Турку

Турку

На протязі свого існування Фінляндія комусь належала. Заздрісні сусідні держави буквально розривали країну в частини. Причин те що було кілька. По-перше, вдале з торгівлі розташування. По-друге, нечисленність населення і побудову, відповідно, багато безгоспною землі. Не скористатися такими благами просто грішно. Першими стежку до Фінляндії проклали вікінги. Брутальні переселенці облаштувалися на південному заході країни у VIII столітті та прибували там протягом трьох століть. За цей чималий термін в один Фінляндії знайшли пристановище купці з Німеччини та Росії. А на початку XII століття країна перетворилася на справжнє полі битви між Росією, Данією і Швецією. Причиною розбрату став контроль над торговими шляхами. Держави по-різному йшли до досягнення мети. Датчани діяли силою, вторгаючись в фінські землі. Шведи заявляли про права про країну через Папу Римського, а російські розпочали примусове хрещення населення східної Фінляндії. У 1229 р. Папа Римський ввів торгову блокаду же Росії та закликав до війни проти православної держави. Одинадцятирічна війна завершилася перемогою російських. Але не було останньою крапкою в суперечках за Фінляндію. Шведи не бажали здаватися. Безприкладну завзятість принесло свої плоди. Вже на початку середньовіччя Фінляндія стала герцогством у складі Швеції. Столицею герцогства було визначено місто Турку чи, як його звали шведи, Або.

Основным населенням міста були німці, шведи і тільки невеличкий відсоток фінів. Турку досі розмовляє двома мовами, навіть вулиці мають фінську і шведську варіанти назв. Це те небагато, що збереглося до нашого часу. Місто горів 20 раз. Кожен пожежа практично цілком прав Турку з землі. І уявити середньовічний Або можна тільки завдяки дивом вцілілій собору і вулиці, яка досі носить своє древнє назва Монастирська. Монастирську вулицю, як і багато сторіч тому за ніч замикають. Не з метою безпеки, бо як данина традиції. Затиснута невисокими будинками, брукована вуличка входить у «Велику стару «площа. Це серце Турку.

Основной визначною пам’яткою площі є Кафедральний собор — головний лютеранський храм як Турку, але й Фінляндії. Собор було споруджено понад 700 кримінальних років тому я. Будівництво нового кам’яного храму почалося дома колишньої дерев’яної церкви, коли було винесено рішення про перенесення Фінляндської єпархії в Або, на пагорб Униканкаре. Доти єпископська церква лежить у містечку Коройнен. За історію існування обриси собору неодноразово змінювалися. Виростали колони, бічні прибудови, а XV столітті звід собору було порушено до висоти 24 метрів. Кафедральний собор Турку — це свого роду усипальниця. У стінах поховано понад тисячі людина. Аж по кінця XVIII століття храм була останньою пристановищем для померлих. У бічних прибудовах — колишніх каплицях, досі збереглися склепи і саркофаги. Тіла героїв з минулого поховані й під важкими плитами собору. Цими могильних каменях досі можна прочитати деякі имена.

Турку XIII століття був вельми невеликим, але стратегічно важливим містом, найбільшим торговельним центром країни. Заморські купці привозили передусім сіль, сукна, прянощі й метали. Власне, і назву Турку походить від слова «торг ». Сполучній ниткою між містом і зовнішніх світом була ріка Аура. Але як товар потрапляв до міста, навантажені кораблі мали працювати з грізними мешканцями фортеці. Похмурий замок розташовувався у гирлі річки й був свого роду воротами до міста. Але тут розташовувався перший префект фінського герцогства, шериф фортеці Карл Гюставсон.

Век за століттям фортеця розросталася, достраивалась, перебудовувалася і наприкінці кінців, стала як військовим зміцненням, а й резиденцією шведських королів. Переломним історія замку є XVI століття. Розпочалося усе з візиту короля Гюстава Ваза. Перше перебування на фортеці було недовгим, і король знайшов її цілком на-дійною для бойових дій, але абсолютно непридатною проживання. Наступне відвідання замку розтяглося на всю зиму. І невдоволення переріс у роздратування. Похмурі й вогкі кімнати, в вікнах пергамент, випалені каміни, довгі вузькі середньовічні коридори і нестерпний холод. Гнів шведського короля пішов фортеці користь. Гюстав Ваза дає своєму 18-летнему синові Йохану, на той час вже герцогу Фінляндії, дозволу облаштування крепости.

Йохан оновлював замок відповідно до ідеалам Ренесансу. З’явилися нові опалювальні системи, збільшилися розміри вікон, цього разу місце вузьких коридорів прийшли широкі холи. Але справжні зміни у замку почалися зі приїздом польської принцеси Катаріни Ягелоники — нареченої Йохана. Катаріна була старше свого політичного майбутнього чоловіка на 11 років. Щоб не підкреслювати цю різницю у віці, художники на той час зображували 18-річного Йохана з за років довгою бородою. Вольова, розумна вродлива польська принцеса вже був якось збиралася заміж. Вибрав її хтось, а сам Іван Грозний. Польської принцесі пощастило — весілля вдалося уникнути. Пощастило їй й у шлюбі з Йоханом. Справжня католичка, вона зовсім не від хотіла змінювати своєї віри на лютеранську, яку исповедывал Йохан, і змогла наполягти своєму. На обручальном кільці Катаріни були вигравірувані слова: «Або нічого, або смерть ». У важкі життєві моменти польська принцеса неодноразово зверталася по пораду до кільцю, знаходячи єдино правильний ответ.

Катарина Ягелоника змінила як оздоблення замку, а й усю атмосферу у ньому. Безжизненно-серый замок перетворився на ошатний королівським палацом. На полях розтягнулися жовті турецькі килими, привезені Катаріною із Польщі. На жорстких лавках зарясніли шовкові і оксамитові подушки. Громіздкі скрині поступилися місцем зручною та гарного європейської меблів. Власниками замку позначилися ознаки розкоші, але в обідньому столі з’явилися виделки, про які і чули до приїзду. Єдине, що їй зірвалася змінити, то це традиційний набір страв. Варені яйця, риба, копчена ковбаса, рисова каша, хліб з шафраном і незмінно — пиво. Хмільний напій наливали до одного склянку на чотирьох, ні з жадібності, а, по причини високої вартості скла. Дорогих ємностей усім бракувало. На склянках були спеціальні насічки, щоб сусід не випив більше, ніж належить. Навколо столу їздив кораблик зі специями.

Тем щонайменше в замку залишалися й похмурі кімнати. У одній з таких нудився старшого брата Йохана Ерік XIV. Родичі погано ладнали, і причина того знаходилося шведське трон. Успадкував корону Ерік свого часу наказав вбити брата. Через кілька років Йохан відплатив родичу. Він заточив Еріка до темниці і став королем Швеції, отримавши спадок лише владу, а й війни. Шведські відносини з Росією залишалися напруженими. І попри те, що Йохану вдасться завершити 25-річну війну мирним угодою, суперечки за панування на фінських землях триватимуть до XIX века.

Война 1808−1809 рр. визначила останнього хазяїна фінських земель — Росію. Фінляндія набула статусу автономного Великого князівства у складі Російської імперії. Упродовж років правління російських фіни не знали жодної війни, крім нападу англо-французького флоту на Аландські острова. Замок остаточно втратив свою військове значення. Частину його ще приміщень перетворили на склади, інша половина стала в’язницею. Турку продовжує бути головним містом Фінляндії. Резиденція російських генерал-губернаторів розташовувалася на старої Великої площі домі Бринккала. Особняк використовувався як і готель для офіцерів і росіян мандрівників шляхетного походження. Бринккала протягом трьох років має славу самого гамірного вдома у місті. Нескінченні вечірки, що супроводжувалися ударами шампанського, дзенькотом биткою посуду і хвацькими піснями під гітарні перебори, були візитною карткою російських. Втім, галасливий особняк дуже дратував городян. А весела вдача російських офіцерів та солдатів мав надзвичайний успіх в місцевих панянок. Тиша у домі Бринккала настала в 1812 р., коли імператор Олек-сандр І вирішив перенести столицю Фінляндії з Турку Гельсінкі. Однак у колишній столиці до цього часу можна зустріти чимало людей російськими корінням, які, як і вся Фінляндія, 6 грудня піднімають тост на своїй незалежності, даровану Росією 1917 г.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.