Суб'єкти інвестиційної діяльності

Тема: Суб'єкти інвестиційної діяльності.

Вид заняття: лекція Мета заняття: навчити студентів яку роль виконує держава, як суб'єкт інвестиційної діяльності, яку участь у інвестиційної діяльності беруть господарські товариства та фінансово-кредитні установи. Яка структура реальних інвестицій.

Виховна мета: виховати у студентів самостійне мислення.

Міжпредметні зв’язки: «Державне регулювання», «Економіка підприємств» .

Література: Пересада А. А. «Інвестиційний процес в Україні», «Лібра». — К., 1998р.

План

1. Держава як суб'єкт інвестиційної діяльності і її інститути.

2. Господарські товариства і корпорації.

3. Фінансово-кредитні установи.

4. Реальні інвестиції і їх структура.

1. Держава в ринковій економіці може виступати як в ролі інвестора, так і в ролі учасника інвестиційної діяльності. Держава здійснює прямий і непрямий вплив на інвестиційний процес.

Прямий вплив держави:

держава, як інвестор приймає на себе функції фінансування тих галузей виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, і може виготовлятись тільки не державних правах (машинобудівництво, металургія).

Непрямий вплив держави: здійснюється через інвестиційні інститути по напрямку:

1. державного кредитування;

2. роздержавлення і приватизація;

3. податкове регулювання;

4. амортизаційна політика;

5. лізинг;

6. антимонопольні заходи;

7. стандартизація.

І. Національний банк України.

1) грошово-кредитне регулювання: здійснюється за допомогою НБУ: за допомогою формування.

а) кредитної експансії (так звані «дешеві гроші», обл. став.);

б) кредитна рестрикція (мета: зацікавлення інвестора в вкладенні довгострокових капіталовкладень, одержання довгострокових кредитівзбільшення облік. ставки).

2) купівля-продаж державних цінних паперів.

ІІ. Фонд державного майна: здійснюється політика реструктуризації і приватизації.

Функції:

1) розробка проектів державних програм приватизації і контроль за їх здійсненням.

2) заміна в процесі приватизації форм власності;

3) здійснення продажу майна загальної державної власності (продаж ліквідованих підприємств);

4) розробка нормативних актів по питаннях управління державним майном, здійснення його реалізації, здійснення аудитної перевірки ефективності використання майна.

ІІІ. Державний інноваційний фонд: мета: для фінансування матеріально-технічної підтримки заходів по забезпеченню розвитку і використання досягнень науки і техніки. Кошти фонду використовуються для фінансування галузевих та міжгалузевих науково-дослідних робіт за рахунок відрахування підприємствами 11% від фактичного обсягу реалізації продукції.

2. Основні типи виробничо-господарських товариств.

1) акціонеорні товариства.

2) товариства з обмеженою відповідальністю.

3) товариства з додатковою відповідальністю.

4) повне товариство.

5) командитне товариство.

6) холдінгові компанії.

7) фінансово-промислові групи.

8) лізингові компанії.

1) Акціонерне товариство (АТ) — це товариство, яке має статутний фонд, поділений на окрему кількість акцій, рівну номінальній вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери несуть відповідальність з зобов’язаннями в межах акцій, що їм належать. Статистичний фонд акціонерного товариства повинен бути не менший суми, що дорівнює 1250 мінімальних зарплат.

2) Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) — це товариство з статутним фондом сумою не менше 625 мінімальних зарплат, розділеним на частки, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники несуть відповідальність в межах своїх внесків. Частка статутного фонду учасника з часом може бути передана іншим учасникам, що є перевагою такого товариства. Ця частка виплачується також учасникові при виході з товариства, або його спадкоємцям.

3) Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ) — має статутний фонд, поділений на частки, що належить учасникам, які відповідають за боргами товариства відповідно до своїх внесків у статутний фонд, а при нестачі цих сум — додатково майном, що належить їм в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх внесків. Граничний розмір відповідальності передбачається в засновницьких документах. В іншому його діяльність аналогічна ТзОВ.

4) Повне товариство (ПТ) — це товариство, де всі учасники займають спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Члени не можуть вступати в інші товариства, крім АТ, від відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли вони до чи після його вступу в товариство.

5) Командитне товариство — включає поряд з одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також одного або декількох вкладників, відповідальність яких обмежується сумою внеску у майні товариства. Перші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства і здійснюють управління ним, другі вносять не більше 50%. В разі ліквідації внески вкладникам повертаються в першу чергу.

6) Холдінгова компанія — володіє контрольним пакетом акцій інших компаній (дочірніх підприємств). Це вид підприємницької діяльності, суть якої полягає в придбанні юридичними особами контрольних пакетів акцій різних компаній та здійснення контролю над такими юридичними особами, як пов’язані особи.

7) Фінансово-промислова група — це промислово-банківський і торгівельний концерн — велике угрупування підприємств, банків, юридичних осіб. Нема головної фірми, що спеціалізується на управлінні. Вони (групи) здійснюють спільні інвестиції і вкладають в найбільш перспективні галузі промисловості.

8) Лізингові компанії. Лізинг до фінансово-кредитних установ. Тобто ЛК купує у виробника товари і надає в оренду. Виробник виграє, бо одержує всі гроші зразу, орендар сплачує вартість товару на протязі тривалого часу і ЛК одержує % за операції.

3. До фінансово-кредитних установ належить:

1) комерційні банки;

2) небанківська система:

а) інвестиційний фонд;

б) інвестиційна компанія;

в) страхова компанія (захист від ризиків);

г) Пенсійний фонд;

д) лізингові компанії.

Інвестиційний фонд — здійснює випуск акцій з метою залучення грошових коштів інших інвесторів та їх розміщення в цінних паперах. Це є юридична особа, затверджена в формі акціонерного товариства (закритого і відкритого), виключною діяльністю якого є спільне інвестування. Особливістю ІФ: може залучати грошові кошти населення (компаніям це не дозволяється), що дозволяє збільшити активи.

Інвестиційні компанії - це торгівець цінними паперами, який, крім інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів і їх розміщення.

Функції інвестиційної компанії:

— організація випуску цінних паперів;

— вкладання коштів в цінні папери;

— купівля-продаж цінних паперів.

Інвестиційні компанії створюють власні фінансові ресурси тільки за рахунок коштів засновників та емісії цінних паперів, що продаються юридичним особам.

Для ІФ і ІК законом встановлюються обмеження (для ліквідації монополізму):

1) ІФ (ІК) не можуть придбати більше як 5% цінних паперів одного емітента;

2) статутний капітал ІФ повинен складати більше, як 2000 мінімальних заплат, а ІК — не менше 50 000 мінімальних зарплат на момент реєстрації;

3) ІФ не має права випускати облігації, векселі, тримати в цінних паперах більше 70% активів.

Пенсійні фонди — створюються приватними і державними корпораціями, фірмами, для виплати пенсій.

Учасники інвестиційної діяльності - це спеціалізовані фірми, що представляють певні види послуг і здійснюють певного типу роботу.

1) Найбільш зручною для інвестора є фірма-девелопер — це юридична особа, яка приймає на себе функції по повній реалізації капіталу інвестора: здійснює пошук найбільш вигідних місць вкладання коштів інвестора. А також розробляє проект, здійснює його фінансування і реалізацію. В цих умовах фірма одержує 5−10% від загальної суми інвестицій.

2) Фірми-ріелтери — фірми-посередники по торгівлі нерухомістю. Працюють на комісійних засадах: 3−10% від суми контракту. В контрактах передбачаються строки реалізації об'єкту.

3) Важливе значення в інвестиційному процесі відіграють інжиніринго-консалтингові фірми. Вони на договірних засадах розробляють різного роду документацію для інвестора: інформаційну, науково-технічну, проектно-кошторисну, опрацьовують проекти бізнес-планів.

4. Реальні інвестиції - повністю спрямовуються на збільшення реального капіталу: основного і оборотного, тобто на основні доходи, та на приріст матеріально-виробничих запасів.

Термін «реальні інвестиції» заснований в міжнародній практиці в системі національних рахунків в ООН. В ринковій економіці реальні інвестиції поділяються на:

— валові реальні інвестиції;

— чисті реальні інвестиції.

Валові реальні інвестиції - це загальний обсяг інвестованих коштів в певний період, у нові будови, реконструкцію, придбання засобів виробництва та на приріст товарних виробничих запасів.

Чисті реальні інвестиції - це валові інвестиції зменшені на суму амортизаційних відрахувань в певному періоді.

ВІ = ЧП + АВ ЧІ = ВІ - АВ.

Валові інвестиції - це капітальні вкладення. Капітальні вкладення, як економічна категорія — представляють собою сукупність вартісних та матеріально-речових факторів перетворених у системі капітального будівництва в основні фонди.

Реальні інвестиції є надійним розміщенням капіталу. Причини:

— ціна на об'єкт реальної інвестиції росте більшими темпами, ніж знецінюється національна валюта;

— реальні інвестиції приносять більші прибутки, ніж вкладення в фінансові активи (цінні папери);

— реальні інвестиції відображають імідж компанії.