Краків

Краков

«Не одного дня Краків будувався» — так вважають у Польщі, коли хочуть сказати, що треба озброїтися терпінням і старанням, бо прекрасне й корисне створюється не відразу. Старовинний польський місто Краків прекрасний за будь-якої погоди й у різне доби. І рано-вранці, коли з його вулицями й тихим бульварам стелиться туман з Вісли; й у полудень, коли сонце стоїть прямо над Ринковій площею, і з вежі Марьяцкого собору лунають трубні звуки «гейнала». Тоді оживає стародавня легенда про мужньому князя Краке, перемігшому вавельского дракона.

Польский князь Крак, домігшись світу, всю свою увагу почав віддавати внутрішньому влаштуванню держави. Спочатку на пагорбі, омиваному водами Вісли, він побудував королівський замок; потім щодо його безпеки і пишноти заснував місто, якому дала своє ім'я.

Но невдовзі Краків спіткало страшне нещастя: під Вавельским пагорбом оселилося величезне чудовисько — чи змій, чи дракон. Ненажерливе чудовисько похищало селянський худобу, інколи ж навіть людей. Ненаситність дракона так змучила жителів Кракова, що вони вже є подумувати про втечу із міста. І тоді князь Крак повелів начинити призначену для годівлі дракона падло сірої, воском і смолою, потім підпалити її й кинути чудовиську. Дракон проковтнув їжу і невдовзі віддав Богові душу від спека, сжигавшего його нутрощі.

Князь Крак правил державою мудро і щасливо, він жив довго чекати і помер глибокої старості. На вшанування його пам’ять, вдячні жителі Кракова поховали князя з належними почестями й у злагоді із звичаєм. Аби його могила жило століттях і аби потім нащадки не забували неї, краковяне спорудили з піску курган такий висоти, щоб вершина його вивищувалась^ з усіх околишніми пагорбами.

Первые письмові інформацію про Кракові з’явилися торік у літописах VIII—1 IX століть; так, наприклад, арабський купец-путешественник Ібрагім ібн-| Якуб, згадуючи про місто «Кароко», писав, що його торговельні зв’язки прости-1 рались до «русичів і Константинополя». Проте ще значно поранили-| ше (ІІ.) на одній із записів олександрійського вченого Клавдія Птолемея згадується місто Карродунум над Віслою. Новітні археологи-ч ческие дані підтверджують, що у цей час схилах Вавельского* пагорба було багато печер і була укріплене поселення.

Застройка пагорба змінювалася уже багато років, а зростання Кракова починається у ХІ ст, коли місто фактично, стає столицею держави. Краків тоді був пожвавленим, високорозвиненим на той час містом: мати його означало володіти усією країною. Вже на XIII віці подъезжавшие до міста подорожани бачили, що «Краків оточений подвійними фортечними стінами, з баштами й фортификациями; є у ньому безліч прекрасних будинків культури та величезних храмів».

О польському королі Казимирі Великому кажуть, що він отримав Польщу дерев’яної, а залишив кам’яною. Передусім це стосується Кракову: місто мав різні привілеї, багатів і розширювався. У XVI століття Казимир Великий розширив Вавель і збудував на пагорбі нові кафедральний собор і королівську резиденцію. Згодом кожен король намагався приєднати до стародавньому будинку нову частину у своїй смак і стилі — романському, готичному, бароко…

Почти одночасно будувалися Ратуша, Сукенницы, Вагова палата, дев’ять нових костьолів; розширювалися і укріплювалися міські стіни і вежі. У середньовіччі Краків був обнесений фортечним муром, ощетинившейся баштами й барбаканами — невеликими фортификационными спорудами. Міські стіни і кріпаки вали в початку ХХ століття знищили, але біля Флорианских воріт у Кракові й зараз помітні барбакан — одне з небагатьох уцілілих у Європі пам’яток готичного кріпосного будівництва.

Через Флорианские ворота потрапляєш одну з найстаріших і очаровательнейших вулиць Кракова, південна сторона якої, площею Ринку, замикається Марьяцким собором — найвідомішим готичним собором Польщі. Усередині високий неф Марьяцкого костьолу замикає веселка, яку перебуває сяючий золотом вівтар роботи Фейта Штоса.

Самая висока вежа Марьяцкого собору (81 метр) був і найвищою будовою у місті, і Україна перебувала вона у віданні не церковних, а міської влади. З неї добре проглядалися все околиці Кракова, і, коли дозорний на Марьяцкой вежі сурмив сигнал, йому відповідали сурмачі з інших веж. Тоді городяни спішно озброювалися і спокійно займали заздалегідь умовлені місця на кріпаків стінах.

Когда в червневі дні проводяться «Дні Кракова», по міським вулицями крокують герольди в середньовічних костюмах, які оголошують програму свята. На ринку, наслідуючи галопу коня, до великого задоволення жителів, танцює обов’язковий персонаж народних гулянь — Лайконик, одягнений у татарський костюм.

Образ Лайконика веде своє походження з XIII століття, коли Польщу брали в облогу татарські полчища. Ворожі війська неможливо взяти Краків— ні штурмом, ні тривалої облогою. На світанку татари почали обережно підбиратися до міста, але перебуваючи на вежі Марьяцкого костьолу дозорний зауважив їх і попередив місто. Однак зірвалася остаточно зіграти сигнал тривоги: татарська стріла пробила йому горло.

До сьогодні щодня, щогодини з’являється трубач на вежі і сурмить «гейнал» — старовинну військову пісня польських лицарів. Як у старовину, він повертається обличчям поперемінно до всіх чотирьох сторонам світла; як у старовину, мелодія «гейнала» раптово обривається, як у далекому минулому раптово обірвалася життя зіркого годинникового. На 12 годин дня радіо транслює «гейнал» у всій Польщі, оскільки ця мелодія стала що й позивними Краківській астрономічної обсерваторії як сигнал точний час.

Сегодня в північно-східній частини Ринковій площі самотньо височить Ратушна вежа, а колись площа Ринку була тісно забудована: тут стояли готична Ратуша з вежею, комору у стилі Ренесансу для зберігання збіжжя і гауптвахта. Ратуша була побудована у другій половині XIII століття, а будівництво вежі закінчилося 1383 року.

В минулі століття Ратуша і його вежа виконували найрізноманітніші функції. З дня підстави Ратуші у її підземеллях перебувала в’язниця «Доротка», у якій три найпохмуріших склепу призначалися для катувань. По сусідству, у підвалі вежі, за випробуванням долі влаштували веселий шиночок «Свидница», де рікою лилися вино і пиво…

Ратуша надійно охоронялася як через що у ній злочинців: першою поверсі Панського залу зберігалася скарбниця багатого міста Кракова. Громадські фінанси, якими відали три скарбника, перебувають у скрині, що називався «кадула». Скриня замикався втричі різних ключа, й у скарбник мав лише них, тому відкрити скриня скарбники могли лише одночасно. У Панському залі польські королі приймали присягу громадян Кракова. Природно, що Панський зал — це серце Ратуші: він було прикрашене малюнками й дорогоцінними тканинами, а попід стінами стояли довгі лави, викладені подушками червоної сап’яну.

Рядом з Ратушею розкинулося грандіозне будинок Сукенниц — торговельних рядів, загальної протяжністю 100 метрів. Будинок покрито увігнутим дахом, у якій пророблені світлові ліхтарі. Як і кожна старовинний будинок у Кракові, Сукенницы мають свою історію, що розпочалася ще XII столітті. Тоді це, по суті, вулиця, в протилежні боки якої тяглися крамниці купців, а виходи з її проти ночі закривалися дерев’яними гратами. Близько 1300 року було споруджено нові торгові ряди, накриті однієї спільним дахом, яке було тоді новинкою. Ззовні до стінах нової споруди примикали безладно громоздившиеся крамниці і палаЛси, накриті двоскатними дахами. Далі розташовувалися лави, у яких продавали геть усі: сіль, рибу, взуття, глиняний і олов’яну посуд тощо. І тільки в 1380 року розпочато будівництво нових торговельних рядів на продаж виключно сукна.

За час існування Сукенницы неодноразово перебудовувалися під час ремонтів, відбувалися після кожного пожежі, яких виявилося незліченну кількість. У ХІХ столітті Сукенницам дивом пощастило уникнути знесення, вони було навіть відремонтовані на кошти, зібрані городянами. Після ремонту й перебудови аркад частина приміщень першого поверху Сукенниц зайняли кафе; другою поверсі, крім просторих залів для балів і прийомів, розташовувалася Галерея п*ольской живопису. Вона була відкрита в 1870 року під час урочистого ювілею польського письменника Ю. Крашевского.

В XIV столітті у Кракові було створено перший Польщі університет, що розмістилося в кілька будинків, які король Ягелло скупив надворі Святий Анни. Найстрашніше старовинне з низ — Колегіум Майюс (Велика колегія) — збереглося до відома наших днів. Піднявшись по кам’яною драбині, потрапиш до залу алхімії, де колись вивчали як природні науки, а часом займалися й чорнокнижництвом. Легенда стверджує, що тут навчався знаменитий доктор Фауст. Нині вже важко, чи так було в насправді, зате можна побачити справжню астролябію, яку мав М. Коперник.

Каждый з цих будинків площею Ринку мав величезні підвали, виходили далеко межі фасадів. Скільки легенд пов’язані з ними, скільки таємничих історій приключалося зі сміливцями, що намагались поринути у них! Розповідають, що у одному з цих підвалів якось заблукала кухарка, служила одного з краківських алхіміків. А потрапила але вона туди, ганяючись за півнем, що ніяк не хотів потраплятимуть у каструлю. Звісно, це був ніякої не півень, а сам чорт. У подяку рятувати він насипав куховарку повний фартух золота і, суворо покарав не озиратися, доки вийде з підвалу.

Женщина, ясна річ, не стерпіла останній сходинці озирнулася. Двері миттєво закрилася з такою тріском й дуже сильно, що зрізала цікавою куховарку п’ятку, а золото відразу перетворилася на сміття.

Произошло це у підвалі вдома «Під Кшиштофорами», названий як за зображенню Ісуса Христа над порталом. Будинок цей побудували ще 1370 року, а й донині збереглися його склепінні готичні сіни з ліпленням.

В ті часи, коли Краків стояв на велелюдному торговому місці, земля тут коштувала дуже дороге. На купленому ділянці намагалися будуватися не вшир, а вгору, тому вдома тісно притискалися друг до друга. Вузькі 3-оконные, вони трохи відкинулися тому, оскільки ширше біля підніжжя, і здається, що будинки спеціально так розташувалися, щоб просидіти тут Кракова століття.

Не кожне місто може отако запросто перенести вас сталася на кілька століть тому. На Кракові неможливо позбутися думки, що час тут зрушила: ні вітрини сучасних магазинів, ні сучасний транспорт що неспроможні вивести зі цього стану. Ви йдете повз галереї «Сукняних рядів», і голуби злітають вам на голову з завитків аттиков, що ними завершується будинку. Будинку старій частині Кракова трохи чудакуваті на цей вид. Час їхнього молодості додало їм незгладимі риси, які змінилися і останні століття.

То, чого були за століття усепожираюче час, намагалися виконати під час Другої світової війни котрі окупували Краків фашисти. У місті розмістилася німецька адміністрація, а Вавель-ском замку оселився «генеральний губернатор» Р. Франк, грабивший і разрушавший національні скарби Польщі. Чудово знали художню ціну Марьяцкому вівтаря, німці хотіли негайно конфіскувати його й відвезти до Німеччини.

В Вавельському замку гітлерівці знесли кілька будівель, але в місці мальовничого комплексу «Королівських кухонь», де колись готувався пишний весільний бенкет для Зігмунта I і принцеси Бони, побудували своє адміністративне приміщення. Покої Казимира про Великого і королеви Ядвіги вони перетворили на пивний бар, в Сенаторському залі показували кінофільми, але в терасах королівського саду побудували бетонний басейн.

Планируя перетворити Краковом город-западню, город-могилу щодо його населення і ще наступаючих частин Червоної Армії, німці пристосували до оборони фортечні мури міста Київ і не всі давні будинки міцної цегельною кладкою. Вони забарикадували вулиці, побудували дзоти, вирили траншеї і окопи; замінували мости, казарми, аеродром в Раковицах, підземні комунікації і стратегічні дороги, які діяли в Краків…

Но наступ радянських військ був настільки навальним, що коли німці бігли, не встигнувши виконати свого варварського наміри. Маршалу І.С. Конєву, осуществившему цей блискучий маневр, на визнання його заслуг вдячні поляки було присвоєно звання «Почесного громадянина Кракова».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.