Проблеми і перспективи розвитку рослинницького комплексу світу

Рослинницький комплекс має ряд проблем, які необхідно вирішити задля подальшого успішного його розвитку.

Проблема забезпечення продуктами харчування є для людства однією з найважливіших. Вона була актуальною ще наприкінці минулого сторіччя, а в XXI столітті перед світом постає серйозна загроза голоду. Уже сьогодні недоїдає 17% населення Землі, а через 10 років голодуючим може стати кожен четвертий житель планети. Для настільки песимістичного прогнозу, на жаль, є підстави: зменшення земель сільськогосподарського призначення, скорочення посівних площ, інтенсифікація робіт прискорила процес ерозії ґрунтів, а в багатьох країнах привела до порушення екологічної рівноваги (тому стала відбуватися консервація частини земель), зрошувальні площі скорочуються. Причиною проблеми забезпечення населення продовольством є нерівність у соціально-економічному розвитку країн і подекуди стихійні лиха. Такими регіонами є: в Африці - зона Кахель (райони на південь від Сахари), східна та центральна частина материка; в Азії - південна та південно-східна частини; в Південній Америці - гірські райони Анд і Амазонія. Але проблема забезпечення світу продовольством полягає не в тому, що в світі не вистачає сільськогосподарських продуктів, а тому, що розміщення їх виробництва не збігається з географією попиту на продовольство. Північна Америка та Західна Європа мають надлишок сільськогосподарських продуктів. Водночас у країнах, що розвиваються, продуктивність сільського господарства все ще занадто низька. Отже, шлях до розв’язання проблеми полягає в пошуку можливостей підвищення продуктивності сільського господарства, передусім країнами, що розвиваються. Як підрахували експерти FАО, до 2030 року світове виробництво зерна збільшиться на 20—21% і складе близько 2150 млн. т. Але це лише 80% від потреби. Виробництво м’яса зросте на 50—80 млн. т — до 230—268 млн. т при прогнозованій потребі в 300 млн.

Фонд народонаселення ООН для вирішення проблеми продовольства пропонує піти на запобігання руйнування земельних ресурсів і стабілізацію чисельності населення до 2050 року в межах 7,3 млрд. чоловік. [16.3].

Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення має раціональне використання землі, відновлення її родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь для промислового, житлового й транспортного будівництва. Тому проблема раціонального використання земельних ресурсів є однією з найважливіших. Особлива роль у стабілізації земельного фонду с/г належить рекультивації відпрацьованих кар'єрів.

Через надмірне використання хімічних речовин у рослинництві, більшість ґрунтів втрачають свою родючість. Тому розміщення даного комплексу стає ще більш нерівномірним, наслідком чого є продовольча проблема. Шлях вирішення цієї проблеми — розвиток сільськогосподарської науки і реалізація досягнень НТП.

Світовому сільському господарству загрожує серйозна небезпека. Така інформація міститься в опублікованому 3 грудня 2010 р. спеціальній доповіді Продовольчої комісії ООН. Представники комісії всерйоз стурбовані станом світового аграрного сектора, а також доступності його продукції для населення. Так, у доповіді говориться, що у світі вирощується більше 7 тис. рослинних культур, з них лише 150 доступні для більшості населення Землі. Комісія запропонувала членам ООН якомога швидше ратифікувати так званий Сільськогосподарський договір від 2010 р., що регламентує використання генетичних ресурсів у сільському господарстві, що попереджає нераціональне використання орних земель, а також контролює збереження врожаїв. Сільськогосподарський договір підписали 77 країн ООН, а також ЄС, однак до дійсного часу його ратифікували лише 33 країни. [16.2].

Щодо перспектив розвитку рослинницького комплексу, то у 2001 році значно збільшилася світова комерціалізація генетично модифікованих сільськогосподарських культур, причому основна частка збільшення приходиться на фермерів країн, що розвиваються. У цьому ж році площі землі, на яких культивуються генетично модифіковані продукти, збільшилися на 19%, досягши 52,6 млн. га. Сьогодні близько 5,5 млн. фермерів використовують ці технології, причому ѕ з них приходиться на країни, що розвиваються. Однак використання технологій генетично модифікованих сільськогосподарських культур в основному сконцентровано в 4 країнах: США вирощують 68% генетично модифікованих продуктів, Аргентина — 22%, Канада — 6% і Китай — 3%. Основними с/г культурами, вирощеними з використанням цієї технології, є соя — 63%, кукурудза — 19% і бавовна — 13%. Використання біотехнологій у сільському господарстві значно виросло в Китаї - вирощування генетично модифікованої бавовни збільшилося в 3 рази. Технологія вирощування генетично модифікованих культур не є панацеєю для сільського господарства. Проте, на сьогодні вона залишається основним інструментом для задоволення потреб у продовольстві. [16.1].

Отже, видно, що із розвитком науково-технічних досягнень майбутнє в рослинницькому комплексі є, воно повинно бути, адже ця галузь є основою харчування людини, але якими темпами буде розвиватися залежить від НТП.

Можливості збільшення виробництва сільськогосподарської продукції далеко не вичерпані. Шляхи до цього відомі і цілком досяжні: підвищення родючості ґрунтів, що пов’язане з успіхами агромеліорації та агрохімії; підвищення біологічної продуктивності сільськогосподарських культур шляхом впровадження досягнень сільськогосподарської генетики і селекції; ефективніше використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної маси та інші.