Економічна злочинність

ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ

Поняття «економічна злочинність» означає складне, внутрішнє суперечливе явище, із «явилося в кримінології порівняно нещодавно. Перехід до багатоукладної економіки на основі рівності всіх форм власності, у тому числі й приватної, видозмінив не лише соціальний портрет осіб, що чинять розкрадання і інші корисливі злочини, але й й структуру протиправних діянь.

У цьому зв «язку при визначенні груп злочинів, котрі утворюють економічну злочинність, ознакою є заподіяння шкоди економічним інтересам держави й громадян, що охороняються законом, шляхом розкрадань, господарських й корисливих посадових злочинів. Відмінна рису економічних злочинів складається до того, що смердоті відбуваються спеціальним суб «єктом посадовими й матеріально відповідальними особами, а чи не сторонніми для про «єкта керування людьми, включеними до системи економічних відносин, на котрі смердоті зазіхають.

Поряд з матеріальними наслідками серйозна школа завдається встановленому порядку керування народним господарством. При цьому утрудняється реалізація рішень, спрямованих на нормальне функціонування всіх суб «єктів товарно-грошового обертання, захист прав споживачів.

Аналіз злочинності в сфері економіки доцільно вести по декількох самостійних напрямках, обумовлених конкретною кримінологічною ситуацією перехідного періоду від адміністративної-командної до переважно ринкової регуляції господарських процесів як практично нової концепції керування з широким використанням економічних регуляторів — цін, податків, платежів за ресурси, процентних ставок, створення ринку засобів виробництва й предметів споживання, формування конкретного ринку, ринку інвестиційних ресурсів й цінних паперів.

Кримінологічна ситуація в економіці перехідного періоду визначається:

?Сукупністю зафіксованих судовою статистикою різноманітних форм розкрадань державного й колективного майна, хабарництва, спекуляції, приписок, зловживань службовим положенням.

?Наявністю значної кількості прихованої (латентної) економічної злочинності, невідомої правоохоронним органам.

?Появою нових форм економічного поводження, що у суспільній свідомості розцінюються непросто як небажані, але й небезпечні й мають бути заборонені, у тому числі под страхом кримінальної відповідальності.

Інтенсивність злочинних проявів в економіці відповідно до статистичних даних дуже різноманітна. Майже кожний третій злочин складає розкрадання державного й колективного майна шляхом присвоєння чи розтрати, чи зловживання посадовим положенням.

До 70% злочинів у сфері економіки залишаються не виявленими, особливо хабарництво, розкрадання, обман покупців й замовників й ін.

Впровадження в господарську практику ідеї «дозволене все, що не заборонено», розширення свободи підприємництва Веде до декримінализації діянь, властивих винятково командному стилю керування.

Відомо, що із КК виключені такі склади злочинів, як комерційне посередництво, приватнопідприємницька діяльність. Спекуляція поки залишається й по засобам скоєння розкрадання діляться на 2 групи:

•Відбивані на балансі підприємств, організацій у виді недостачі товарно-матеріальних цінностей;

•Не показуються в облікових документах розкрадання, заговорили українською у «язані зі створенням неврахованого розміру сировини, матеріалів, коштів з метою їхнього вилучення й наступного розподілу між учасниками злочину.

Для цієї групи розкрадань необхідною умовою виступає про «єднання в злочинності двох й более підприємств й організацій, як заговорили українською у «язаних спільністю розв «язуваних завдань, то й по одній залучених в злочинну орбіту. Одна із організацій має доступ до коштів (торгові заготівельні підприємства), що у результаті злочинних маніпуляцій «обмінюються» на товари, матеріали і ін. Розбалансованість споживчого ринку, руйнування утворюваних десятиліттями господарських зв «язків, інфляція зробили кращими для Сучасної економічної практики обмінні операції «товар товару», що у свою чергу позначилося на зміні предмета розкрадань. За даними МВС України, в останні рокта значно (майже на 45%) збільшилося число крадіжок сировини й матеріалів з підприємств легкої й місцевої промисловості для їхнього наступного збуту.

Кримінологічні дослідження свідчать також про істотну зміну засобу протиправного заволодіння майном. У годину зростає число примітивних, навіть вульгарних форм зазіхань на економічну систему, що носять як бі відкритий, відверто цинічний характер й не потребує високої фахової підготовки, знання специфіки бухгалтерського обліку, технології виробництва.

Сказане відноситься й до банківських сфер, що дозволяють привласнювати значні кошти за рахунок перекладу безготівкових грошових мас у готівку.

Розкрадання в сфері кредитно-фінансових відносин займають одне із перших місць по матеріальним наслідкам для економіки. Найбільше поширеними засобами скоєння цих розкрадань є:

•Підробка банківських документів (кредитних авізо, чеків);

•Неповернення кредитів з наступним їхнім викраденням;

•Мошенічество под виглядом конвертації гривні;

•Використання підроблених пластикових платіжних засобів (електронних грошей);

•Присвоєння грошей, отриманих у порядку передоплати без постачання товарів чи надання послуг.

У останні рокта просліджується стійка тенденція зростанню організованої злочинності, властива розкраданням в дуже значних розмірах, хабарництву. Частка таких розкрадань у структурі всіх інших форм злочинних зазіхань на економічну систему невелика — біля 3%. Проте їхня роль не вичерпується лише матеріальною шкодою. Небезпечний розкладницький вплив «легких» грошей на реакції різноманітних груп населення, особливо молодь, насадження стереотипів добування засобів до життя будь-якими, у тому числі й злочинними засобами.

Відбувається зрощування розкрадачів з злодіями, грабіжниками і іншими представниками кримінальної злочинності, із одного боці, й активна взаємодія із тіньовою економікою, що утворює фундамент економічної злочинності, із іншої.

Водночас економічну злочинність не можна ототожнювати із організованою.

Пересічні інтереси тіньової економіки і організованої злочинності надають усталеність існуванню злочинних угруповань розкрадачів, розширюють їхні претензії в ролі у керівництві такими економічними процесами, як роздержавлення й приватизація.

Організовану злочинність у сфері економіки можна визначити як новий якісний рівень групової фахової злочинності, що характеризується зімкненням кримінального середовища у межах регіону, країни із поділом на ієрархічні рівні й виділенням лідерів, що не беруть доля в конкретних злочинах, а здійснюють організаторські, управлінські, ідеологічні функції; корумпуванням, залученням у злочинну діяльність відповідальних робітників апарату державних (у т.ч. правоохоронних) органів для забезпечення безпеки й гарантій учасникам співтовариств з монополізацією й розширенням сфер протиправної діяльності із метою одержання максимальних матеріальних прибутків при максимальній захищеності її лідерів від відповідальності.