Значение і наслідки війни 1812 року

Значение і наслідки війни 1812 года Наполеоновское навала було дуже багато лихом для Росії. Були повністю зруйновані багато міст, загинув у вогні московського пожежі навіки зникли багато дорогоцінні реліквії минулого. Величезний збитки був нанесений в промисловості й сільського господарства. Згодом Московська губернія швидко оговталася від спустошення, а Смоленської і Псковської чисельність населення була за, ніж у 1811 року до середини века.

Но спільне лихо, як відомо, зближує людей. У боротьби з ворогом тісно згуртувалося населення центральних губерній, составлявшее ядро російської нації. Часом не тільки губернії, безпосередньо жертви навали, а й примыкавшие до них землі, що брали біженців і поранених, отправлявшие ратників, продовольство й, жили, в дні однієї життям, одним справою. Це значно прискорило тривалий і складного процесу консолідації російської нації. Тісніше зблизилися з росіянам і інші народи России.

Жертвенная роль, що випав частку Москви у драматичних подіях 1812 року, ще більше вивищила її значен6ие як духовного центру Росії. Навпаки, сановний Санкт-Петербург, двір, офіційне уряд виявилися другою плані подій. Про неї на той грізний протягом року би, майже забули. Олександру 1 не вдалося зблизитися з народом. І тому, напевно, він не любив Кутузова, що ні міг, на відміну від старому фельдмаршалу, запросто попити з селянами чай.

Война справила дуже сильний вразити сучасників. «Ми діти дванадцятого года"—говорили себе декабристи. «Гроза дванадцятого року» наклала незгладимий відбиток на творчість О.С. Пушкіна. Для її переказах зросли О. П. Герцен і Н. П. Огарьов. Вона не пройшла безслідно.

После наполеонівського навали виникло тривале відчуження між Росією і Францією. Лише наприкінці 19-го століття відносини поліпшилися, та був почалося зближення. У 1912 року у Росії широко зазначалося 100-ліття Великої Вітчизняної війни. На бій у Бородінській полі відбувся парад. Були покладено вінки до пам’ятника на батареї Раєвського, на могилу Багратіона. У села Горок, де перебував командний пункт російських військ, відкрили пам’ятник Кутузову. У торжествах брала участь французька військова делегація. На пагорбі у села Шевардина, звідки керував боєм Наполеон, було встановлено обеліск на згадку про про французьких солдатів і офіцерів, полеглих з полів Росії. Так, сто років, сталося примирення. Бо що неспроможні і повинні народи вічно зберігати образу друг на друга.

Русские війська не обмежилися вигнанням французів зі своїми території. Навесні 1813 року звільнена значної частини Польщі й російська армія вступив у Пруссію.

В лютому 1813 року і Пруссія уклали союзний договір, та був французи було з Берліна.

В подальшому обстановка змінилася. Наполеон зібрав нову армію, і навіть завдав ряд поразок військам союзників, але наприкінці кінців був розбитий і тільки з слабкому взаємодії союзних військ уникнув полону. У кінці 1813—начале 1814 року союзні армії переправилися через Рейн і вступили завезеними на територію Франції. У тому після запеклого опору капітулював Париж.

Наполеон був острова Ельба у Середземному морі. Але за рік він висадився французькою берега і без єдиного пострілу вступив у Париж. Цього разу його правління тривало всього сто днів. У червні 1815 року з полів біля селища Ватерлоо у Бельгії він зазнав поразки від з'єднаних сил англійської, голландської і прусської армій.

Война спричинила у себе ряд дипломатичних угод між країнами, котрі виступали проти наполеонівської Франції. У 1814 року у Відні був скликаний конгрес на вирішення питання про повоєнному устрої. У австрійську столицю з'їхалися представники 216 держав, але головну роль грали Росія, Англія й Австрія. По віденським угодам у складі Росії перейшла значної частини Польщі разом із Варшавой.

В 1815 року, коли конгрес у Відні закінчився, російський, прусський і австрійське монархи підписали угоду про священному союзі. Вони взяли він зобов’язання забезпечити непорушність рішень віденського конгресу. У подальшому спілки приєдналося більшість європейських монархів. У 1818—1822 роках регулярно скликалися конгреси священної спілки. Англія не вступив у союз, але активно його підтримувала.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.