Газорозподілювальний механізм

РЕФЕРАТ.

на тему:

«Газорозподілювальний механізм».

Механізм газорозподілу складається з таких основних деталей: 4 розподільного вала; • його привода; + штовхачів; ф штанги; • коромисла; • впускних і випускних клапанів.

Залежно від розташування клапанів і розподільного вала можна виділити три типи механізмів газорозподілу:

• з нижнім розташуванням вала й клапанів (рис. 1), коли останні встановлюються в блоці циліндрів (двигуни ГАЗ-51, ГАЗ-52−04, ГАЗ-69, ЗИЛ-157, ЗИЛ-164 та ін.);

• з нижнім розташуванням вала й верхнім — клапанів (рис. 2);

• з верхнім розташуванням вала й клапанів (рис. 3), коли останні встановлюються в головці блока циліндрів (двигуни ЗИЛ-130, КамАЗ-5320, ГАЗ-4210, ВАЗ-2108 та ін.).

У разі нижнього розташування клапанів (див. рис. 2.10) зусилля від кулачка розподільного вала 10 передається штовхачу 9, а потім через регулювальний болт 7 з контргайкою 8 — клапану 2, головка якого відходить від сідла /. Під час роботи механізму газорозподілу стержень клапана переміщується, здійснюючи зворотно-поступальні рухи в напрямній втулці 3. На нижньому ходу втулки вільно встановлюється пружина 4, верхній торець якої впирається в картер, а нижній — у тарілку 6, закріплену на конусі стержня клапана сухариками 5. Закриваються клапани під дією пружини в міру того, як виступ кулачка виходить з-під штовхача.

Більшість сучасних двигунів мають механізм газорозподілу з верхнім розташуванням клапанів, що дає змогу зробити компактну камеру згоряння, забезпечити краще наповнення циліндрів пальною сумішшю, спростити регулювання клапанів і теплових зазорів.

Рис. 1. Механізм газорозподілу двигунів з нижнім розташуванням розподільного вала та клапанів:

1 — сідло клапана; 2 — клапан; J — напрямна втулка; 4 — пружина; 5 — сухарики; 6 — тарілка; 7 — регулювальний болт; 8 — контргайка; 9 — штовхан;

10 — розподільний вал Рис. 2.

Механізм газорозподілу двигунів з нижнім розташуванням розподільного вала та верхнім — клапанів:

І — сідло клапана; 2 — клапан; 3 — напрямна втулка; 4 — головка блока циліндрів; пружина; 6 — коромисло; 7 вісь коромисла; 8 — контргайка; 9 — регулювальний гвинт; 10— штанга; 11 — кулачок; 12— штовхан; ІЗ — ковпачок; 14— тарілка; 15— втулка; 16 — сухарики; 17 — стопорне кільце.

У рядних двигунах із верхнім розташуванням клапа-1 в (див. рис. 2.) зусилля від кулачка 11 розподільного вала передається штовхачу 12, а від нього — штанзі 10. Остання через регулювальний гвинт 9 діє на коротке плече коромисла 6, яке, повертаючись на осі 7, натискує своїм носом на стержень клапана 2. Внаслідок цього пружина 5 стискається, а клапан переміщується від сідла 1, що залежно від призначення клапана забезпечує впускання пальної суміші або випускання відпрацьованих газів. Після того як виступ кулачка 11 вийде з-під штовхача 12, клапанний механізм повертається в початкове положення під дією пружини 5. Під час роботи клапанного механізму положення напрямної втулки 3, запресованої в головку блока циліндрів 4, фіксується стопорним кільцем 17, а положення регулювального гвинта 9 — контргайкою 8. Верхній кінець стержня клапана закріплено сухариками 16, установленими в тарілці 14 за допомогою втулки 15.

Розподільні вали в разі верхнього розміщення клапанів можуть встановлюватися в блоці циліндрів — нижнє розташування (двигуни ЗИЛ-130, ЗИЛ-4331, КамАЗ-5320) або на головці блока — верхнє розташування (однорядні двигуни автомобілів сімей ВАЗ і «Москвич»).

У механізмі газорозподілу з верхнім розташуванням розподільного вала (див. рис. 3) немає штовхачів і штанг, завдяки чому зменшуються маса й інерційні сили клапанного механізму, що дає змогу збільшити частоту обертання колінчастого вала й знизити рівень шуму під час роботи двигуна.

У двигунах автомобілів сім «ї ВАЗ із приводом на задні колеса (рис. 3, а) розподільний вал розташований в окремому картері на головці 2 блока циліндрів і обертається в підшипниках ковзання. Привод до клапанів 7, розміщених в один ряд, здійснюється безпосередньо від кулачків 4 розподільного вала через одноплечі важелі (рокери) 3. Одним кінцем одноплечий важіль спирається на стержень клапана, іншим — на сферичну головку болта 5 і втримується на ній за допомогою шпилькової пружини 7.

У двигунах автомобілів сім «ї «Москвич» (рис. 3, б) клапани 7 розташовані в два ряди й приводяться в дію коромислами 9 від кулачків 4 розподільного вала. Для регулювання теплового зазору в клапанах слугує регулювальний болт 5 із контргайкою 6, який зв «язаний зі сферичним наконечником 8.

У двигунах передньоприводних автомобілів ВАЗ-2108 «Спутник», ВАЗ-2109 (рис. 3, в) верхній розподільний вал установлено в окремому корпусі 10, розташованому на головці блока циліндрів 2, в яку запресовано чавунні сідла 14 та напрямні втулки 73 клапанів 7. Верхня частина втулок ущільнюється металогумовими оливовідбивачами з ковпачками 72. Клапани 7 приводяться в дію безпосередньо кулачками 4 через циліндричні штовхачі 75 без проміжних важелів. У гніздах штовхачів розміщено шайби 77 для регулювання зазору h у клапанному механізмі.

Рис. 3 Механізми газорозподілу двигунів з верхнім розташуванням розподільного вала та клапанів автомобілів:

А — ВАЗ-2105, ВАЗ-2107 «Жигулі»; б— «Москвич-2140»; в — ВАЗ-2108 «Спутник», 1 — клапани; 2 — головка блока циліндрів; 3 — важіль; 4 — кулачки розподільчого вала; 5 — болт; 6 — контргайка; 7 — шпилькова пружина; 8 — сферичний мечник; 9 — коромисла; 10— корпус; 11— шайба; 12 — ковпачки оливовідбивачів; 13 — напрямна втулка; 14 — чавунне сідло; 15 — штовхач У V-подібних восьмициліндрових двигунах застосовують верхнє розташування клапанів (рис. 4). Нижній розподільний вал таких двигунів, установлений в розвалі блока, є спільним для клапанів правого й лівого рядів циліндрів. Клапани 9 (впускний і випускний), що переміщуються в напрямних втулках 10, відкриваються під дією зусилля, яке передається від кулачків 6, /через штовхачі 19, штанги 18 та коромисла 14, установлені на осях 13. Закриваються клапани під дією пружин 12, нижні кінці яких упираються в шайби 11. Якщо у випускних клапанів є механізм обертання, їхні пружини спираються на опорні шайби 17 цього механізму. Верхніми кінцями пружини обох клапанів упираються в тарілки 20. За два оберти колінчастого вала впускні й випускні клапани кожного циліндра відкриваються Рис. 4. Механізм газорозподілу V-подібного двигуна:

7 — зубчасте колесо; 2 — упорний фланець; J — розпірне кільце; 4 — опорна шийка; 5 — ексцентрик; 6, 7 — відповідно впускні й випускні кулачки; 8 — втулки опорних шийок; 9 — • клапани; 10 — - напрямні втулки; 77, 24 — шайби; 12, 21 — пружини; 13 — порожнисті осі; 14 — коромисла; 75 — болти; 16 — стояки; 77 — опорні шайби; 18 — штанги; 19 — штовхачі; 20 — тарілки; 22, 27 — валики; 23 — кільце; 25 — гайка; 26— привод паливного насоса; 28 — шестірня; 29 — корпус привода розподільника запалювання й оливного насоса один раз, а розподільний вал здійснює один оберт.

Отже, він обертається вдвоє повільніше, ніж колінчастий вал. Тому зубчасте колесо 1 розподільного вала має вдвоє більше зуб «їв, ніж ведуча шестірня колінчастого вала.

Розподільний вал (див. рис.4) виготовляють із сталі або спеціального чавуну й піддають термічній обробці. Профіль кулачків вала, як впускних б, так і випускних 7, у більшості двигунів однаковий. Однойменні (впускні та випускні) кулачки в чотирициліндровому двигуні розташовують під кутом 90°, у шестициліндровому — під кутом 60°, а у восьмициліндровому — під кутом 45°. У процесі шліфування кулачкам надають невеликої конусності. Взаємодія сферичної поверхні торця штовхачів 19 із конічною поверхнею кулачків забезпечує повертання їх під час роботи.

Починаючи з передньої опорної шийки 4, діаметр шийок зменшується, що полегшує встановлення розподільного вала в картері двигуна. Кількість опорних шийок, як правило, дорівнює кількості корінних підшипників колінчастого вала. Втулки 8 опорних шийок виготовляють із сталі, а їхню внутрішню поверхню покривають антифрикційним сплавом.

На передньому кінці розподільного вала розміщено ексцентрик 5, що діє на штангу привода паливного насоса 26, а на задньому — шестірню 28, яка приводить в обертання зубчасте колесо валика 27, розташованого в корпусі 29 привода розподільника запалювання та оливного насоса.

Між зубчастим колесом 1 розподільного вала та його передньою опорною шийкою встановлено розпірне кільце 3 й упорний фланець 2, що кріпиться болтами до блока й утримує вал від поздовжнього переміщення. Оскільки товщина розпірного кільця 3 більша від товщини упорного фланця 2, забезпечується осьовий зазор («розбіг»), нормальне значення якого становить 0,08…0,21 мм. В отворі переднього торця розподільного вала (двигуни ЗИЛ-130, ЗМЗ-53−11 та інші) розташовано вузол привода відцентрового датчика регулятора частоти обертання колінчастого вала, що складається з валика 22, пружини 21 та шайби 24, закріплених кільцем 23.

Привод розподільного вола здійснюється за допомогою зубчастої, ланцюгової (рис. 2.14, а) або пасової (рис. 5, б) передач.

У двигунах вантажних автомобілів застосовують переважно зубчасті передачі. Ведучу шестірню 1 такої передачі (рис. 6) установлено на передньому кінці колінчастого вала, а проміжну 3 — на передньому кінці розподільного вала й закріплено гайкою.

Зубчасті колеса привода мають входити в зачеплення між собою при точно визначеному положенні колінчастого й розподільного валу, що забезпечує правильність заданих фаз газорозподілу та порядку роботи двигуна. Тому під час його складання зубчасті колеса вводяться в зачеплення за мітками на їхніх зуб «ях (на западині між зуб «ями колеса та на зубі шестірні). Щоб зменшити рівень шуму, зубчасті колеса виготовляють з косими зуб «ями і з різних матеріалів. На колінчастому валу встановлюють сталеву шестірню, а на розподільному — чавунне колесо (двигуни ЗИЛ-130, МАЗ-5335) або текстолітове (двигуни автомобілів ГАЗ-53−12, УАЗ-3151−01).

Рис. 5. Привод механізму газорозподілу двигунів з верхнім розташуванням розподільного вала:

а — ланцюгом; б — зубчастим пасом; 1 — колінчастий вал; 2, б — відповідно ведуча й ведена зірочки; 3 — ланцюг; 4 — башмак натяжного пристрою; 5 — натяжний пристрій; 7 — - розподільний вал; 8 — - важіль привода клапана; 9 — - клапани; 10— втулка регулювального болта; 11 — регулювальний болт; 12— заспокоювач ланцюга; 13 — - зірочка привода оливного насоса й переривника-розподільника; 14, 17, 18— зубчасті шківи; 75— зубчастий пас; 16— болт У двигунах легкових автомобілів сімей «Москвич» і ВАЗ (із приводом на задні колеса) механізм газорозподілу приводиться в дію від колінчастого вала дворядним втулково-роликовим ланцюгом З (див. рис. 5), що з «єднує ведучу зірочку 2 колінчастого вала із зірочкою 6 розподільного вала та зірочкою 13 валика привода оливно-го насоса й переривника-розподільника запалювання. В разі різкої зміни частоти обертання колінчастого вала виникають коливання вітки ланцюга. Для гасіння їх слугує пластмасова колодка (заспокоювач) 12. З протилежного боку колодки розміщується башмак 4 натяжного пристрою. Один кінець башмака закріплено на осі, а інший — з «єднано з регулювальним механізмом 5, що притискає башмак до ланцюга. Останній натягають за допомогою гайки регулювального механізму.

У двигунах передньоприводних автомобілів ВАЗ-2108 «Спутник», ВАЗ-2109 привод механізму газорозподілу складається з двох зубчастих шківів, установлених на колінчастому й розподільному валах, натяжного ролика та зубчастого паса. Останнім приводиться в обертання також шків насоса охолодної рідини. Головною особливістю такого привода є еластичний пас із зуб «ями напівкруглої форми. Його виготовляють з оливостійкої гуми, армованої кордом із скловолокна. Зуб «я для підвищення стійкості проти спрацювання покрито еластичною тканиною.

Рис. 6.

Блок розподільних шестерень двигуна КамАЗ-740:

ведуча шестірня; 2, 3 — проміжні шестерні; 4 — шестірня розподільного вала; естірня привода паливного насоса; 6 — шестірня привода гідропідсилювача рульового керування; 7 — шестірня привода компресора У механізмі газорозподілу з верхнім розташуванням клапанів і нижнім — розподільного вала клапани мають привод через передаточні деталі (штовхачі, штанги й коромисла).

Штовхані передають зусилля від розподільного вала через штанги до коромисел. Виготовляють їх із сталі або чавуну. Штовхачі (рис. 7) бувають важільно-роликовими й циліндричними.

Рис. 7.

Деталі привода клапанів дизелів:

а — ЯМЗ; б — КамАЗ; 7 — вісь; 2 —- ролик; 3, 7 — штовхачі; 4 — штанга; 5 — регулювальні гвинти; 6 — коромисла; 8 — торцева поверхня штовхана; 9 — отвір для зливання оливи; 10 — сферична поверхня штовхача; 11 — - сферичні наконечники У дизелях ЯМЗ-236 та ЯМЗ-238 застосовують важільно-роликові хитні штовхані 3 (рис. 7, а), встановлені на осі 1 над розподільним валом. Ролик 2 штовхана 3 спирається на кулачок розподільного вала. Вісь ролика обертається на голчастих підшипниках, тому, коли ролик перекочується по кулачку, тертя ковзання замінюється тертям кочення. Зверху на штовхач спирається штанга 4.

У двигунах ЗИЛ-130, ЗМЗ-53−11, КамАЗ-740 застосовують циліндричні штовхачі 7 (рис. 7, б), встановлені в спеціальних отво-рах _ напрямних. У дизелі автомобіля КамАЗ-740 напрямні знімні. Внутрішня порожнина штовхача має сферичну поверхню 10 під штангу й отвір 9 для зливання оливи. Для підвищення працездатності сталевих штовхачів їхню торцеву поверхню 8 у місці стикання з кулачком направляють спеціальним зносостійким чавуном.

Штанги передають зусилля від штовхачів до коромисел, їх виготовляють із сталевого прутка із загартованими кінцями (двигун автомобіля ЗИЛ-130) або з дюралюмінієвого стержня із сталевими сферичними наконечниками (двигуни ЗМЗ-53−11, ЗМЗ-24−04).

У дизелях ЯМЗ і КамАЗ штанги 4 (див. рис. 7, б) роблять із сталевої трубки. На кінцях штанг напресовують сталеві сферичні наконечники 11, якими вони з одного боку впираються у сферичні поверхні регулювальних гвинтів 5 (див. рис. 7, а), вкручених у коромисла 6, а з іншого — у штовхачі.

Коромисло передає зусилля від штанги до клапана й становить He-рівноплечій важіль, виготовлений із сталі або чавуну. Плече коромисла з боку клапана приблизно в півтора раза довше, ніж із боку штанги штовхача. Це не тільки зменшує хід штовхача та штанги, а й знижує сили інерції, які виникають під час їхнього руху, що підвищує довговічність деталей привода клапанів.

Коромисло карбюраторних двигунів розташовано на спільній порожнистій осі 13 (див. рис. 4), у кінці якої запресовано заглушки, Що дає змогу підводити оливу до бронзових втулок коромисел і сферичних наконечників регулювальних болтів 15. Осі 13 разом із коромислами встановлюють на кожній головці циліндра за допомогою стояків 16. На дизелях осі коромисел виконано як одне ціле із стояками, й кожне коромисло коливається на своїй осі.

Клапани відкривають і закривають впускні й випускні канали, що об'єднують циліндри з газопроводами системи живлення. Випускний лапан (рис. 8, а) складається з плоскої головки і стержня 1, з «єднаних між собою плавним переходом. Для кращого наповнення циліндрів пальною сумішшю діаметр головки впускного клапана роблять значно більшим, ніж діаметр випускного.

Оскільки клапани працюють в умовах високих температур, їх вихляють із високоякісних сталей (впускні — з хромистої, випускні стикаються з гарячими відпрацьованими газами й нагрівають-о температури 600…800 °С, — із жаростійкої) і в головку циліндрів запресовують спеціальні вставки (сідла) 75 із жароміцного чавуну. Застосування вставних сідел підвищує термін служби головки циліндрів і клапанів. Робоча поверхня головки клапана (фаска) має кут 45 або 30°. Фаску головки клапана старанно обробляють і притирають до сідла.

Стержні 1 клапанів мають циліндричну форму. Вони переміщу-юься у втулках 2, виготовлених із чавуну або спечених матеріалів і запресованих у головку блока. На кінці стержня проточено циліндричні канавки під виступи конічних сухариків 10, які притискаються до конічної поверхні тарілки 9 під дією пружини 8.

Рис. 8. Випускний клапан двигуна автомобіля ЗИЛ-130 із механізмом обертання:

А — випускний клапан, установлений на головці циліндрів; б, в — відповідно початкове й кінцеве робочі положення механізму обертання клапана; 7 — стержень; 2 — напрямна втулка; 3, 7 — замкові кільця; 4— корпус механізму примусового обертання; 5 — кульки; 6 — опорна шайба; 8 — пружина; 9 — тарілка; 10 — сухарики; 11- конічна дискова пружина; 12 — поворотні пружини; 13 — порожнина клапана; 14 — головка циліндра; 15 — сідла У двигунах ЯМЗ, КамАЗ та сім «ї «Москвич» для підвищення працездатності механізму газорозподілу клапани притискаються до сідел не однією пружиною, а двома. При цьому напрям витків пружин роблять різним, щоб у разі поломки однієї з пружин її витки не потрапляли між витками іншої й не порушувалася робота клапанного механізму.

На впускних клапанах під опорні шайби у верхній частині напрямних втулок (у двигунах ЗИЛ, КамАЗ, ЗМЗ) встановлюють гумові манжети або ковпачки. Коли клапан відкривається, манжети щільно притискаються до його стержня й напрямної втулки, що запобігає можливому витіканню (підсмоктуванню) оливи в циліндри крізь зазор між втулкою та стержнем клапана (під час такту впускання).

У двигунах ЗИЛ-130, ЗМЗ-53−11 для кращого відведення теплоти від випускних клапанів застосовується натрієве охолодження. Для цього клапан роблять порожнистим і його порожнину 13 заповнюють металічним натрієм (див. рис. 8, а). Натрій має високу теплопровідність і плавиться за температури 98 °C. Під час роботи двигуна розплавлений натрій обмиває внутрішню порожнину клапана, при цьому теплота від його головки передається стержню й через напрямну втулку та головку циліндрів відводиться до охолодної рідини.

У клапанному приводі двигунів ЗМЗ (див. рис. 2), крім сухариків 16 і тарілки 14, є конічна втулка 15, що щільно обхоплює сухарики й стикається з тарілкою вузьким кільцевим пояском. Завдяки цьому зменшується тертя у з «єднанні й клапан може повертатися під Ією зусилля, що передається через коромисло.

Останнє сприяє зняттю нагару з головки та сідла клапана й запобігає обгорянню їх.

Фази газорозподілу — це моменти початку відкривання та кінця закривання клапанів, виражені в градусах кута повороту колінчастого вала відносно мертвих точок. Фази газорозподілу добирають експериментальне на заводі залежно від частоти обертання колінчастого вала при максимальній потужності двигуна та від конструкції його впускного й випускного газопроводів і зазначають у вигляді діаграм або таблиць.

Коли робочі процеси у двигунах розглядалися в першому наближенні, вважалося, що відкриття й закриття клапанів відбуваються в мертвих точках. Однак насправді моменти відкриття й закриття клапанів не збігаються з моментами перебування поршнів у мертвих точках. Це пояснюється тим, що час, який припадає на такти впускання й випускання, дуже малий (при максимальній частоті обертання колінчастого вала двигуна він становить тисячні частки секунди). Тому, якщо впускні й випускні клапани відкриватимуться й закриватимуться точно в мертвих точках, то наповнення циліндрів пальною сумішшю й очищення їх від продуктів згоряння будуть недостатніми. Отже, в чотиритактних двигунах впускний клапан має відкриватися до досягнення поршнем ВМТ, а закриватися після проходження НМТ.

Список використаної літератури Боровських Ю.І., Буральов Ю. В., Морозов К. А. Будова автомобілів. — К., 1991.

Кисликов В.Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. — К.: Либідь, 2002.

Шестопалов К.С., Чиняев В. Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. — М., 1984.