Архитектуры AppleTalk і ArcNet

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ.

Старооскольский Технологічний Институт.

(филиал).

Московського государственного.

Інституту сталі та сплавов.

(технологічного университета).

Реферат.

По курсу «Мережні структури ЭВМ».

Тема: «Архітектури AppleTalk і ArcNet».

Выполнил:

У розділі ст. грн. АТП-97−1д.

Сивцов С.Н.

Проверила:

Мельникова И.В.

р. Старий Оскол, 2000 г.

1. AppleTalk.

1. Бібліографічна справка.

2. Основи технологии.

3. AppleTalk і комп’ютери інших компаний.

4. Доступ до среде.

5. Мережний уровень.

1. Призначення адреси протокола.

2. Мережні объекты.

3. Протокол доставки дейтаграмм (DDP).

4. Протокол підтримки маршрутної таблиці (RTMP).

6. Транспортний уровень.

1. Протокол транзакцій AppleTalk (ATP).

2. Протокол потоку даних AppleTalk (ADSP).

7. Протоколи вищих уровней.

9 2. Середовище ArcNet.

1. Функционирование.

2. Апаратне обеспечение.

1. Плати мережного интерфейса.

2. Активний і пасивний концентратор

3. Кабелі і рознімання і термінатори ArcNet.

Використовувана литература.

AppleTalk.

1.1 Бібліографічна справка.

На початку 1980 рр. Apple Computer готувалася до випуску комп’ютера Macintosh. Інженери компанії знали, що у незабаром мережі стануть нагальною потребою, а чи не просто цікавою новинкою. Вони бажали також домогтися, щоб що базується за комп’ютерами Macintosh мережа була бесшовным розширенням інтерфейсу користувача Macintosh, які заподіяли справжню революцію у цій галузі. З огляду на ці чинники, Apple вирішила вбудувати мережевий інтерфейс у кожний Macintosh і інтегрувати цей інтерфейс оточення настільною обчислювальної машини. Нова мережна архітектура Apple отримав назву Apple Talk.

Хоча Apple Talk є патентованої мережею, Apple опублікувала характеристики Apple Talk, намагаючись заохотити розробку з участю третьої боку. Нині велика кількість компаній успішно збувають над ринком що базуються на Apple Talk вироби; серед них Novell, Inc. і Мicrosoft Corparation.

Оригінальну реалізацію Apple Talk, розроблену для локальних робочих груп, нині зазвичай називають Apple Talk Phase I. Проте після установки понад 1.5 милий. комп’ютерів Macintosh протягом п’яти існування цієї вироби, Apple виявила, деякі великі корпорації перевищують вбудовані можливості Apple Talk Phase I, тому протокол було модернізовано. Розширені протоколи стали известнны під назвою Apple Talk Phase II. Oни розширили можливості маршрутизації Apple Talk, забезпечивши успішне використання у більших сетях.

1.2. Основи технологии.

Apple Talk розробили як система розподіленої мережі клієнтсервер. Інакше кажучи, користувачі спільно користуються мережними ресурсами (такі як файли і принтери). Комп’ютери, щоб забезпечити ці ресурси, називаються службовими пристроями (servers); комп’ютери, використовують мережні ресурси службових пристроїв, називаються клієнтами (clients). Взаємодія зі службовими пристроями значною мірою є прозорим для користувача, т.к. сам комп’ютер визначає місце розташування цього матеріалу й поводиться щодо нього без отримання подальшої інформації від користувача. На додачу до простоти використання, розподілені системи також мають економічні переваги проти системами, де всі рівні, т.к. важливі матеріали може бути перебувають у кількох, а чи не у багатьох местоположениях.

Основні терміни, використовувані у робітничій середовищі Apple, можуть вводити на оману, оскільки звучать як і, як та інших середовищах, але позначають інші питання мережевий роботи. Поки що тут розглянуті такі компоненти мережного забезпечення Apple: AppleTalk; LocalTalk; AppleShare; EtherTalk®; TokenTalk®.

AppleTalk.

AppleTalk — мережна архітектура Apple, що входить у операційну систему Macintosh. Інакше висловлюючись, мережні можливості вмонтовані у кожну машину Macintosh. AppleTalk Phase2 — остання розширена версія AppleTalk. Архітектура є набір протоколів, відповідних моделі OSI.

Коли пристрій, сполучене з мережею LocalTalk, розпочинає свою роботу, воно виконує, передусім, три принципово важливих дії, причому у певному порядке.

1. Пристрій саме призначає собі адресу, довільно обраний з доступних адресов.

2. Пристрій повідомляє свою адресу іншим пристроям, щоб перевірити, немає він кимось еще.

3. Якщо адресу ніким немає, пристрій запам’ятовує його й застосовує в дальнейшем.

LocalTalk.

Під мережею AppleTalk зазвичай розуміють мережу LocalTalk. LocalTalk має такі характеристики: метод доступу — CSMA/CA; топологія — шина чи дерево; кабельна система — экранированная вита пара, проте його можна використовувати оптоволоконий кабель чи UTP.

LocalTalk — дешевий варіант, оскільки мережу її вмонтовано в апаратні кошти Macintosh. Але щодо скромна продуктивність LocalTalk перешкоджає її значному поширенню у крупних мережах. Тут незаперечні переваги у Ethernet і Token Ring.

Термін «LocalTalk» належить і до компонентами фізичного кабелю. Сюди входять: кабелі; модулі з'єднувачів; подовжувачі кабеля.

Кабель STP найчастіше використовують у топології «шина» чи «дерево». Мережа LocalTalk підтримує до 32 устройств.

Через обмеження LocalTalk користувачі воліють поводитися з кабельної системою, розробленої не компанією Apple, а іншими виробниками. Так Farallon® PhoneNet® підтримує до 254 пристроїв. PhoneNet використовує телефонний кабель і з'єднувачі, може бути як мережу топології «шина» чи «зірка» (за наявності концентратора).

AppleShare.

AppleShare — це файловий сервер у мережі AppleTalk. Клієнтське програмне забезпечення входить до складу ОС Apple. Існує й принт-сервер AppleShare, що є спулер друку з урахуванням сервера.

Зоны.

Окремі мережі LocalTalk легко поєднати у одну велику мережу. Для цього служать зони (zones). Кожна залучена подсеть ідентифікується ім'ям будь-якої зони. Користувачі однієї подсети LocalTalk може мати доступом до послуг інший подсети, просто обравши потрібну зону. Отже розширюється розмір мережі. Мережі, побудовані на інший архітектурі, наприклад Token Ring, з допомогою цього також можуть приєднуватися до AppleTalk.

І навпаки, робочих групах лише у мережі LocalTalk можуть ділитися на зони, щоб знизити навантаження на мережу. Кожна зона, наприклад, може мати свій принт-сервер.

EtherTalk.

EtherTalk дозволяє мережним протоколів AppleTalk працювати з коаксиальным кабелем Ethernet.

Плата EtherTalk NB дозволяє під'єднувати Macintosh II до неї 802.3 Ethernet. З платою поставляється програмне забезпечення EtherTalk, совместимое з AppleTalk Phase2.

TokenTalk.

Плата TokenTalk NB є платою розширення, що дозволяє під'єднувати Macintosh II до неї 802.3 TokenTalk. З платою поставляється програмне забезпечення TokenTalk, совместимое з AppleTalk Phase2.

1.3. AppleTalk і комп’ютери інших компаний.

AppleTalk може використати комп’ютери як Apple, а й інших компаній, в частности:

IBM-совместимые персональні комп’ютери; мэйнфреймы IBM; комп’ютери Digital Equipment Corporation VAXTM деякі UNIXкомпьютеры.

Компанія Apple відкрита співробітництво з різними фірмами в області комп’ютерних розробок. Через війну система AppleTalk сумісна з продуктами від різних поставщиков.

1.4. Доступ до среде.

Apple розробила AppleTalk в такий спосіб, щоб було незалежною від канального рівня. Інакше кажучи, теоретично може працювати у доповнення до будь-якої реалізації канального рівня. Apple забезпечує різні реалізації канального рівня, включаючи Ethernet, Token Ring, FDDI і LocalTalk. Apple називає AppleTalk, працював у Ethernet, як нa EtherTalk, в Тоkеn Ring-кaк на TokenTalk й у FDDI-как на FDDITalk.

LocalTalk — це запатентована компанією Apple система доступу до носію. Він виходить з конкуренції отримання доступу, топології об'єднання допомогою шини і передачі сигналів базової смуги (baseband signaling) й працює на носії, які представляють собою экранированную кручену пару, зі швидкістю 230.4 Kb/сек. Фізичним інтерфейсом є RS- 422; це збалансований інтерфейс передачі електричних сигналів, підтримуваний інтерфейсом RS-449. Сегменти LocalTalk можуть переноситися на відстані до 300 метрів забезпечуватиме до 32 узлов.

1.5. Мережний уровень.

У розділі описуються концепції, прийняті для мережного рівня AppleTalk, і протоколи при цьому рівня. У ньому розглядаються призначення адреси протоколу, мережні об'єкти і протоколи AppleTalk, які забезпечують функціональні можливості Рівня 3 еталонною моделі OSI.

1.5.1. Призначення адреси протокола.

Задля більшої мінімальних витрат, пов’язаних із роботою адміністратора мережі, адреси вузлів AppleTalk призначаються динамічно. Коли Macintosh, прогоняющий AppleTalk, починає працювати, він вибирає який-небудь адресу протоколу (мережного рівня) і перевіряє його, аби переконатися, що це адресу використовують у цей час. Якщо тут інше, цей новий вузол успішно привласнює собі який-небудь адресу. Якщо це адресу використовують у цей час, то вузол з конфліктним адресою відправляє повідомлення, указывающее на наявність проблеми, а новий вузол вибирає інший адреса київська і повторює цей процесс.

Фактичні механізми вибору адреси AppleTalk залежить від носія. Для встановлення адрес AppleTalk з конкретними адресами носія використовується протокол дозволу адреси AppleTalk (AARP). AARP також встановлює зв’язок між адресами інших протоколів і апаратними адресами. Якщо пакет протоколів AppleTalk або домогтися будь-якого інший пакет протоколів повинен відправити пакет даних на другий мережевий вузол, то адресу протоколу передається в AARP. AARP спочатку перевіряє адресний кеш, щоб визначити, чи є вже встановленої зв’язок між адресою цього протоколу, й апаратним адресою. Якщо це, ця зв’язок передається в запитуючий пакет протоколів. Якщо тут інше, то AARP ініціює широковещательное чи многопунктовое повідомлення, запрашивающее про апаратній адресі даного протокольного адреси. Якщо широковещательное повідомлення сягає вузла з цим протокольним адресою, цей вузол у повідомленні вказує свій апаратний адресу. Цю інформацію передається в запитуючий пакет протоколів, який використовує цей апаратний адресу для цьому сенсі узлом.

1.5.2. Мережні объекты.

AppleTalk ідентифікує кілька мережевих об'єктів. Найпростішим є вузол (node), що є просто будь-яким пристроєм, сполученим з мережею AppleTalk. Найпоширенішими вузлами є комп’ютери Macintosh і лазерні принтери, проте багатьох інших комп’ютери також здатні здійснювати зв’язок AppleTalk, зокрема комп’ютери IBM PC, Digital Equipment Corparation VAX й різні АРМ. Наступним об'єктом, обумовлених AppleTalk, є мережу. Мережа AppleTalk є просто окремий логічний кабель. Хоча це логічний кабель часто є окремим фізичним кабелем, деякі обчислювальні центри використовують мости для об'єднання кількох фізичних кабелів. І, насамкінець, зона (zone) АppleTalk є логічного групою з кількох мереж (можливо що є далеко друг від друга).

1.5.3. Протокол доставки дейтаграмм (DDP).

Основним протоколом мережного рівня AppleTalk є протокол DDP. DDP забезпечує обслуговування без встановлення сполуки між мережними гніздами. Гнізда можуть призначатися або статистично, або динамічно. Адреси AppleTalk, призначувані DDP, складаються з 2 компонентів: 16-битового номери мережі (network number) і 8-битового номери вузла (node number). Ці два компонента зазвичай записуються як десяткових номерів, розділених точкою (наприклад, 10.1 означає мережу 10, вузол 1). Якщо номер сіті й номер вузла доповнені 8-битовым гніздом (socket), що позначає якийсь особливий процес, це означатиме, що у мережі заданий який-небудь унікальний процесс.

AppleTalk Phase II робить різницю між нерасширенными (nоnextended) і розширеними (extended) мережами. У нерасширенных мережах, як-от LocalTalk, номер кожного вузла AppleTalk унікальний. Нерасширенные сітці були єдиним типом мережі, певним в AppleTalk Phase I. У розширених мережах, таких як EtherTalk і TokenTalk, унікальної є комбінація номер кожної сети/номер узла.

Зони визначаються управляючим мережі AppleTalk у процесі конфігурації роутера. Кожен вузол AppleTalk належить до окремої конкретної зоні. Розширені мережі може мати кілька зон, що асоціюються із нею. Вузли в розширених мережах можуть належати до будь-якої окремої зоні, яка асоціюється з цим розширеній сетью.

1.5.4. Протокол підтримки маршрутної таблиці (RTMP).

Протокол, який організовує й підтримує маршрутні таблиці AppleTalk, називається Протоколом підтримки маршрутної таблиці (RTMP). Маршрутні таблиці RTMP містять даних про кожної мережі, до якій у змозі дійти дейтаграмма. У ті дані входить порт роутера, який веде до неї пункту призначення, ID вузла наступного роутера, котра приймає даний пакет, відстань до мережі призначення, виражене числом пересилань, і поточний стан цих даних (хороше, підозріле або «поганий). Періодичний обмін маршрутними таблицями дозволяє роутерам об'єднаних мереж гарантувати забезпечення несуперечливої поточної информацией.

Протокол прив’язки імена AppleTalk (Name Binding Protocol — NBP) встановлює зв’язок імен AppleTalk (що виявляються як об'єкти, видимі для мережі - network-visible entities, чи NVE) з адресами. NVE є адресуемой мережею AppleTalk послугою, а саме гніздо. NVE асоціюються з більш, ніж одним ім'ям об'єктів і переліком атрибутів. Імена об'єктів є послідовність символів, наприклад таку: printer@net1, тоді як перелік атрибутів визначає характеристики NVE.

Зв’язок між NVE з присвоєними іменами та мережними адресами встановлюється через процес прив’язки імені. Прив’язка імені то, можливо зроблена в останній момент запуску вузла чи динамічно, безпосередньо перед першим використанням. NBP управляє процесом прив’язки імені, куди входять реєстрація імені, підтвердження імені, стирання імені Ілліча та пошук имени.

Зони дозволяють проводити пошук імені цього у групі логічно пов’язаних вузлів. Щоб зробити пошук імен із межах який-небудь зони, вирушає запит про пошуку у місцевий роутер, який розсилає широкомовний запит в усі мережі, які мають вузли, належать заданої зоні. Протокол інформації зони (Zone Information Protocol — ZIP) координує ці действия.

ZIP підтримує відповідність номер сети/номер зони в інформаційних таблицях зони (zone information tables-ZIT). ZIT зберігаються у роутерах, які є основними користувачами ZIP, проте кінцеві вузли використовують ZIP у процесі запуску для вибору своїх зон й отримання міжмережевий інформації про зонах. ZIP використовує маршрутні таблиці RTMP для відстежування змін — у топології мережі. Якщо ZIP знаходить даних про маршрутної таблиці, яких у даної ZIT, вона утворює запис даних про нової ZIT. На.

1.6. Транспортний уровень.

Транспортний рівень AppleTalk реалізується двома основними протоколами AppleTalk: AppleTalk Transaction Protocol (ATP) (Протокол транзакцій AppleTalk) і AppleTalk Data Stream Protocol (ADSP) (Протокол потоку даних АppleTalk). АТР є транзакционно-ориентированным, тоді як ADSP є орієнтованим по потоку данных.

1.6.1. Протокол транзакцій AppleTalk (ATP).

ATP одна із протоколів транспортного рівня Appletalk. АТР доречний під час застосувань, які базуються на транзакціях, які можна натрапити у банках чи магазинах роздрібної торговли.

У транзакції АТР входять запити (від клієнтів) (requests) і (від службових пристроїв) (replies). Кожна пара запрос/ответ має окремий ID транзакції. Транзакції мають місце між двома гніздами клієнтів. АТР використовує транзакції «точно-один раз «(exactly once — XO) і «по крайньої мері одного разу «(at-least-once — ALO), Транзакції МО потрібні у його ситуаціях, коли випадкове виконання транзакції понад один раз неприйнятно. Банківські транзакциии є прикладом таких неидемпотентных (nonidempotent) ситуацій (ситуацій, коли повторення який-небудь транзакції викликає проблеми, яка досягається тим, що робляться недійсними дані, що у даної транзакции).

АТР здатний виконувати найважливіші функції транспортного рівня, в тому числі підтвердження про зарахування даних, і повторну передачу, встановлення послідовності пакетів, і навіть фрагментирование і повторну складання. АТР обмежує сегментування повідомлень до 8 пакетів; пакети АТР не можуть утримувати більш 578 інформаційних байтов.

1.6.2. Протокол потоку даних AppleTalk (ADSP).

ADSP є іншим важливим протоколом транспортного рівня Apple Talk. Як очевидно з його назви, ADSP є орієнтованим по потоку даних, а чи не по транзакциям. Він організовує й підтримує повністю дубльований потік даних між двома гніздами в об'єднаної мережі AppleTalk.

ADSP є надійним протоколом тому, що він гарантує доставку байтів у тому порядку, у якому вони відправили, як і того, що вона буде дублированы. ADSP нумерує кожен байт, аби відстежувати окремі елементи потоку данных.

ADSP також механізм управління потоком. Пункт призначення може у значною мірою уповільнювати передачі джерела шляхом скорочення розміру оголошеного вікна на прием.

ADSP також забезпечує механізм повідомлень управління «виходу з смуги «(out-of-band) між двома об'єктами AppleTalk. Як кошти для переміщення повідомлень управління виходу з смуги між двома об'єктами AppleTalk використовуються пакети «уваги «(attention packets).Эти пакети використовують окремий потік номерів послідовностей, щоб було відрізняти їхню відмінність від звичайних пакетів даних ADSP.

1.7. Протоколи вищих уровней.

AppleTalk забезпечує декілька протоколів вищого рівня. Протокол сеансів AppleTalk (AppleTalk Session Protocol — ASP) організовує й підтримує сеанси (логічні діалоги) між клієнтом AppleTalk і службовим пристроєм. Протокол доступу до принтеру (Printer Access Protocol — РАР) AppleTalk є орієнтованим зв’язку протоколом, який організовує й підтримує зв’язок між клієнтами, і службовими пристроями (використання терміна printer в заголовку цього протоколу є просто історичної традицією). Эхо-протокол AppleTalk (AppleTalk Echo Protocol — AEP) є дуже простим протоколом, генеруючим пакети, які можна використовуватимуться перевірки здібності різних вузлів мережі створювати повторне відлуння. І, насамкінець, Протокол ведення картотеки AppleTalk (AppleTalk Filing Protocol — AFP) допомагає клієнтам колективно використовувати службові файли в сети.

2. Середовище ArcNet.

Середовище ArcNet (Attached resource computer Network) розробили Datapoint Corporation в 1977 року. Це проста, гнучка, недорога мережна архітектура для мереж масштабу робочої групи. Перші плати ArcNet були випущені 1983;го году.

Технологія ArcNet — попередниця стандартів IEEE Project 802, але у цілому вона не відповідає категорії IEEE 802.4. У ньому визначаються стандарти для мереж з топологією «шина», методом доступу з передачею маркера, побудованих з урахуванням широкосмугового кабелю. Мережа ArcNet може мати топологію «зірка» чи «шина».

2.1. Функционирование.

ArcNet використовує метод доступу з передачею маркера, топологію «зіркашина» й працює зі швидкістю 2,5 Мбіт/с. Наступниця мережі ArcNet — ArcNet Plus — дбає про швидкості 20 Мбит/с.

Оскільки ArcNet використовує передачу маркера, комп’ютер у мережі ArcNet, щоб почати передачу даних, повинен мати маркер. Маркер переходить від одного комп’ютера до іншого відповідно до призначеним їм порядковим номерам, незалежно від своїх фізичного місцезнаходження. Це означає, що маркер рухається від комп’ютера 1 до комп’ютера 2, навіть якщо комп’ютер 1 перебуває в одному кінці мережі, а комп’ютер 2 — на другом.

Стандартний пакет ArcNet містить: адресу приймача; адресу джерела; до 508 байтів даних (в ArcNet Plus — 4096 байтів данных).

2.2. Апаратне обеспечение.

Кожен комп’ютер сполучається з концентратором кабелем. Концентратори може бути пасивними, більш культурними та інтелектуальними (smart). Як ви вже знаєте, пасивні концентратори просто здійснюють фізичний контакт дротів. Активні концентратори здатні відновлювати й ретранслювати сигнали. Інтелектуальні концентратори — це активні концентратори, які мають діагностичними засобами (наприклад, можливістю знайти зміни у конфігурації і удаленно управляти роботою мережевих устройств).

Стандартним для ArcNet кабелем є коаксіальний кабель RG-62 A/U з хвилевим опором 93 0 м. ArcNet підтримує також кручені пари оптоволоконий кабель. Відстань між комп’ютерами залежить від кабельної системи та топологии.

З використанням коаксіального кабелю з BNC-коннекторами максимальна довжина кабелю —610м (2000 футів), якщо мережу топології «зірка», і 305 м (1000 футів), якщо мережу топології «шина».

З використанням неэкранированной кручений пари з соединителями RJ-11 чи RJ-45 максимальна довжина кабелю — 244 м (800 футів) як із топології «зірка», і при топології «шина».

2.2.1. Плати мережного интерфейса.

Плати ArcNet виробляються багатьма постачальниками, включаючи SMC, ThomasCoonrad і Puredate. Стандартні коаксиальные плати повинен мати рознімання BNC. Коли ArcNet конфигурируется як лінійна шина, для підключення до платі використовуються T-образные рознімання. При установці плати за бездисковой робочої станції потрібно ППЗУ.

2.2.2. Активний і пасивний концентратор

Активний концентратором передає посилює сигнал у мережі. Робітники станції можуть бути з відривом до 600 м. від активного концентратора. Більшість активних концентраторів мають 8 портів для підключення робочих станцій, пасивних концентраторів чи додаткових активних концентраторів. До неиспользуемым портам термінатори підключати не обязательно.

Пасивний концентратором має 4-портовый розняття з гніздами BNC і використовують як центр комутації і роздільник сигналу. Робітники станції можуть віддалятися від пасивного концентратора лише на 100 м. До кожному неиспользуемому порту пасивного концентратора повинен підключатися терминатор.

2.2.3. Кабелі і рознімання і термінатори ArcNet.

У мережах ArcNet використовується 93-омный коаксіальний кабель. Для підключення сегментів кабелю до интерфейсным платам, активним учасником і пасивним концентраторам використовуються рознімання BNC. Такі кабелі у різних варіантах виробляє зараз безліч фирм.

З використанням шинної топології до BNC-разъему підключається Тобразний розняття, що забезпечує підключення двох кабельних кінців (вхід і вихід). Вам знадобляться Т-разъемы кожної робочої станції і з два розняття кожному за використовуваного повторителя.

До всіх неиспользуемым портам пасивних концентраторів підключаються терминаторы.

До мереж ArcNet застосовуються такі правил і обмеження: Більшість активних концентраторів мають 8 вузлів. Робітники станції можуть віддалятися від активного концентратора на відстань до 600 м. Можете підключати активні концентратори друг до друга, створюючи ієрархічну конфігурацію. Максимальне відстань між двома активними концентраторами — 600 м. Навколо четырехпортового пасивного концентратора можуть групуватися до 3 робочих станцій. Одне з'єднання залишається для активного концентратора чи файлового серверу. Кожна робоча станція може віддалятися від такої концентратора лише на 30.5 м. До всіх неиспользуемым портам пасивних концентраторів підключаються колпачки-терминаторы. Максимальне відстань між станціями протилежних кінців многосегментной мережі - до 2000 м. З використанням шинної конфігурації максимальна довжина магістралі в сегменті - 305 м. Максимальне число станцій — 255.

Кожній станції в ArcNet присвоюється адресу від 1 до 255.

Хоча звичайно вважається, що ArcNet має низьку пропускну спроможність, під час використання активних концентраторів вона підтримує довжину кабелю до 2000 м. Її добре використовуватиме текстових додатків, коли користувач не звертаються часто до сервера. Останні версії ArcNet підтримують волоконно-оптичні кабелі і кабелі типу «вита пара ». Коли визначальним чинником не швидкість передачі, а ціна, ArcNet буде хороші вибором. Вона забезпечує гнучкі кабельні схеми і довгі магістралі і підтримує у тій локальної мережі зіркоподібні конфигурации.

Деякі розробники оголосили недавно з приводу створення мережі ArcNetplus — сумісної з ArcNet версією зі швидкістю передачі 10 Мбит/сек. Обидві версії може використати те ж локальну мережу. ArcNetplus підтримує передачу пакетів більшого розміру й увосьмеро більше робочих станцій. Нижче описуються стандартні компоненти мережі ArcNet.

3. Використовувана література 1. Довідник Novell Netware 4, С. Б. Орлов, Глава 12. Методи побудови мережного інтерфейсу і топологія мережі. 2. Microsoft Corporation Комп’ютерні мережі: Навчальний курс./ Пер. з анг. -.

М.: Видавничий відділ «Російська редакція» ТОВ «Channel Trading Ltd.», ;

2-ге вид., испр. і доп. — 1998.