Плавание і загадкове зникнення експедиції Лаперуза

Плавание і загадкове зникнення експедиції Лаперуза

Давненько ми з вами не борознили простори Світового Океану, дорогі читачі. Я взяти когось із англійських мореплавців, але конкретних планів з цього приводу у мене був, а ви тут одне із читачів надіслав лист із проханням розповісти про експедиції Лаперуза. Нічого не скажеш! Лаперуз. Франція. Уперед!

Быстрый зростання англійської колоніальної держави, який провадився з допомогою величезного королівського флоту і кораблів різних компаній, і приватних осіб, викликав у Франції тривогу, роздратування і заздрість. Франція стала приділяти значне увагу будівництва морського флоту і проведення дослідницьких експедицій, оскільки конкуренти не поспішали ділитися своїми знаннями. Було скоєно безліч чудових плавань, але поки ми розглянемо сьогодні лише експедицію, загадкове зникнення якої може і досі хвилює істориків.

В 1783 року почалося підготування морської експедиції, яка б перевершити за своїми результатам експедицію Бугенвиля, що закінчилась в 1769 року. Найкращі наукові сили Франції були до підготовці цієї експедиції, а Людовік XVI особисто курирував розробку маршруту експедиції й чітко давав цінні вказівки. Він також формулював реалізувати основні завдання майбутньої експедиції.

1 серпня 1785 року з Бреста вийшли фрегати «Астролябія «і «Бусоль ». Офіційної метою експедиції було визначити доцільності організації постійного китобійного промислу у морях. Ви повірили у це? Гадаю, що сучасники також дуже до цього вірили. «Буссолью «командував начальник експедиції граф Жан Франсуа де Гало Лаперуз. Він був досвідченим морським офіцером з великим стажем плавання, а починав він юнгою з п’ятнадцяти років. Крім те, що він був відомим бойовим офіцером (бився англійцям усім відомих морях і ненавидів їх), над його плечима був чотирирічний досвід плавань у північно-західних берегів Америки. «Астролябією «командував Поль Антуан де Лангль, що теж досить повоював англійцям.

Экипажи фрегатів налічували 223 людини, беручи до уваги практикантів, якими було учні Паризької військової школи. У екіпажі була набрана еліта військово-морського флоту Франції, а списки переглядав і стверджував особисто Людовік XVI. Ходить досить цікава історія у тому, що з кількаразових переписываниях списків виграв через недогляд однієї з писарів у яких зникла прізвище однієї з практикантів. Усе б нічого, але він став доволі відомий під назвою Наполеон Бонапарт. Багато исследованих цю обставину вказують, як на неспростовний факт. Можливо! Цікаво, хіба що тоді розвивалася світова історія без Наполеона?

Экспедиция пішла традиційним шляхом: через Атлантику й навколо мису Горн. Потім кораблі сягнули порту Консепсьон, повернули до острова Великодня, а звідти прибутку на острів Мауи в Гавайському архіпелазі. Відпочивши трохи на Гаваях, експедиція вирушила до південним берегів Аляски, тоді ще Російської, та був повернули на південь й до іспанського торгового форту Сан-Франциско. Заправившись продовольством та водою, кораблі вийшли у океан і зупинок досягли Філіппін. Поки що нічого нового і цікавого.

Весной 1787 року експедиція відійшла Філіппін, пройшла Восточно-Китайское і Японське моря, спрямовуючи свої носи направо й наліво (інформація, складання карт), та увійшла у Татарський протоку. Це тепер знаємо, що це протоку. А Лаперуз вирішив не витрачати час і сили на доказ загальновідомого факту, що Сахалін є півостровом. І великі мандрівники можуть помилятися! Він повернув кораблі і обігнув Сахалін з півдня, відкривши шляхом острів Монерон. По протоці, який був згодом названо іменем Тараса Шевченка, кораблі увійшли до Охотське море, поболтались трохи там, та був попрямували до Камчатці.

7 вересня 1767 року експедиція досягла Петропавловська-Камчатського. Звідси Париж був відправлений гонець з докладним звітом про виконане плаванні і численними картами. Гінцем був барон Жан Батіст де Лессепс, останній в живих учасник цієї експедиції, що становили згодом опис цієї експедиції, выдержавшее безліч видань різними мовами. Коли було отримано повідомлення про результати експедиції, вся Франція тільки і свідчила Лаперузе та його супутники. Знаходячись у Парижі, можна було, що інших тим для розмов немає, а увесь світ заздрить Франції.

А сам герой розмов із своєї експедицією тим часом підходив до островів Самоа. Був відкритий найбільший острів в Самоанском архіпелазі, Савай (Савайи), але перебування цих островах залишило дуже викликати неприємний осад. У численних сутичках із тубільцями загинуло 32 людини, зокрема і де Лангль. Залишивши непривітний архіпелаг, Лаперуз подався до берегів Австралії. Тут і сталося одна з дивних збігів. 26 січня 1788 року у Ботани-Бей ввійшли одинадцять англійських вітрильників з більш як вісьмомастами каторжників в трюмах. На берегах затоки грунтувався місто Сідней. І у цей самий саме час у Ботани-Бей ввійшли кораблі експедиції Лаперуза. Це останню крапку, до якої простежується шлях експедиції Лаперуза.

7 лютого 1788 року з Ботани-Бей була пов’язана з оказією відправлено лист із описом зробленого після Камчатки плавання і повідомлялося про подальші плани експедиції. З Австралії Лаперуз мав намір вирушити до островів Санта-Крус, та був до острову Маврикій. Але це плани не здійснилися з невідомих нам причин. У Парижі отримане лист викликало новий спалах захоплення, яке відправника до цього час, швидше за все, не було серед живих. Час минав, а ніяких нових повідомлень про експедицію не надходило. Почалася Революція, і майже всім стало не дуже до Лаперуза. Але король пам’ятав про неї. 28 вересня 1791 року в пошуки Лаперуза вирушили кораблі під керівництвом Жозефа Антуана де Брюни, який помер шляху, яке супутники припинили пошуки й повернулися до Франції, але вже настав наполеонівську. А Людовік XVI аж до страти чекав звісток про своє улюбленої експедиції. Навіть під час ешафоті, 21 січня 1793 року, він запитав ката:

" А скажи-ка, дружок, не чутно чи що нового про Лаперузе? «.

Почти років всі спроби розшукати останки експедиції Лаперуза не приносили ніяких результатів. Лише 1827 року ірландець Пітер Диллон, а 1828 року Дюмон-Дюрвиль знайшли деякі речі експедиції Лаперуза у острова Ваникоро, який би неподалік Соломоновых островів. На 1964 року Брассар там-таки знайшов залишки затонулого корабля. Отже, місце знайшли, але причина загибелі експедиції і залишилася нез’ясованої (Навіть Старий Буркун нічого звідси не знає. — прим. У розділі ст. Ворчуна).

Возможно чи, що обидві корабля (до речі, залишки другого так досі і знайдено), відомі досвідченими капітанами, майже одночасно напоролися на рифи і затонули? Таке, ясна річ, буває, але віриться до цього ніяк не.

Более популярним, особливо мови у Франції, є думка, що Лаперуза погубили англійці. Вони підважували і просто розправитись із експедицією, тим паче, що Лаперуз не намагався приховувати свої антианглийские погляди й міг висловити їх англійцям межи очі. Або каторжники, захопили суду, перебили членів експедиції і втекли з Австралії. Є й інші гіпотези про зникнення експедиції, до втручання прибульців, але точна причина зникнення експедиції Лаперуза поки не встановлено. Це з найбільших загадок періоду Великих Географічних Открытий.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.