Форт Росс в історіографії США

Форт Росс в історіографії США

Майничева А. Ю.

Форт Росс, перше поселення російських письменників у Каліфорнії, було створено 1812 р. і скасовано в 1841 р. Протягом майже понад тридцять років служив опорним пунктом Российско-Американской компанії, що займалася промислом хутрових звірів і торгівлею на американському континенті. Форт був традиційну російської архітектури дерев’яну фортеця, у якій розміщувалися всі необхідні будівлі. Після звільнення з поселення російських, земля кілька разів перепродавалась різним власникам, проте перші будинку форту зберігалися. Нині Форт Росс входить до складу національного заповідника штату Сонома. У фортеці організований музей. Історія форту є чудовим прикладом розвитку поселень російських на нових їм землях. Вона тим паче цікава, що значно повторювала обставини вкорінення на сибірських територіях XVII — XVIII ст., але у «освіченому» XIX в. У даний статті зроблено спробу простежити по опублікованим у США роботам інформацію про російської фортеці, що розташовувалася узбережжя Тихого океану.

Следует відзначити, що цікавість до історії Форту Росс ув американській історіографії був невеликий, з кінця XIX в. до нашого часу публікації по цій проблемі налічується чи десяток. По інформаційної насиченості та змісту вони різнорідні — від ювілейного альбому до серйозного етнографічного исследования.

В 1893 р. побачила світ стаття Чарльза З. Гріна (Charles P. S. Greene) [Greene, 1977], що у 1970;ті рр. була надрукована й у збірнику, присвяченому російським і в Америці. Чарльз З. Грін зібрав численні інформацію про Форте Росс, вписавши в історичний фон перших десятиліть XIX в. на американському континенті. Він повідомляв діяльності Российско-Американской компанії, про русско-испанских відносинах, навів і свої враження відвідання форту. Автор помічає, що поселення справила значне вплив на історію Каліфорнії, пише, що «тут у протягом понад тридцять років існувала найсильніша у Каліфорнії російська фортецю із численним, добре збройним гарнізоном» [Greene, 1977].

В викладі Ч. Гріна підставу Форту Росс виглядає так. У 1808 р. лейтенант Іван Шматків зробив морської похід для попереднього огляду місцевості, і на початку 1809 р. кинув якір в затоці Бодега. Потім, під час другого походу 1811 р., він здійснив дослідження прилеглої території. Особливо йому сподобався ділянку у 20 миль від затоки. Це невеличке відкрите плато, звернене морю, відмежовувалася від решти місцевості кількома глибокими ущелинами, що йдуть у різних напрямах, тож його легко було захищати. Понад те, тут розташовувалися пасовища, ріс ліс, були проточна вода — ріка Слов’янка (згодом названа американцями Російської) і кращий клімат узбережжя. Хоча це ділянку, надалі якого Форт Росс, формально був у юрисдикції іспанців, Шматків купив би його у індіанців, заплативши три ковдри, три пари штанів, два сокири, три мотики, кілька ниток бус. Поселення було засновано 1812 р., коли Шматків прибув цього разу місце з 95 російськими та 80 алеутами. Вони приїхали до березні чи квітні, а у вересні міцність і село були побудовано. Причиною будівлі поселення було підставу пункту для збору хутр і перевалочну базу для колонії Ситки. [Greene, 1977].

Грин пише, що іспанцями і російськими встановилися цілком дружні відносини, чого було кілька причин. Панування Іспанії Америці було похитнуто. Іспанські війська не отримували достатнього постачання і, що змушувало їх закуповувати усі місці, а чи не везти через океан. Росіяни і іспанці кожен мали то, чого в іншого. Російським були потрібні каліфорнійські хутра і пшениця, що могли запропонувати обмінюватись вироби дерев’янний, заліза, шкіри, вироблені у Ситке і Форте Росс. У іспанців було і не одного легкого судна до того часу, поки вони купили кілька, побудованих російськими в Форте Росс. Попри взаємну вигоду створених відносин багато хто рік іспанські, та був мексиканські влади висловлювали свій протест російським по приводу окупації земель, не належав, попереджали їх необхідність залишити Форт. Для чого Шматків б не давав згоди, відповідаючи, що він лише підлеглий І що на вирішення питання взагалі треба поводитися до Баранову. Але апеляції в Ситку теж давали результату, оскільки Баранов перенаправлял їх до уряду до Санкт-Петербурга. Іспанський губернатор рапортував на свій уряд, докладаючи розрахунки чисельності військ піхоти і артилерії, необхідні виселення російських, але й разу я не отримав достатнього їхньої кількості. Переговори щодо Форту Росс мали характер слабких сперечань, особливо у тлі жорстоких баталій війни з Наполеоном у Європі іспансько-американської сутичок на американському континенті [Greene, 1977].

Обращают він увагу цікаві подробиці, що стосуються начальника форту, виду будинків фортеці і околиць. Так, Іван Шматків, колишній, у перших шість років існування колонії начальником форту, як у Ч. Грін, найбільше залишив себе спогадів. Іспанці його називали Пі де Палу — «дерев'яна нога», бо в нього був протез. Він був задирливим, гнівливою, але чесним дідом, яку міг чудово прийняти високих гостей, дивуючи їх досягненнями цивілізації, несподіваними у такому дикому місці, але правил підлеглими залізної рукою. Усі будівлі форту було побудовано під керівництвом і є свідченням його виняткових пізнань в фортификационном мистецтві, несподівані йому, оскільки він купцем, а чи не професійним солдатом [Greene, 1977]. У цьому зауваженні автор суперечить сама собі, оскільки сторінкою раніше вказує чин Кускова — лейтенант.

С щирим замилуванням Ч. Грін говорить про майстерності російських поселенців: «Сокира, нагадує сокиру, використовувався й у рубки дерев й у вытески виробів дерев’янний, майстерність людей було чудовим. По завершені всіх таких років колоди бастіонів прилягають так щільно друг до друга у кутках, де їх не зазнали гниття, що ні мине й лезо перочинного ножа, а поверхні первозданно рівні. Велика докладність властива усією їхньою роботі». Згадує він і величезний, колись добре доглянутий яблуневий сад, де любили гуляти російські офіцери з дружинами. У згаданій публікації 1937 р. А. П. Фарафонтова, американця російського походження, голови ділового комітету з питань створенню з Форту Росс пам’ятника російським і в Америці, навіть вказується, що «каліфорнійська яблуня пішла з Форту Росс» [Фарафонтов, 1937].

В 1896 р. з’являється невеличка книга Р. А. Томпсона (R. A. Thompson), названа «Російське поселення у Каліфорнії, відоме як Форт Росс, яке засноване 1812, скасоване в 1841 р., чи Чому російські прийшли і чого вони пішли» [Thompson, 1896]. Багато в чому повторюючи відомості статті Гріна, автор дає понад огрядні дами і великі інформацію про політичному й економічному становищу на американському континенті, вказує причини скасування форту. Цікавою деталлю є інформацію про топоніміці поселення, якому спочатку російськими було присвоєно назва Росс, іспанці ж його називали Ель Фуерто де Лос Русос чи Фуерто Русяво, а американці, потім котрі оселилися у Каліфорнії, почали називати його Форт Росс. Кілька насторожує назва, на думку автора, дане російськими, незвичайністю своєї форми. Однак у книзі М. Юбанк (N. Eubank) можна знайти уточнення, що сама назва, дане поселення І. Кусковым, звучало, як Форт Рус чи Форт Російський [Eubank, 1973], на жаль, це єдиний у названій книзі нагадування про російської фортеці.

Публикация Ф. Хатч (F. Hatch) присвячена присутності російських письменників у Каліфорнії, у ній є й світло сторінки, які розповідають про Форте Росс [Hatch, 1922]. Автор крім історичних описів дає замальовки сучасного йому стану околиць і будинків крепости.

В вже згадуваному виданні А. П. Фарафонтова, представляє собою альбом, виданий з любов’ю до 125-летнему ювілею російської фортеці, зібрані фотографії і малюнки, у яких показаний зовнішній вигляд будинків форту, серед які є і дуже рідкісні. Велику цінність представляють малюнки невідомого автора, у яких зображено фортеця у її початковому вигляді [Фарафонтов, 1937].

В 1976 р. виходить переклад англійською мовою записок Кирила Хлєбнікова, прикажчика Російсько-американської компанії, який із керівництвом Форту Росс. Більшість записок присвячена таким поселенням російських, як Новоархангельськ (Ситка) і Павловск, але йому деяку увагу він приділяє і Форту Росс. Здебільшого, автор описує взаємовідносини росіян із алеутами, креолами і індіанцями, наводить великі статистичні інформацію про населенні, готівковому майні, врожаї. У вашій книзі опубліковано незавершений малюнок І. Вознесенського, який зображає вид на фортеця (1840-е рр.) [Khlebnikov, 1976].

В початку 1990;х рр. видається дослідження колективу авторів, присвячене археології і етнічної історії Форту Росс [Lightfoot, Wake, Schiff, 1991]. Вчені поставили метою вивчення культурного взаємовпливу російського народу та місцевого населення, задля досягнення що вони послуговувалися відомостями, зібрані як його попередниками, і ними самими. Їм вдається показати, деякі види робіт, про які склалося враження, що й виконували російські, кому приписувався виняткове майстерність, могли виконуватися і алеутами, і креолами. Серед цих робіт може бути, наприклад, ливарне і ковальське. Автори розглянули роль місцевого населення поліетнічному співтоваристві, створеному ХІХ ст., визначили області переважного проживання представників тих чи інших етнічних груп, їх роль громадському розподілі праці.

Итак, в історіографії США публікації про Форте Росс розпочато як збори особистих вражень і відомостей різноманітних, і у 1990;х рр. провели серйозне наукове дослідження одній з проблем існування полиэтничного співтовариства поселення. Разом про те, багато запитань залишилися не з’ясовані, наприклад, архітектура і конструктивні особливості будинків фортеці, зокрема сторожових веж, господарських будівель і часовни.

Работа виконано з допомогою грантів РГНФ № 02−01−329а. Проблеми вивчення етнічної культури східних слов’ян Сибіру XVII-XX ст. й форуми Міжнародного центру Вудро Вільсона Інституту Кеннана, G-3−0346 «Культура меншин в багатонаціональних країнах», Вашингтон, США, 2002 р.

Список литературы

Фарафонтов А. П. Форт Росс, аванпост колишньої слави Росії у Америці (до 125-летнему ювілею). 1812−1937 р. — Форт Росс, 1937. — 24 p.

Colonial Russian America: Kyrill T. Khlebnikov’s reports, 1817−1832. Portland, 1976. — 180 p.

Eubank, N. The Russians in America. Minneapolis, 1973. — 86 p.

Greene Charles P. S. Fort Ross and the Russians. 1893 // Russians in America. 1727−1970. N.Y., 1977. — pp. 41−51.

Hatch, F. The Russian advance into California. University of California, 1922. — 56 p.

Lightfoot, K., Wake, A., Schiff, A. The Archaeology and Ethnohistory of Fort Ross. California. 1991. -220 p.

Thompson, R. A. The Russian settlement in California, Known as Fort Ross, founded 1812, abandoned 1841. Why the Russians came and why they left. Santa Rosa, 1896. — 70 p.