Розміщення продуктивних сил США

Вступ.

Сполучені штати одна із найбільших країн на землі, що має неабиякий вплив на інші країни. Це країна із величезним потенціалом, що вимагає дослідження, країна, що, порівняно невеликий проміжок години статі світовим економічним лідером. У цьому насамперед заслуга продуктивних сил, що підлягають ретельному дослідженню в цій курсовій роботі.

Об'єктом досліджень є продуктивні сили США, тобто природні та трудові ресурси, галузі промисловості, доля країни в економічних зв’язках тощо.

Предметом дослідження в цій курсовій роботі є закономірності й принципи територіальної організації виробництва, ефективність розміщення галузей народного господарства Сполучених Штатів Америки.

При дослідженні запитання використовувались такі методи як загальнонауковий, міждисциплінарний та спеціальний.

Вивчаючи розміщення й роль продуктивних сил Сполучених Штатів Америки, ми можемо оцінити промисловість цієї країни, рівень продуктивності сільського господарства, транспортну систему, перелік послуг, що надається іншим країнам, такі як, туризм, інвестування, банківські операції, а також роль країни в міжнародному поділі роботи. Усі це допоможе відповісти на такі важливі запитання — «Який вплив Сполучених Штатів Америки на економіку, господарство та промисловість інших країн?», «Чи варто налагоджувати економічні та торгові зв’язки із цією країною?», «Чому країна має таку розвинуту структуру виробництва?» та багато інших.

Аналіз розміщення продуктивних сил такої економічно розвиненої країни як Сполучені Штати дозволяє уникнути багатьох ускладнень под годину налагодження економіки власної держави, адже США пройшли довгий й складний шлях від колоніальної сільськогосподарської країни в міцну індустріальну державу.

У цій курсовій роботі ми визначимо роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Сполучених Штатів, розглянемо історичний аспект формування виробництва, приділимо увагу також впливу природних ресурсів на розвиток господарського комплексу, оцінимо їхнього запаси та розміщення. Проаналізуємо демографічні передумови становлення господарського комплексу, а саме чисельність, природний приріст та густоту населення, характер розміщення та рівень зайнятості трудових ресурсів. Найбільше значення надається аналізу Сучасної галузевої структури господарського комплексу Сполучених Штатів Америки, його складових, територіальної структури господарства, тобто склад й співвідношення різних форм територіального зосередження виробництва, що формуються под впливом галузевого й територіального поділу роботи. Також необхідним є розкрити рівень розвитку міжгалузевих комплексів.

Дуже важливим є також розгляд участі США у міжнародному поділі роботи та зовнішньоекономічні зв’язки країни, тобто необхідно розглянути, як на основі територіального поділу роботи розвиваються усі форми міжнародних економічних зв’язків, таких як торгівля, міграція робочої сили, рух капіталу, кредитні відносини, валютно-фінансові відносини, сфера послуг тощо.

Також ми розглянемо основні проблеми, що гальмують розвиток та розміщення продуктивних сил та проаналізуємо шляхи їхнього вирішення. Дослідимо зрушення у галузево-територіальній структурі, основні тенденції та перспективи подальшого розвитку продуктивних сил Сполучених Штатів на основі територіального поділу праці.

У вивченні цих важливих питань нам стануть у нагоді картосхеми адміністративно-територіального поділу країни, розміщення корисних копалин та основних транспортних шляхів, розміщення основних центрів галузей спеціалізації промисловості та основних агропромислових територіальних комплексів. Також корисними будуть таблиці, діаграми, графіки, що ілюструють демографічний та виробничий потенціал країни.

Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу.

Сполучених Штатів Америки.

США — найбільша за своїм економічним, політичним й воєнним потенціалом країна сучасного світу. Її площа становить 9364 тис. км2. Населення налічує 263 млн Чоловік. Сполучені штати Америки адміністративно поділяються на 50 штатів й федеральний округ Колумбію. Є такі економічні райони: захід, Середній захід, Північний схід,, Північ й Південь; кожен із них має ще і дрібніший поділ. Кожен із цих районів спеціалізується на певній галузі виробництва.

При 4,7% населення на країну припадає понад 25% світового ВНП. 1995;го р. її ВНП становив 7100 млрд доларів, тобто 26 980 доларів у розрахунку на на одного мешканця. За ІРЛП 1997;го р. США зайняли четверте місце серед 177 країн світу. США тримають першість за рівнем продуктивності роботи, розвитком наукових досліджень й наукоємних виробництв та послуг, в освоєнні космосу й воєнному виробництві. З-поміж транснаціональних корпорацій світу — 2/5 американські. США є найбільш впливовим членом Заради Безпеки 00Н, воєнного блоку НАТО. У кінці XX ст. США претендують в ролі єдиної в світі «наддержави» й першої постіндустріальної країни.

Економіко-географічне положення країни дуже вигідне. Воно багато в чому визначається тім, що зі одразу ж її омивають води Атлантичного, а із заходженню — Тихого океану. Морські границі протягаються на 12 тис. км. Це здавна полегшувало торгові зв «язки із заокеанськими країнами і одночасно гарантувало стране безпека.

Сприятливо вплинуло на економіко-географічне положення й сусідство із Канадою й Мексикою, країнами, які економічно менш розвиті. За рахунок цого монополії США із великим прибутком для собі експлуатують їхні природні й трудові ресурси. Близько розташовані до США країни Латинської Америки також сприяють розвитку економіки країни.

Внутрішній ринок завжди був головним США. Він є найбільш ємним у світі як для споживчих товарів масового вжитку, то й для продукції виробничого призначення, а також всілякого виду послуг.

З кожним фатальністю кількість ВВП на свою душу населення зростає, що безперечно свідчить про високу розвиненість країни в економічному плані.

[pic] [pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2001.

Проте структура ВНП не однорідна. Найбільша частка виробництва припадає на сферу послуг — 80%, далі промисловість — 18% й на сільське господарство — лише 2% виробництва валового національного продукту.

Отже продуктивні сили відіграють вирішальну роль економічному розвитку країни, визначають її роль міжнародному поділі роботи, якість зовнішньоекономічних зв’язків цієї країни, вплив на економіку інших держав.

Сполучені Штати Америки є лідерами в багатьох галузях виробництва завдяки вигідному економіко-географічному положенню, великій кількості корисних копалин, висококваліфікованій робочій силі, а також прибутковому й високоефективному багатогалузевому господарству.

Передумови розвитку й розміщення продуктивних сил Сполучених Штатів.

Америки.

Дуже важливе значення мають для розвитку й розміщення продуктивних сил мають історичні, природні та демографічні умови. Досліджуючи історію виробництва, природні та трудові ресурси ми можемо проаналізувати фактори розміщення тієї чи іншої галузі господарства Сполучених Штатів. Історичні передумови. Європейська колонізація Північної Америки почалася майже відразу после відкриття в 1492 році Нового Світу іспанською експедицією Христофора Колумба. Протягом 17 ст. на величезній територї від ріки Святого Лаврентія до устя Міссісіпі виникають численні французькі торгові факторії й дрібні поселення.

Переворот 1688−1689 років в Англії привів до утвердження буржуазної земельної власності в пуританських колоніях Північної Америки. На отриманих землях переселенці створювали фермерське господарство, вільне від якінебудь феодальних пут.

Основним заняттям поселенців протягом усієї колоніальної епохи було б сільське господарство. Одночасно із ним починався розвиток ремесла й мануфактури. У другій половині 18 ст. із «явилися великі підприємствамануфактури, що в окремих випадках дуже нагадували майбутні фабрики.

Після початку громадянської війни в Англії відбулося майже повне припинення привозу промислових виробів із Європи змусило колоністів почати їхнє власне виробництво.

У другій половині 18 ст. великого розвитку здобувши лісовий промисел, зв «язаних із експортом лісових матеріалів у метрополію. Лісовий промисел стимулював розвиток суднобудування. Ріст суднобудування дуже вплинув на розвиток рибного промислу. Одним із ранніх у колоніях було б текстильне виробництво у формі мануфактури, організованих на капіталістичній основі.

Відбувався повсюдний ріст внутрішньої торгівлі. До кінця колоніального періоду значних розмірів досягла зовнішня торгівля.

З початку 19 ст. ясно позначилися дві тенденції економічного розвитку США. У північних й західних районах країни відбувається швидкий розвиток капіталістичних виробничих відносин, але в Півдні зміцнюється плантаційне рабовласницьке господарство. На початку 19 ст. американська економіка вступив у смугу промислового підйому.

У ході промислового перевороту був зроблений ряд оригінальних винаходів, що знаходили широке практичне застосування. Швидкий ріст промислового й сільськогосподарського виробництва супроводжувався розвитком внутрішньої й зовнішньої торгівлі.

Після закінчення громадянської війни (1861−1865 р.) США починається бурхливий розвиток промисловості. Значні зміни відбулися в технології металургійного виробництва. Великих успіхів досягла машинобудівна промисловість, особливо в області виробництва локомотивів й сільськогосподарських машин. Розвиток машинобудування й верстатобудування свідчило про ті, у 70−80-і рокта США завершувався промисловий переворот.

До кінця 19 ст. США зробили величезний стрибок у своєму економічному розвитку й перетворилися в могутню індустріальну державу.

У цей годину відбувається стрімке освоєння новий територій американського Заходу.

Сільськогосподарське виробництво країни досягло небувалих доти розмірів. Швидкий ріст фермерського господарства, заснованого на капіталістичних засадах, призвів до утворення величезного, стійкого й платоспроможного внутрішнього ринку.

Остання чверть 19 ст. був годиною величезного залізничного будівництва. Високими темпами розвивалася верстатобудівна, текстильна, харчова промисловість. З 90-х років швидко починають розвиватися такі нові галузі індустрії, як хімічна, електротехнічна, гумова, автомобільна й нафтова промисловість.

Швидкому розвитку американської промисловості сприяла наявність величезних природних ресурсів й вигідне географічне положення. Велику роль в у капіталістичній індустріалізації США зіграв приплив закордонних капіталів.

Економічні кризи були могутнім прискорювачем концентрації виробництва й централізації капіталу, у результаті чого США виникають монополістичні про «єднання.

Бурхливий економічний розвиток США в останній чверті 19 ст. призвів до величезного збільшення виробництва й зростанню національного багатства країни. Природні передумови. Природне середовище Сполучених Штатів Америки відзначається великою різноманітністю. Зустрічаються екстремальні умови та негативні явища. Діяльність людини утруднена у високих широтах Аляски. На внутрішніх плато й високогір'ях Кордильєр панує різкоконтинентальний, здебільшого аридний клімат із висотною поясністю. Тихоокеанське узбережжя, включаючи Аляску й Гавайї, — зона підвищеної сейсмічності. Країна не має покладів бокситів, марганцю, хрому, нікелю, кобальту, платини, олова. Південний схід «суміжних штатів» зазнає чималої шкоди від морських тропічних циклонів, південний захід — від хуртовин та ураганів. На Великих рівнинах бувають посушливі рокта, а пізні заморозки можуть траплятись навіть у Флориді.

Проте в цілому навряд чи можна знайти іншу країну, де природні умови були б настільки сприятливими для життя, і господарської діяльності, а ресурси — настільки великими, як США. Територія країни, за винятком Аляски, добро освоєна й використовується дуже інтенсивно.

Надра Сполучених Штатів Америки мають багаті, як правило, зручні для експлуатації й вигідно розташовані родовища корисних копалин: й паливноенергетичні, й металеві, й неметалеві. США є лідером із забезпеченості кам’яним та буримо вугіллям в світі Загалом вугілля Апалацького басейну США має спікність й використовується для коксування. Світове значення мають поклади нафти, природного газу, бітумінозних сланців, урану, залізних руд, міді, свинцю, цинку, молібдену, фосфатів, калійної солі, сірки (див. картосхему ст.8). Загалом США має 6,9% забезпеченості природними ресурсами від територї всього світу.

Великі озера є найбільшим резервуаром прісної води на землі, майже 2/3 їхнього площі знаходиться под юрисдикцією США. Річки, що стікають із Аппалачів й Кордильєр, багаті на гідроенергію. Майже 3/10 територї все ще вкриті лісами. Морська економічна зона США є найбільшою в світі й багатою на рибні та інші ресурси.

Комплекс чинників сприяє сільськогосподарському виробництву. Насамперед це величезні розміри земельного фонду, придатного для потреб рослинництва й тваринництва. «Суміжні штати» розташовані в помірному й субтропічному поясах. Межа між ними проходити між 350 та 400 пн. ш. Гавайські острови й південь Флориди — це уже тропіки. Східні територї «суміжних штатів», де знаходиться більша частини рівнинних земель, добро зволожені й практично не знають посух. Умовною межею між вологим збіговиськом й посушливим заходом можна вважати 1000 зх. буд., вздовж якого річна сума опадів становить приблизно 500 мм. Посушливі південно-західні штати мають можливості для штучного зрошення. Важливою є наявність масивів родючих ґрунтів, серед них — субтропічні чорноземи, чорні та каштанові ґрунти великих північноамериканських степів — прерій. Природна родючість ґрунтів в Сполучених Штатах значно поліпшена людиною.

У свій годину Аппалачі й Кордильєри являли собою важко прохідний бар'єр для колоністів. Зараз смердоті мають сучасну транспортну інфраструктуру. Морські бухти Бостона, Нью-Йорка, Делаверська та Чесапікська затоки на Атлантичному узбережжі, затоки П’юджет -Саунд, гирло річки Колумбія й затока Сан-Франциско на Тихоокеанському узбережжі створюють зручні умови для мореплавства. Великі озера зв’язані із океаном через річку Св. Лаврентія й басейн Міссісіпі. Взагалі Міссісіпі - найбільша прісноводна річка, води якої широко застосовуються в побуті, то й на виробництві. Демографічні передумови. За кількістю жителів США поступаються лише Китаю й Індії, але й значно відстають від них. Середня густота населення становить 28 осіб на 1 км². Дуже слабко заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км2), а також Гірські штати й Великі рівнини. Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна із одною, утворили гігантські мегаполіси.

[pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

Демографічна ситуація в Сполучених Штатах є типовою для високорозвинених країн: низький природній приріст, переважання частки жінок у статевій структурі, «постаріння» населення, велика частка працюючих економічно самостійних жінок, знедрібнення сімей.

|Кількість працюючого населення (тис.) |140 900 | |Частка працюючого населення по відношенню до загальної кількості|49,7 | |населення (%) | | |Частка економічно активного населення у віці від 15 до 64 років |79,1 | |по відношенню до загальної кількості зайнятих (%) | | |Частка жінок в економічно активному населенні (%) |46 |.

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

як ми бачимо із таблиці, частка працюючого населення по відношенню до загальної кількості населення — 49,7%. Ця частка порівняно невелика. Найбільше трудових ресурсів зайнято в промисловості, інші - в сфері послуг та сільському господарстві.

Специфічними для США є проблеми імміграції, характеру міських та позаміських територій.

Імміграції США належить виняткова роль. США були створені переселенцями й тепер жодна країна світу не приймає скільки іммігрантів, як смердоті. Серед іммігрантів нині найбільшу увагу привертають три групи. Це політичні іммігранти, спеціалісти вищої кваліфікації й некваліфікована робоча сила. Імміграція У розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни. Двері в країну шляхом всілякого роду регулювань та обмежень відчиняються то ширше, то вужче залежно від внутрішніх потреб.

Міське розселення в Сполучених Штатах Америки пережило в другій половині XX ст. Швидкий процес субурбанізації. Суть цого явища полягала в швидкому переміщенні населення й робочих місць із офіційних між міст в передмістя. Зараз у передмістях живе 2/5 американців й зосереджена така ж частка робочих місць.

Згідно із реаліями субурбанізації сучасні міські утворення США поділяються втричі типи: сіті, метрополітенський статистичний ареал й консолідований метрополітенський статистичний ареал. Сіті - це місто в його офіційних межах. Метрополітен — сіті із його передмістями, тобто ті ж саме, що і агломерація. Консолідований метрополітен — це два чи понад метрополітенів, що зрослися.

|Кількість населення (тис.) |283 230 | |Середній приріст населення (%) |0,9 | |Густина населення (чол./кв. км.) |28,9 | |Відсоток міського населення |77 | |Кількість міст із населенням понад 100 000 чол. |219 | |Середня кількість чоловіків на 100 жінок |97 |.

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2001.

Містами в Сполучених Штатах Америки вважаються усі населені пункти, в які проживає понад 2500 осіб, усі інші - сільськими. За таких умів ѕ американських жителів класифікуються як міські жителі й ј - як сільські. Фактично населення Сполучених Штатів Америки поділяється на метрополітенське, позаметрополітенське та фермерське.

Сучасна галузева структура й рівень розвитку продуктивних сил США.

Господарство США характеризується не лише своїми величезними масштабами, а і найсучаснішою та комплексною структурою. Це твердження стосується не лише господарства в цілому, а і всіх його галузей й підрозділів зокрема.

Галузева структура господарства Сполучених Штатів надзвичайно різноманітна. Одними із найбільш значущих галузей є добувна й обробна промисловості, сільське господарство, транспорт та нематеріальна діяльність держави, така як торгівля, фінанси та послуги. У первинній сфері зайнято лише 3,3% працюючих (у сільському господарстві, лісівництві і рибальстві - 2,8 й в добувних галузях — 0,5), а й у вторинній сфері - 22,4% (в будівництві - 6,0, в обробній промисловості - 16,4) й в третинній сфері - 74,3% (на транспорті, в зв’язку, електроенергетиці й комунальному господарстві - 7,1, в торгівлі - 20,9, у фінансах та страхуванні - 6,7, в галузях обслуговування — 34,9 й в громадському харчуванні - 4,7). Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним й відповідає сучасним вимогам.

Структура корисних копалин, що їхні видобувають в Сполучених Штатах Америки, за вартістю на ѕ складається із палива, на 9% - із неметалевої сировини й на майже 7% із руд металів. США мають одному місце по видобутку вугілля — 23% світових запасів. Видобуток кам’яного вугілля становить 820 млн т, нафти — 360 млн. Т, природного газу — 550 млрд м3, залізної рудій — 60 млн т. Відкритим способом видобувають 60% вугілля; загальні витрати на 25−30% нижчі, ніж при підземному видобутку. У бурі вугілля існує в найбільшій кількості - 21% світових запасів. Найбільш Сполучені Штати Америки відомі своїм видобутком золота. Кількість видобутку становить 320 тис. т. Тут США поступаються лише ПАР — 495 тис. т. У видобутку кольорових металів країна посідає одному місце (мідь — 1,86 млн т), а й за виробництвом перше (рафінований алюміній — 3,37 млн т, рафінована мідь — 2,25 млн т).

Добувна промисловість тісно пов’язана із енергетикою. Зараз в енергобалансі частка нафти становить 40%, природного газу — 25, вугілля — 23, гідро-, атомної й геотермальної - лише 12%. Вугілля використовується перш на як паливо на теплових електростанціях, природній газ — у комунальному господарстві та, частково, в місцях видобутку на ТЕС, нафта — як пальне для двигунів.

Щорічне виробництво електроенергії уже перевищує 3000 млрд кВт за рік й продовжує зростати.

Обробна промисловість — це основа матеріального виробництва Сполучених Штатів. За вартістю продукції частка харчової промисловості (включаючи тютюнові вироби та напої) становить 15%, текстильної, швейної та шкіряновзуттєвої - 5, деревообробної й меблевої - 3, паперової та поліграфічної - 10, хімічної (включаючи продукти нафти й вугілля, пластмаси й гуму) — 20, виробів із каменю, глини та скла — 2, металургії - 5, металообробки й машинобудування — 40%. Надзвичайно розвинута внутрішньоі міжгалузева спеціалізація машинобудування США. Тут підприємства, котрі випускають складну продукцію, часто є лише збиральними, що одержують деталі та вузли від численних субпідрядників. За виробництвом автомобілів США посідає перше місце — 13,6 млн шт. Також лідирують й за обсягом виробництва сільськогосподарських машин, смердоті ж є основними споживачами цієї техніки. Виробництво вовняних тканин становить — 98,9 млн м2, а бавовняного полотна — 4,1 млн т.

По всіх параметрах сільське господарство Сполучених Штатів виявляє собою великий бізнес. Склався навіть спеціальний термін — «агробізнес » , — гігантська ваги сільськогосподарського виробництва, що відбиває, в американській економіці. Під цим терміном мається все агропромисловий комплекс від окремого фермера до мультинаціонального концерну-виробника хімікатів.

Завдяки щедрості природи й умілому використанню техніки, добрив й хімікатів, американський фермер практично не має собі рівних у виробництві рясної й дешевої продукції. На частку США припадати половина світового виробництва бобів сої й кукурудзи й від 10 до 25 відсотків бавовни, пшениці, тютюну й рослинних олій.

Для потреб галузі використовується 190 млн га орних земель й 220 млн т пасовиськ, чи, відповідно, 0,7 й 0,9 га на особу. Понад 20 млн га земель зрошується. Ці показники в залежності від попиту на продукцію галузі можуть зменшуватися чи зростати.

|Площа, якої займають ферми (тис. га) |393 471 | |Кількість ферм (тис.) |2073 | |Кількість ферм на 10 000 кв. км. |2214 | |Середній розмір ділянки ферми (га) |190 | |Частка ферм, що знаходяться у власності окремих батьківщин (%) |57,7 |.

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2001.

За теперішніх умів американське сільське господарство стало інтенсивним: в середньому врожайність пшениці становить 26 ц/га, кукурудзи — 75 ц/га, надої молока — 7000 кг однією корову.

Землеробство й тваринництво займають приблизно однакове місце й є багатогалузевим. У землеробстві на перше місце треба поставити виробництво кормового зерна — кукурудзи, ячменю й сорго. Важлива роль належить кукурудзі. Її збір приблизно 200−240 млн т, тобто до 2/5 світового збору.

як продовольче зерно вирощують пшеницю й рис. Збір пшениці сягає до 75 млн т, а рису — до 8 млн т. Загальний збір збіжжя у США досягає 360 млн т.

Серед олійних — соя, арахіс, соняшник й бавовник. Головна роль належить сої (3/5 світового збору) — культура, що перетворила США із найбільшого імпортера на найбільшого експортера олійних в світі.

У культивують й цукрові буряки й цукрову тростину. Взагалі, виробництво цукру тут — одне із найбільших в світі. разом із тім, США є імпортером цукру із інших країн.

Серед технічних культур найбільше значення мають тютюн й бавовник. США є одним із провідних їхнього виробників.

США характеризується великим поголів'ям (понад 100 млн голів великої рогатої худоби, із них 10 млн — молочні корови, 60 млн голів свиней, 6,2 млрд бройлерів), високою продуктивністю й міцною кормовою базою (комбікорми, сіяні труй, грубі пасовища).

Виробництво м’яса США раз в раз зростає й перевищило уже 34 млн т на рік. Більше 2/5 його припадає на «біле м’ясо» — м’ясо птиці.

Стосовно харчування американців, у ньому найважливішу роль відіграють м’ясо та інші продукти тваринного походження (крім тваринного олії), риба, олія, цукор, овочі й фрукти, різні напої, переважно фруктові соки. Споживання хліба, борошна, круп та картоплі незначне.

Рибальство є також розвиненою галуззю господарства США. Щорічний вилов риби — 5−6 млн т.

як велика й розвинена країна, Сполучені Штати Америки мають усі види транспорту та їхнього збалансовану систему. Абсолютні та відносні розміри транспортної інфраструктури й рухомого складу дуже великі. У перевезенні вантажів перше місце займають залізниці. Там припадає 38% перевезень. Друга місце посідає автотранспорт — 28%, далі внутрішній водний — 16% та авіаційний — 17%. Частка залізниць, внутрішнього водного й морського транспорту в перевезенні пасажирів, за винятком туристських круїзів, зведена до мінімуму. Тут передує авіаційний транспорт. Одночасно зростає роль авіації й в перевезенні вантажів. На дорогах США діють магістралі зі збільшеною швидкістю руху.

У сфері нематеріальної діяльності Сполучених Штатів Америки зайнято майже 2/3 працюючого населення й вон складається із великої кількості напрямків, галузей й окремих видів. Головними Ії підрозділами є торгівля, фінанси та послуги. Послуги на свій чергу поділяються на ділові (бізнесові), видовищні і рекреаційні та професійні. Взагалі США мають високий рівень розвитку медичного обслуговування та охорони здоров’я. У існує зручна система освіти.

Важливим складовим господарства Сполучених Штатів Америки в другій половині XX ст. стали наукові дослідження й військово-промисловий комплекс. Витрати на науку перевищують 170 млрд доларів. Воєнні витрати досягають 310 млрд доларів.

Особливості розміщення й територіальна структура провідних галузей господарства США.

Господарство США має свої особливості розміщення. Для шкірного регіону характерна своя галузь виробництва. У цьому питанні ми намагатимемося показати територіальну структуру провідних галузей країни.

Промисловість. Однією із найпотужніших галузей промисловості є добувна промисловість. У видобувають багато різноманітних корисних копалин, найважливішими із них є вугілля, нафта та природній газ.

Головним вугільним басейном є Аппалачський. За розмірами, геологічними умовами та якістю вугілля, за вигідністю розташування (щодо Північного Сходу й Приозер «я), а й за кількістю уже видобутого вугілля він не має рівних у світі. Продовжується експлуатація Східного Внутрішнього басейну в штаті Іллінойс. Новим явищем стало зростання вугільної промисловості на захід від річки Міссісіпі, зокрема в районі Скелястих гір

Нафту й природний газ видобувають у чотирьох районах: Ґалф, Мідконтинент, Каліфорнія, Аляска. Зараз тут добувається 2/5 нафти й 4/5 природного газу країни. Інтенсивно експлуатуються шельфові родовища Каліфорнії й, особливо, Ґалфу.

Головний залізорудний басейн США лежить біля озера Верхнього. Він один із найбільших у світі і інтенсивно експлуатується уже понад 100 років. За своїми характеристиками його можна порівнювати із Аппалачським вугільним й нафтогазоносними Мідконтинентом та Ґалфом.

Урані більшість руд кольорових й рідкісних металів видобувають у Кордильєрах, фосфорити — на Флориді й в штаті Північна Кароліна, калійні солі — в штаті Нью-Мексико.

Енергетика. Виробляють електроенергію переважно вугільні ТЕС, частка ГЕС — 9%, АЕС — 22%. У стране понад 100 діючих атомних реакторів загальною потужністю 105 млн кВт. Теплові електростанції, включаючи атомні, розміщені там, де є споживачі. Атомна електроенергетика найбільш розвинена й має найбільше значення в Північно-східному мегалополісі, в західному Приозер «ї, на Аппалачському Підмонті та Флориді. Районами розвиненої гідроенергетики стали басейни річок Колумбія на Тихоокеанському Північному Заході, Теннессі й Камберленда в Аппалачах, Сакраменто й Сан-Хоакін у Каліфорнії. Використовується також потенціал річок Міссурі та Колорадо.

[pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

Обробна промисловість. Обробна промисловість США зародилася у Новій Англії й згодом поширилась все Північний схід, а Приозер «я. Вже перед першою світовою війною тут сформувався величезний «промисловий пояс»: Бостон — Балтімор — Сент-Луїс — Мілуокі. Південь та захід довгий годину відставали в промисловому розвитку. Протягом другої половини XX ст. становище змінилося. Сучасне розміщення обробної промисловості практично збігається із розміщенням населення. На Півночі, как она зосереджена в «промисловому поясі». На Півдні найбільші її осередки є на Аппалачському Підмонті й на узбережжі Ґалфу, на Заході — в Каліфорнії. Крім того Півдні й Заході існують також значні відособлені промислові центри.

Найбільшими промисловими центрами США є консолідовані метрополітени НьюЙорка, Чикаго й Лос-Анджелеса. Сільське господарство. Головною перевагою сільського господарства США є його висока продуктивність. Ефективності сільського господарства сприяє наявність розвиненого агропромислового комплексу, який включає виробництво сільськогосподарської техніки та хімікатів, зберігання, переробку, транспортування й збут продукції.

як наслідок, зайнятість безпосередньо в сільському господарстві є мінімальною — 2,8 млн осіб (1,4 млн фермерів й 0,8 мли найманих робітників) й продовжує зменшуватись. Тобто тепер на шкірного працюючого припадає понад 70 га орних земель й 85 га пасовиськ. |Загальна площа (тис. га) |936 336,4 | |Частка оброблюваної землі стосовно загальної площі (%) |41,1 | |Частка сільськогосподарських угідь (%) |20,5 | |Площа сільськогосподарських угідь (тис. га) |187 776 | |Частка зрошуваної оброблюваної землі (%) |12 |.

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2001.

Для американських ферм із самого початку їхні існування був характерна висока товарність. Зараз вона практично досягає 100%. Всі продукти, котрі споживають фермер та його батьківщина, купуються в крамниці. [pic] [pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

Найвідомішим є «Кукурудзяний пояс», що знаходиться на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо й Міссурі (штати Айова та Іллінойс й їхнього оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км2, із вегетаційним періодом 150—200 днів, високими літніми температурами й опадами 600—1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами.

«Пшеничний пояс» — це відомі американські степи-прерії, котрі простягаються у меридіональному напрямі від Техасу на півдні до кордону із Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. У південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній — яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас й Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.

Збір картоплі, як й її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів й фруктів є одним із найбільших у світі. Спеціалізованими районами овочівництва й садівництва стали південне узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон й Вашингтон.

Тютюн вирощують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна й Кентуккі. «Бавовницький пояс» — колися суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу — тепер перемістився в західному напрямі й перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Арізона й Каліфорнія.

Тваринництво. Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході й в Приозер «ї смердоті зливаються. Західне Приозер «я, особливо штат Вісконсін, є основним постачальником олії й твердих сирів. Вирощування свиней — спеціалізація «кукурудзяного поясу».

Найбільша концентрація великої рогатої худоби м «ясного напрямі має місце на Великих рівнинах — штати Техас, Оклахома, Канзас й Небраска. Тут її утримують на спеціалізованих ранчо й фермах, котрі стали відгодівельними підприємствами промислового типу — «фабриками м «яса». Бройлерне господарство характерне для південних схилів Аппалачів й плато Озарк (штати Арканзас, Міссісіпі, Алабама й Джорджія).

Сучасна географія сільського господарства США складалася поступово в процесі колонізації територї й змін у структурі самої галузі. Продовжує вона змінюватися й тепер. При цьому головним чинником стала не ринкова орієнтація, а орієнтація на найбільш сприятливі кліматичні умови із наступним транспортуванням продукції навіть на далекі відстані. Зараз частка Півночі в сільськогосподарському виробництві становить 45%, Півдня — 32 й Заходу — 23%. Найважливішою зоною треба вважати Середній захід (2/5 виробництва при ¼ площі «суміжних штатів»). Сюди заходити західна частина «молочного поясу», повністю «кукурудзяний» та «пшеничний» пояси й Північні рівнини із їхнього скотарством. Транспорт. Сполучені Штати Америки — дуже велика й розвинена країна, котра має усі існуючі види транспорту та їхні збалансовану систему.

У вантажоперевезенні на першому місці стоїть залізничний транспорт, у пасажироперевезенні - авіація. Роль залізниці, та водного транспорту мінімальна, адже дуже широко використовується автотранспорт. |Щільність залізничних шляхів (км/10 000 кв. км) |237 | |Довжина залізничних шляхів (км) |222 000 | |Кількість легкових автомобілів |134 803 008 | |Кількість людей, що приходяться однією автотранспортний |1,3 | |засіб | | |Кількість вантажівок й автобусів |66 727 000 | |Кількість аеропортів |14 720 |.

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

Каркас залізничних й автомобільних шляхів становить невелике число широтних та меридіональних напрямків, котрі отримали назву «транспортних коридорів». Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть вухо у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті й Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрями Нью-Йорк — Флорида, Чикаго — Маямі (Новий Орлеан й Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес — Сіетл. Залізниці, шосе й трубопроводи зв «язують США із Канадою й Мексикою.

Серед внутрішніх водних шляхів найбільше значення мають система Міссісіпі — Огайо, Великі озера й канали. Берегові канали із «єднують гирла річок й лагуни і дають можливість річковим кораблям проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море. Іллінойський канал із «єднує озеро Мічиган із притокою Міссісіпі річкою Іллінойс й створює вихід у Мексиканську затоку із Великих озер. Ері-канал (озеро Ері — припливу Гудзону річка Мохок) є шляхом із району Нью-Йорка у Великі озера. Дуже напруженими за своїм вантажообігом є нещодавно збудовані два канали. перший із них із «єднує річки Теннессі й Томбігбі й дає вихід у Мексиканську затоку, другий перерізав півострів Делмарва, набагато скоротивши водний шлях між Філадельфією й Балтімором.

У першій половині XX ст. першість від Міссісіпі — Огайо перейшла до Великих озер. Значними портами на Великих озерах є Дулут — Сьюпіріор, Чикаго — Індіана-Харбор, Толідо — Детройт, Буффало, а басейні Міссісіпі — Пітгсбург й Сент-Луїс.

Особлива роль США належить автомобільному транспорту. Насиченість країни автомобілями найвища в світі й продовжує зростати. Легкових автомобілів нараховується 146 млн, вантажних й автобусів — 48 млн. Територія США вкрита густою мережею асфальтованих доріг. Серед них особливу роль відіграє система міжштатних суперавтострад, котрі із «єднують між собою усі міста людністю понад 50 тис. чоловік.

Широкий розвиток авіаційного пасажирського транспорту США пов’язаний як із високим рівнем розвитку країни, то й із розмірами її територї, її географічним положенням. Аеропорти в метрополітенах Чикаго, Даллас —ФортУерт, Атланта й Лос-Анджелес займають чотири Перші місця в світі за кількістю прибулих й відправлених пасажирів. Широко розвинені місцеві так звані комп’ютерні авіалінії, котрі із «єднують малі населені пункти. Зростає також обсяг перевезення вантажів, в першу чергу термінових, цінних, швидкопсувних.

Найбільшими комплексними транспортними вузлами США є великі метрополітени, географічне положення які є центральним по відношенню до найважливіших територій, чи навіть країни в цілому. Це Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон — Балтімор й Бостон у Північно-східному мегалополісі, Сан-Франциско, Лос-Анджелес й Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас — Форт-Уерт й Атланта всередині країни (картосхема стор. 8). Нематеріальна діяльність. Важливу роль розміщенні продуктивних сил США відіграє сфера нематеріального виробництва. як уже було б сказано, головними його підрозділами є торгівля, фінанси й послуги. За кількістю зайнятих у кожному підрозділі переважають «нижні поверхи», представлені дрібними підприємствами повсюдного поширення й розміщення які збігається із розміщенням населення (споживача). Це перш на роздрібна торгівля й громадське харчування, шкільна освіта, медицина, автосервіс й персональні послуги.

«Верхні поверхи» нематеріальної діяльності територіально сконцентровані. Вони тяжіють до великих міст (метрополітенів), значення й статус які визначаються тепер не скільки матеріальним виробництвом, стільки розмірами нематеріальної діяльності. Саме великі метрополітенах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні й туристські компанії. Відразу знаходяться головні видавництва, редакції газет й журналів, рекламні агенції, радіо і телевізійні студії, великі культурні та спортивні комплекси. Тут багато готелів й так званих «місць інтересу»: фешенебельні магазини, салони, театри, концертні зачи, музеї тощо. Одночасно в процесі субурбанізації намітилась тенденція переміщення деяких установ, у тому числі й штаб-квартир корпорацій, із даунтаунів метрополітенів у їхнього передмістя. Нові засоби зв «язку зробили це можливим технічно.

Неповсюдним (спорадичним) розміщенням відзначається діяльність, заговорили українською у «язана із природною й культурною спадщиною. Природна спадщина США багата й різноманітна, культурна, порівняно із країнами Європи та Азії, — молода. Ставлення перед тим вкрай дбайливе. Служба національних парків, крім власне національних парків, включає національні історичні парки й місця, поля битв, національні меморіали й монументи, національні дороги, узбережжя, долини, річки, штрихи, а також національні рекреаційні зони. Всього майже 370 про «єктів. Розкидані смердоті по всій територї: природних про «єктів понад на заході, історичних пам «яток — на сході.

Серед курортних місцевостей найпопулярнішими є Флорида й Гавайї. Флорида — центр масового відпочинку, тоді як переліт на Гавайські острови коштує дорого. Серед розважальних центрів найбільш відомі Голлівуд й Діснейленд у Каліфорнії, Лас-Вегас — у штаті Невада й Діснейуорлд на Флориді.

Зараз серед галузей нематеріальної сфери на перший план вийшла група наукоємних послуг. Загалом ними зайнято майже 3 млн Чоловік. їхні надають дослідні установи, лабораторії корпорацій, урядові заклади й університети. Швидко розвивається мережа комп «ютерних центрів, банків даних й система «Інтернет». Великі метрополітени, в першу чергу на Півночі, залишаються найбільшими центрами наукоємних послуг. Одночасно значну активність у цьому напрямі проявляють раніше маловідомі центри, особливо на Півдні й Заході. Місцями розташування суперкомп «ютерних центрів США стали Ітака (штат НьюЙорк), Піттсбург (штат Пенсільванія), Урбан-Шампейн (штат Іллінойс), Боулдер (штат Колорадо) й Сан-Дієго (штат Каліфорнія). З 28 американських центрів космічних досліджень, підготовки та іспитів лише 7 знаходяться на Півночі, 13 — на Півдні і 8 — на Заході. У цілому сучасні тенденції розміщення нематеріальної діяльності, в першу чергу наукоємних послуг, понад сприяють розвитку Півдня й Заходу, ніж Півночі.

Загалом у сфері нематеріального виробництво, як ми бачимо із діаграми, зайнято понад половини населення країни. З цого випливає, що це, мабуть, найважливіший вид діяльності для жителів Сполучених Штатів Америки.

[pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

Доля Сполучених Штатів Америки у міжнародному поділі роботи та зовнішньоекономічних зв’язках.

США як дуже велика країна із налагодженим господарством мають зовнішньоекономічні зв’язки із багатьма країнами різних частин світу. Також Сполучені Штати як країна, що має великий вплив на економіку різних країн, займає провідне місце в міжнародному поділі праці.

США користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці.

[pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

На цій діаграмі ми бачимо, що в імпорті переважає продукція обробної промисловості, та розглянемо імпорт Сполучених Штатів более детальніше.

[pic] [pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

У імпорті (10% ВВП) важливими є товари промислового призначення, паливо й сировина, рудій й метали, ліс, а також товари споживчого призначення, такі як текстиль, білизна, взуття, дорожні речі, іграшки, годинники, фотоапаратів, автомашин, аудіота відео систем. Також довозять смердоті чай, каву, цукор, м’ясо, рибу, папір та паперові вироби, чимало техніки виробничого призначення. [pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

як ми можемо побачити із діаграми, в структурі експорту також переважає продукція обробної промисловості. Алі розглянемо цю структуру дещо ближче.

[pic] [pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

У експорті (близько 8% ВВП) найбільше значення мають готові промислові вироби, такі як автомобілі та машини, промислове та енергетичне устаткування, текстильні й паперові вироби, хімічна продукція, та новітні наукоємні вироби. Також важливе значення має експорт сільськогосподарської продукції (зерно, соя, тютюн, бавовна) та кам’яне вугілля.

Взагалі, Сполучені Штати Америки є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Продуктів тваринного походження вивозиться мало. Алі на експорт іде від ¼ до 2/3 збору пшениці, кукурудзи, соєвих бобів, арахісу, бавовни, необробленого тютюну, й їхні частка у відповідному світовому експорті коливається від 1/6 (тютюн) до ¾ (кукурудза й соя).

Загальна частка імпорту Сполучених Штатів Америки становить 1 223 000 млн доларів, а відповідно експорту 776 000 млн доларів.

Серед економічних партнерів Сполучених Штатів найважливішими є сусіди — Канада й Мексика, а також Західна Європа, Японія й нові індустріальні країни і територї Східної Азії.

Країни Західної півкулі першими відчули на собі економічну експансію США. Зараз між Сполученими Штатами та Канадою існує «спільний ринок» (фактично економічна інтеграція). Передбачається створення Північноамериканської зони вільної торгівлі США, Канади та Мексики.

Трансатлантичний напрямок експансії (США — Західна Європа) ставши для США важливим после Першої світової війни. Зараз все більшого значення набуває транстихоокеанський напрямок: США — Східна й Південно-Східна Азія та Австралія. Частка США в зовнішньому торговельному обігу України в 1995 р. Становила 3,8%.

Також в зовнішньоекономічних зв’язках важливу роль відіграє туризм. Ос-кільки Сполучені Штати дуже велика країна із різноманітною природою, величезною кількістю історичних пам’яток та шедеврів світового мистецтва, то сюди із кожним фатальністю приїжджає все понад туристів, що проносити неабиякий прибуток. Американці також люблять подорожувати, тому годину своїх відпусток проводять у різних країнах світу.

[pic].

«Велика енциклопедія Кирила і Мефодія», 2002.

як ми бачимо на діаграмі У Сполучених Штатів Америки понад прибутків від іноземного туризму, тобто надходжень в країна, ніж витрат населення на зарубіжний туризм. Усі це сприяє економічному зростанню країни.

Дуже важливого значення в зовнішньоекономічній діяльності Сполучених Штатів Америки набувають капіталовкладення. У знаходиться один із найбільших світових банків за розмірами активів — «Сіті груп». Наявність вільних коштів дозволяє Сполученим Штатам інвестувати різні держави й отримувати на цьому великі прибутки. Також США виступають головними інвесторами — 46 млрд доларів. Проте смердоті ж є й найбільшими споживачами інвестицій — 49 млрд доларів. Сполучені штати виступали інвесторами в країнах, як Німеччина, Китай, Мексика, а також нових індустріальних країн (Іран, Ірак, Гонконг, Сінгапур). Натомість головними інвесторами для Сполучених Штатів є Швейцарія, Японія та Канада (39 млрд доларів).

Всі переглянуті в цьому питанні показники визначають високий рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків США із іншими країнами та неабиякий вплив на їхнього економіку.

Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил Сполучених.

Штатів Америки.

Сполучені Штати, як й будь-яка інша країна має свої проблеми у розвитку та розміщенні продуктивних сил. Серед них такі їхні види як екологічні проблеми, соціальні є тією проблемою економічного спаду, що спостерігається в останні рокта. Розглянемо ці три категорії детальніше.

як один із найважливіших факторів формування та розвитку природних ресурсів, велике значення має екологічна ситуація в стране. У 60−70 р. деякі найбільш індустріалізовані і урбанізовані райони США виявилися на грані екологічної кризи.

Розширення відкритого видобутку корисних копалин призвело до зростанню площі, що не придатна для використовування в господарській діяльності, нарощування теплової енергії - до поширення кислотних дощів, продовження бурхливої автомобілізації - до перетворення ряду міст у дійсна «смогополіси ». Стало згасати органічне життя у Великих озерах, особливо в озері Ері. Також проблемами є пестицид не забруднення, зниження рівня ґрунтових вод у посушливих районах, вітрова й водна ерозія, проблеми стічних вод й радіоактивних відходів. Важливою проблемою є також часті стихійні лиха, такі як торнадо чи бліззард, що трапляються в південнозахідних районах. Південний схід «суміжних штатів» зазнає чималої шкоди від морських тропічних циклонів. На Великих рівнинах бувають посушливі рокта, а пізні заморозки можуть траплятись навіть на Флориді.

У цих умовах США був прийнятий закон про національну політику у відношенні навколишнього середовища. Були збільшені витрати на природоохоронні заходь. Стала впроваджуватися нова технологія. Значну ініціативу початку виявляти громадськість. Покращилося екологічне утворення й виховання молоді. І до лав навколишнього середовища ставши поступово поліпшуватися. Чистіше стали Великі озера й ріки, що впадають у них, у які знову ловитися форель, повітря над Нью-Йорком, Чикаго і іншими містами. Алі околицях екологічна ситуація продовжує залишатися складної. Отже, вирішенням цих проблем займається уряд Сполучених Штатів. Покращання екологічних умів призведе до більшої продуктивності господарства.

Ще одна важлива категорія — це соціальні проблеми, що впливають безпосередньо на трудові ресурси. Одними із найважливіших є проблеми бідності та безробіття.

У наш годину рівень безробіття в Сполучених Штатах близько 7 відсотків (17 млн. чоловік).

Підвищений приплив на ринок роботи економічно активного населення, структурні зрушення в американській економіці, еволюція кваліфікаційної, професійної структури ринку роботи США, прискорене впровадження у виробництво робототехніки і автоматики, інтенсивна мілітаризація американської економіки — від далеко ще не повний перелік найважливіших причин того, що сьогодні безробіття великі масштабах стала існувати поряд зі значним розширенням зайнятості.

Бідними США офіційно є обличчя, чий щорічний дохід не перевищує «межі бідності «. Вона визначається виходячи із вартості товарів й послуг, необходимых для задоволення самих мінімальних життєвих потреб. Доходи понад третини бідняків США складають менш 50 відсотків суми, обумовленої як «межа бідності «. Основну частину найбіднішого населення США в даний годину складають жінки й діти.

Щодо третьої категорії, то можна сказати, що зменшується присутність Штатів на ринку продуктів харчування, електронного устаткування, товарів нафтохімічної й загальхімічної переробки поступово зменшується. Регресія тут складає близько 5−7% у рік. Даний факт можна вважати ознакою спаду економічного розвитку країни. Натомість ще більшого розвитку набуває роль міжнародному поділі роботи країн-суперників, тому Сполучені Штати можуть поступово втратити позицію лідера в світовій економіці.

Роблячи висновки, потрібно сказати, що вирішення екологічних соціальних та економічних проблем дозволити Сполученим Штатам Америки надовго залишатись країною із найвищим розвитком продуктивних мил.

Висновки.

Сполучені Штати Америки є лідерами в багатьох галузях виробництва завдяки вигідному економіко-географічному положенню, великій кількості корисних копалин, висококваліфікованій робочій силі, а також прибутковому й високоефективному багатогалузевому господарству.

Роль продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Сполучених Штатів Америки надзвичайно велика, адже саме смердоті його формують, й саме від продуктивних сил залежить загальне становище всієї країни. На природних та трудових ресурсах тримається вся промисловість та сільське господарство США, котрі існують для забезпечення населення, тобто споживачів.

Отже, виходячи із цого потрібно зазначити, що передумови розвитку та розміщення продуктивних сил зіграли вирішальну роль. Саме досліджуючи усі передумови становлення господарського комплексу ми можемо визначити фактори розміщення тієї чи іншої галузі господарства Сполучених Штатів.

Галузева структура господарського комплексу надзвичайно різноманітна. Вона представлена майже всіма галузями виробництва, котрі мають дуже великий рівень розвитку. Наприклад, Сполучені Штати знаходяться на першому місці в світі по забезпеченості власною сільськогосподарською продукцією. Високий рівень розвитку також у добувної та обробної промисловості. Ос-кільки країна має великий розмір, з дохідними статтями надзвичайно розвинута транспортна система, що дозволяє безборонно пересуватися над межах держави, а і поза нею. Важливу роль відіграє також розвинута нематеріальна діяльність у вигляді різноманітних послуг задля населення країни, а іноземців.

Ще Сполучені Штати Америки є осередком науково-дослідницької діяльності, що дозволяє передувати майже у всіх галузях господарського комплексу, бо результати такої діяльності широко застосовуються в господарстві країни.

Маючи економічно вигідне географічне положення, велику кількість природних та трудових ресурсів США мають зовнішньоекономічні зв’язки із багатьма країнами різних частин світу. Також Сполучені Штати як країна, що має великий вплив на економіку різних країн, займає провідне місце в міжнародному поділі праці.

Та Сполучені Штати як й інші країни світу мають свої проблеми в розвитку та розміщенні продуктивних сил, але й смердоті порівняно із проблемами інших країн дуже незначні й не заважають їм бути лідерами у виробництві та господарстві. Уряд Сполучених Штатів Америки детально розглядає усі проблеми, пов’язані із розвитком та розміщенням продуктивних сил, й шукає шляхи їхнього негайного вирішення.

Джерела:

1. Безуглий У. У., Козинець З. В.

Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. — К.:

Видавничий центр «Академія», 2003. — 688 з. (Альма-матер) 2. БРЕУС Олексій.

Американська допомога інспекторам // «Українська газета », 2002. — № 15(43).

— 2002. — З. 45−46 3. Усе про США: Цифри і факти. Уряд та політика. Економіка і торгівля. Законодавство. Освіта. — 2003. — Оптичний диск. 4. Джинчарадзе У. З.

Економічна історія США. Навчальний посібник. — М.: «Вищу школу», 1973.

— 159 з. 5. Економіка зарубіжних країн: Підручник/ А. З. Філіпченко, У. А. Вергун,.

І. У. Бураківський та ін. — До.: Ли-бідь, 1999. — 416 з. 6. Іщук З. І.

Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). Вигляд 4-те, доп. -.

До.: Європ. Ун-т, 2001. — 216 з. 7. Ковалевський У. В.

Розміщення продуктивних сил: Підручник/ За ред. Ковалевського У. В.,.

Михайлика Про. Л., Семенова У. Ф. — 3-те вид., випр. й доп. — До.: Знання,.

2001. — 353 з. 8. Кучер М.

Зернове господарство США: Реалії й тенденції// Зерно й хліб. До., 2002. ;

№ 1 (25). «1 (25). — 2002. — З. 30−31 9. Ліпець Ю. Г.

Географія світового господарства: Учеб. Посібник для студентів/ Ю. Р. Липец,.

У. А. Пуляркин, З. Б. Шліхтер. — М.: ВЛАДОС, 2001. — 400 з. 10. Світова економіка. Економіка розвинених країн./ Під ред. Колесова В. П.,.

Осьмовой М. Н. — М.: ПРОГРЕС, 2000 р. — 435 з. 11. Перцик Є. Н.

Міста світу: Географія світової урбанізації: Учеб. Посібник для студ.

вузів. — М.: Міжнародні відносини, 2000. — 381 з. 12. Радионова І. А.

Економічна географія: Учебно-справочное посібник/ І. А. Радионова, Т.

М. Бунакова. — 6-те вид. — М.: Московський ліцей, 2003. — 496 з. 13. Соціально-економічна географія світу/За ред. Кузика З. П. — Тернопіль,.

1999. — 254 з. 14. Юрківський У. М.

Регіональна економічна й соціальна географія. Зарубіжні країни:

Підручник. — До.: Ли-бідь, 2000. — 416 з. 15. Эстолл Р.

Географія США. — М.: «Прогрес», 1999. — 427 з. 16. internet.