Албанія

Албания

(Республика Албанія)

Площадь — 28 700 кв. км Населення близько 3 200 000 людина Ця невеличка країна розташована Півдні Європи, березі Адриатического моря. Більша частина її території займають гірські хребти і плоскогір'я. Окремі гірські вершини сягають майже 2500 м, а найвища — Кораби — 2764 м. З гірських ущелин вириваються на море бурхливі річки. Вони перетинають нешироку рівнину, яка тягнеться вздовж узбережжя Адриатического моря кілометрів за 150. Ширина рівнини від 15 до 35 км.

Это житниця Албанії. Тут перебувають майже всі посіви пшениці, кукурудзи, посадки цукрової буряків, картоплі, тютюну, і навіть виноградники. Влітку тут спекотно, а взимку температура повітря не опускається нижче 0. У горах ж взимку часті заметілі й морози до -20 З. Гірські схили переважно вкриті хвойними, широколиственными і дубово-буковыми лісами. У підніжжя — оливкові гаї, виноградники. У лісах водяться вовки, шакали, кабани. Зрідка трапляються й дещо ведмеді. У узбережжя і озерах, яких у країні більш 150, — безліч водоплавної птахи. Тирана — столиця Албанії.

Основное її — албанці. Живуть тут також греки, волохи і цигани. Державний мову — албанський. Трагічна історія албанського народу. Протягом майже 2 тис. років його гнітили іноземні поневолювачі: древні римляни, візантійці, турки.

Почти п’ять століть страждав албанський народ під ярмом турецьких султанів. Проте албанці завзято виборювали незалежність своєї батьківщини. У 1443 р. під керівництвом Скандербега постали проти турецьких завойовників. Чверть століття вони відбивали тиск армій завойовників. Проте скинути турецьке ярмо албанському народу вдалося лише 1912 р. Проте після цього країна тривалий час лежить у залежності від інших країн. 1939;го р. на Албанію натрапила фашистська Італія, а 1943 р. тут з’явилися б і гітлерівці. Усією країною створювались і діяли партизанські загони. У тому числі було створено народна Визвольна Армія — дужа й згуртована. Один одним визволяла вона міста.

Приближение Червоної Армії додавало сил албанським воїнам. У 1944 р. вони вигнали німецьких окупантів з землі. У 1946 р. Албанія було проголошено народної республікою. Протягом років народної влади було створено нові галузі промисловості: металургійна, хімічна, машинобудівна, побудовано гідрота теплоелектростанції. Зросла видобуток з корисними копалинами. Збільшився випуск тканин, папери, меблів. Провідна галузь сільського господарства — рослинництво. Албанські селяни сіють пшеницю, кукурудзу, рис, овес, ячмінь. Вирощують в країні також тютюн, цукровий буряк, картопля, бавовник, виноград, апельсини, лимони, маслини, інжир та інших. Албанці розводять корів, коней, ослів, буйволів, свиней, кіз та овець, займаються рибальством в озерах і прибережних водах Адриатического моря.

С давнини збереглися в Албанії народні ремесла. Найдавніший художній промисел албанців — обробка срібла. Вони виготовляють ланцюжка, підвіски, сережки. На домашніх ткацьких верстатах тчуть вовняні тканини, покривала на подушки, жіночі сумки, килими. Килими в албанському побуті — це предмет розкоші. Вони допомагають зберегти тепло вдома в холодну пору року. Їх вішають на стіни, кладуть на підлогу чи диван. Різьбярі з дерева прикрашають житла: гарні різьблені стелі, двері, підвіконня. Туристи люблять купувати різьблені дерев’яні сувеніри. У дивовижній країні збереглися звичаї турецької кухні: м’ясні страви під гострим соусом, нудотні солодощі. Східний звичай пити кави прийнято повсюдно. Його зазвичай подають гостям. Видається дивним, як у країні, площа якої трохи перевищує половину Московській області, могли скластися настільки різноманітні традиції в костюмі, житло, сімейних звичаї. Неможливо описати всі види традиційного костюма — настільки вони численні. Проте костюм типу джубы у багатьох районах мають і зараз. Основні його елементи — широка пряма сорочка, льняна чи бавовняна. Поверх надягають розстібну вовняний одяг — джубу. Покрій, колір джубы залежить від цього, хто її носить — чоловік або жінка, або ж залежність від місцевості, де живе людина. Костюм доповнюють вишивки, аплікації, чорні і золоті шнури, пояса з металевими бляшками, різноманітні срібні прикраси. Основні кольору національного костюма — білий, чорний, червоний. І тепер багато чоловіків разом із звичайним костюмом продовжують носити валяні із шерсті білі головні убори — круглі шапочки з низьким чи високим околишем чи м’які в’язані ковпаки — у кожному місцевості своя мода. Літні селянки обов’язково носять фартухи і головні хустки.

Албания торгує з понад 50 країнами світу. Вивозить Албанія переважно нафту, асфальт, боксити, тютюн, килими, лікарські трави, мед, свіжі і консервовані фрукти, і навіть овочі. Ввозять у країну різні машини, транспортні засоби, техніку як на сільського хозяйства.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.