Історія Гонконгу

История Гонконгу

История Гонконгу не почалося з моменту появи тут англійців. Але тим саме вони почали тієї двигуном, яка надала цьому району небачені темпи развития.

Конечно, історія Гонконгу не почалося з моменту появи тут англійців. Але тим саме вони почали тієї двигуном, яка надала цьому району небачені темпи розвитку. Протягом тисячоліть ці місця були досить дикими і відсталими. До 1839 р., до початку першої опіумної війни, острів Гонконг був самотню дику скелю у морі, порослу лісом і чагарником. На острові було лише одна мікроскопічна рибацька сільце і більше нічого. Прибережні скелі служили ідеальним укриттям для піратів всіх кшталтів, котрі із задоволенням грабували торгові кораблі і відправляли на дно цілі каравани. Через ці місця проходили торгові маршрути європейців, і американців в Кантон — місто у гирлі Перлової річки — єдиний порт в усій величезної Китайської імперії, у якому європейцям дозволено з’являтися для збуту та купівлі товарів. Китай для Європи закрили, оскільки китайці вважали європейців варварами і дикими людьми. По суті, інакше й не могло, оскільки перші португальці, що з’явилися тут у XVI столітті, з спокійним серцем заходилися грабувати китайські кораблі і міста єдино по причини нехристиянської віри їхніх мешканців. Зрештою португальців, і з ними всіх європейців ізолювали в Макао. Але Макао був португальської колонією, а Великобританії потрібен мали певний опорний пункт, що у результаті як став Гонконг. Щоправда, сталося це відразу й не без проблем.

В в пізнє середньовіччя Європа із подивом відкрила собі новий чудовий напій — чай. То ми сьогодні говоримо про традиційне англійському чаюванні. Але для Англії чай був новими, а традиційним як раз для Китаю. Але китайці у принципі нічого не потребували. На все пропозиції англійців про взаємовигідній торгівлі вони відповідали, що й імперія настільки широка і багата, що ні потребує варварських товарах. Єдине, що китайці погоджувалися брати за чай — це срібло, для поповнення державної скарбниці від. Незабаром запаси срібла в Англії закінчилися, оскільки Китай нічого натомість не купував. Крім чаю до Європи також йшли кораблі з шовком і прянощами. Зрештою, європейці знайшли товар, який би пішов у Китаї на ура — індійський опіум. Але оскільки торгівля їм була заборонена, з усіма угодами стали відбуватися контрабандно. Розміри наркоторгівлі прийняли грандіозні розміри. Торговий баланс різко змістився у бік. Офіційні доходи імперської скарбниці різко впали, що викликало страшний гнів імператора. Саме з на цій причині в 1839 р. і було спалені ті ж самі 20 000 скринь із опіумом, які послужили яблуком розбрату. Англія привела у гирлі Янцзи цілу флотилію бойових артиллеристских кораблів. Втім, війною можна було назвати з великою натяжкою — так, кілька сутичок, які закінчилися в 1841 р. підписанням Нанкинского договору. Відтепер величезна країна відкрита для західного капіталу. З іншого боку, китайці були зобов’язані встановити іноземців митні пільги і п’ять нових портів, першим серед яких опинився Шанхай. Але головне — острів Гонконг навічно передали Великобритании.

Очень швидко Гонконг стає центром вільнодумства і вільнодумства. Китайська влада щось могли подіяти із своїми підданими у чужій вже території. Авантюристи, дезертири, злочинці, контрабандисти — усі вони чудово почувалися новому британської землі. Миттєво розплодилися антикитайські таємні суспільства — «Тріади ». І зробити з ними демократичні англійські закони щось могли. Паралельно йде бурхливий економічного зростання, що поступово перетворив Гонконг одного з економічно розвинених районів як Азії. Але й всієї планеты.

Самым модним районом нас дуже швидко стає пік Вікторії - пагорб, під назвою так, природно, на вшанування британської королеви. У 1885 р. тут проклали першу підвісну дорогу, та був і трамвайні шляху. Пік Вікторії та сьогодні самим престижним місцем в усьому Гонконгу. Знаменитий бордово-золотой пік трам підніме будь-якого хоче на висоту 554 метри. Звідси відкривається чудова панорама сучасно Гонконгу. Тут найкраще видно, у що перетворилася проста скеля у морі за якихось 150 років. Щоправда, сталося це відразу. У 1978 р. у Гонконзі побудували перший хмарочос, а сьогодні, що існували тут всегда.

Чтобы зміцнити свої позиції цьому ж районі, Англія спровокувала другу опиумную війну. У результаті вічне володіння їй були передані півострів Коулун і острів Стоункатер. А 1898 р. внаслідок чергових військових сперечань Британія отримує право оренди нових територій, що прилягають до островам на 99 років за символічну плату один долар. за рахунок цієї нехитрої операції територія Гонконгу разом збільшилася десять раз. Китай завжди стверджував, що це договори з Гонконгу було підписано їм під військовим тиском. Англія це заперечила, але однак законність самих договорів під сумнів хто б ставив. Отже, то годину розплати рано чи пізно мав статися. Воно й припало на 1997 г.

Еще раніше Ден Сяопін чітко дав зрозуміти, що Китай має наміру забрати Гонконг назад. Природно, зберігши у тому вигляді, якому є - «контексті жодна країна — дві системи ». Англійці спочатку мляво пручалися, намагаючись залишити у себе півострів Коулун та власне острів Гонконг, посилаючись на можливість законні договори, але цього нічого не вийшло. Тоді, у 1899 р. хто б міг припустити, що й через років Китай стане світової ядерної державою і легко зможе диктувати свої условия.

1 липня 1997 р. Гонконг передали під управління китайської адміністрації. Нині це особливий адміністративний район КНР на років зі своїми паспортом і кордоном. Функції оборони, природно, перейшли до КНР, та аж ніяк важить на повсякденному житті. Єдине, що свідчить, що у Гонконгу настала нова епоха, це державна символіка КНР.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.