Лазерні принтери

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ.

Національний технічний університет.

«Харківський політехнічний інститут».

Кафедра обчислювальної техніки та програмування.

Контрольна робота.

«Периферійні пристрої «.

студента III-курсу групи АПЗ-38.

Борщ Сергія.

61 168 м. Харків вул. Ак. Павлова б. 311-А кв. 109.

Харків 2001.

ЗМІСТ.

Введення 2 1. Пристрої лазерного принтера 5 2. Програмне забезпечення для лазерних принтерів 9 3. Методи поліпшення друку 11 4. Класифікація лазерних принтерів 14.

Принтери, що прийшли на зміну струминним.

Принтери для невеликих робочих груп.

Монохромні принтери для друку графіки.

Мережні принтери.

Кольорові лазерні принтери 5. Удосконалювання апаратних засобів 17 6. Видаткові матеріали до принтерів 21 7. Список використовуваної літератури 22.

ВВЕДЕННЯ.

Незважаючи на настання струминних принтерів, панування лазерних пристроїв на робочих місцях у даний годину не підлягає сумніву. За даними фірми експертів, майже дві третини всіх застосовуваних у сфері бізнесу принтерів — лазерні. Причин, що пояснюють популярність лазерних принтерів, багато. Але вони використовується апробована технологія, що зарекомендувала собі високою надійністю; друкування швидке, безшумна й цілком доступна за ціною, її якість у більшості випадків наближається до типографського.

Виготовлювачі лазерних принтерів також не стояли місці, продовжуючи підвищувати швидкість й якість друку, домагаючись при цьому зниження ціни. У 1994 р. номінальна швидкодія типового лазерного принтера було б дорівнює 4 стор./хв, дозвіл — 300 крапка/дюйм при ціні 800 дол. У 1995 р. ми стали свідками збільшення числа виробів, що друкують зі швидкістю 6 стор./хв при дозволі 600 крапка/дюйм й мають реальну роздрібну ціну 350 дол. Більш того, два рокта тому механізми, що забезпечують швидкість друку 8 стор./хв, були відмітною рисою пристроїв, призначених для спільного використання робочими групами. Нові моделі зі швидкодією 8 стор./хв стали цілком доступними й перейшли в розряд персональних пристроїв; такою швидкістю володіли 4 принтери із 17, розглянутих в огляді, а один із них коштував всього 500 дол. Кожні два-три року виготовлювачі підвищують швидкість друку на 1 чи 2 стор./хв. До кінця десятиліття персональні лазерні принтери, можливо, досягнуть швидкодії 12 стор./хв.

Крім того, зменшуються габарити лазерних принтерів — у такий спосіб виготовлювачі домагаються зниження ціни й можливості установку їхніх виробів на тісному робочому столі. Одним із наслідків цого найчастіше стають обмежені в порівнянні із великогабаритними моделями засобу для роботи із папером. Вхідні ємності вміщають, як правило, не более 100 аркушів, а кишеня для папера нерідко одночасно призначений й для ручної подачі аркушів — для цого треба спочатку видалити із нього стопу папера. Ємкість вихідних лотків теж обмежена — якщо принтер взагалі обладнань таким пристосуванням. У деяких принтерів тракт подачі папера настільки звивистий, що постачальники не рекомендують використовувати машини для друку на липких наклейках.

Випливаючи приклада виготовлювачів струминних принтерів, постачальники лазерних пристроїв теж прагнуть підвищити цінність, включаючи до комплекту постачання програмне забезпечення. Ряд розглянутих нами принтерів поставляється із допоміжним програмним забезпеченням, у склад якого входять шрифти, ілюстрації й довідкові матеріали.

Перше й найважливіше із технологічних нововведень — перехід на принтерні архітектури, що базуються на використанні ресурсів ведучого ПК. Раніш у друкувальних пристроях для формування (растризації) виведеного на друкування зображення, як правило, застосовувалися мови керування принтерами. Лазерні принтери підрозділялися на двох категорій: працюючі под керуванням PCL (Printer Control Language — мова керування принтерами) компанії Hewlett-Packard й PostScript фірми Adobe. У струминних принтерах застосовувався в основну мову PCL чи один зі стандартних командних мов для матричних принтерів (таких, як емулятори режимів Epson й IBM).

Перевага такого підходу полягає до того, що комп «ютер пересилає порівняно компактні інструкції в контролер принтера, а контролер потім перетворить їхнього у зображення на сторінці. Таким чином, передача системою досить складних сторінок відбувається дуже швидко; поки контролер принтера зайнятий інтенсивною чорновою роботою (форматуванням зображення), комп «ютер може повернутися до виконання інших завдань. Недолік — функції контролера може виконувати лише дуже зроблений мікрокомп «ютер із могутнім процесором й великим обсягом пам «яті. А це обходитися недешево.

З появою Windows новий підхід стала цілком здійсненним. Перш ніж вивести на екран комп «ютера зображення чи документа інші дані, прикладна програма Windows винна створити їхній ікону в пам «яті. Виконується це за допомогою GDI (Graphics Device Interface — інтерфейс графічних пристроїв), складової частини системи Windows. як виявилося, такий ж підхід застосуємо й до друку: якщо можна передати отформатироване зображення на екран, ті чому б не переслати його на принтер?

Такий підхід володіє поруч серйозних переваг. Головне із них — виграш у ціні: GDI-принтер набагато дешевше, бо для нього годити значно менш інтелектуальний контролер, ніж для принтерів PCL й PostScript. Всі операції по форматуванню перебувають у віданні комп «ютера. Крім того, вам якщо легше домогтися відповідності друкованого зображення виведеному на дисплей, тому що та ж підсистема GDI, що відповідає за висновок образу на екран, форматирує його й для принтера. А оскільки сьогоднішні комп «ютери стали более могутніми, то, імовірно, у ЦП бувають й неодружені цикли, под годину які може виконуватися така додаткова робота.

Даний підхід не позбавлений й недоліків. По-перше, друкувати на GDIпринтері можна лише із програм Windows й Windows NT чи із вікна DOS у середовищі Windows. Користувачам OS/2 й переконаним прихильникам DOS варто уникати застосування чи GDI-принтерів для успішної роботи пошукати модель, у якій реалізована версія мови PCL. Метод GDI приводити до збільшення потоку даних, тому передача інформації в принтер займає более тривалий годину. Крім того, для друку в режимі GDI необхідна виділена системна пам «ять, тому, якщо ві вибрали цей метод, можливо, вам доведеться розширити ОЗУ вашого комп «ютера. Незважаючи на фантастичні швидкості сьогоднішніх КП, завдання форматування й пересилання в принтер даних GDI може істотно знизити продуктивність системи под годину друкування складних документів.

Від цих недоліків урятоване нове покоління машин, що із «явилися на ринку; відповідно до їхньої гібридної архітектури обчислювальні навантаження поділяються між процесором ПК й спрощеним процесором принтера. Найбільш примітним прикладом такого підходу в даному огляді ставши один з принтерів, відзначених відмінності «Редакція радить «- NEC SuperScript 860, що демонструє завдяки новій описовій мові PrintGear фірми Adobe й відносно простій платі контролера гарну продуктивність при конкурентноздатній ціні. Більш докладно архітектури принтерів на базі обчислювальних можливостей головного комп «ютера обговорюються в урізанні «Друга пришестя GDI » .

Пристрої лазерного принтера.

1. Генератор лазера 2. Обертове дзеркало 3. Лазерний промінь 4. Валики, що подають папір 5. Валік, що подає заправку 6. Фотопровідний циліндр 7. Вузол фіксації зображення.

перший лазерний принтер був створений фірмою IBM у 1976 році. Бо ж працює лазерний принтер? Насамперед кілька слів про принцип дії. У лазерних принтерах використовується електрографічний принцип створення зображень (такий ж, як й в копіювальних машинах Xerox). Серцем лазерного принтера є фотопровідний циліндр (organic photoconduction cartridge), що часто називають друкуючим барабаном. За допомогою барабана виробляється перенесення зображення на папір. Він являє собою металевий циліндр, покритий тонкою плівкою фотопровідного напівпровідника, звичайно оксидом чи цинку чим чи подібним. Поверхні цого покриття можна додати позитивний чи негативний заряд, що зберігається на поверхні, але й лише доти, поки барабан не освітлений. Якщо якої чи частина барабана проекспонувать, то покриття здобуває провідність й заряд стече із освітленої ділянки, утворивши незаряджену зону. Даний момент дуже важливий для розуміння принципу роботи лазерного принтера.

Наступною важливою його частиною є лазер й презиційно оптико-механічна система, що переміщає промінь.

Малогабаритний лазер генерує тонкий світловий промінь, що відбивається від обертового дзеркала (як правило, шестигранного) розряджає позитивно заряджену поверхню барабана. Щоб вийшло зображення, лазер включається й виключається керуючим мікро контролером. Обертове дзеркало розвертає промінь у ряд на поверхні друкуючого барабана. Усе це разом створює на його поверхні ряд схованого зображення, у якому тих ділянки, що повинні бути чорними, мають один заряд, а білі протилежний. Після формування рядка зображення, спеціальний презиційний кроковий двигун повертає барабан так, щоб можна було б формувати наступну ряд. Цей зсув дорівнює здатності принтера, що дозволяє, й звичайно складає 1/300,1/600 дюйма. Цей етап друку нагадує побудова зображення на екрані телевізійного монітора.

Алі яким чином на поверхні барабана із «являється заряд, необхідний для створення зображення? Для цого служити тонкий чи дріт сітка, називаний «коронирующим дротом ». Алі чому «коронирующий »? Праворуч в тім, що на цей провід подається висока напруга, що викликає виникнення світної іонізованої області довкола нього, що й називається короною й додає барабану необхідний статичний заряд.

Отже, на барабані сформоване зображення начебто статичного заряду й незаряджених ділянок. Коли далі? Далі барабан проходити повз валик, що подає зі спеціального контейнера чорний барвний порошок заправку. Часточки тонера, заряджені позитивно, прилипають лише до нейтральних ділянок, відштовхуючи від позитивно заряджених. Це схоже тих, як на екрані телевізора збирається пил.

Невелике зауваження: тут мова йде про принтери типу Hewlett Packard LazerJet. Однак існує і інший метод формування зображення. Він використовується в принтерах Epson й інших подібних, що використовують двигун фірми Ricon. У цих принтерах розряджаються ділянки, що повинні бути білими. У цьому випадку заправку, заряджений негативно притягається до позитивно заряджених ділянок барабана. Відбитки, виготовлені на таких принтерах, мають ледь уловимі розходження в якості: при використанні Першого способу досягається передача деталей, а при роботі із іншим более якісні чорні області.

Наступним етапом є перенесення тонера (а, виходить, й зображення) на папір. Папір витягається із лотка, що подає, й за допомогою системи валиків переміщається до друкуючого барабану. Перед самим барабаном паперу повідомляється статистичний заряд за допомогою ще одного коронирующего дроту, подібного бо використовується для підготовки барабана до експонування. Потім папір притискається до поверхні барабана. Заряди різної полярності, накопичені на поверхні папера й на поверхні барабана, викликають перенесення часток тонера на папір й їхній надійне прилипання до останнього. Після переносу тонера папір залишає поверхню барабана.

При цьому валики продовжують переміщати папір до вихідного лотка принтера. Наступним ланкою принтера, що зустрічає папір з зображенням на цьому шляху, є вузол фіксації зображення. Заправку містить речовину, здатну легко плавитися. Звичайно це який-небудь чи полімер смола. При нагріванні до 200−220 градусів й підвищенні тиску порошок розплавляється й намертво із «єднується із поверхнею папера. Аркуші котрі лише що вийшли із принтера теплі, а занадто нетерплячий користувач, що вистачає листок, що із «явився, ризикує обпекти пальці.

Далі папір протаскується до вихідного лотка. При цьому, якщо аркуші виводяться прямо, верхнім у стопі відбитків виявляється останній лист. Багато принтерів, однак, перевертають папір обличчям униз, складаючи стопу в правильному порядку, тобто верхнім якщо перший лист, нижнім останній.

Відбиток готовий, залишилася не розглянутої остання важлива позиція очищення барабана. При переносі зображення на папір не усі часточки тонера прилипають до неї й невелика кількість їхнього залишається на барабані. Для цого на нього подається електричний заряд, барабан очищається й готовий до друку наступного листа.

Важливим є пристрій керування, як правило, мікро контролер на базі мікропроцесора. Контролер обслуговує порти, оперативну пам «ять, здійснює діагностику принтера, видає повідомлення на панель керування, эмулирует різні стандарти підключення й, звичайно, видає десятки сигналів, керуючих усіма вузлами принтера.

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЛАЗЕРНИХ ПРИНТЕРІВ.

Перші лазерні принтери, що із «явилися в 1984;85 роках, були настільки складні, що розробки прийнятного програмного забезпечення довелося чекати майже два рокта. До цого години єдиним способом доступу до всієї безлічі технічних можливостей нових принтерів було б використання спеціальних команд послідовностей символів, одна частка які викликав страх у недосвідчених користувачів. Перші програми, вирішивши у ті мері проблеми роздруківки текстів, не дозволяли користувачу вичерчувати прямі чи лінії прямокутники, наносити чи тіні показувати відтінки, а також використовувати для роздруківки текстів різні гарнітури шрифти. Тому із «явилося кілька основних стандартів обміну із принтерами й програмні драйвери для роботи в цих стандартах. Дві найбільш значимі мови PCL фірми Hewiet Packard й мова PostScript, розробка фірми Adob.

Ці стандарти скоріше доповнюють один одного, чим конкурують між собою. перший відрізняється тім, що працює із побитими шрифтами й растрированною (ще в комп «ютері) графікою. Це дозволяє працювати лише зі шрифтами обмеженого розміру (бо шрифти великих розмірів вимагають значних обсягів оперативної пам «яті в принтері). Іншою складністю є ті, що кожний кегль шрифту повинний розроблятися окремо. Друга мова дозволяє працювати зі шрифтами кеглем від 1 до 999 пунктів, бо використовуються математичні опису форми літер, конкретне розташування крапок на відбитку розраховується в принтері. Комі того, графічне зображення також описується математично, а принтер оптимальним чином будує результуюче зображення. PostScript залишає простір для якості він дозволяє працювати із будь-яким дозволом вивідний пристрій завжди прагне цілком використовувати свої можливості. Недоліком є ті, що розробка шрифтів є значно более трудомісткою справою.

Серед лазерних принтерів маються два основних типи: сумісні із HP LaserJet фірми Helett Packard й «розуміючі «мова PostScript, розроблений фірмою Abobe. Бувають й такі принтери, що не «розуміють «ані мови LaserJet, ані мови PostScript, але й тоді разом із ними звичайно поставляються програми, адаптовані LaserJet чи PostScript. Емуляція, як правило, сповільнює друкування на принтері в кілька разів, особливо при висновку малюнків, тому купувати подібні принтери навряд чи доцільно.

Принтери, що розуміють мову PostScript, звичайно в півтора два рази дорожче, ніж еквівалентні по продуктивності принтери типу Laser Jet. Утім, практично усі сучасні принтери типу можна оснастити PostScript картою, вон коштує від 250 до 1000 діл., але й ще не менш 300 дол. треба якщо витратити на додавання в принтер необхідної для використання PostScript карти.

МЕТОДИ ПОЛІПШЕННЯ ДРУКУ.

Лазерні принтери поступово стають усе более розповсюдженими. І якість не є єдиним чинником, завдяки якому це відбувається, старенький голчастий принтер зі свіжою стрічкою теж дає цілком чисте й соковите зображення із статком деталей. Виходячи із цого, при виборі принтера варто орієнтуватися ще й на необхідну швидкість друку, можливості використання шрифтів й роботи із графікою, на зручність використання й комфортність роботи, звичайно на ціну й вартість експлуатації теж. У шкірного типу принтерів є свої особливості, що стосуються типів використовуваного папера, інтерфейсів, керування й т.д. Алі якість й швидкість усе-таки залишаються основними чинниками. Найбільш відомими на сьогоднішній день принтерами є принтери фірми Helett Packard (як у нашій стране, то й у світі). Так склалося, що ця фірма тепер продає таку кількість принтерів, що жодна з сильних у цій області фірм, таких як Epson, LaserMaster, QMS, Texas Instruments, Printware, Data Products чи Star, не може навіть наблизиться до неї. Певне, одна із причин у тім, що НР першої зробила комерційний лазерний принтер у 1984 році.

Імовірно, популярність принтерів НР привела доти, що багато фірм конкуренти випускають принтери, зовні дуже схожі на вироби Неwlеtt Packard. Алі це не означає, що смердоті «здерті «зовсім немає. Просто серцем всіх цих апаратів є друкуючий механізм (по англійський engine, по-російському звичайно привід) фірми Canon. Він визначає компонування принтера, його розміри, швидкість друку й дозвіл, тип використовуваних видаткових матеріалів, максимальне полі друку. Алі при усій своїй схожості кожний із них має індивідуальні особливості адже всю електронну начинку виготовлювач робить самостійно, він визначає, котрі шрифти будуть встановлені в принтер й як смердоті будуть обслуговуватися, котрі принтери можна якщо ємулировать. І саме головне, як принтер якщо формувати сторінку, тобто як швидко друкувати.

У 1990 році Hewlett Packard випустив серію принтерів LaserJet III, що використовувала технологію поліпшеного розширення (RET Resolution Enhancement Technology). Після цого усі ведучі виготовлювачі лазерних принтерів стали швидко доганяти лідера, випускаючи нові моделі своїх принтерів із методами друкування, що забезпечують аналогічну якість. (Одне зауваження навіть трохи кращу технологію на так само приводах вже досить давно використовують фірми Laser Master й QMS, але й їхні принтери призначені скоріше для професіоналів, чим для пересічного покупця. Тому технологія стала широко відомої лише 1990;го році.).

Суть її в наступному. Колі лазер будує зображення на світлочутливому барабані, він робить це построково. Кожен ряд це по комір барабана на 1/300 (1/600) дюйма (й зрушення папера на теж відстань). Це вертикальна вісь аркуша. Лазерний промінь, подібно променю електронів у телевізійній трубці сканує ряд, запалюючи й виключаючи відповідно до керуючого сигналами контролера друку. Ці тактові імпульси й будують зображення на барабані. На звичайному лазерного принтері кожен поворот барабана складає 1/300 (1/600) дюйма (мається на увазі лінійне переміщення поверхні), що відповідає одному рядку. У кожнім рядку на кожен дюйм припадати по 300 (600) крапок. У такий спосіб й виходить «лазерне «дозвіл у 300×300 (600×600)dpi. У нових технологіях використовуються более делікатні методи роботи із лазером, що дозволяє, працюючи на тім ж принтері друку підвищити якість друкування, як зі збільшенням здатності, що дозволяє, то й без нього.

Метод RET, застосовуваний фірмою Helett Packard, заснований на зміні розміру крапок, що принтер наносити на папір без фактичної зміни здатності, що дозволяє. При цьому за допомогою модуляції лазерного променя в процесі побудови зображення вдається дозовано знімати заряд із барабана в результаті змінюється розмір ділянки, до якого прилипає заправку. Це дозволяє, наприклад, загострити гуляй карбів у літер й уникнути скупчування тонера в місцях перетинання ліній. Похилі лінії також стають более гладенькими. Фірма запевняє, що ефект від використання RET аналогічний підвищенню здатності, що дозволяє, приблизно в півтора разу.

Більш хитра технологія застосовується фірмою LaserMaster. Вона здобула назву TurboRes. Суть її в корені відрізняється від RET. Основна відмінність реальне підвищення здатності принтера, що дозволяє.

Горизонтальний дозвіл можна збільшити майже просто для цого досить із більшою частотою викликати керуючі сигнали на лазер. Це реалізовано в технології TurboRes й інших технологіях багатьох фірм. Якщо ві бачите рекламу «дійсного й кращого у світі 600 крапкового принтера, що на перевірку виявляється на принтері 600×300 dpi, то ньому зроблено саме це й нічого іншого. Алі в Turbo Res використана й ще одна хитрість. Кожна крапка при використанні даного методу друку має форму стовпчика, а хитра побудова електроніки принтера дозволяє керувати висотою стовпчика. При цьому вдається реально підвищити дозвіл по вертикалі. На стандартних приводах друку принтери із TurboRes дають дозвіл до 1200 dpi. А принтери фірми QMS віддавна друкують 600×600 dpi на стандартних приводах фірми Canon.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛАЗЕРНИХ ПРИНТЕРІВ.

По швидкодії принтери розділяються на персональні й мережні. Ще недавно, принтери із номінальною швидкодією 8 сторінок у хвилину, відносилися до мережних, але й в даний годину до вживання них відносяться будь-як принтери зі швидкодією вище 12 стор./хв.

У свою чергу персональні принтери поділяються на: 1. принтери, що прийшли на зміну струминним 2. принтери для невеликих робочих груп 3. монохромні принтери для друкування графіки.

лазерні принтери.

|Типи |Швидкісь (стор./хв) |Вартість |Приклад | |персональні |до 8 |200−800 |Laser Jet5X | |для невеликих роб. груп |до 12 |1500−3000 |QMS 1060E | |мережні |12−38. |2000;10 000 |QMS 3825 |.

ПРИНТЕРИ, ЩО ПРИЙШЛИ НА ЗМІНУ СТРУМИННИМ.

Струминні принтери забезпечують досить якісний висновок тексту й роботу із кольором при ціні від 300 доларів, тому не чудово, що цей клас пристроїв виявився найбільш привабливим для користувачів домашніх комп «ютерів й навіть застосування в сфері малого бізнесу. Однак якість монохромного друку не досягає рівня, що користувач звикла очікувати від лазерних принтерів.

Ще одне питання швидкість друку: більшість недорогих принтерів виводять у кращому випадку 2 стор./хв., в годину, як лазерні від 4 до 6. Якщо вам не потрібно кольоровий друк, а необхідно готувати у великій кількості професійно виглядають документи, то недорогий лазерний принтер стані вашим кращим вибором. До даної категорії можна віднести наступні моделі: Brother HL 630, HL 645, HL 660, й WL 660, Epson Action Laser 1100 й Action Laser 1400, HP Laser Jet 5L, Laser Jet 5P, Laser Jet 5MP, Kyocera FS 400, NEC Silentwriter SuperScript 610plus, SuperScript 660, й SuperScript 660i, а також Panasonic KX P6100.

ПРИНТЕРИ ДЛЯ НЕВЕЛИКИХ РОБОЧИХ ГРУП.

Швидкість друкування цієї групи принтерів досягає від 8 до 10 сторінок за хвилину. Деякі із них можуть підключатися до мережі, а можливості завантаження папера й швидкості друку відповідає потребам підрозділу із 5 10 співробітників. Ці пристрої є ідеальним рішенням для тихий, кому тепер необхідний персональний комп «ютер, а недалекому майбутньому мережний. Такі: Kyocera Ecosys FS1550A й FS 1600A, Lexmark 4039, 10plus Laser Printer, QMS 1060E й Texas Instrument.

МОНОХРОМНІ ПРИНТЕРИ ДЛЯ ДРУКУ ГРАФІКИ.

Одна із проблем, зв «язаних із друкуванням в додатках, що смердоті працюють з графікою (наприклад, настільні видавничі системи), це обмежений формат (звичайно друкування можливе на папері формату 216×280, чи 216×356 мм, у тієї годину, як при підготовці макетів для друкарні, найчастіше необхідно використовувати папір більшого розміру (280×430 мм). Крім того, для виготовлення готових перекладу на фотоформу оригіналів видань, типу інформаційного бюлетеня, недостатньо буває й дозволу в 600×600 крапка/дюйм. Таких випадках, вам якщо потрібно пристрій, що має дозвіл 800 чи навіть 1200 крапка/дюйм. Принтер повинний також матір мережний інтерфейс, щоб їм могли користатися усі працівники відділу.

Перерахованим вимогам відповідають наступні принтери: Data products Typhoon 8, GCC Elite XL608, Elite XL808, й Elite XL1208.

МЕРЕЖНІ ПРИНТЕРИ.

Поки персональні комп «ютери не були із «єднані між собою, друкування не викликало утруднень. Або принтер був підключений до вашого комп «ютера, чи ві переносили свій файл у чий ті комп «ютер із підключеним принтером. Алі як лише користувачі почали працювати із загальними файлами в мережі, смердоті захотіли також матір й загальні принтери. І такі принтери із «явилися.

При цінах, що рекомендуються виготовлювачами (у межах 1199 доларів для Brother HL 960, до 21 999 доларів за QMS 3825 Print System), ці моделі пропонують широкий набір мережних можливостей від внутрішніх багато протокольних серверів друку, до складних програмних засобів дистанційного керування друку. І мало імовірно, що подальші поліпшення припиняться.

По оцінках International Data Corporation, до 1998 року біля половини всіх проданих у Сполучених Штатах Америки принтерів, будуть підключені до локальних обчислювальних мереж.

Багато мережних принтерів надають можливість одночасного друкування на двох сторони аркуша, по мережі можна довідатися й змінити параметри принтера, а також довідатися котра кількість папера залишилася в лотку.

Швидкість друку цієї групи принтерів дуже висока. Так модель Xerox 4230/MRP друкує зі швидкістю 30 сторінок у хвилину, а QMS 3825 Print System має максимальну швидкість друку 38 сторінок у хвилину. А деякі принтери навіть мають убудований твердий диск для збереження шрифтів. Це дозволяє заощаджувати годину на постійне вивантаження шрифтів по мережі.

Також до мережних лазерних принтерів відносяться: HP Laser Jet 4V, Optra R (Lexmark).

КОЛЬОРОВІ ЛАЗЕРНІ ПРИНТЕРИ.

Ця група принтерів до деякого години не користалася широкою популярністю через високу ціну ними. Усього лише 2 рокта тому кольорові лазерні принтери, ціною не более 10 тис. доларів й їхні усе ще не багато. Алі до 1999р. по оцінках фірми BIC, кількість кольорових лазерних принтерів досягне 225 тисяч.

Кольорові лазерні принтери володіють деякими із тихий ж можливостей, що й струминні. Вони можуть друкувати на простому паперу до одного чи кілька квітів за одним завданню й на одній сторінці без перенастроювання й мають відносно низьку вартість друку, що складає 3 4 центи для монохромного тексту й 25 центів для 1 кольорової сторінки. У одному лише ці дві технології відрізняються в ціні, бо реальні роздрібні ціни лазерних принтерів складають від 4800 до 9000 доларів.

Якість друкування лазерних принтерів сама різна. Більшість принтерів має дозвіл 600×600 крапка/дюйм (1200×300 крапка/дюйм Xerox Xprint 4915). Алі навіть відмінні ціни й графіка не заповнюють такого недоліку як блиск зображення, що друкується. Швидкість друку цих пристроїв досягає 3 сторінок у хвилину, а ємність оперативного запам «ятовуючого прилаштую 24 мегабайтів й вище.

Кращими кольоровими лазерними принтерами є: QMS magicolor CX, QMS magicolor LX, Apple Color Laser Writer 12/600PS, Phaser 5400plus, XPrint 4925.

При середній ціні 7000 доларів, кольоровий лазерний принтер не назвеш дешевим. Кому захочеться витратити таку купу грошей? Зрозуміло, що цей продукт призначений для корпоративного користувача. У міру того, як колір стає стандартом для проведення демонстрацій, підготовки звітів й електронних таблиць, виникає настійна потреба в пристрої, що забезпечує одночасно прекрасну якість друкування тексту й гарну передачу кольору. Донедавна цю завдання вирішували в такий спосіб: деякі (чорно-білі) сторінки друкували на монохромному лазерного принтері, але в учережденчеському кольоровому (якщо такий мався). При цьому виникала необхідність у сортуванні сторінок. А якщо потрібно було б кілька екземплярів? Кольоровий лазерний принтер вирішує ці проблеми. Ві одержуєте бездоганну якість друкування тексту, а також дуже гарну передачу кольору для друку ділових діаграм, можливість заливання суцільними квітами (spot color) а деякі лазерні принтери мають режим із перемінним розміром крапки.

Кольорові лазерні принтери поки ще не ідеальні. Необхідність застосування роздільних видаткових матеріалів для 4 квітів робить обслуговування обтяжним, та і ціна занадто висока.

Алі в міру удосконалювання технології й залучення в гру більшого числа учасників, очікується, що якість друку ще підвищиться, а ціни будуть падати й далі. Якщо ві шукаєте гарну кольорове друкування графіки й тексту із лазерною якістю й гарною швидкістю розглянете варіант купівлі кольорового лазерного принтера.

УДОСКОНАЛЮВАННЯ АПАРАТНИХ ЗАСОБІВ.

Принтери, що функціонують на базі мов опису сторінок, мають власні аргументи в суперечці із моделями орієнтованими на роботу із ведучим ПК. Один зі стратегічних підходів полягає в зниженні ціни завдяки максимальному використанню можливостей апаратних засобів принтера, тому розроблювачі звернули пильну увагу на пам «ять прилаштую. Контролеру принтера пам «ять потрібна для самих різних цілей, але й, мабуть, найбільш важливим її призначенням залишається збереження образу сторінки перед його передачею на друкуючий механізм. У більшості лазерних принтерів, розглянутих в огляді, для підвищення ефективності використання пам «яті контролера служать різні алгоритми стиску даних.

як GDI-принтери, то й пристрої, що використовують мови опису сторінок, виграють від збільшення швидкодії каналу зв «язку між комп «ютером й принтером, а й за допомогою існуючих нині удосконалених рівнобіжних портів можна прискорити пересилання даних. Звичайний рівнобіжний порт типу Centronics забезпечує максимальну швидкість передачі даних від 120 до 200 Кбайт/с. З появою специфікації удосконаленого рівнобіжного порту (Enhanced Parallel Port — EPP), розробленої в1991 р., планка піднялася до 500 Кбайт/с. Фірми Microsoft, HP й інші розробили на основі специфікації EPP стандарт порту із розширеними можливостями (Extended Capability Port — ECP), застосування якого робить роботу в багатозадачному середовищі более плавною. Таке збільшення швидкості передачі даних може істотно зменшити годину друку, як для GDI-машин, то й для принтерів, що працюють под керуванням мови PCL, особливо при роздруківці насичених графікою сторінок.

Нові специфікації порту стосуються не лише підвищення швидкості пересилання даних. У традиційному рівнобіжному порту типу Centronics передбачена 8-розрядна шина даних, що зв «язує комп «ютер з принтером, плюс чотири лінії, призначені для передачі сигналів про стан принтера, зокрема інформації про ті, що принтер підключений, чи про відсутність папера. Ці лінії були перетворені в 4-розрядний канал даних, через який принтер може передати в комп «ютер свій ідентифікаційний код при запуску Windows, що забезпечує правильний вибір й автоматичне завантаження засобами Pn придатного драйвера.

А щоб скористатися перевагами функціональних можливостей EPP/ECP, вам якщо потрібно комп «ютер із портом, що відповідає одному із цих стандартів. У багатьох утилітах, що представляють собою частина системної BIOS й застосовуваних для настроювання параметрів, що зберігаються в СмоSпам «тих, вам припадати робити вибір між режимами AT, PS/2 й ECP для розміщених на системній платі рівнобіжних портів. Режим AT призначений для звичайного порту типу Centronics, а режимах PS/2 й ECP повною мірою виявлятися нові можливості портів. Застереження: на деяких платах до рівнобіжного порту в режимі ECP не вдається поряд з на принтері підключити шлейфом й інші пристрої (такі, як сторінкові сканери, Zip-нагромаджувачі, нагромаджувачі на магнітній стрічці й т.п.). А щоб ці пристрої працювали, вам, можливо, прийдеться переключитися в режим AT.

Один із наслідків поліпшення взаємодії ПК й принтера — на передній панелі останніх Герасимчука органів керування. Тепер ві можете виконувати усі операції по настроюванню конфігурації принтера із консолі ПК. Комп «ютер може відправити в контролер принтера запит про усі деталі поточної конфігурації, а потім завантажити в нього нові параметри настройки.

Багато драйверів принтерів Windows 95 забезпечують вичерпні можливості керування конфігурацією. Чудовий приклад — новий драйвер PrintGear фірми Adobe, однак багатство функцій спостерігається і в інших, наприклад у драйвера WinStyler фірми Destiny. Крім спрощення процедури установки базових параметрів, таких, як дозвіл друкування, характеристики напівтонової й тип папера, багато драйверів мають засоби для виконання досить складних функцій, у тому числі для висновку мініатюрних зображень (друку декількох сторінок на одному листі), плакатного друку (зі збільшенням односторінкового образу до розміру декількох аркушів), форматування документів для друку брошур й нанесення спеціальних «водяних знаків «(зображень, друкуються блідо на кожній сторінці).

У підсумку можна констатувати, що вибрати свій наступний принтер вам якщо нелегко, оскільки діапазон їхнього дуже широкий. Ціни знизилися, функціональні характеристики стали краще, а якість друку чудова. Якщо вам необхідний принтер в ролі основного прилаштую для висновку монохромної ділової кореспонденції, то, очевидно, зупините вибір на одному із надійних й не перевершених по якості друку текстових документів лазерних принтерів, розглянутих в огляді. Якщо ві здобуваєте принтер для домашнього чи офісного ПК, передбачаючи мережне із «єднання із загальнодоступним лазерним на принтері, то прекрасний варіант вам — універсальний кольоровий струминний принтер.

ВИДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРИНТЕРІВ.

Речовина за допомогою якого принтер створює зображення на папері називається ЗАПРАВКУ. Заправку це деяка речовина (найчастіше їм є чи полімер, чи смола) у порошкоподібному стані. Сучасна технологія виготовлення тонера так розвилася за останні рокта, що на лезі бритви можна розмістити до 3 часток тонера.

Монохромні лазерні принтери використовують лише чорний заправку, а кольорові чотири кольори (чорний, червоний, зелений й синій) й наносі їхні у визначеній пропорції на папір, одержують визначений чи колір відтінок. Заправку зберігається в спеціальних картриджах й (у залежності від типу принтера) одного картриджа вистачає від 2000 до 20 000 сторінок (для монохромного друку) й від 3000 до 6500 сторінок (для кольорової). У зв «язку із цим останні сучасні принтери поставляються із відсіком відразу для двох картриджів, а деякі також надають інформацію про кількість залишившегося в них тонера.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. «Комп «ютер Пресс «№ 9(1994) 2. «Комп «ютер Пресс «№ 4(1995).

3. internet.

4. internet.