Організація податкового контролю

Реферат на тему:

Організація податкового контролю.

Безпосередній податковий контроль, як уже зазначалося, здійснюється низовою ланкою Державної податкової служби — податковою інспекцією, її головні завдання такі: виявлення та облік платників податків; перевірка правильності обчислення податків і податкових платежів; контроль за своєчасністю надходження нарахованих сум у бюджет.

Облік платників податків ведеться окремо за юридичними і фізичними особами.

Обліковим реєстром юридичних осіб є «Єдиний банк даних про платників податків юридичних осіб». У реєстр вносяться всі підприємства, що розташовані на території району чи міста, а також їхні філії, відділення та інші структурні підрозділи незалежно від їх місцезнаходження.

З Єдиного банку даних відомості про платників вносяться до журналу обліку платників податків та зборів. У журналі за кожним платником вказуються такі реквізити:

— код за ЄДРПОУ, або реєстраційний (обліковий) номер платника;

— назва платника податків;

— місцезнаходження;

— назва органу державної реєстрації;

— номер і дата рішення про державну реєстрацію;

— форма власності;

— організаційно-правова форма;

— основний вид господарської діяльності;

— відомості про директора;

—дата взяття на облік у податковому органі;

— прізвище, ім «я, по батькові інспектора, за яким закріплений платник.

Для реєстрації в податковому органі новоутворені підприємства зобов «язані подати в податкову інспекцію за місцем свого розташування документи за встановленим переліком (заява, копія статуту тощо). Податкові органи перевіряють подані документи і за відсутності зауважень протягом двох днів з моменту подання заяви реєструють підприємство і вносять його до Єдиного банку даних. Після взяття на облік платника на примірнику статуту ставиться спеціальний штамп за підписом відповідальної особи і платникові видається довідка про взяття його на облік.

Надалі підприємства зобов «язані подавати в податкову інспекцію відомості про всі зміни в їхній діяльності, пов «язані з даними, наведеними в заяві. У разі зміни місцезнаходження підприємства за його новою адресою передаються заява, а також справа підприємства з додатком копії особового рахунка чи довідки про стан розрахунків із бюджетом.

Підприємства, які не зареєструються у встановлені строки, несуть передбачену чинним законодавством відповідальність.

Податкові органи перевіряють Єдиний банк даних з погляду повноти обліку з метою виявлення всіх платників, що перебувають на території району чи міста. Для цього вони аналізують відповідні дані тих організацій та установ, діяльність яких пов «язана з відкриттям нових підприємств. Зокрема, це такі дані:

— від органів державної реєстрації — про зареєстровані підприємства як суб «єкти підприємницької діяльності;

— від установ банківської системи —- про підприємства, яким відкриті, змінені чи закриті розрахункові (поточні) й позичкові рахунки;

— від органів обліку нежитлових приміщень — про здані в оренду приміщення;

— від підприємств зв «язку — про підприємства, яким були встановлені телефони, що не увійшли до телефонних довідників;

— від організацій архітектури — про дозволи на нове будівництво і виділення з цією метою земельних ділянок; про здані в експлуатацію об «єкти;

— від страхових органів — про страхування нових підприємств. Крім даних цих та інших організацій і установ, податкові органи мають право користуватися різною додатковою інформацією.

Певні особливості має порядок зняття з обліку платників податків у зв «язку з ліквідацією. Документи для зняття з обліку подаються у триденний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію. Це:

— заява про зняття з обліку платника податку за встановленою формою;

— заява про зняття з обліку платника ПДВ, а також оригінал свідоцтва платника ПДВ і завірені в ДПІ копії цього свідоцтва;

— оригінал довідки про взяття на облік;

— копія розпорядчого документа (рішення) про ліквідацію;

— копія розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;

— ліквідаційна картка органів державної статистики.

У 10-денний термін з дня подання заяви платник зобов «язаний скласти ліквідаційний баланс та подати його для перевірки органу державної податкової служби. Ліквідаційний баланс складається у формі річного звіту на дату прийняття рішення про ліквідацію. Після подання указаних документів, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство податковий орган у місячний термін приймає рішення про проведення документальної перевірки. Результати перевірки впливають на рішення податкового органу щодо зняття платника з обліку. Якщо заборгованості перед бюджетом немає, то зняття з обліку проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття платникові рахунків. Факт зняття з обліку фіксується у зазначеному вище Журналі, крім того, відмітка про зняття з обліку вводиться в районний рівень Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб. Облікові справи про таких платників здаються до архіву податкового органу після закінчення звітного року.

Після завершення процедури зняття з обліку податковий орган складає довідку про зняття з обліку платника податку і надсилає її до органу державної реєстрації. Якщо заборгованість перед бюджетом відсутня, але протягом року платник не подавав податкових декларацій, бухгалтерських документів або установчі документи суперечать чинному законодавству, то обов «язковою є процедура звернення до суду з питання скасування державної реєстрації платника та закриття банківських рахунків. Після прийняття рішення платник знімається з обліку й оформлюється довідка, як і в першому випадку. Якщо ж після проведеної перевірки платника податків установлено факт заборгованості його перед бюджетом, податковий орган не знімає його з обліку, а складає повідомлення про наявність обов «язків зі сплати податків і зборів (інших) обов «язкових платежів і надсилає його ліквідаційній комісії.

Дещо інший порядок організації податкової роботи з обліку фізичних осіб.

До 1996 р. реєстрації у податковій інспекції підлягали лише громадяни, які вели підприємницьку діяльність без оформлення прав юридичної особи. Для обліку цих платників і стану їхніх розрахунків із бюджетом велася спеціальна книга, в якій відображалися такі дані: прізвище, ім «я, по батькові громадянина, його місце проживання і місце ведення підприємницької діяльності; дата видачі дозволу на цю діяльність і її вид; дата і номер реєстраційного посвідчення; дата проведення документальної перевірки та її результати; дата закінчення підприємницької діяльності.

Крім цього, окремо велась «Алфавітна книга», яка була обліковим реєстром для громадян, що отримували доходи не за місцем основної роботи. Дані в книгу вносилися на підставі довідок, що надходили від підприємств, організацій та фізичних осіб — суб «єктів підприємницької діяльності, про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку на доходи.

Таким чином, облік охоплював лише певні категорії платників.

З 1 січня 1996 р. створено «Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов «язкових платежів», який передбачає облік усіх громадян-платників незалежно від джерела їх доходу. Тобто поряд з громадянами, що отримують доходи не за місцем основної роботи та від підприємницької діяльності, до Державного реєстру вносяться також дані про громадян, що отримують доходи лише за місцем основної роботи.

Створення Державного реєстру обумовило певні зміни в організації роботи податкових органів з обліку фізичних осіб. Насамперед це стосується порядку роботи податкових інспекцій з підприємствами, організаціями та фізичними особами — суб «єктами підприємницької діяльності1. Якщо раніше взаємодія між ними обмежувалась лише отриманням та реєстрацією довідок про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку (стосовно громадян, які отримували доходи не за місцем основної роботи), то тепер комплекс робіт значно збільшився.

Податкові органи зобов «язані забезпечувати підприємства, організації, фізичних осіб — суб «єктів підприємницької діяльності бланками облікових карток і відомостей до Державного реєстру; отримувати від них відомості та облікові картки на фізичних осіб, що прийняті на роботу і не мають ідентифікаційного номера платників податків за місцем їх проживання, для внесення інформації в Державний реєстр; перевіряти документи, що надходять від підприємств, і в разі виявлення порушень викликати громадян для повторного заповнення облікової картки; здійснювати комп «ютерне опрацювання інформації, передавати, після присвоєння ідентифікаційного номера, документи фізичної особи в архів. Усі факти надходження документів від підприємств та видачі карток фізичним особам мають фіксуватися у відповідних журналах у податковій інспекції.

Майже за аналогічною схемою організована робота податкових органів з фізичними особами. Тільки спочатку громадяни зобов «язані з «явитися у податкову інспекцію, отримати і заповнити облікову картку за формою № 1ДР. Надалі дії податкової інспекції такі ж самі, як і в роботі з підприємствами та організаціями, починаючи з перевірки заповнених облікових карток і закінчуючи видачею громадянам карток фізичної особи з ідентифікаційними номерами та переданням облікових карток цих громадян до архіву.

Є деякі особливості взяття на податковий облік фізичних осіб — суб «єктів підприємницької діяльності. Для цього фізична особа-підприємець у 5-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинна з «явитись до податкового органу за місцем проживання і подати такі документи:

—заяву;

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

документ, що посвідчує особу (паспорт).

Працівники податкового органу перевіряють подані документи і за відсутності зауважень вносять платника до Реєстру фізичних осіб. Платникові видається довідка про взяття на облік.

Крім того, облік фізичних осіб — суб «єктів підприємницької діяльності ведеться у журналі обліку платників податків і зборів фізичних осіб.

Усі операції з обліку фізичних осіб комп «ютеризовані і виконуються за допомогою спеціального програмного забезпечення.

Створення Державного реєстру фізичних осіб допоможе підвищити ефективність податкового контролю, оскільки тепер облік охоплюватиме всі категорії громадян, що отримують доходи і сплачують податки. Передусім це стосується громадян, які прагнуть мати кілька трудових книжок. За системи обліку, що існувала раніше, на таких громадян у податкову інспекцію не надходили відомості про одержані доходи й утримані суми податку і вони не були зобов «язані подавати декларацію наприкінці року, оскільки вважалося, що доходи отримуються ними за основним місцем роботи. Це давало змогу приховувати доходи й ухилятися від сплати податку.

Відтепер якщо громадянин матиме кілька трудових книжок, то з кожного місця роботи надійдуть у податкову інспекцію довідки про одержані ним доходи й утримані суми податку. У такий спосіб буде виявлено, що громадянин порушив закон і має нести передбачену чинним законодавством відповідальність. Однак створення Державного реєстру не забезпечує максимальної повноти обліку фізичних осіб, які ведуть підприємницьку діяльність, оскільки для цього потрібні надійні джерела інформації, а їх, як і раніше, бракує.

Другою складовою податкового контролю є перевірка правильності обчислення податків і податкових платежів. Вона здійснюється в два етапи:

I етап — попередня перевірка (під час прийняття податкової звітності);

II етап — документальна перевірка.

Платники податків зобов «язані у встановлений термін подавати до податкових органів декларації, розрахунки та інші документи, пов «язані з нарахуванням та сплатою податків до бюджету. З одного боку, податкова звітність має прийматися податковим органом без попередньої перевірки зазначених у ній показників. Разом з цим податківці зобов «язані виявляти методологічні та арифметичні помилки у поданих деклараціях. А це можна зробити лише під час здійснення перевірки. Порядок прийняття, обробки і перевірки податкової звітності юридичних осіб відображено на рис. 33. Розглянемо кожний блок даної схеми окремо.

Приймаючи звітність, працівник податкового органу повинен упевнитись, що вона подана в установлений законом термін, зареєструвати її у комп «ютерній мережі або у реєстраційних журналах у розрізі форм звітності і платників, поставити на прийнятих деклараціях дату приймання і реєстраційний номер.

Візуальний контроль передбачає перевірку на предмет заповнення всіх реквізитів податкової звітності, а саме: адреси і назви підприємства, ідентифікаційного номера, коду території, форми власності, підпорядкування, галузі, виду економічної діяльності. Крім того, встановлюється наявність підписів посадових осіб, печаток, одиниць виміру, ознак податкового періоду.

Потім суми нарахованих платником платежів вносяться у базу даних. Комп «ютерна обробка введених даних відбувається щоденно і завершується у триденний термін після закінчення строків прийняття звітності. За результатами комп «ютерного математичного контролю формуються два реєстри. До першого реєстру вноситься звітність, в якій виявлено розбіжності. Цей реєстр передається до галузевих відділів податкового органу для організації і проведення перевірок з метою виявлення арифметичних і методологічних помилок у поданій звітності. За результатами перевірки складається акт, в якому указується донарахована або зменшена в результаті перевірки сума податкового зобов «язання, а також суть порушення із зазначенням відповідної норми законодавства. Уточнена в результаті перевірки сума податкового зобов «язання має бути узгоджена з платником. Якщо посадові особи підприємств не з «являються для узгодження акта, то їм направляється лист-виклик. Після процедури узгодження податкового зобов «язання застосовуються фінансові санкції. Перевірені декларації повторній перевірці не підлягають. Винятком є лише випадки, коли перевірки здійснюються за письмовими розпорядженнями вищих ланок податкових органів.

Якщо в ході попередньої перевірки арифметичні та методологічні помилки не виявлені, то ні акт, ні довідка не складаються, а на перевіреній декларації ставиться дата та робиться запис, що порушення не встановлено.

Кожна перевірка щодо виявлення арифметичних і методологічних помилок реєструється у спеціальному журналі. Журнал ведеться за кожний звітний період окремо за кожним платником податку.

До другого реєстру вносяться платники, які не подали звітність у встановлений строк. На підставі цього реєстру працівники галузевих відділів у триденний термін зобов «язані направити таким платникам повідомлення-виклики про необхідність подання звітності та явки до ДПІ для узгодження акта про неподання декларацій та розрахунків. Ці акти складаються протягом десяти днів після закінчення граничного терміну подання звітності. При оформленні актів необхідно ще раз уточнити, чи на надходила від платника звітність після граничного терміну. На підставі оформлених актів керівники податкових органів або їх заступники приймають рішення про застосування фінансових санкцій. Таке рішення має бути прийняте не пізніше десяти днів після складання акта перевірки. Крім того, керівництву податкового органу передаються списки платників, що не подали декларації, для організації проведення територіально-дільничного контролю з метою визначення податкових зобов «язань на підставі первинних документів податкового обліку. Отже, якщо платник не подає в установлений термін податкову звітність і не з «являється на виклики ДПІ, то проводиться територіально-дільничний об «єктна орієнтований контроль за суб «єктами підприємницької діяльності.

Територіально-дільничний контроль здійснюється силами всіх підрозділів ДПІ. Для цього формуються спеціальні бригади у кількості не менше, ніж три особи з обов «язковою присутністю фахівців підрозділів оподаткування юридичних осіб і податкової міліції. За кожною бригадою закріплюються територіальні дільниці.

Територіально-дільничний контроль проводиться згідно з затвердженими графіками, складеними з таким розрахунком, щоб відповідальні працівники ДПІ з кількістю платників більше, ніж 1500 юридичних осіб, здійснювали перевірку на закріпленій території два рази на місяць, а інших ДПІ — один раз на місяць.

На кожний рейд видається посвідчення на перевірку на кожного члена бригади, яке реєструється у спеціальному журналі. Результати проведеної роботи також фіксуються у спецжурналі, який ведеться кожною бригадою. Працівники, закріплені за дільницями, несуть відповідальність за повноту обліку платників, правильність нарахування суми податкового зобов «язання, здійснення оперативного контролю за територією з питань патентування та ліцензування.

Під час проведення перевірок працівники податкових органів особливу увагу мають приділяти навчальним, лікувальним закладам, культурно-освітнім установам, адміністративним будівлям, складським приміщенням, майстерням, готелям, гуртожиткам, кінотеатрам, підвальним та іншим приміщенням. Саме на території цих закладів можуть здійснювати фінансово-господарську діяльність суб «єкти господарювання.

Якщо під час рейдів виявлені факти порушення податкового законодавства, складаються акти і винні особи притягаються до відповідальності. У разі відсутності платника за юридичною адресою вживаються заходи щодо встановлення його місцезнаходження.

Документальна перевірка проводиться на підприємстві працівниками управління документальних перевірок. Робота відділу документальних перевірок організована за такою схемою. Спочатку визначаються підприємства та громадяни — суб «єкти підприємницької діяльності, які мають перевірятися у поточному році. Далі розробляється графік перевірок, тобто визначається, в якому кварталі і місяці має перевірятися те чи інше підприємство чи громадянин. Для проведення перевірки складається програма, яка затверджується в податковому органі. Кожна проведена перевірка фіксується у спеціальній книзі, де відбиваються також суми донарахованих за результатами перевірки податків та штрафних санкцій.

Окрім документальних перевірок, працівники вказаного відділу проводять також тематичні перевірки. Такі перевірки здійснюються, як правило, відповідно до завдань податкових органів вищого рівня.

Важливе значення має також правильна організація контролю за своєчасністю надходження нарахованих сум податків у бюджет. Такий контроль здійснюється відділом обліку і звітності. З цією метою для кожного платника відкриваються картки особових рахунків за окремими видами податків і платежів. У цих картках ведеться облік усіх надходжень авансовими чи фактичними платежами, відбивається сальдо розрахунків при авансових платежах (доплати чи повернення переплат). Записи в картки особових рахунків робляться на підставі копій платіжних документів, які банк передає в податкову інспекцію щоденно після виконання операцій з перерахування податків і платежів на рахунки відповідних бюджетів разом з випискою із рахунків державного і місцевого бюджетів.

У разі виявлення недоїмки, тобто суми, не внесеної в бюджет, після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів податкові органи вживають заходи щодо усунення заборгованості платників перед бюджетом. Так, із сум недоїмки за кожний день прострочення нараховується пеня.

Для нарахування пені необхідно знати:

• початок терміну нарахування пені;

• закінчення терміну нарахування пені;

• розмір пені.

Початок терміну нарахування пені залежить від порядку узгодження податкового зобов «язання і строку його сплати. Тут можливі такі варіанти.

1. Платник самостійно визначив суму податкового зобов «я-зання у податковій декларації. У цьому разі податкове зобов «язання вважається узгодженим з дня подання такої декларації до податкового органу. Строки подання декларації залежать від тривалості податкового періоду. Вони вказані в табл. 61.

Таблиця 61.

СТРОКИ ПОДАННЯ ПОДАТКОВИХ ДЕКЛАРАЦІЙ Тривалість податкового періоду Строк подання декларації.

Календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) Календарний квартал або календарне півріччя (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) Календарний рік (за винятком декларації про доходи фізичних осіб) Календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб Протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя) Протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року До 1 квітня року, наступного за звітним.

Указане платником у податковій декларації податкове зобов «язання не може бути оскаржене ним в адміністративному або судовому порядку. Якщо у наступних податкових періодах платник самостійно виявив помилки, які мали місце у попередніх податкових деклараціях, то він зобов «язаний подати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

2. Податкове зобов «язання визначається контрольним органом. У цьому разі податкове зобов «язання вважається узгодженим у день отримання платником податкового повідомлення. Контрольний орган може самостійно визначати суму податкового зобов «язання у таких випадках:

• платник не подав у встановлений термін податкову декларацію;

• дані документальних перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов «язань, указаних у податкових деклараціях;

• контрольний орган виявляє арифметичні і методологічні помилки у поданій податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов «язання;

• контрольний орган є відповідальним за нарахування окремого податку або збору згідно з чинним законодавством з питань оподаткування.

Якщо сума податкового зобов «язання, нарахована контрольним органом, є помилковою, то довести це має платник (за винятком випадків, коли податкове зобов «язання визначається непрямими методами). Але у разі незгоди платника з рішенням контрольного органу щодо суми податкового зобов «язання, він має право оскаржити дії контрольних органів. І якщо всі умови процедури оскарження дотримані, то виконання платником податкових зобов «язань, визначених у податковому повідомленні, призупиняється до остаточного вирішення питання, такий порядок узгодження суми податкового зобов «язання називається апеляційним.

Суму податкового зобов «язання, зазначену у податковій декларації або у податковому повідомленні, платник зобов «язаний сплатити протягом десяти днів. У цей же термін погашаються суми податкових зобов «язань штрафних санкцій та пені у разі апеляційного узгодження. Якщо платник не сплачує узгодженої суми податкового зобов «язання в установлений термін, то податковий орган надсилає йому податкову вимогу. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня, що настає за граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов «язання. Вона містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов «язання і виникнення права податкової застави на активи платника, а також зобов «язання погасити суму податкового боргу і можливі наслідки у разі невиконання податкових зобов «язань. Друга податкова вимога надсилається не раніше 30-го календарного дня після направлення першої податкової вимоги. У ній додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може міститися повідомлення про дату і час проведення опису активів платника, що перебувають у податковій заставі, а також про дату і час проведення торгів.

Отже, нарахування пені починається з 11-го дня, наступного за днем узгодження податкового зобов «язання.

Якщо платник до початку перевірки його контрольним органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов «язання і погашає його, пеня не нараховується. Виняток становлять такі випадки:

• платник не подав податкової декларації за період, у якому відбулося заниження;

• судом доведено факт злочину з умисного ухилення від сплати податків.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком (органом державного казначейства) платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

У разі часткового погашення нарахування пені призупиняється на сплачену частку.

Розмір пені встановлено з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення податкового боргу або на день його погашення. При цьому для розрахунку використовується більша з двох указаних ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми податкового боргу за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день погашення. Такий розмір пені діє для всіх видів податків і зборів, за винятком пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня не нараховується на пеню та на адміністративні стягнення.

Відповідальність за несвоєчасні розрахунки з бюджетом несуть не тільки платники, а також і банки. Якщо строки зарахування податків та інших обов «язкових платежів до бюджету були порушені з вини банку, то такий банк сплачує пеню у розмірі, встановленому для відповідного податку або збору.

З 1998 р. як засіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості встановлено податкову заставу. Це будь-які активи платника, які перебувають у його власності на момент виникнення права податкової застави, а також будь-які інші активи, на які платник придбає права власності у майбутньому до моменту погашення його податкових зобов «язань. Платник, майно якого перебуває у податковій заставі, зобов «язаний узгоджувати операції із закладеними активами з податковим органом.

Винятковим засобом забезпечення можливості погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів платника. Це заборона платнику здійснювати будь-які дії з активами, які підлягають арешту, крім дій щодо їх охорони, зберігання і підтримання в належному функціональному і якісному стані. Арешт активів може бути повним і умовним. Повний арешт передбачає беззаперечну заборону платнику здійснювати операції з активами, при цьому можливе їх тимчасове вилучення. У разі вилучення активів ризик, пов «язаний з їх зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про вилучення. Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій з активами, яке полягає в обов «язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію.

Якщо розглянуті вище заходи не призвели до погашення податкового боргу, податкові органи мають право стягувати грошові кошти, які є власністю платника або продавати його активи.

Незважаючи на те, що контроль за правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків та податкових платежів у бюджет здійснюють переважно податкові інспекції, у цьому процесі також беруть участь інші органи, а саме: державні автомобільні інспекції та митні органи, нотаріальні контори, органи екологічного контролю, гірського нагляду, лісового господарства тощо.

Державні автомобільні інспекції здійснюють контроль за сплатою податку з власників транспортних засобів фізичними особами шляхом перевірки розрахункових документів про сплату цього податку перед технічним оглядом автомобілів, що перебувають у приватній власності. Без наявності таких документів автомобільні інспекції не проводять технічного огляду автомобілів. Така організація контролю дає можливість фізичній особі ухилитися від сплати податку з власників транспортних засобів, бо якщо своєчасно не проходити технічний огляд, то можна і не платити податок.

Митні органи контролюють правильність обчислення і своєчасність перерахування в бюджет мита. З метою забезпечення митного контролю здійснюється митне оформлення товарів та інших предметів, що підлягають переміщенню через митний кордон України. Однією з операцій, що входять у митне оформлення, є декларування. Декларування здійснюється через подання установленої форми заяви, що містить точні дані про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також інші відомості, необхідні для митного контролю і митного оподаткування.

Предмети, що переміщуються через митний кордон громадянами, декларуються цими громадянами, предмети, що переміщуються підприємствами, — цими підприємствами за умови, що вони допущені митницею до декларування. Допущення здійснюється за заявою підприємства тією митницею, в зоні діяльності якої воно перебуває, шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта.

До обов «язків декларанта входить:

а) пред «являти митниці товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України;

б) подавати митниці документи, що містять дані, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;

в) сплачувати мито та митні збори, якщо товари та інші предмети підлягають митному оподаткуванню.

Декларант несе повну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у вантажній митній декларації.

Після декларування товарів чи майна та пред «явлення їх декларантом або транспортною організацією митниці здійснюється митне оформлення, для якого потрібні такі документи: декларація; належним чином засвідчені копії ліцензій; дозволи інших державних органів, якщо товари підлягають контролю цих органів; документи, що підтверджують внесення відповідних митних платежів.

У процесі митного оформлення перевіряються наявність усіх необхідних документів та відповідність заповнення декларації вимогам, передбаченим чинними нормативними актами. Під час перевірки правильності заповнення декларації використовуються відомості, що містяться в супровідних, транспортних, комерційних та інших документах, а також результати митного огляду.

Мито нараховується митними органами виходячи з митної вартості й установлених ставок мита. Сума мита, що має бути сплачена, перераховується через банківські установи на рахунки митних органів, які здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати сум усіх належних митних платежів випуск товарів та майна митними органами не здійснюється. За заявою декларанта та за наявності гарантії банку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один місяць. У разі несплати рахунка в строк, указаний митним органом, сума мита стягується у безспірному порядку. При цьому нараховується пеня за кожний день прострочення сплати починаючи з дати виписки рахунка до дня його сплати включно в установленому розмірі.

Після закінчення митного оформлення декларації проставляються штампи й особиста номерна печатка працівника митного органу, який проводив митне оформлення. Крім того, митний орган реєструє декларацію та додаткові аркуші і присвоює їй відповідний номер, який проставляється у декларації. Після цього товар чи майно пропускається через митний кордон України.

Митні установи перераховують одержані суми мита в бюджет у терміни, встановлені чинним законодавством.

Органи водного та лісового господарства стежать за обсягами використаних природних ресурсів і перевіряють достовірність об «єктів оподаткування для обчислення плати за воду і плати за відпуск деревини на пню. Аналогічні функції виконують органи гірського та геологічного нагляду. Вони допомагають податковим органам установити достовірність обсягів добутих корисних копалин для нарахування плати за використання надр при їх видобуванні, збору за геологорозвідувальні роботи, рентної плати за нафту та газ. Органи екологічного нагляду стягують плату за забруднення навколишнього середовища. Нотаріальні контори, паспортні столи, відділи ЗАГСу та деякі інші органи контролюють сплату державного мита.

Література Ковальчук Г. О. Економіка родини. 120с.

Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті. 298 с. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. У 2-х ч. Ч. 1. Психологія суб «єкта діяльності. 243 с.

Колечко О. Д., Крилова В. Г. Французька мова. Підруч. для студентів-еко-номістів. 334 с.

Колечко О. Д., Крилова В. Г., Машкова І. М., Яременко І. А. Збірник економічних текстів для домашнього читання (фр. мова). 364 с.

Колотило Д. М., Соколовський А. Т., Афтанділянц В. В. Міжнародні системи вимірювання в економіці. 176 с.

Колот А. М. Мотивація персоналу. 337 с.

Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент. 504 с.

Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці. 368 с.

Куденко Н. В. Стратегічний маркетинг. 152 с.

Лазарєва С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу. 667 с.

Лук «яненко Д.Г. Міжнародна інвестиційна діяльність. 387 с.

Лук «янець Т.І. Рекламний менеджмент. 440 с.

Лютий О.І, Макаренко О.І. Збірник задач з вищої математики. 305 с.

Мартиненко А.О. Англійська граматика в таблицях. 168 с.

Мачуський В.В. Правові основи страхування. 304 с.

Мачуський В. В. Правове забезпечення підприємницької діяльності. Курс лекцій. 348 с.