, самоконтроль й уміння діяти раціонально, комунікабельність, сприйняття себе і можливість формувати в інших почуття відповідальності держави і т.д.);

* соціологічні (ступінь професійного інтересу, ступінь моральної й матеріальну зацікавленість в ефективності та якість праці, наявність установки для підвищення кваліфікації, і освіти і т.д.).

ВИКОРИСТАНА ЛИТЕРАТУРА.

1. Ромашов О.В.

Соціологія праці: Учеб. посібник. — М.: Гардарики, 1999. — 320с.

2. Еникеев М. И., Кочетков О.Л.

Загальна, соціальна, і юридична психологія. Короткий енциклопедичний словник. М.: Юридична література, 1997. — 448 с.

3. Веснин В.Р.

Практичний менеджмент персоналу. Допомога за кадрову роботу — М.:

Юристъ, 1998. — 496 с.

4. Карпов А.В.

Психологія менеджменту. Учеб. посібник. — М.: Гардарики, 1996. — 584 с.