Підготовка і вухо повстання. 
Богдан Хмельницький

Підготовка і вухо повстання. Богдан Хмельницький

«Ординація Війська Запорізького» 1638 р. ліквідувала чимало прав козацтва й одну годину принесла полегшення польській шляхті. Алі уже за кілька років козаки подолали заціпеніння, згадали про свою лицарську славу і почали збирати сили для створення нового виступу проти польського панства. Хоч реєстровиків було б лише 6 тис., але й смердоті спиралися на маси невизнаного урядом козацтва і пригнобленого поспільства. Головними причинами зростаючого незадоволення народних мас України політикою Речі Посполитої стали посилення гніту селян й міщан, наступ на права козацтва і небажання надати козацькі права значній кількості покозачених селян й міщан, незахищеність православної шляхти від свавілля польських магнатів, переслідування православного духівництва і нацгонально-релі-гійні утиски інших груп населення.

Перші звістки про підготовку козацтва до повстання вольний гетьман Станіслав Конєапольський здобувши у 1646 р. Умови для повстання були сприятливими. Король Владислав IV готувався до війни із Туреччиною, але й после відмови сеймові ратифікувати її вухо вирішив діяти самостійно. Він дозволив запорожцям зробити морський похід на Туреччину і давши їм королівську грамоту на спорудження човнів. Під цим прикриттям козаки почали збиратися на Запоріжжі, згуртовуватися і виробляти план спільних дій.

Одним із організаторів повстання ставши Богдан (З йновій) Михайлович Хмельницький (27.ХІІ. 1595—27.УІ. 1647), Він народився в Чигирині, за іншими даними в Переяславі чи .на Львівщині, в сім «ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького і козачки з.

Переяславського полку. Закінчив спочатку, напевне, одну із київських шкіл, потім Львівську єзуїтську колегію, де дістав ґрунтовні знання із історії, географії, юриспруденції. Крім рідної української, добро володів польською, латинською та турецькою мовами, розумів по-татарськи. З молодих літ опанував військову справу. Брав доля в козацьких повстаннях 30-х років, займав посаду писаря реєстре. вого війська, але й в 1637 р. був розжалуваний у сотники, як й інші православні шляхтичі, Хмельницький зазнавав усіляких утисків й переслідувань із боці польської шляхти. Зі схвалення чигиринського та корсунського старості Олександра Конєцпольського у нього відбирали то млин, то коня, поки не дійшла черга і до батьківського хутора Суботова. Підстароста Данило Чаплинський в 1646 р. звичним для шляхти «наїздом» захопив Суботів, а молодшого сина Хмельницького доручивши побити мало не дуже до емер. тих. І це тоді як Хмельницький мав великий авторитет серед козацтва, його добро знали при дворі польського короля, а урядових кілках Франції.

Навколо Хмельницького гуртувалася група незначної козацької старшини, котра добивалася відновлення козацьких прав й привілеїв. Серед неї виділялися сотники Чигиринського полку Федір Вешняк й Кіндрат Бурляй, колишні полковники Корсунського полку Максим Нестеренко, Білоцерківського — Яцина Люторенко й Яцько Клиша та військовий суддя Іван Гиря. Найближчими сподвижниками Хмельницького стали також учасники багатьох морських походів на турків й татар Іван Ганжу та Максим Кривоніо.

перший варіант знищення польських військ на Наддніпрянщині восени 1647 р. чомусь не здійснився. І Хмельницький та його однодумці зібралися на таємну раду под Чигирином для вироблення нового плану. Алі про зібрання стало відомо польському комісарові й тієї доручивши чигиринському полковнику Михайлу (Станіславу) Кричевсько-му заарештувати Хмельницького для проведення слідства. Та Вешняк й Бурляй переконали полковника, що він не винен, і умовили відпустити Хмельницького до Трахтеми-рова — резиденції комісара Яцека Шамберга, аби він зміг виправдатися. Кричевський співчував змовникам й відпустив Хмельницького. Проте він разом з старшим сином Ти-мошем та 16-ма однодумцями за околицею Чигирина повернувши на Запоріжжя. дорогою перед тим приєднувалися рі3 «ані люди прийшли на Сич прибуло 300, за іншими даними — 500 чол. Спочатку прибулі оселилися на про. Томаківка, за милю нижче від Микитиної Січі, де стояв польський гарнізон;

Відразу перебували козаки сотника Федора Линчая, котрі нещодавно зазнали поразки у боротьбі проти ставлеників речі Посполитої Івана Барабаша та Іляша Караїмовича. Хмельницький із побратимами перебрався на ближчий острів Бучки. У січні 1648 р. козаки уже були готові до щтурму Счі. Алі полковник Гурський неприйняв бою й завчас-но втікЗалога зЧркаського полку впустила повсталих у Сич й сама приєдналася перед тим. На загальній раді ЗО сТчня, за іншими даними — на початку лютого, 1648 р. козаки обрали Хмельницького гетьманом й підтримали його курс — на загальне збройне повстання проти Речі Посполитої.