Розвиток державності Русі в першій половині Х ст
Великі і малі війни приносили славу і багатство князям й старшим дружинникам. Водночас смердоті відривали від мирної роботи багато народу, у війнах гинули тисячі людей, що послаблювало економіку держави. Головним ж джерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньми залишалося стягання данини, якої князі прагнули завісься годину збільшувати. Особливо жорстоким було б збирання полюддя, що в Х ст… Читати ще >
Розвиток державності Русі в першій половині Х ст (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Розвиток державності Русі в першій половині Х ст.
Протягом першої половини Х ст. київські князі наполегливо і послідовно згуртовували у спільній державі племінні княжіння східних слов’ян. Справу Олега, за свідченням «Повісті временних літ», 912р. продовжив його наступник Ігор. Він знову приєднав до держави княжіння уличів й деревлян, що відпали було б после звістки про смерть Олега.
На 40 рр. Х ст. припавши новий спалах воєнної активності давньоруської панівної верхівки. Київський князь поширив свою уладові на східний Крім й Тамань. Ігор вчинив два великих походи на Візантію, що малі на меті як захист південних рубежів, то й забезпечення вигод для руських торгових у Константинополі та інших грецьких містах.
Великі і малі війни приносили славу і багатство князям й старшим дружинникам. Водночас смердоті відривали від мирної роботи багато народу, у війнах гинули тисячі людей, що послаблювало економіку держави. Головним ж джерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньми залишалося стягання данини, якої князі прагнули завісься годину збільшувати. Особливо жорстоким було б збирання полюддя, що в Х ст. йшло безпосередньо на утримання військової дружини. Саме под впливом своїх дружинників князь Ігор, зібравши одного разу полюддя в землі деревлян, повернувся туди, щоб стягнути його вдруге, за що був забитий повсталими 944р. Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.
Єдиний відомий із літопису сін Ігоря — Святослав був ще хлопчиком, й на князівський престол сіла його дружина Ольга. Вона жорстоко придушила повстання деревлян навесні 945р., штурмом здобувши їхнього головне місто Іскоростень, забивши древлянських князів й багато воїнів. Водночас княгиня, певно, зрозуміла, що наставши годину встановити розмір данини, насамперед полюддя, з залежного населення, що вона і зробила. Ольгою також були влаштовані опорні пункти центральної влади на місцях, адміністративна ж й судова системи поширені на усі підвладні Києву землі племінних княжінь.
У часи Ольги розбудовувався, прикрашався й зміцнювався стольний град Русі. З князюванням Ольги можна пов’язувати настання іншого етапу в розвиткові давньоруської державності. Він ознаменувався візитом Ольги до Константинополя близько 946р. Уперше в історії глава Давньоруської держави ішов до Візантії на чолі мирного посольства. Результатом цого візиту було б охрещення Ольги та укладення союзної русько-візантійської угоди.