Нівальні і субнівальні ландшафти

Нівальні і субнівальні геохімічні ландшафти, найбільш поширені у високогірній області Центрального Кавказу, розрізняються на рівні типів геохімічних ландшафтів. У нівальних ландшафтах жива речовина представлено одними лише накипними лишайниками («високогірна засмага» на скелях), дуже рідко в ущелинах скель зустрічаються мохи та окремі подушки злаків. У субнівального ландшафтах — перехідних від альпійських до нівальним — процеси біогенезу протікають більш інтенсивно, ніж у нівальних: з’являються фрагментарні грунти, мохи та лишайники, ділянки з рідкісною трав’янистою альпійською флорою (переважно злаки і осоки). Перехід від нижньої межі нівальних ландшафтів до верхньої межі субнівального поступовий, але чіткіше простежуються межа між ними. Оскільки фактичні дані про геохімію субнівального ландшафту поки відсутні, нівальні і субнівальні ландшафти розглядаються спільно. Описувані високогірні пояси включають велике число елементарних ландшафтів: скельні гребені, гірські схили, осипи і поверхні вирівнювання (рівні древніх льодовикових трогів); їх сполучення утворюють нівальні геохімічні ландшафти. Найбільшою різноманітністю відрізняються кінцеві басейни льодовиків, де широко представлені кінцеві і берегові морени, прильодовикові озера-загати, часто виконані озерно-льодовиковими відкладеннями; перевідкладені (перемиті) морени, що доходять до лісового поясу; збереглися у великих льодовикових трогових долинах ділянки флювіогляціальних терас. У підставах гірських схилів часто зустрічаються конуси виносу, рухливі осипи та ділянки гравітаційних накопичень. Для багатьох гірських річок в нівальному поясі характерні тіснини і каньйони, виконані флювіоглаціальними відкладеннями, в субнівальному — зруйновані гірські хребти та ділянки пролювіальних гірських схилів з безперервно поновлюваними селевими потоками.