Ми називаємо їх «печалi бронзове лиття» (Володимир Сосюра, Максим Рильський)

Ми називаємо їх «печалi бронзове лиття «(Володимир Сосюра, Максим Рильський) Погожий сонячний день 21 червня 1941 року. Природа наливається життєдайною силою в цю благодатну пору раннього лiта. Колосяться хлiба, радуючи серце селянина-трудiвника. Над рiдною землею повiльно спускається лiтнiй вечiр. Спалахують мiрiади електричних вогнiв, з широко вiдчинених вiкон шкiл линуть веселi мелодiї. Це учнi-десятикласники, отримавши атестати зрiлостi, прощаються з рiдною школою на традицiйному випускному вечорi.

Та от на свiтанку тої далекої чорної недiлi з безхмарного неба поле-тiли на нашу землю ворожi бомби. Почалася Велика Вiтчизняна вiйна.

Тяжкi випробування випали на долю нашого народу в цi роки.

25 письменникiв України загинули на вiйнi смертю хоробрих. Серед них Олекса Десняк, Микола Трублаїнi, Микола Шпак та iншi.

Героїчнi подвиги захисникiв Вiтчизни яскраво вiдображенi в художнiй лiтературi. Радянського воїна на подвиг кликали священне почуття любовi до рiдної Батькiвщини, дружба наших народiв i непохитна вiра в перемогу над нiмецько-фашистськими загарбниками.

У першi роки Великої Вiтчизняної вiйни Максим Рильський, звертаючись до сплюндрованої ворогом України, утверджує її нездоланнiсть, бо запорукою цього є дружба наших народiв-братiв:

…Україно! Ти в славнiй бронi не одна,.

В нiй з тобою пiд стягом багряним — народи!

У «Словi про рiдну матiр «образно розкриваються джерела сили i могутностi нашої Вiтчизни: всенародна демократiя, дружба народiв, патрiотизм народу:

Нi! Сили на землi нема.

I сили на землi не буде,.

Щоб потягти нас до ярма.

Щоб потоптати нашi груди…

" Слово… «завершується образом сонця, що устає на Сходi — символом недалекої перемоги над ворогом.

u.

‚.

авершувала звiльнення рiдної землi вiд фашистських загарбникiв. Поет повернувся з фронту в напiвзруйнований Київ. Любов до рiдного мiста i гордiсть за рiдну країну, а також жаль через те, що ворог заподiяв їй шкоди, — всi цi високi патрiотичнi почуття злилися в душi поета i зродили поезiю «Любiть Україну » .

" Вiтчизна непоборна i вiчна ", каже поет, вона зводиться з руїн.

i знову живе:

Як та купина, що горить — не згора,.

живе у стежках, у дiбровах…

Поет використав iз давньої легенди образ купини, яку не бере вогонь. Неопалима купина — символ безсмертя.

Давним-давно зарубцювалися рани вiйни. Але не слабшає бiль втрат у нашого народу. Обелiски, пам «ятники, братськi могили, вулицi i площi, названi на честь переможцiв, навiчно зберiгатимуть у нашiй пам «ятi доблесних солдатiв, що розгромили фашистську нечисть.

Гордо звiвся на кручах древнього Славутича величний меморiаль ний комплекс «Український державний музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941;1945 рокiв ». З усiх куточкiв нашої країни, з багатьох країн свiту сюди приїздять люди, щоб низько вклонитись мужностi i стiйкостi радянської людини.

…Днi севастопольських боїв! Вони легендами встають iз iсторiї. На курганах та узгiр «ях славного мiста зводяться обелiски — вiчнi пам «ятники героям, якi полягли в боях за честь i незалежнiсть Вiтчизни.

Крик зболеного серця, вiдчуття минулого горя народу викликає у нас страшна трагедiя бiлоруської Хатинi, яка сприймається як узагальнена картина фашистських злочинiв часiв Великої Вiтчизняної вiйни.

Серце стискається, коли бачиш скалiченi стiни Брестської фортецi, напiвзруйнованi каземати i форти.

Бабин Яр — одна з найстрашнiших трагедiй в iсторiї людства — трагедiя усiєї України, всiх її народiв.

Бабин Яр увiйшов в iсторiю людства як гiгантська братська могила.

Для нашої Батькiвщини завжди буде святом 9 Травня. У тi веснянi днi закiнчився великий шлях, позначений багатьма жертвами.

I наш святий обов «язок — завжди пам «ятати про тих, кого немає поряд з нами, хто загинув на вiйнi. До цього нас закликають рядки з вiрша М. Iсаковського:

Куди б не йшов, не їхав ти,.

А тут ти зупинись.

Могилi рiднiй, дорогiй.

Всiм серцем поклонись.