Артюр Рембо — символ світового поетичного авангарду

Артюр Рембо — символ свiтового поетичного авангарду.

" Безпрецедентною пригодою в iсторiї мистецтва «схарактеризував творчий шлях Артюра Рембо Стефан Малларме. Усе коротке його життя (тридцять сiм рокiв) було постiйним духовним експериментом у поезiї й авантюрою в особистому життi. Уже в 15 рокiв вiн почав писати вiршi, що засвiдчили його поетичний талант. З дитинства ненавидiв своє рiдне мiсто Шарлевiль, з якого тiкав 4 рази, потiм ворожо ставився до Францiї, а зрештою i до Європи, яка здавалася йому надто старою i маленькою. Разом з Полем Верленом вiн блукає пiвнiчною Європою. Пiсля сварки Верлен поранив з пiстолета Рембо i опинився у в «язницi. Вiдтодi поети йшли рiзними шляхами.

d.

новi жахаючi трудiвники; вони почнуть вiд тих горизонтiв, де знесилено впав попередник ". Цi принципи наявнi також у його поезiї, сповненiй образностi, надзвичайно смiливих метафор i словосполучень. Рембо — один з перших у тогочаснiй французькiй поезiї почав писати верлiбром.

Пiсля смертi до поета прийшла всесвiтня слава. Його iм «я стало символом свiтового поетичного авангарду. Без ясновидiння Рембо не було б великої поетичної революцiї Г. Аполлiнера, французьких сюрреалiстiв, iнших поетiв. Його творчiсть привертала увагу i українських поетiв. Значний iнтерес до неї виявляли Юрiй Клен i Василь Бобринський. Його поезiї також перекладали М. Терещенко, Г. Кочур, М. Лукаш, Дм. Павличко, В. Стус, В. Ткаченко, М. Москаленко та iн.

В блакитнi вечори стежками йтиму я;

Колотиме стерня, траву почну топтати:

Вiдчує свiжiсть пiль тодi нога моя,.

Я вiтру голову дозволю овiвати.

Це один з перших вiршiв поета «Вiдчуття », i уже в ньому виявилися такi наскрiзнi теми творчостi, як блукання свiтом, прагнення необмеженої волi.

А у вiршi «П «яний корабель «вiдчувається символiчне вiдображен ня духовної авантюри поета, який хоче жити за принципами нової свiдомостi. Цей вiрш безпосередньо пов «язаний з теорiєю i практикою ясновидiння:

За течiєю Рiк байдужним плином гнаний,.

Я не залежав бiльш од гурту морякiв:

Зробили з них мiшень крикливi Iндiани,.

Прибивши цвяхами до барвних стоякiв.

У поезiї «Голосiвки «помiтнi iнтенсивнi шукання Рембо унiверсальної мови поезiї:

А чорне, бiле Є, червоне I, зелене.

У, синє О, — про вас я нинi б розповiв:

А — чорний мух корсет, довкола смiтникiв.

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене.

Поезiя Рембо — незвичайна, вона вражає динамiчнiстю та строкатiстю.