Военно-технические й економічні основи Військової доктрини

Военно-технические й економічні основи Військової доктрины

Студент: Новиков Борис Юрійович, група 324

Санкт-Петербургский державний нститут точної механіки і оптики

(Технический университет)

Факультет військово-морського обучения

май, 2000

Введение

Неотъемлемым принципом існування будь-якого живого організму є боротьба про життя. Визначаючи як поведінка, але й вид істот, це є основою еволюційних процесів, є рушієм дій кожного тварини як окремої особини, як і члена групи. Безумовно примітивна у одноклітинних, вже у комах здатна підкоряти собі соціальну організацію та влитися приймати цікаві форми, а й у хордовых вона він може виявлятися різноманітними ритуалами. Найбільш дивовижне і розвинене нині істота цієї планети — людина — активні учасники битву за їхню виживання. Ми розселилися майже в усій території суші, а наявністю розуму і пристосованому для використання знарядь праці і тілу, ми не досягли неймовірною мощі за впливом на навколишню середу. Та не позбулися, і, мабуть через деякого відставання духовно-морального розвитку від швидкості розвитку техніки, навряд чи скоро позбудуться загроз своєї ж безпеки. Якщо відкинути великі стихійні лиха, лише одне може серйозно загрожувати людині - інший. Межвидовая боротьба змінилася конфліктами між популяціями, найчастіше практично майже однаковими по зовнішнім виглядом, мови оригіналу й способу життя. Зараз ворожнеча різних популяцій через ареалу проживання і інтелектуальних ресурсів, окремих соціальних груп через нерівномірний розподіл необхідних благ і предметів престижу, громадських об'єднань є із питань ще віри і переконань неминуча. Адже перехід до задоволенню потреб вищих рівнів, сприяють духовному розвитку і творчим проявам, неможливий без забезпечення спокою упродовж свого життя (піраміда потреб Маслоу).

Важнейшим досягненням людей області свого захисту було створення державних інститутів, які змінили власне стайные общинні і родові об'єднання. З одним боку племінна диктатура розрослася до імперських масштабів, а особистість стала втрачати свою волю і індивідуальність перетворюючись під державним гнётом в незначний гвинтик громадської машини, в тієї самої бездушного раба, але з іншого — таку форму громадської організації неминуча на шляху розвитку. Що й казати стосується недоліків соціальної структури та зловживань владою, це результат нашого сьогодення недосконалості і через кілька тисячоліть все історично змінитися на користь человека.

Армия — сила держави, економіка — її життя. Ці дві інституту нерозривно пов’язані самими умови існування держави. Забезпечити недоторканність територій і захист своїх інтересів у умовах «закону джунглів» без силовий підтримки важко. Створити атмосферу щодо дотримання прав кожного індивіда і збереження міцності створених громадських відносин без коштів малоймовірно. Ні одна держава неспроможна нехтувати своєю обороною як запорукою існування й економічної діяльністю як умовою збереження і розвитку наявних досягнень. Взаємини з іншими країнами визначаються тенденціями економіки і коригуються військової обеспеченностью.

В Конституції Російської Федерації зовнішня політика спільно з відносинами і питання та світу перебувають у одному підпункті [1, 71-к]. Не можна розділити інтереси держави та загрозу війни. Росії однією з найважливіших документів є Військова доктрина Російської Федерації. Він приймається Президентом Російської Федерації [1, 83-з; 4, 4.2−2], носить оборонний характер [2] і змінюється залежно від курсу країни у умовах. У його розробці важливе значення мають як пов’язані з обороною області економіки, а й спільний економічний потенціал. Військова доктрина є сукупність офіційних поглядів (установок), визначальних військово-політичні, військово-стратегічні і воєнно-економічні основи забезпечення військової безпеки Російської Федерации[2]. Саме останні і буде розглянуті мною далее.

Главная часть

Национальные інтереси Російської Федерації України в міжнародній сфері полягають у закріплення позицій Росії виглядала як великої країни — однієї з впливових центрів багатополярного світу… Національні інтереси Росії у міжнародної сфері містять у собі також захист здоров’я, гідності, права і свободи російських громадян там, зокрема із застосуванням у тих цілях заходів політичного, економічного й іншого характеру, повсюдне дотримання правами людини і неприпустимість подвійних стандартів у сфері [3, II].

Для відстоювання таких установок Росія має займати стійке місце у системі міжнародних відносин також мати глобальний політичної ваги, що організувати неможливо без твердої економіки, а наявність таких позицій додатково зміцнює її. Розвиток рівноправних і взаємовигідних відносин із провідними державами і інтеграційними об'єднаннями країн світу відповідає зовнішньополітичним інтересам Російської Федерації, сприяє зміцненню глобальної і учасникам регіональної безпеки, створенню сприятливих умов участі у світовому торгівлі, науково-технічному і кредитно-финансовом співробітництві [3, II]. Російської Федерації здійснює міжнародне військове (військово-політичне) і військово-технічне співробітництво, виходячи із власних національних інтересів, необхідності збалансованого вирішення завдань щодо забезпечення воєнної безпеки [2, III.6]. Російської Федерації здійснює міжнародне військове (військово-політичне) і військово-технічне співробітництво, з зовнішньополітичної і економічній доцільності, завдань забезпечення і військової безпеки Російської Федерації та її союзників, в відповідність до федеральним законодавством і міжнародними договорами Російської Федерації, з урахуванням принципів рівноправності, взаємної вигоди і добросусідства, з інтересів міжнародної стабільності, національної, регіональною безпекою та глобальної безпеки [2, III.7]. Пріоритетний значення Російська Федерація надає розвитку військового (військово-політичного) і військово-технічного співробітництва із державами — учасниками Договору колективної безпеки все Співдружності Незалежних Держав, з необхідності консолідації зусиль зі створення єдиного оборонного простору й забезпечення колективної і військової безпеки [2, III.8].

В сучасний перехідний час — становлення демократичної державності, багатоукладної економіки, перетворення військової організації держави, динамічною трансформації системи міжнародних відносин [2] - міжнародна ситуація, стан вітчизняної економіки, соціальна поляризація російського суспільства і загострення міжнаціональних взаємин створюють широкий, спектр внутрішніх та зовнішніх загроз безпеці країни. Внутрішні загрози обумовлені передусім істотним скороченням внутрішнього валовий продукт, зниженням інвестиційної, інноваційної активності та науково-технічного потенціалу, стагнацією аграрного сектора, розбалансуванням банківської системи, зростанням зовнішнього й внутрішнього державного боргу перед, тенденцією переважання в експортних поставках паливно-сировинний та енергетичною складових, і навіть імпорту устаткування, продовольства та предметів споживання, включаючи предмети першої необхідності. Послаблення науково-технічного і технологічного потенціалу країни, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах науково-технічного розвитку, відтік до інших держав фахівців та інтелектуальної власності загрожують Росії втратою її передових позицій у світі, деградацією наукомістких виробництв, посиленням зовнішньої технологічну залежність же Росії та підривом оборонної мощі держави. Загрозою безпеки Росії у соціальної сфері є розшарування суспільства до вузьке коло багатих і переважну масу малозабезпечених громадян, збільшення частки населення, який живе за межею бідності, зростання безробіття, посилення соціальної напруги. Наростання негативних проявів у сфері веде до їх зниження інтелектуального і продуктивного потенціалу Росії, скорочення чисельності населення, виснаження основні джерела духовного та розвитку, може призвести до втрати демократичних завоювань [3, III]. Отже економічну ситуацію країни безпосередньо з загрозою. Завоювання економічних позицій, і підвищення життя населення сприятливо позначиться і зміцненні мощі государства.

Защита Батьківщини є боргом і обов’язком громадянина Російської Федерації [1, 59.1]. Сюди входять як несення військової служби й стала готовність до обороні, а й якісне виконання своїх працівників обов’язків, стосовно як окремих підприємств. Головна мета військово-економічного забезпечення — задоволення потреб військової організації держави у фінансових засобах і матеріальних ресурсах [2, III.1].

Для справжнього громадянина неприпустимі дії шкодять країні. Негативні процеси в економіці лежать у основі відцентрових устремлінь низки суб'єктів Російської Федерації. Це призводить посилення політичної нестабільності, ослаблення єдиного економічного простору же Росії та його найважливіші складові - виробничо-технологічних і транспортних зв’язків, фінансово-банківської, кредитної та збору податкової систем, сприяє наростання загрози порушення єдності правового простору країни й навіть територіальної цілісності. Этноэгоизм, етноцентризм і шовінізм, які у діяльності ряду громадських формувань, і навіть неконтрольована міграція сприяють посиленню націоналізму та регіонального сепаратизму, релігійного екстремізму і створюють сприятливі умови до виникнення конфліктів. Економічна дезінтеграція, соціальна диференціація суспільства, девальвація духовних цінностей провокують посилення напруженості у відносинах регіонів і центру, бувши загрозу федеративного устрою і соціально-економічному укладу Російської Федерації [3, III]. Кожен має усвідомлення своєї невелику, але відповідальність у підтриманні світу і близько країни, заперечити небезпечну для здоров’я нації діяльність, усвідомити свій цивільний долг.

Основные завдання військово-економічного забезпечення:

своевременное і повному обсязі фінансове забезпечення розв’язуваних військової організацією держави завдань;

оптимизация витрат матеріальних ресурсів немає і коштів, спрямованих забезпечення і військової безпеки, підвищення ефективності їх використання основі взаємозалежного, скоординованого реформування всіх компонентів військової організації держав;

развитие науково-технічної, технологічної та виробничої бази країни, Збройних Сил Російської Федерації та інших військ, військової інфраструктури у сфері забезпечення і військової безпеки;

обеспечение правового захисту об'єктів інтелектуальної власності, які у продукції військового призначення, соціальній та технологіях їх розробки та виробництва;

интеграция цивільного й військового секторів економіки країни та координація військово-економічній діяльності держави у інтересах забезпечення військової безпеки;

создание інфраструктури держав з урахуванням вирішення завдань щодо забезпечення військової безпеки;

повышение рівня соціального забезпечення військових і цивільного персоналу Збройних сил Російської Федерації та інших військ, і навіть громадян, що працюють у оборонному промисловому комплексі;

обеспечение функціонування та вдосконалення систем мобілізаційної готовності і мобілізаційної підготовки економіки та населення;

накопление і зміст запасів коштів;

осуществление взаємовигідного міжнародного військового (військово-політичного) і військово-технічного співробітництва;

выполнение за міжнародні договори Російської Федерації в військово-економічній сфері [2, III.2].

Основные принципи військово-економічного забезпечення:

соответствие рівня фінансового і матеріального забезпечення військової організації держави потребам і військової безпеки і ресурсним можливостям держави;

концентрация фінансових, матеріально-технічних і інтелектуальних ресурсів на рішенні ключових завдань забезпечення воєнної безпеки;

государственная підтримка підприємств (виробництв) та шкільних установ (організацій), визначальних військово-технічну і технологічну стійкість оборонного промислового комплексу, і навіть його градоутворюючих підприємств, закритих адміністративно-територіальних утворень;

научно-техническая, технологічна, інформаційна та ресурсна незалежність з розробки й виробництві основних видів військової продукції [2, III.4].

В чорні роки війн економічна діяльність держави максимально спрямовано якнайшвидше досягнення нашої перемоги, й принципи функціонування в промисловості й ходу економічних відносин изменятся.

Основные напрями мобілізаційної підготовки економіки:

подготовка системи управління економікою до стійкого функціонування у період перекладу працювати за умов військового стану та у час;

создание, удосконалювання принципів і ефективне функціонування системи мобілізаційної підготовки органів структурі державної влади, і навіть організацій та підприємств, мають мобілізаційні завдання;

оптимизация і розвиток потребных мобілізаційних потужностей та об'єктів;

создание, накопичення, збереження і відновлення запасів матеріальних ресурсів у мобілізаційному і державному резервах;

создание і збереження страхового фонду конструкторської та програмах технічної документації для війни;

сохранение і розвиток об'єктів економіки, необхідні її стійкого функціонування та виживання населення час;

подготовка фінансово-кредитної, податкової систем і системи грошового звернення до режиму функціонування умовах воєнного стану;

разработка і вдосконалення нормативно-правової бази на мобілізаційної підготовки й перекладу економіки Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації і муніципальних утворень працювати відповідно до встановленими планами [2, III.5].

Среди основних завдань із забезпечення національної стратегії безпеки Російської Федерації перебувають піднесення економіки країни, проведення незалежного та соціально орієнтованої економічного курсу, подолання науково-технічної й технологічної залежності Російської Федерації від зовнішніх джерел, забезпечення рівноправного і взаємовигідного співробітництва Росії насамперед із провідними державами світу, підвищення і підтримку на достатньому рівні військового потенціалу держави [3, IV]. Якщо не вжити заходів для економічному зміцненню країни які ведуть до стабілізації й інших сфер держави неможлива повноцінне життя нації, жевріє загроза фізичного, технічного чи морального порабощения.

Заключение

Экономика визначає існуючу форму соціального устрою. З її розвитком збільшується й людський розвиток. Коли економіка відстає, а час нових громадських формацій прийшло, відбувається социально-техническая революція. Так каже діалектичний материализм.

О, а коли ти наступиш, світлу будучину?! Чи можливий чистий комунізм Карлу Марксу? Розцвіте чи Роза Миру Данила Андрєєва? Скільки тисячоліть пройде як зустрінуться руки людей? Без війн, без соціального нерівності, без хуліганів, без сміття — філософи та простий люд, матеріалісти і містики, люди будь-який національності хочуть одного. Поки що ж навіть Держава Платона залишається идеалом…

Список литературы

1) Конституція Російської Федерації від 25.12.1993, зі змінами від 09.01.1996, 10.02.1996, 09.06.2001.

2) Військова доктрина Російської Федерації від 21.04.2000.

3) Концепція національної стратегії безпеки Російської Федерації від 05.10.1999.

4) Федеральний й про оборону від 24.10.1992.