Технічний аналіз інвестиційного проекту

Реферат на тему:

Технічний аналіз інвестиційного проекту План.

1. 1.Цілі технічного аналізу та його місце у підготовці інвестиційного проекту.

2. 2.Зміст технічного аналізу інвестиційного проекту.

Цілі технічного аналізу та його місце у підготовці інвестиційного проекту Технічний аналіз посідає проміжне місце між аналізом ринку та фінансовим аналізом. Аналіз ринку покликаний дати від­повідь на питання, що виробляти і за якою ціною продавати, а технічний аналіз — як виробляти і з якими витратами. Одержав­ши відповіді на ці питання, можна переходити до розрахунку різних фінансових показників та документів.

Технічні аспекти інвестиційного проекту на перший погляд видаються особистою справою підприємця і не обходять інвес­тора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігно­рувати цей аспект інвестиційного проекту, оскільки він демон­струє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат. Тому, якщо інвестор не дає грошей ані під заста­ву, ані під урядову гарантію, а робить ризиковане вкладення капіталу, він має переконатися хоча б у тому, що фінансований ним проект є здійснимим.

Як показує досвід Державної інвестиційної корпорації Росії, саме технічний розділ інвестиційних проектів є найвразливішим місцем в одержуваних нею проектах. Понад ¾ усіх відхилених проектів було забраковано через помилки в технічному обгрун­туванні проекту. Цю ситуацію легко зрозуміти, якщо згадати, в яких умовах формувались і працювали інженерні кадри країн СНД. Планова економіка СРСР з державним фінансуванням інвестицій створювала в свідомості людей стереотип безвідпо­відального ставлення до технічної обгрунтованості інвестицій­них проектів. Втрата бюджетних грошей у разі провалу проекту не позначалась на матеріальному становищі осіб, які ухвалюва­ли рішення про його фінансування, тому і ставлення до цих гро­шей було доволі легковажне. (Звичайно, ситуація за часів Ста­ліна була не така. За технічну помилку тоді можна було попла­титися життям. Сучасне покоління інженерів зросло в умовах. коли породжувана жорстоким репресивним режимом відпові­.

дальність зникла, а матеріальної відповідальності ще немає. Зліт не готового до випробувань Ан-70 та його катастрофа є прикла­дом такого ставлення до технічного обгрунтування рішень).

Досвід участі автора цього розділу в 1992;1994 роках у підготовці спільних інвестиційних проектів в Україні дає під­ставу говорити про вкрай відмінне ставлення західних та ук­раїнських інженерів до обгрунтованості проектів. Тому перша відмінність у техніко-екон омічному обгрунтуванні проектів у плановій та ринковій економіці, яку необхідно зазначити і за­пам'ятати, полягає в тому, що в ринкових умовах цс обгрунту­вання не може бути формальним. Таким не зовсім академічним вступом технічного аналізу проектів, підкреслимо, якщо не здо­лати стереотип нехтування ретельним обгрунтуванням проектів, стереотип безвідповідальності за державний кошт, то не варто читати все викладене далі.

2. Зміст технічного аналізу інвестиційного проекту Величезна різноманітність застосовуваних технологій, видів сировини та обладнання дуже ускладнюють типізацію техніч­ного аналізу інвестиційного проекту. З цієї причини в більшості методик загального характеру (на відміну від вузькогалузевих) рекомендації щодо технічного аналізу зводяться до довгого пе­реліку питань, які необхідно в ньому відобразити. Один з най­повніших списків такого роду рекомендовано Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК). Список, який подається в цьо­му підручнику, значного мірою орієнтований на рекомендації МФК.

Звичайно, в жодному реальному інвестиційному проекті всі ці питання одночасно виникнути не можуть, але знати такий по­вний список необхідно, оскільки в ньому узагальнено досвід ве­ликої кількості виконаних інвестиційних проектів.

Усі питання, що стосуються технічного аналізу інвестицій­ного проекту, можна поділити на 13 груп:

1. Місце розташування (місце реалізації проекту);

2. Масштаб проекту, можливість збільшення масштабу ви­робництва;

3. Технологія;

4. Обладнання, організація його експлуатації та ремонту;

5. Інфраструктура;

6. Схема підприємства;

7. Організація підготовки і здійснення проекту;

8. Графік виконання проекту;

9. Підготовка та освоєння виробництва;

10. Забезпечення якості;

11. Розрахунок витрат на виконання проекту;

12. Матеріально-технічне постачання;

13. Поточні витрати виробництва та збуту;

Розглянемо зміст і коротко прокоментуємо кожну з цих груп питань.

Місце реалізації проекту У класичному проектному аналізі вибирати місце слід на території доволі великого гео­графічного регіону, який може охоплювати кілька держав. ІІри цьому міждержавне порівняння інвестицій­ного клімату є основним завданням. Якщо йдеться про інвести­ційні проекти в Україні, то сама постановка завдання виключає таку проблематику. Апріорі маємо справу з інвестиційним кліма­том даної держави, і хоч би який він був суворий і малопри­датний для життя, вибрати інший ми не спроможні. Таку відсутність вибору треба усвідомлювати і намагатися її ком­пенсувати іншими факторами, приміром, високою рентабельніс­тю, швидкою окупністю, спеціальними гарантіями і т.п.

Україна — держава із значною за європейськими мірками те­риторією, яка на 8% перевищує територію Франції і майже па 60% - територію Німеччини. Тому тут неминучі територіальні відмінності в умовах здійснення інвестиційних проектів. Ска­жімо, цілком очевидно, що проекти по виробництву лляного во­локна і виноградного вина мають здійснюватися в різних регіо­нах України, 3 огляду на це вибір території для реалізації про­екту є необхідним, особливо для вразливих до кліматичних та інших природних умов проектів.

Обравши географічне місце здійснення проекту, треба об­грунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут є свої специфічні труднощі, спричинені юридичною немож­ливістю придбання земельних ділянок для здійснення більшості інвестиційних проектів. Ця особливість сучасного українського законодавства понад усе дає про себе знати в проектах, пов’яза­них з іноземними інвестиціями в нерухоме майно, приміром, у будівництво житла чи готелів. Багатьох іноземних інвесторів не влаштовує довгострокова оренда земельної ділянки, що пропо­нується українським законодавством для такого роду проектів.

Іншою українською особливістю, яка проявляється при інве­стуванні в старі промислові підприємства, є можливі труднощі пошуку юридичних документів, що закріплюють земельну ділян­ку за даним підприємством. Років шістдесят тому при споруд­женні флагманів соціндустрії юридичні тонкощі землекористу­вання були геть неістотні порівняно з рішеннями ЦК і планами п’ятирічок, тому тепер ці питання можуть викликати ускладнен­ня просто з огляду на давність подій та різку зміну соціальних умов.

Окрім того, при підготовці проектів, пов’язаних з видобут­ком корисних копалин, слід пам’ятати, що за радянським зако­нодавством і за нинішнім українським передача в користування земельної ділянки та родовища, розташованого під нею, здійсню­ється різними, не пов’язаними між собою юридичними актами.

Нарешті, ще однією істотною частиною аналізу місця ре­алізації проекту є аналіз впливу проекту на довкілля. Значення цісї" частини проекту останніми роками настільки зросло, що вона перетворилася в самостійний розділ проектного аналізу — екологічний аналіз проекту.

Підсумовуючи все сказане, подаємо доречний у даному роз­ділі перелік питань:

1.1. Карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних автошляхів, залізниць та водних шляхів.

1.2. Схеми земельних ділянок, питання власності на них.

1.3. Характеристика ділянок (грунту і тлі.), придатність ділянки для здійснення проекту.

1.4. Транспортний доступ до ділянки.

1.5. Найближчі порти.

1.6. Розташування ринків збуту та іііляхи доступу до них.

1.7. Найближчі населені пункти.

1.8. Найближчі промислові об'єкти.

1.9. Вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати.

1.10. Стан переговорів по земельних ділянках.

1.11. Одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ді­лянки Масштаб проекту Масштаб проекту в умовах України треба розгля­дати насамперед з погляду ризику. Зрозуміло, що в нинішній ситуації різкого занепаду будь-якої нормальної виробничої діяльності проекти, які потребують ве­личезних інвестицій, швидше за все, будуть надто ризиковані для інвестора. Слід дуже тверезо дивитися на нинішню еко­номічну ситуацію і не допускати перетворення інвестиційного проекту на прожект.

Інший аспект проблеми, чисто утилітарний, нов’язаний з тим, що проекти різного масштабу фінансують різні інвестори, а це означає, що, готуючи інвестиційний проект, треба хоча б приблизно уявляти, з вимогами якого інвестора доведеться зітк­нутися. Наприклад, Європейський банк реконструкції та роз­витку не розглядає проекти, в яких розмір його інвестицій менший двох мільйонів доларів США. А якщо зважити, що він звичайно фінансує не більше 30% вартості проекту, то ясно, що загальний масштаб проекту має бути не менш як 6−7 мільйонів доларів.

Традиційно при аналізі масштабу проекту розглядаються такі проблеми:

• ехнологічна оптимальність. Технологія та організація будь-якого виробництва має властивість створювати максималь­ний ефект при певному масштабі виробництва, тобто масштаб виробництва, нижчий чи вищий певного рівня, пов’язаний із зниженням рентабельності.

• ізичні та інші обмеження. Дуже часто існують фізичні обмеження на масштаб виробництва (приміром, кількість до­ступної сировини) або обмеження ринку (обмеженість плато­спроможного попиту на доступному ринку збуту). Українська нафтопереробна промисловість у цьому плані являє собою яс­кравий приклад неадекватності масштабу виробництва, оскільки тепер вона не має ні сировини, ні платоспроможного споживача для завантаження своїх потужностей.

• ехнологічний ризик. Окрім політичного й економічного ризиків, про котрі ми вже згадували як про особливо виразну рису сучасної української дійсності, існує і ризик, притаманний будь-якому проекту, якщо він пов’язаний з новою технологією. Нові, недостатньо відпрацьовані на практиці технології ііадто ризиковане застосовувати в проектах великого масштабу. Як правило, новизна технології і масштаб проекту обернено про­порційні одне одному.

• кологія та безпека. Масштаб проекту тісно пов’язаний з проблемою техногенного навантаження на довколишнє середо­вище і з проблемою гарантування безпеки, приміром, санітарно-гігієнічної чистоти виробництва. Наші велетенські м’ясокомбі­нати, наприклад, викликають негативні емоції у західних інвес­торів саме через складність забезпечення санітарних норм на ве­личезному виробництві, де одночасно забивають худобу, розби­рають туші й виготовляють ковбаси.

Підсумовуючи проблематику, пов’язану з масштабом проек­ту, зведемо її до таких пунктів:

• инок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва.

• алежність капітальних і поточних витрат від обсягу ви­робництва.

• кологічні, санітарні та інші подібні обмеження па мас­штаби виробництва.

• ізичні обмеження на масштаби виробництва (обсяг доступної сировини, енергоносіїв, води та інших ресурсів).

• изик створення великомасштабного виробництва у зв’язку з новизною технології.

• ожливості розширення виробництва в майбутньому.

Технологія Обгрунтування вибору технології має показати, чому зроблено вибір саме на користь пропоно­ваної технології, а не будь-якої іншої, тобто, треба продемонст­рувати альтернативність технологічних рішень і невипадковість вибору саме такого варіанта. В разі підготовки проекту, розрахо­ваного на залучення іноземних інвестицій, вважається до­цільним робити обгрунтування вибору технології за допомогою західних експертів, В окремих випадках українським інженерам бракує кругозору для аргументованого вибору сучасігоі тех­нології. Це не означає, що вітчизняні інженери є некваліфікова-ними. Просто тривала праця поза світовим ринком об'єктивно спричинилася до того, що вони не мають доступу до сучасної технічної інформації. На жаль, в останні роки ситуація не поліп­шилась. а стала навіть ще гірша, бо на зміну політичній «залізній завісі» прийшла «завіса злиднів». Наші інженери не тільки не мають можливості стажуватися на західних підприємствах і брати участь у науково-технічних конференціях, а й не можуть навіть регулярно читати іноземні технічні журнали, оскільки один номер такого журналу коштує кількох місячних зарплат нашого інженера. Звичайно, є галузі, де становище не таке сум­не, але в більшості випадків воно саме таке.

Вибираючи технологію, слід зважати на специфічні особли­вості економічної ситуації в Україні. Величезна диспропорція у вартості сировини та обладнання, з одного боку, і робочої сили з другого, що утворилась у 1992;1994 роках, робить явно не­ефективними капіталомісткі технології, розраховані на широке застосування механізації та автоматизації. Тому в багатьох про­ектах слід, попри національну гордість, обирати явно вчорашні технології, якщо ми хочемо, щоб проект мав шанс на високу ефективність.

Натомість, з огляду на вимоги ринку може виявитися, що тільки найпередовіша технологія має шанс забезпечити вироб­ництво продукції на експорт, що сьогодні стає не просто бажа­ним для підприємства, але життєво необхідним для держави. В такому випадку теж неможливо обійтися без допомоги західних експертів, але в жодному разі не слід звертатися по допомогу до фірм, які виготовляють або продають технологічне обладнання. Ці фірми, звісно, безплатно нададуть вам консультації щодо ви­бору обладнання, але вибір буде без вибору: заздалегідь відомо, яка технологія виявиться найкращою. Для того, щоб вибрати технологію, треба звертатися до інженерних консалтингових фірм, які не пов’язані з виробітками технологічного обладнан­ня і можуть виступати як незалежні експерти. Якщо у вас немає грошей для оплати послуг таких незалежних експертів, то кра­ще покладатися на власні міркування, аніж користуватися пора­дами постачальників технологічного обладнання.

Отже, розглядаючи вибір технології, слід спинитися на та­ких питаннях:

1. Обгрунтування вибору технології з точки зору:

— застосовуваної сировини;

— кінцевого продукту;

— практичної відпрацьованості технології;

— стійкості до морального старіння.

2. Вимоги технології до інфраструктури.

3. Екологічні аспекти технології.

4. Оптимальний ступінь механізації у зв’язку з ціною ро­бочої сили.

5. Можливості використання місцевих технологій та облад­нання.

6. Можливості використання уживаного технологічного об­ладнання із західних країіг.

Обладнання Вибір обладнання значною мірою зумовлений вибором технології. У цьому розділі треба на­вести конкретний перелік обладнання із зазначенням його поста­чальників, обгрунтувати вибір того чи іншого постачальника і визначити форму контракту (через агента, за тендером і т.п.).

Необхідно передбачити в проекті, що будь-яке обладнання рано чи пізно виходить з ладу і його необхідно ремонтувати, а отже, забезпечувати виробництво запасними частинами.

Перелік питань, що мають бути аналізовані в цьому розділі, такий:

• оменклатура обладнання;

• инок обладнання, його постачальники та виготовлювачі;

• озміщення замовлень та укладання контрактів на постав­ку обладнання;

• рганізація контролю за поставкою обладнання;

• абезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідний рівень кваліфікації робочої сили;

• истема ремонту і забезпечення запасними частинами.

Інфраструктура Вимоги до інфраструктури також є по­хідними від обраної технології. У цьому розділі треба проаналізувати, які елементи необхідної інфрастру­ктури наявні, а які доведеться створювати додатково. Інфра­структура завжди є дуже дорогим об'єктом інвестицій і має тривалі строки окупності, тому в разі відсутності істотних елементів інфраструктури проект, швидше за все, перестане бути економічно виправданим. Приміром, не можна будувати молочний завод у місці, де немає нормальних шляхів, бо їх про­кладення обійдеться дорожче, ніж сам молочний завод. Тому в цьому розділі основну увагу треба приділити вивченню достат­ності інфраструктури, а також оцінити витрати на створення відсутніх елементів інфраструктури.

Перелік можливих об'єктів інфраструктури:

1. Будинки й споруди, в тому числі.

— виробничі,.

— адміністративні,.

— складські,.

— допоміжні (гаражі тощо),.

— соціально-нобутові.

2. Торговельні підприємства.

3. Транспорт,.

4. Лінії електропередачі.

5. Водопостачання і каналізація.

6. Житло та об'єкти соціальної інфраструктури (лікарні, кінотеатри, клуби, спортивні споруди тощо).

У разі відсутності окремих елементів інфраструктури необ­хідно передбачити таке:

— хто і як Їх створюватиме;

— строки виконання робіт;

— необхідні витрати на відсутні елементи інфраструктури;

— стан переговорів з цього питання;

— посади й прізвища осіб, відповідальних за ці елементи ін­фраструктури;

— необхідні документи.

Схема підприємства (виробнича схема) Графічне подання інформації є в багатьох ви­падках зручігим і наочним інструментом для осіб. які приймають рішення про здійснення проекту. Тому в технічному розділі інвестицій­ного проекту рекомендується мати такі схеми:

— генеральне планування підприємства;

— схема виробничих потоків (з описом виробничого про­цесу).

У схемі рекомендується відобразити:

— обсяги сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової про­дукції,.

— площі складських приміщень,.

— транспортні потоки, взаємозв'язок різних видів транс­порту,.

— взаємозв'язок між складами та цехами,.

— зв'язки між цехами,.

— утилізацію відходів.

Організація підготовки та здійснення проекту.

Будь-який крупний проект, особливо пов’я­ заний із зведенням будівель і споруд та мон­ тажем обладнання, завжди готується спе­ціалізованою організацією. В СРСР такими спеціалізованими організаціями були дер­жавні проектні інститути (ДІПРО). Наприкінці 1980;х років почали з’являтися недержавні інженерні фірми, які вже досить міцно закріпились у деяких секторах економіки, приміром, у проектуванні невеликих об'єктів цивільного будівництва. У світовій практиці інвестиційного проектування вже виробилась традиційна думка про тс, які частини проекту слід доручати спеціалізованим проектним, консультаційним та інженерним фірмам. Це такі види робіт, як:

• озробка робочої документації, вибір підрядників (вклю­чаючи проведення тендера серед підрядників, якщо це необ­хідно);

• ибір обладнання, його постачальників, організація заку­півлі та перевірки обладнання;

• агляд за будівництвом;

СировинаСухе сортування Відмочування Миття

Фотоелектронний

сортувальник.

Відокремлення насіння Гаряче подрібнення.

Багатоходовий трубчастий.

теплостінішк.

Протиральна машина.

ЦИКЛОН

Вакуумно-виварювальний аппарат

Варильні казани.

Фінішер

Лінія ршливання та стерилізації.

Склад готової продукції.

Рис. 6. Зразок схеми виробничого проекту.

• онтаж обладнання.

У бізнес-плані інвестиційного проекту має бути зазначено, а при його аналізі перевірено, які фірми і з якою репутацією буде залучено до цих робіт, У цілому список основних питань цього розділу проектного аналізу має такий вигляд:

• роектна документація;

• ірми, які виконуватимуть окремі частини проекту;

• рганізація нагляду за проектуванням;

• удівництво і поставка обладнання;

• ірми, які здійснюватимуть ці роботи;

• творення спеціального відділу обладнання;

• рганізація контролю за поставками обладнання;

• орядок приймання імпортного обладнання;

• освід роботи будівельних компаній, у т.ч. по зарубіжних проектах;

• епутація будівельних компаній;

• троки завершення будівництва;

• правління проектом;

• астосування методів сіткового планування й управління та інших для управління випуском робочої документації і будів­ництвом:

• рафік будівельної частини проекту.

Графік виконання проекту Бажано підготувати сітковий графік, який охоп­лює всі роботи від прийняття рішення про фі­нансування проекту до запуску виробництва. З цього питання існує багата навчальна й довідкова література, тому ми не будемо детально розглядати це питання. Зазначимо лише, що попри те, що сіткові графіки посилено по­пуляризувалися в радянській літературі ще з середини 1960;х років, на практиці ці графіки так і не стали загальноприйнятим робочим інструментом, тому, якщо графік буде не сітковий, а простіший — лінійний, це теж непогано. Погано, якщо роботу по проекту буде розпочато взагалі без графіка. У цьому випадку майже напевне строки виконання проекту буде зірвано, а ви­трати на нього виявляться вищими, ніж передбачалося спочатку.

Підготовка та освоєння виробництва Чи не найважливішим елементом підготовки виробництва в інвестиційних проектах в Укра­їні нині можна вважати підготовку робочої си­ли (звісно, цс стосується проектів, спрямова­них не на розширення чи модернізацію існуючого виробництва, а на створення нового виробництва). Проблема не в тому, що в Україні некваліфікована робоча сила, якраз навпаки, рівень ос­віченості робочої сили в Україні справляє дуже вигідне вражен­ня на іноземних інвесторів. Проблема в тому, що нове вироб­ництво часто створюється и місцях, де раніше не було подібних виробництв, а відтак і немає підготовленої робочої сили.

Наприклад, коли на півдні Запорізької області недавно було створено українсько-італійський завод по виробництву сан­технічної кераміки, він протягом кількох місяців продукував суцільний брак. Однією з головних причин цього була відсут­ність у цьому регіоні кадрів професійних керамістів. Досі в разі створення цілком нових виробництв велика кількість фахівців приїздила за оргнабором, але сьогодні такий спосіб комплекту­вання кадрів надто дорогий, оскільки вимагає великих додат­кових витрат на житло та соціальну інфраструктуру. Крім того, масове завезення робочої сили за оргнабором в умовах величез­ного прихованого безробіття може викликати і соціальні усклад­нення. Тому навчання та перекваліфікація кадрів стає надзви­чайно важливою складовою підготовки виробництва.

Підготовка робочої сили включає розрахунок кількості пер­соналу та його якісного складу, перевірку наявності робочої сили на місці реалізації проекту, навчання та перекваліфікацію персоналу (якщо потрібної робочої сили бракує), залучення по­трібних фахівців з-за кордону. Звичайно, при цьому треба обра­хувати необхідні витрати на підготовку.

Перелік питань, які необхідно передбачити в проекті в час­тині підготовки виробництва, може мати такий вигляд:

• абезпечення виробництва робочою силою;

• абезпечення сировиною, матеріалами та запасними час­тинами на пусковий період;

• ідготовка технічної документації по запуску виробництва;

• лани дій в разі нерегламентної роботи обладнання;

• лани дій в разі необхідності ремонту.

Забезпечення якості.

Інформацію про контроль якості рекомен­дується відобразити на схемі виробничих по­токів. На всіх стадіях виробничого процесу — від приймання сировини до здавання готової продукції - не­обхідно передбачити використання певних стандартів.

Розрахунок витрат на виконання проекту До витрат на здійснення проекту (ін­вестиційних витрат) входять такі еле­менти:

• емля (якщо земельна ділянка переходить у власність) і підготовка майданчика;

• иробничі будівлі й споруди;

• ашини та обладнання;

• итрати на ліцензії, права користування та інші немате­ріальні активи;

• итрати на підготовку виробництва;

• боротний капітал.

Докладніше про інвестиційні витрати проекту див. розділ 6 «Фінансовий аналіз». Особливості сучасного становища в Україні створюють специфічні труднощі в розрахунку інвести­ційних витрат. Насамперед слід зважати на високі темпи інф­ляції, причому нерівномірної в різних секторах економіки (про цю особливість ми поговоримо наприкінці розділу). Некон-вертованість національної валюти робить необхідною окрему оцінку витрат, які здійснюються в національній валюті, і витрат у конвертованих валютах. Тільки в такому разі можна привести всі витрати до єдиного часу й оцінити сумарний обсяг витрат.

Ще однією специфічною рисою пострадянської економіки є значні затримки в розрахунках між підприємствами. Природа цих затримок у різних країнах СНД не завжди однакова. Іноді це незадовільна робота банківської системи, в другому випадку — загальна криза неплатежів, у третьому — обидва зазначені явища одночасно. Суть від цього для інвестиційного проекту не міняється. В будь-якому разі треба враховувати, що затримка в платежах неминуче спричиняється до необхідності збільшення оборотного капіталу, а отже й до загального подорожчання інве­стиційного проекту.

Розраховуючи витрати, слід звернути увагу на ті елементи, в яких, за даними експертів Всесвітнього банку, найчастіше трап-яяються помилки. Це такі елементи:

• мпортне обладнання (до розрахунку витрат слід вклю­чати не тільки ціну за прейскурантом, котра, як правило, зазна­чається на умовах ЕХW, DAF або FОВ, а й транспортні, стра­хові, портові й митні витрати);

• итрати на монтаж обладнання;

• итрати на запуск виробництва;

• иплата процентів по кредитах за час будівництва;

• итрати на огілату ліцензій, ноу-хау тощо;

• еобхідний оборотний капітал.

Матеріально-технічне постачання У плановій економіці величезні труднощі у здобуванні необхідних матеріалів і комплек­туючих виробів перетворювали цю частину ін­вестиційного проекту на найбільш трудоміст­ку й тривалу операцію, особливо якщо треба було випускати складну продукцію, а партійно-урядової постанови необхідного рівня з якоїсь причини не було. У таких умовах життя проекту. залежало від спеціалістів з постачання і комплектації, котрих ди­рекція ладна була буквально носити на руках. У ринковій еко-іюміці така ситуація немислима, і промисловці вже добре це від­чули — тепер в Україні бажаючих одержати замовлення на ви­робництво значно більше, ніж замовлень.

Проте нинішня ситуація в Україні все одно далека від кла­сичного західного рівноважного й надійного ринку. Головне пи-гання сьогодні полягає не в тому, де дістати той чи інший ма­теріал або комплектуючий виріб, а як забезпечити стабільність і надійність поставок. Ситуація, коли завод раптово зупиняється і підправляє всіх робітників на два місяці у відпустку, може спри­чинитися до провалу будь-якого інвестиційного проекту. Тому, аналізуючи організацію матеріально-технічного постачання, не­обхідно в першу чергу оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і передбачити заходи для зниження цього ризику (стра­хові запаси, альтернативні постачальники, організація власного виробництва, особливо критичних видів матеріалів, тощо).

Перелік питань цього розділу такий:

• оменклатура й кількість матеріалів і комплектуючих ви­робів на одиницю продукції та на програму виробництва;

• инок сировини і матеріалів, постачальники, їх надійність, альтернативні варіанти поставок;

• озміщення замовлень і форми контрактів;

• рганізація контролю за поставками сировини, матеріалів і комплектуючих виробів;

• пеціальний аналіз особливо критичних видів сировини і матеріалів:

— енергоносіїв та електроенергії (потреби, джерела, можливі зриви поставок, тарифи, необхідні документи тощо);

— води (особливо для півдснцо-східної частини Українипо­треби, резервуари, захист від забруднення, стан водогонів і кана­лізації, оформлення дозволів).

Витрати виробництва та збуту Розрахунок поточних витрат виробництва та збуту має визначити прибутковість запланова­ного проекту. В ньому концентрується вся та інформація, яку було викладено в попередніх підрозділах.

До поточних витрат виробництва відносять витрати на ку­півлю сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату праці пра­цівників, виробничі та невиробничі витрати. Як правило, вони поєднані наступним чином:

• сновні матеріали;

• ироби, що купуються;

• сновна зарплата;

• оціальне страхування;

• ехнологічна електроенергія;

• ранспортні витрати;

• мортизація устаткування;

• опоміжні матеріали;

• нергія та вода;

• ехнічне обслуговування;

• арплата адміністративного та обслуговуючого персоналу;

• итрати ііа маркетинг та збут.

Теперішня економічна ситуація в Україні та інших державах СНД створює специфічні труднощі в розрахунку витрат ви­робництва порівняно з країнами Західної Європи, Північної Америки або Далекого Сходу. Ця особливість полягає в дуже високій інфляції. Але головну складність для проектного аналізу створюють не самі по собі високі темпи інфляції, а її нерів­номірність по елементах витрат. Наприклад, 1994 року ціни на вугілля в Україні зросли в 38 разів, а тарифи на вантажні пере­везення автотранспортом — лише в 4 рази. Того ж року закупі­вельні ціни на картоплю зросли в 17 разів, а на молоко — в 5 разів. За таких умов розрахунок витрат не можна проводити па основі якогось середнього рівня інфляції. Витрати зростатимуть по-різному, залежно від їх матеріальної структури. І, звичайно ж, цілком неприпустимо вести розрахунки в постійних цінах, У практиці інвестиційного проектування тепер здебільшого нама­гаються боротися з цим через розрахунок усіх витрат у доларах США. З методичної точки зору це рівноцінно розрахунку за усередненим індексом інфляції, який дорівнює індексу зростан­ня курсу долара щодо української валюти. Проте такий прийом не може забезпечити необхідної достовірності розрахунків з двох причин. Перша — зростання цін на внутрішньому ринку України не є синхронним зростанню курсу долара. Друга — не береться до уваги нерівномірність інфляції по елементах витрат вироб­ництва.

Висновки Технічний аналіз покликаний показати техніко-технологічну обгрунтованість проектних рішень. Оскільки технологічна різно­манітність проектів не дозволяє уніфікувати процес надання за­даних параметрів технічного обгрунтування, належить дотриму­ватися процедури провадення технічного аналізу з точки зору його складових елементів та алгоритму Їх надання.

Основними складовими технічного аналізу є наступні:

• ибір місця розташування проекту та обгрунтування його масштабу;

• ибір технології та устаткування, яке запропоновано ви­користовувати в проекті;

• наліз необхідної для реалізації проекту інфраструктури;

• иробничі схеми організації підприємств;

• рганізація підготовки та реалізації проекту;

• озрахунок всіх витрат на виконання проекту та поточних витрат на випуск продукції.

Усі експертні оцінки відбуваються з урахуванням аналізу всіх альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір варіантів відбувається на основі юридичних обмежень, екологічних можливостей та соціальної доцільності.

Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвести­ційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск про­дукції. Це надає змогу при співставленій з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо можливості реалізації проекту у даних умовах.

Література:

1. Бернстайн Л. Анализ финансовой отчетности. — Москва, «Финансы и статистика», 1996.

2. Герасимчук В. Г. Управление маркетингом (учебное пособие). — Киев, 1993.

1. 3.Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленчиских функций (в 2 томах). — Москва, «Прогресс», 1981.

2. 4.Котлер Ф. Основы маркетинга. — Москва, «Прогресс», 1992.

3. 5.Ламсон-Скрибнер, Г. Пури. Технические аспекты оценки проекта. — Вашингтон, Институт економического развития Всемирного Банка, 1976.

4. 6.Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — Москва, «Дело», 1992.

5. 7.Основы менеджмента. Учебное пособие для вузов. /Под ред. А. А. Радугина — Москва. «Центр», 1997.

6. 8.Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. — Москва, «Финансы и статистика», 1992.

7. 9.Эванс Дж. Берман Б. Маркетинг. — Москва, «Экономика», 1990.