Аналіз балансів трудових ресурсів економіки районів України

РЕФЕРАТ

на тему:

Аналіз балансів трудових ресурсів економіки районів України ПЛАН.

1. 1.Вступ.

2. 2.Загальний характер трудових ресурсів.

3. 3.Баланс трудових ресурсів.

4. 4.Висновок.

Природною основою трудових ресурсів є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народо­населення є те, що воно є природною основою формування трудо­вих ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які віді­грають вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галу­зей господарства.

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структу­ра є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. Не менш важливим є показник природного при­росту населення.

За останні 80 років населення України збільшилось в 1,5 раза. Водночас були величезні людські втрати в результаті війн, політич­них репресій, голодомору 30-х років. Як результат механічних втрат населення є його сучасна деформована вікова структура. Зростан­ня загальної чисельності населення зумовлює потребу значних ка­пітальних вкладень з метою забезпечення її несення матеріально­го і культурного рівня життя народу України.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію віко­вої структури населення, зумовлює зниження природного приро­сту трудових ресурсів. «Старіння» населення призводить до збіль­шення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господар­ства робочою силою.

Проблеми віково-статевої структури населення мають значні регіональні відмінності. Наприклад, ці проблеми в Закарпатській і Донецькій областях діаметрально протилежні. Певні особливості є у сільській і міській місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту населен­ня практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопу­ляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно, негативно впливає на розвиток продуктивних сил.

Дані про віково-статеву структуру населення необхідні для ви­вчення процесів відтворення трудових ресурсів, визначення їх кіль­кісної та якісної структури. Слід зазначити, що поняття «трудові ресурси» поки що неоднозначне. Вперше його запропонував ака­демік С. Г. Струмилін. Не викликає заперечень, що трудові ресур­си складаються в основному з працездатного населення в працездатному віці. Нині нижня межа працездатного віку вста­новлена 16 років, а верхня — 55 років для жінок і 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, а також підлітки віком 14−15 років, які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального вироб­ництва або невиробничій сфері. З числа трудових ресурсів по­трібно вилучити інвалідів праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайнятих пенсіонерів працездатного віку. Варто зазначити, що в країнах ринкової еко­номіки термін «трудові ресурси» не вживається, а використову­ється поняття «економічно активне населення» .

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення. Вона залежить насамперед від вікової структури. Зви­чайно, чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Ос­тання може зростати за рахунок додаткового залучення у вироб­ництво осіб пенсійного і підліткового віку. Кількість трудових ре­сурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездат­ного віку. Важливий резерв збільшення трудових ресурсів — це поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров’я, що уможливить зниження смертності та інвалідності осіб у працездат­ному віці, зменшення чисельності Збройних сил або скорочення строку служби у війську, ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотний вплив на кількісні параметри трудових ресурсів має статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскіль­ки межа виходу їх на пенсію на 5 років більша.

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресив­ною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах науково-технічного прогресу це най­важливіший фактор трудозабезпечення майже всіх галузей еконо­міки. Аналіз тенденцій природного приросту населення, зрушень у його віково-статевій структурі є основою для прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів. Методи прогнозування різноманітні, але їх метою є найбільш репрезента­тивні дані про майбутні кількісні і якісні параметри трудового по­тенціалу.

Щодо темпів зростання населення України, то вони надто по­вільні через зниження природного приросту, його механічну рух­ливість та інтенсивний відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової структури працездатних. У перспективі очіку­ється зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному відтворенні і зумовить потребу максимальної орієн­тації на впровадження трудозберігаючих технологій.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів в областях, знижен­ня абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адмініс­тративних районів, низький рівень ефективності використання робо­чої сили в галузях народного господарства зумовлюють потребу нау­кових досліджень і практичних заходів щодо раціонального викорис­тання ресурсів живої праці не тільки в галузях, с й в окремих районах України. Розв’язання цієї проблеми можливі завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досяг­нень науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку еконо­міки важливу роль відіграє не тільки економія витрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі нау­ково обґрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної праці.

Однією з найважливіших проблем є підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві. В бага­тьох адміністративних районах сільськогосподарські підприємства гостро потребують додаткової робочої сили, незважаючи на те, що в цій галузі матеріального виробництва зосереджено майже 5 млн. чол., що становить майже 21,1% середньорічної чисельності зайнятих у народному господарстві. Причини такого дефіциту не однозначні. На­самперед різко погіршилася віково-статева структура сільського на­селення. Низький рівень механізації й електрифікації виробничих процесів зумовлює значну трудомісткість продукції. Недосконалі й форми організації виробництва та оплати праці. Все це потребує ви­сокого рівня зайнятості населення в сільському господарстві. До речі, зазначені причини зумовлюють відплив із сіл трудових ресурсів, на­самперед молоді та кваліфікованих працівників.

Скорочується чисельність працівників у матеріальному вироб­ництві, водночас збільшуючись у кооперативному, індивідуально­му та приватному секторах. Виникли нові сфери зайнятості - кооперативи для виробництва товарів і послуг та індивідуальні се­лянські, фермерські господарства, помітно зросла кількість особис­тих підсобних господарств, малих і спільних підприємств, спілок орендарів. Значна кількість населення, особливо молоді, зайнята в тіньовій економіці. Одночасно в країні зростає безробіття. Тому в сучасних умовах необхідно шукати додаткової можливості для розширення сфери зайнятості населення. Враховуючи те, що по­пит на товари широкого вжитку і послуги високий, а можливості його задоволення незначні, створення нових і розширення діючих підприємств можна вважати досить місткою сферою додаткової зай­нятості населення.

Аналіз приросту та особливостей зайнятості населення України свідчить про те, що в межах її території є певні надлишки праце­здатного населення, насамперед у малих містах. Такий надлишок зумовлює можливість виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної реформи.

Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність роботи, яка їм підходить, зареєстровані в державній службі зайнятості, справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Проблема безробіття стає дедалі серйознішою, кількість безро­бітних постійно зростає.

Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил економічних районів та областей вели­ке значення має аналіз балансів трудових ресурсів. Баланс — це документ, що характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.

Баланси поділяють на звітні й планові. У звітних балансах ві­дображують фактичний стан трудових ресурсів на певну календар­ну дату. В планових балансах на основі аналізу використання тру­дових ресурсів з урахуванням завдань економічного і соціального розвитку визначають основні джерела й форми забезпечення кад­рами господарства, зрушення в пропорціях затрат праці між сфе­рами і галузями народного господарства. За своєю структурою ба­ланс складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і ви­тратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу ма­ють кореспондуватися.

На регіональному рівні при встановленні ресурсної і витрат­ної частин балансу між ними інколи виникає невідповідність. У тому випадку, коли переважає ресурсна частина звітного балан­су, необхідно в плановому балансі передбачити заходи щодо ство­рення додаткових робочих місць з метою забезпечення повної зайнятості. При аналізі регіональних балансів трудових ресурсів з урахуванням тенденцій до їх природного приросту відповідні органи розробляють заходи щодо оптимального використання трудових ресурсів у районах, де є надлишок трудових ресурсів, і зниження трудомісткості виробництва та підвищення ефективності використання наявних ресурсів живої праці в трудодефіцитних районах.

Певний надлишок трудових ресурсів є г сільській місцевості деяких областей.

Наприклад, аналіз ресурсної частини балансу по­казує, що в структурі останніх переважають особи старших віко­вих груп. При цьому враховують і тенденції до природного при­росту. При зниженні на перспективу природного приросту насе­лення у працездатному віці і «старінні» трудових ресурсів навіть у районах з надлишком трудових ресурсів доцільно розширюва­ти сферу прикладання праці на місці і досить обережно підходити до питань територіального перерозподілу їх. Такий підхід виправ­довує себе при прогнозуванні раціонального використання тру­дових ресурсів сільської місцевості районів з надлишком трудо­вих ресурсів. Практика показує, що в окремих районах сільське господарство забезпечене трудовими ресурсами на достатньому рівні. Однак вважати працездатне сільське населення резервом для галузевого перерозподілу доцільно за умови відповідного зниження затрат живої праці на виробництво сільсько­господарської продукції на основі впровадження досягнень нау­ково-технічного прогресу.

Водночас слід зазначити, що в господарстві України є великі резерви вивільнення робочої сили завдяки зниженню чисельності зайнятих на ручних роботах і зростання продуктивності праці. Значні резерви трудових ресурсів є й у структурі зайнятості. На­приклад, у народному господарстві України ще висока частка ке­рівників та фахівців. Таке становище, коли кожний четвертий є керівником чи фахівцем, не сприяє зростанню продуктивності праці, отже, скорочення зайнятості в управлінському апараті, перехід на нові форми організації й управління зумовлюють потребу галузе­вого перерозподілу значної частини робочої сили.

Зростаючий дефіцит трудових ресурсів є гальмівним фактором розміщення продуктивних сил. Однак у сучасних умовах концепція розміщення продуктивних сил враховує вимогу обмеження будів­ництва в містах великих підприємств, особливо галузей матеріально­го виробництва, не пов’язаних з обслуговуванням населення. Необ­хідною умовою реконструкції підприємств є глибокі якісні зміни в технології та організації виробництва. Відбір галузей виробництва для великого міста потребує забезпечення не тільки високого економічного ефекту, а й створення нешкідливих умов для довкілля і населення, раціонального використання землі. Нині поліпшення ви­користання трудових ресурсів пов’язане з більш повним викорис­танням можливостей господарського розвитку малих і середніх міст та робітничих селищ. Як правило, в таких містах є резерви робочої сили. В малих містах і особливо в робітничих селищах сконцентровані підприємства одного профілю, що характерно для регіонів, що спеціалізуються на гірничій і металургійній промисло­вості. На таких підприємствах зайняті в основному чоловіки, а сфе­ра прикладання жіночої праці буде обмежена. Більшість малих і середніх міст розташовані в добре забезпечених транспортом регіо­нах, а це підвищує їх значення для майбутнього розміщення підпри­ємств обробної промисловості, особливо філіалів великих підпри­ємств, з урахуванням того, що в середніх і малих містах середня вартість інженерної підготовки, обладнання й устаткування порів­няно нижча, ніж у великих.

Перехід промислових підприємств на нові умови господарювання передбачає плату державі за трудові ресурси. Це передусім змушує їхніх керівників серйозно зважувати можливість додаткового залу­чення робочої сили. Поряд з цим підприємства намагатимуться вивільнятися від зайвої робочої сили завдяки механізації, автома­тизації й роботизації виробництва. Скорочуватиметься управлін­ський апарат. Отже, уже в недалекому майбутньому перед суспіль­ством постане проблема галузевого і територіального перерозподі­лу вивільненої робочої сили.

У майбутньому ймовірно зросте конкурентність між державни­ми і кооперативними підприємствами в сфері зайнятості. В умовах переходу до ринкової економіки одним з найважливіших її струк­турних елементів буде ринок праці.

Впровадження орендних форм організації сільськогосподар­ського виробництва позитивно впливає на забезпечення його ро­бочою силою. Сільське господарство зможе вивільнити певну час­тину робочої сили тільки за умов високих темпів зростання про­дуктивності праці. Однак розвиток агропромислової інтеграції умож­ливить ефективне використання залишкової частини робочої сили. Цю саму роль належить виконати і сфері обслуговування, яка в сільській місцевості розвинена ще недостатньо.

Кооперація відкриває нові можливості для розширення трудо­вої діяльності всіх членів суспільства, особливо в сфері послуг, що дасть можливість залучити до праці насамперед кваліфікованих працівників, які перебувають на пенсії. Розширення кооперативних форм у сфері послуг — не тільки резерв для досягнення ефек­тивної зайнятості населення, а й найважливіший фактор раціо­нального використання трудових ресурсів.