Сражения російсько-японської війни

Сражения російсько-японської войны

Волков У. А.

Готовясь до війни Росією, Японія мала насамперед і за будь-яку ціну завоювати панування на море. Без цього все подальше боротьба її із могутнім північним сусідом ставала абсолютно безглуздою. Маленька острівна імперія, позбавлена запасів мінерального сировини, як окремо не змогла в цьому випадку перекинути війська і підкріплення до місць бойових дій на Маньчжурії, але з зуміла ще й захистити свої власні військово-морські бази й порти від бомбардувань їх російськими кораблями. Годі було ще й забезпечить нормальну судноплавство, тоді як від регулярної і безперебійної доставки вантажів залежала робота всієї японської промисловості. Убезпечити себе від цілком реальної загрози із боку російського флоту японці могли лише завдавши випереджаючого, несподіваний удару місцях зосередження кораблів ворога. Такими ударами, ще до його офіційного оголошення війни, й почалися воєнних дій на Японському морі.

Подвиг «Варяга»

27 січня (9 лютого) 1904 р.

В ніч на 27 січня 1904 р. 10 японських міноносців раптово атакували російську ескадру віце-адмірала Старка, що стояла осіб на зовнішньому рейді Порт-Артура, і торпедували броненосці «Ретвізан» і «Цесаревич», і навіть крейсер «Паллада». Пошкоджені кораблі надовго вибули з експлуатації, забезпечивши Японії істотне перевага може.

Второй удар противника був нанесений по які у корейському порту Чемульпо бронепалубному крейсеру «Варяг» (їм командував капітан 1 рангу Всеволод Федорович Руднєв) і канонерського човні «Кореєць» (командир — капітан 2 рангу Григорій Павлович Бєляєв). Проти російських кораблів японці кинули цілу ескадру контр-адмірала Сотокити Уріу, до складу якої входили важкий броненосний крейсер «Асама», 5 бронепалубных крейсерів («Тиеда», «Наніва», «Ниитака», «Такатихо» і «Акасі»), авізо «Чихайя» і аналогічних сім міноносців.

Утром 27 січня японці пред’явили командирам російських кораблів ультиматум з вимогою до 12 годин залишити нейтральний порт, погрожуючи у разі атакувати «Варяг» і «Кореєць» безпосередньо в рейді. Командири які перебували у Чемульпо французького крейсера «Паскаль», англійського «Тэлбот», італійського «Ельба» і американської канонерського човни «Виксбург» ще й напередодні отримали повідомлення японського адмірала про майбутньому нападі його ескадри з російськими кораблі. Їх протест проти порушення нейтрального статусу порту Чемульпо командувачем японської ескадрою ні узятий до уваги. Захищати російських силою зброї командири кораблів міжнародної ескадри не збиралися, що й повідомили В.Ф. Руднєву, що з гіркотою відповів: «Отже, мій корабель — шматок м’яса, кинутий собакам? Нічого не скажеш, мені нав’яжуть бій — прийму його. Здаватися я — не збираюся, хоч би як була великою японська ескадра». Повернувшись на «Варяг», він оголосив команді: «Виклик більш як сміливий, але приймаю його. Не ухиляюся від бою, хоча маю від уряду офіційного повідомлення про війну. Упевнений щодо одного: команди „Варяга“ і „Корейця“ боротимуться до останньої краплі крові, усім приклад безстрашності в бою і цілковиту зневагу до смерті».

В 11 годину. 20 хв. крейсер «Варяг» і канонерская човен «Кореєць» підняли якорі і попрямували до виходу з рейду. Японська ескадра чекала російських у південної краю острова Філіп. Найближче до виходу з рейду стояла «Асама», і саме з неї виявили які йшли назустріч «Варяг» і «Кореєць». Адмірал Уріу наказав розклепати якірні ланцюга, оскільки часу на підвищення і збирання якорів вже був. Кораблі почали спішно витягуватися на плесо, у процесі перебудовуючи в бойові колони, відповідно до отриманої напередодні диспозиції.

При виявленні російських кораблів на щоглах «Нанивы» було порушено сигнальні прапори з пропозицією здатися без бою. Але Руднєв вирішив на сигнал не відповідати і зробив зближення з ворожої ескадрою. «Кореєць» йшов кілька лівіше «Варяга».

На відстані 10 кілометрів від Чемульпо у острова Йодолми стався бій, що тривав близько години. Японські крейсера рухалися сходящимся курсом, притискаючи російські кораблі до обмілини. У 11 годину. 44 хв. на щоглах флагманської «Нанивы» був піднято сигнал про відкриття вогню. Через хвилину броненосний крейсер «Асама» почав пристрілювання зі знарядь носовій вежі.

Первый залп ліг попереду «Варяга» з гаком перельотом. На подив російських, японські снаряди вибухали навіть за ударі про воду, піднімаючи величезні стовпи води та клуби чорного диму.

«Варяг» і «Кореєць» відкрили вогонь. Щоправда, перші залпи із канонерським човни дали великий недоліт, й надалі артилерійську дуель з ворогом російський крейсер вів практично самотужки. Тим часом щільність вогню із боку противника збільшилася: у бій вступили кораблі другої групи. Російський крейсер повністю переховувався за величезними водяними стовпами, що з гуркотом те й справа злітали рівня бойових марсів. Надбудови і палубу обдавало градом осколків. Попри людських втрат, «Варяг» енергійно відповідав ворогу частим вогнем. Головна мета його комендорів стала «Асама», яку невдовзі вдалося шпигат. Тоді, у атаку" на крейсер пішов ворожий міноносець, але хто першим ж залп з «Варяга» пустив його за дно.

Однако японські снаряди продовжували терзати російський корабель. Дванадцятирічним годину. 12 хв. на уцілілих фалах фок-щогли крейсера було порушено сигнал «П» («Спочинок»), що означало «Обертаю вправо». Потім було кілька таких подій, ускоривших трагічну розв’язку бою. Спочатку ворожий снаряд перебив трубу, у якій було покладено все стернові приводи. Через війну некерований корабель вирушив на каміння острова Йодолми. Майже водночас іще одна снаряд вибухнув між десантним знаряддям і фок-щоглою. У цьому загинув весь розрахунок гармати № 35. Осколки влетіли в прохід бойової рубки, смертельно поранивши сурмача і барабанщика; командир крейсера відбувся легким пораненням і контузією. Подальше управління кораблем довелося перекласти на кормове кермове відділення.

Внезапно пролунав скрегіт, і корабель, здригнувшись, зупинився. У бойової рубанні, миттєво оцінивши становище, дали машині «самий повний тому», але було пізно. Тепер «Варяг», який розгорнувся до противнику лівим бортом, був нерухому мішень. Японський командувач, помітивши скрутне становище російських, підняв сигнал «Усім повернути на зближення з супротивником». Кораблі всіх груп лягли на новий курс, одночасно ведучи вогонь з носових знарядь.

Положение «Варяга» здавалося безнадійним. Противник швидко наближався, а який сидів на каменях крейсер щось міг зробити. Саме на цей короткий час він отримав найважчі ушкодження. Снаряд великого калібру, пробивши борт під водою, вибухнув вуглярі ямі № 10, в 12.30 восьмидюймовый снаряд вибухнув в вугільної ямі № 12. Вода початку підступати до топкам, екіпаж негайно приступив до її откачиванию усіма готівкою. Аварійні партії під вогнем ворога стали підбивати пластири під ці пробоїни. І сталося диво: крейсер сам, немов знехотя, сповз з мілині" і заднім ходом відійшов від небезпечного місця. Не спокушаючи більш долю, Руднєв наказав лягти на зворотний курс.

Впрочем, ситуація і далі лишався дуже великою. Хоча воду відкачували усіма засобами, «Варяг» продовжував кренитися на лівий борт, яке осипав град ворожих снарядів. Але, на подив японців, «Варяг», збільшивши хід, впевнено пішов у бік рейду. Через вузькості фарватеру переслідувати російських могли лише крейсера «Асама» і «Чіода». Невдовзі японцям довелося припинити вогонь, оскільки їх снаряди почали падати поблизу кораблів міжнародної ескадри. Итальянскому крейсеру «Ельба» навіть довелося від цього перейти вглиб рейду. У 12.45 припинили вогонь і росіяни кораблі. Бій закінчився.

Всего під час бою «Варяг» випустив 1105 снарядів: 425 — 152-мм, 470 — 75-мм і 210 — 47-мм. У збереглося вахтовому журналі «Варяга» зазначено, що його комендорам вдалося потопити ворожий міноносець і завдати лінкор серйозно пошкоджено двом японським крейсерам. За даними закордонних спостерігачів, після бою японці поховали в бухті Асан 30 убитих і мали на кораблях більш 200 поранених. Відповідно до офіційного документа (санітарному звіту за війну), втрати екіпажу «Варяга» склали 130 людина — 33 убитих і 97 поранених. Загалом у крейсер потрапило 12—14 великих фугасних снарядів.

Руднев французькою катері вирушив у англійський крейсер «Тэлбот», щоб домовитися про перевезення екіпажу «Варяга» на кораблі й повідомити про плановане знищенні крейсера безпосередньо в рейді. Проти вибуху «Варяга» заперечував командир «Тэлбота» Бейлі, мотивуючи свою думку великий скученностью кораблів на рейді. О 13-й годину. 50 хв. Руднєв повернувся на «Варяг». Спішно зібравши котрі постраждали офіцерів, він зазначив їм про намір і незабаром отримав їх підтримку. Відразу ж розпочали перевезенні поранених, та був і лише екіпажу на кораблі. У 15 годину. 15 хв. командир «Варяга» направив на «Кореєць» мічмана У. Балка. Командир «Корейця» Г. П. Бєляєв відразу зібрав військовий рада, у якому офіцери вирішили: «Майбутній за півгодини бій — не дорівнює, викликає марна кровопролиття… без заподіяння шкоди супротивнику, тому необхідно… підірвати човен…». Екіпаж «Корейця» перейшов до французький крейсер «Паскаль». У 15 годину. 50 хв. Руднєв зі старшим боцманом, обійшовши корабель і лише переконавшись, що вона нікого не залишилося, зійшов із нього разом із матросами трюмных відсіків, які відкрили кінгстони і клапани затоплення. У 16 годину. 05 хв. вибухнув «Кореєць», у 18-ти годину. 10 хв. ліг на лівий борт і сховався під водою «Варяг», в $ 20 годину. було підірвано пароплав «Сунгари».

«Варяг» було затоплено на невеличкий глибині — під час відпливу корабель оголювався майже діаметральною площині на виборах 4 м. Японці вирішили їм заволодіти і розпочали підйомним роботам. У 1905 року «Варяг» його підняли і відправлений у Сасебо. Там крейсер був і потім став до ладу ескадри віце-адмірала Уріу під назвою «Сойя», але кормі, під японськими ієрогліфами, рішенням імператора Муцухіто, на визнання військового подвигу, було залишено напис золотою слов’янською в’яззю — «Варяг». 22 березня 1916 року Росія викупила свій прославлений крейсер, що було повернуто колишню назву. У 1917 р. корабель перебував на ремонті у Великобританії й від Жовтневої революції було продано металобрухтом. Проте доля і море були спрямовані проти такого кінця «Варяга» — в 1922 р. під час своєї останнього походу він затонув біля берегів Шотландії 60 миль південніше Глазго.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.