Студентство як особлива група навчання

Студенство як особлива група навчання

Людина в своєму розвитку проходить кілька вікових етапів. Кожен з них характеризується певними психічними функціями та ступінню розвитку особистих якостей. Поступове формування інтелектуальної, логічної пам’яті, уваги перетворює всю поведінку людини.

Саме особливостями психічного розвитку людського організму зумовлена необхідність використання різних методів викладання для різних вікових груп.

Студентський вік, як і будь-яка інша стадія життєвого циклу людини, має свою неповторну спеціфіку.

Так, якщо розглядати студента як людину певного віку, то для нього будуть характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних та інших навичок. По відношенню з іншими віковими періодами в юнацькому віці спостерігається найбільша швидкість оперативної пам’яті і переключення уваги, рішення вербально-логічних задач і т.д. Таким чином, студентський вік характерізується досягненням найвищих, «вершинних» результатів, які базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Якщо ж вивчати студента як особистість, то вік 18−20 років — це період найбільшого розвитку моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характера і, що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянских, професійнотрудових та ін. З цим періодом зв’язано початок «економічної активності», під якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення своєї сім'ї. Перетворення мотивації, усієї системи цінносних орієнтацій, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією — з іншого, виділяють цей вік в якості центрального періоду становлення характеру і інтелекту. Це час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень.

Отже, студенти вже здійснили свій професійний вибір, і тепер основною проблемою для них на початку навчання в ВУЗі є пристосування до нових умов (адже методика викладання предметів в ВУЗах значно відрізняється від шкільної). Окрім цього, змінюються методи навчання: в ВУЗі досить значна увага надається самостійній роботі студентів з літературними джерелами, що спрямоване на необхідність вміння студентом виділити з усього метеріалу головні ідеї і скласти свою власну думку з даної проблематики. Тобто завданням педагогів при викладанні економічних дисциплін студентам формування в них проблемного економічного мислення.

Студенський вік характерізується тим, що в цей період досягаються багато оптимумів розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Але нерідко одночасно проявляються «ножиці» між цими можливостями і їх дійсною реалізацієй. Безперервно зростаючи творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, які супроводжуються і розквітом зовнішньої привабливості, приховують в собі і ілюзії, що це збільшення сил буде продовжуватися «вічно», що все життя попереду, що все, що задумано можна з легкістю досягнути.

Час навчання у вузі співпадає з другим періодом юності або першім періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистих рис. Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно закріплюються ті якості, яких не вистачало в повній мірі в старших класах — цілеспрямованість, рішучисть, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (мета та образ життя, забов’язання, любов, вірність і т.д.).

Разом з тим спеціалісти в області вікової психології і фізіології відмічають, що здібність людини до свідомої поведінки в 17 — 19 років розвинута ще не в повній мірі. Нерідко зустрічається немотивований ризик, невміння передбачати наслідки своїх дій. Так, В. Т. Лисовський відзначає, 19−20 років — це вік безкорисних жертв та повної самовідданості.

Юність — пора самоаналізу і самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального «я» з реальним. Але ідеальне «я» ще не виверено і може бути випадковим, а реальне «я» ще всебічно не оцінено самою особистістю. Це об'єктивне протиріччя в розвитку особистості молодої людини може визвати у нього внутрішню невпевненість у собі і супроводжується інколи зовнішнею агресивністю, розв’язаністю.

Факт вступу у ВУЗ зміцнює віру молодої людини в свої сили і здібності, породжує надію на цікаве життя. Разом з тим на 2-му і 3-му курсах нерідко встає питання про правильність вибору вузу, спеціальності, професії. До закінчення 3-го курса повністю вирішується питання про професіональне самовизначення. Однак буває, що в цей час приймаються рішення в майбутньому не працювати по спеціальності. Нерідко професійний вибір людини визначають випадкові фактори. Тому профорієнтаційна робота з молодими людьми, які вступають у вищу школу, надзвичайно важлива.

Вища освіта здійснює величезний вплив на психіку людини. За період навчання у вузі, при наявності сприятливих умов у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Для успішного навчання у вищому навчальному закладі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, а саме сприйняття, уявлення, ерудованості, широким колом пізнавльних інтересів. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, охайності, старанності в навчальній діяльності. Але є межа цього зниження, при якому компенсацйні механізми не допомагають. В разних закладах ці рівні дещо розрізняються.

Для успішного оволодіння гуманітарними професіями у вузі людина повинна мати яскраво виражений вербальний тип інтелекту. Гуманітарії повинні характеризуватися широтою пізнавальних інтересів, ерудованістю, мати багатий мовний запас, вміти правильно його використовувати, мати в цілому високорозвинуте абстрактне мислення.

Молоді люди, які претендують на вступ на природничі факультети, повинні володіти в першу чергу високо розвинутим логічним і абстрактним мисленням, швидко і активно зосереджуватися на данному об'єкті, повністю відмежуючись від всього іншого. Останнє можливо лише при наявності високого ступеня концентрації уваги. Якості розуму, необхідні для оволодіння природничими професіями, повинні бути добре сформовані вже до часу вступу у ВУЗ. Студенти природничих спеціальностей відрізняються підвищенною серйозністю та незалежністю суджень.

Ведучі компоненти в структурі розумових здібностей майбутніх інженерів — високий рівень розвитку просторових уявлень та швидкість кмітливості.

На мій погляд економічні спеціальності стають на перехресті двох існуючих типів вищих навчальних закладів, а саме гуманітаних та технічних. Тобто студенти економічних вузів повинні мати як риси вербального типу інтелекту, так невербального або дійово-практичного.

Необхідною умовою навчання студента будь-якого закладу є засвоєння для нього особливостей навчання, які ліквідують відчуття внутрішнього дискомфорту. Протягом початкових курсів створюється студентський колектив, формуються навички та вміння раціональної організації розумової діяльності, усвідомлюється нахили до вибраної професії, випрацьовується оптимальний режим праці, відпочинку та побуту, встановлюється система праці по самовдосконаленню та самовихованню професійно значних якостей особистості.

Виходячи із всього вище наведеного маємо таку характеристику студенства:

Пізня юність (18 — 25 років).

•Зрілість в розумовому і моральному відношенні.

•Впевненість, стійкий світогляд.

•Почуття нового.

•Рішучисть.

•Здатність до захоплення.

•Оптимізм.

•Самостійність.

•Прямолінійність.

•Критичність і самокритичність. Самооцінка протирічна, що викликає внутрішню невпевненість, яка супроводжується різкістю та розв’язністю.

•Скептичне, критичне, іронічне відношення до викладачів і режиму учбового закладу.

•Зберігаються максималізм і критичність, негативне відношення до думки старших.

•Несприйняття ханжества, грубості, намагання впливати окриком.

•Вершина інтелектуальних і пізнавальних можливостей.

•Приняття відповідальних рішень: вибір і оволодіння професією, вибір стилю і свого місця у житті.

•Вибір супутника життя, створення своєї власної сім'ї, активність у сексуальній сфері.

В цілому розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста з вищою освітою відбувається в ряді напрямків:

•закріплюється ідейна переконаність, професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності;

•удосконалюються психічні процеси, стани, досвід;

•підвищується почуття обов’язку, відповідальнітсть за успіх в професійній діяльності, більш чітко виступає індивідуальність студента;

•зростають критерій особистості в галузі своєї майбутньої професії;

•на основі інтенсивного передавання соціального та професійного досвіду та формування необхідних якостей зростають загальна зрілість та стійкість особистості студента;

•зростає питома вага самовиховання студента в формуванні якостей, досіду, необхідних йому як майбутньому спеціалісту;

•закріплюються професійна смостійність та готовність до майбутньої практичної діяльності.