Визначення поняття пам?яті

Визначення поняття пам? яті

Пам «яттю з давніх-давен цікавилися філософи, психологи та фізіологи, але про явища пам «яті - складні, феноменальні - ще багато потрібно дізнатися. А поки що уточнимо відоме і почнемо з визначень понять, в своїй різнобарвності доповнюючих одне одного. У Великій Радянській Енциклопедії сказано: пам «ять — це «здатність до відтворення минулого досвіду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливості довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу та реакції організму і багаторазово вводити її у сферу свідомості та поведінки. (6).

Радянський психолог А. Р. Лурія говорить про пам «ять: «Кожне наше переживання, враження та рух залишає певний відбиток, який зберігається достатньо довгий час і при відповідних умовах проявляється знову і стає предметом свідомості. Тому під пам «яттю ми розуміємо запис, зберігання і відтворення відбитків минулого досвіду, що дає людині можливість накопичити інформацію і мати справу зі слідами минулого досвіду після того, як явища, що породили їх, зникли». (13, с. 42).

І ще одне визначення: «Запам «ятовування, зберігання та наступне відтворення індивідом його досвіду називається пам «яттю. В пам «яті розрізняють такі основні процеси: запам «ятовування, зберігання, відтворення і забування.» (15).

З того, шо міститься в цих визначеннях, виділимо найбільш істотне, а саме:

1. Явища пам «яті спричинені нервовою системою, викликаються нею, складають одну з основних її якостей, властивостей.

2. Будь-який вплив — події зовнішнього світу або внутрішні реакції - залишають відбиток, інформацію у сфері наших рухів, емоцій або думок.

3. Пам «ять забезпечує довгострокове зберігання одержаної інформації.

4. Те, що стало надбанням пам «яті, при відповідних умовах оживає, становиться предметом свідомості.

5. Процеси пам «яті - запам «ятовування, зберігання, відтворення та забування (Часто, кажучи про процеси пам «яті, говорять про сприйняття, запам «ятовування, відтворення.).

Отже, пам «ять — поняття багатозначне. З його не побутових, а наукових ознак — філософських, фізіологічних, психологічних — вчитель повинен виділити свій аспект їх розгляду — педагогічний, вирішальний у впливі на школяра при організації його складної учбової діяльності.

Головна та постійна турбота вчителя — озброювати учнів міцними знаннями, тобто у великому обсязі і надовго. Щоб школярі зберегли здоров «я та емоціональну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тільки свій предмет і сучасну методику його викладання. Крім цього він повинен враховувати і відомості, що стосуються психіки та безпосередньо пам «яті учня. Спершу ті, що випливають вже з визначень пам «яті: будь-який вплив, що йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок або рухів учня; довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам «яті можна організувати процесом навчання; при дотриманні певних умов сліди пам «яті оживають і набута школярами інформація (знання) виявляється, актуалізується; в залежності від нервової системи (універсальних, відповідних віку, та індивідуальних особливостей школярів) мнемічна діяльність має як загальні, так і специфічні риси.

Стихійно або свідомо вчитель впливає на характер явищ пам «яті, сприяє їх правильному рухові, але буває і заважає повноцінному функціонуванню пам «яті та її розвитку. (21, с. 8−9).