Поняття і значення договору поставки

ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин із постачання продукцією й товарами є договір поставки. Договір — це основний документ, що визначає права та обов «язки сторін із поставок всіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні вол «язань, будь-яких інших умів господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.

Договір поставки — це договір, за яким постачальник (підприємець) вол «язується в обумовлені рядки (рядків) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності чи інших цілей, не заговорили українською у «язаних із особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець вол «язується приймати товар й платити за нього певну ціну.

У умовах соціалістичної економіки СРСР договір поставки був самостійним виглядом договору, який укладався на підставі адміністративно-планових актів, як правило обов «язкових для сторін. Відносини щодо поставок детально регулювалися Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення й Положенням про поставки товарів народного споживання, затверджуваних постановою РМ СРСР від 29.VII.1988 р. У умовах переходу України до ринкової економіки договір поставки набув однак різновиду договору купівлі-продажу. При цьому підприємці на власний розсуд вирішують, за якою правовою формою відчужувати товар (за договором купівлі-продажу чи договором поставки), враховуючи характер й зміст такого відчуження.

Порівняно із традиційним договором купівлі-продажу договір поставки має певні особливості, а саме:

1) між моментом укладання й моментом реального виконання існує великий проміжок часу;

2) в останній момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, тобто угода укладається под майбутній товар;

3) предметом поставки не може бути нерухоме майно;

4) предметом поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення;

5) сторонами в договорі поставки є юридичні особини (переважно суб «єкти підприємства) й громадяни-підприємці.

Сторонами цого договору є постачальник та покупець, котрі займаються підприємницькою діяльністю. Підприємництво — це самостійна ініціатива. систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею із метою одержання прибутку. Суб «єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності чи дієздатності; юридичні особини всіх форм власності .

З вище вказаного можна зазначити, що предметом (про «єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності чи інших цілей, не заговорили українською у «язаних із особистим (сімейним, домашнім) споживанням. В частности, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), чи товари, призначені для продаж на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

У умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів й послуг, тобто без фондів й лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, до того числі на ярмарках, біржах, аукціонах чи в комерційних посередників.

Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім й оплатним.

як консенсуальний договір вважається укладеним із моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умів. До згоди сторін прирівнюється й відсутність належного протягом певного рядок реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умів договору чи рішення арбітражного чи тритейського суду із переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін чи законодавством.

Договір поставки двосторонній, бо права й обов «язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цого договору полягає до того, що здобуто від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

Регулювання договірних відносин із поставок продукції здійснюється в інших формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 року «Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний Держав ». Угода поширюється на відносини між суб «єктами господарювання (назалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв «язками.

Під суб «єктами господарювання розуміють підприємства, їхні про «єднання, організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, котрі володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на територї цих держав.

Під товаром розуміють як товари народного споживання, то й продукцію виробничо-технічного призначення.

разом із тім Кабінет міністрів України затвердивши Тимчасове положення із питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення (1993 року), але й воно та має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між суб «єктами господарської діяльності на внутрішньому ринку України із кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого чи міжгалузевого призначення, виготовлених за технічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та стандартами, й необходимых для виготовлення кінцевої продукції.

Відповідно до Угоди про загальні умови й механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств й галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНР) від 23 грудня 1993 року та Протоколу про механізм реалізації цієї Угоди від 15 апреля 1994 року Кабінет міністрів України постановою від 18 травня 1994 року затвердивши Положення про порядок поставок й митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств й галузей держав-учасниць СНД,.

Постачання продукції за виробничою кооперацією — це постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого й міжгалузевого призначення, що взаємопов «язані й необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції.

Проставки продукції за державними замовленнями (контрактами) здійснюються відповідно в Україну від 22 грудня 1995 року «Про поставки продукції для державних потреб » .

Відносини щодо поставок регулюються також Цивільним Кодексом України. До поставки можуть застосовуватися й відповідні правила купівлі-продажу.

Відповідно в Україну від 22 грудня 1995 року «Про поставки продукції для державних потреб «задоволення потреб у продукції, необхідної для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення й підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних й міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади здійснюється за допомогою державних замовлень та укладених на їхнього основі державних контрактів (договорів). Державними замовниками виступають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, а також державні установи і організації, котрі уповноважені Урядом укладати державні контракти із виконавцями державного замовлення й яким виділені для цієї мети кошти із державного бюджету. Виконавцями державного замовлення можуть бути суб «єкти господарської діяльності України будь-яких форм власності. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю чи частково на державній власності, а суб «єктів господарської діяльності всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції - державні замовлення про поставки продукції є обов «язковими, якщо виконання такого замовлення в них збитків.

Договір поставки як угода між організаціями укладається у письмовій формі й оформляється як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, то й шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, Яка їхні надсилає. У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення1. Положення про поставки підтверджують загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але й при цьому допускають свободу вибору учасниками одного із кількох можливих способів оформлення договірних відносин:

а) складання одного документа, що підписується сторонами;

б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання;

в) обмін телеграмами, телефонограмами, радіограмами чи повідомлення за допомогою факсу.

Порядок й рядки укладення договору поставки залежать від форми договірних відносин, обраної учасниками. При укладенні договорів застосовують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного договору сторони можуть використовувати домов, що розробляються й рекомендуються для прискорення й спрощення договірної роботи на підприємствах.

Так, органи, що регулюють поставки для державних потреб за міждержавними угодами, формують обсяги таких поставок за їхні видами, територією та постачальниками й до 1 травня року, який передує поставці, подають їхні регулювальними органами інших держав-учасниць СНР за погодженими формою й номенклатурою в частині взаємних поставок. Кожна держава-член Співдружності інформує всіх її учасників про повноважні органи, котрі мають право видавати повідомлення про прикріплення покупців до постачальників. Органи, що регулюють поставки, до 1 серпня доводять до кожної держави-учасниці виділені квоти поставок товарів за міждержавними угодами, а відповідно до одержаних квот кожному споживачеві до 1 вересня визначаються ліміти на виділені ресурси із видачею повідомлень про прикріплення покупця до підприємства-постачальника.

Поставки за актами прикріплення покупців до постачальників мають плановий характер, хоча покупець й постачальник (за наявності певних умів) можуть відмовитися від укладення договору.

Одержавши повідомлення про прикріплення, покупець у 20-денний рядків надсилає постачальнику замовлення-специфікацію з зазначенням всіх умів, необходимых для поставки товару. Постачальник протягом 20 днів после одержання замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття замовлення чи надсилає свій проект договору.

Проект письмового договору у двох примірниках надсилається постачальником покупцеві й до того разі, коли від останнього не надійшло замовлення про поставки. Для цого постачальникові дається 20-денний рядків із моменту одержання повідомлення про прикріплення. Договір підписується керівником суб «єкта господарювання чи уповноваженими ним особами, скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами чи через засоби телекомунікації кожна з сторін винна матір докази, котрі підтверджують поправлення (передачу) іншій стороні відповідних пропозицій та одержання відповіді на них.

Сторона, котра здобула проект договору, в 20-денний рядків підписує його й один примірник повертає другій стороні. Якщо в неї є заперечення щодо поданого проекту, договір підписується із протоколом розбіжностей, про що в обов «язковому порядку робиться застереження в договорі. У разі відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.

Одержавши договір із протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний рядків розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним пропозиції покупця, в неприйняті умови в цей ж самий рядків передає органові, що вирішує господарські спори за місцем знаходження постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то договір вступає з в редакції сторони, Яка склала протокол розбіжностей.