Лінійна алгебра.
Матриці та вектори (реферат)
Відшукання оберненої матриці досить складна математична задача. Проте дії над матрицями реалізовані у багатьох комп’ютерних системах. Зокрема, в системі EXCEL обчислення оберненої матриці реалізується за допомогою так званої функції масиву MINVERSE, а множення матрицьза допомогою функції масиву MMULT (зазначимо, що функція масиву, на відміну від звичайної функції, вводиться одночасним… Читати ще >
Лінійна алгебра. Матриці та вектори (реферат) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Лінійна алгебра. Матриці та вектори.
Означення. Матрицею розміром nxm називається прямокутна таблиця чисел.
.
Означення. Матриці A=(aij) та B=(bij) називаються рівними (однаковими), якщо вони мають однакову кількість рядків та стовпців і всі їхні елементи, розташовані на однакових місцях, є рівними (тобто aij=bij для всіх значень i та j).
Означення. Сумою двох матриць A=(aij) та B=(bij) з однаковою кількістю рядків та стовпців називається матриця C=A+B, де.
cij=aij+bij (i=1,…, mj=1,…, n). (1.1).
Означення. Добутком матриці A=(aij) на число k називається матриця B=kвигляду B=kk).
Матриця називається квадратною, якщо кількість її рядків співпадає із кількістю стовпців (n=m).
Означення. Квадратна матриця E=(eij) називається одиничною, якщо.
,.
тобто ця матриця має вигляд.
.
Означення. Матриця O називається нульовою, якщо всі її елементи є нулями: .
Означення. Добутком матриці на матрицю називається матриця , елементи якої обчислюються за формулою.
(1.2).
Приклади.
1. Нехай та .
Тоді , , .
2. Нехай, крім того,.
та .
Тоді ,.
D — не має сенсу,.
.
Зазначимо, що в останньому прикладі А.
Виконуються такі властивості додавання та множення матриць:
Е= А= А (властивість множення на одиничну матрицю);
О= А= О (властивість множення на нульову матрицю);
k O O A+O = O+A =A;
= ()A- (AA ();
A+B = B+A (комутативна властивість додавання);
A+(B+C)=(A+B)+C (асоціативна властивість додавання);
(= /p>
) =(;
(A+B)C = AC+BC — C (A+B) = CA+CB.
Означення. Матрицею AT, транспонованою до матриці , називається матриця .
Виконуються такі властивості:
(AB)T = BTAT;
(=.
(AT)T = A.
Частковим випадком матриці є вектор (упорядкована послідовність чисел). Розрізняють вектор-рядок (матрицю-рядок) та векторстовпець (матрицю-стовпець) .
Добуток матриці на вектор обчислюється за загальним означенням множення матриць:
,.
.
.
Приклад. Для виготовлення виробів W1 та W2 потрібні вузли v1 та v2. Для виготовлення цих вузлів, в свою чергу, відповідно, потрібні деталі d1, d2 та d3 у кількостях, що наведені у таблицях:
Вироби. | Кількість вузлів. | Вузли. | Кількість деталей. | ||||
v1. | v2. | d1. | d2. | d3. | |||
W1. | v1. | ||||||
W2. | v2. |
Обчислити кількість деталей, що потрібні для виготовлення кожного із виробів W1 та W2.
На основі аналізу цих таблиць бачимо, що шукана кількість деталей облислюється як добуток матриць.
.
Отриманий результат такий:
Вироби. | Кількість деталей. | ||
d1. | d2. | d3. | |
W1. | |||
W2. |
Зокрема, для виготовлення виробу W2 потрібно 12 деталей d3.
Приклад. Нарахувати заробітну плату, яку потрібно виплатити на кожне замовлення, якщо вхідна інформація задана у таблицях:
Таблиця A.
Виріб. | Затрати робочого часу на робочих місцях, год. | |||
W1. | 0,8. | 2,1. | 1,2. | 3,0. |
W2. | 1,3. | 0,5. | 2,8. | 0,2. |
W3. | 1,1. | 1,0. | 2,5. | 1,8. |
Таблиця B.
Замовлення. | Кількість виробів. | ||
W1. | W2. | W3. | |
Z1. | |||
Z2. | |||
Z3. |
Таблиця C.
Робоче місце. | Погодинна заробітна плата, грн. |
1,30. | |
1,25. | |
1,40. | |
1.45. |
Помноживши матрицю B на матрицю A, отримуємо затрати часу на робочих місцях щодо кожного замовлення:
Замовлення. | Затрати робочого часу на робочих місцях, год. | |||
Z1. | 16,4. | 33,1. | 21,8. | |
Z2. | 5,4. | 10,4. | 9,8. | 15,6. |
Z3. | 8,5. | 14,6. | 15,3. | 20,2. |
Справді, .
Перемноживши отриману матрицю на вектор (матрицю-стовпець) C, обчислимо витрати на зарплату щодо кожного із замовлень:
Замовлення. | Витрати на зарплату. |
Z1. | 120,52. |
Z2. | 56,36. |
Z3. | 80,01. |
Отже, витрати на зарплату обчислюються як добуток матриць:
.
Приклад. Входження деталей та комплектуючих у деякий виріб показане на рисунку 1.1 :
Виріб.
4 3 10 15.
Комплектуюча Комплектуюча Деталь Деталь.
K1 K2 D1 D2.
2 3 4 5.
D1 D2 D1 D2.
Рис. 1.1.
Визначити загальне входження кожної з деталей D1 та D2 у виробі.
Побудуємо відповідні матриці.
Матриця входжень деталей у комплектуючих: . Тут рядки відповідають деталям, а стовпці комплектуючим.
Безпосереднє входження деталей у виробі - це вектор , а входження комплектуючих у виробі - вектор .
Тоді загальну кількість деталей D1 та D2 у виробі обчислюють за формулою.
.
Отже, для виготовлення одного виробу потрібно 30 деталей D1 та 42 деталі D2 .
Означення. Нехай A=(aij)i=1,…, n-j=1,…, n — квадратна матриця. Оберненою до неї матрицею A-1 називається матриця, для якої має місце.
A=A-1 .
Якщо обернена до A матриця існує, то (A-1)-1=A.
Приклад.
Нехай . Тоді .
Справді,.
,.
.
За допомогою оберненої матриці можна розв’язувати системи лінійних рівнянь, оскільки запис.
.
є рівнозначний до запису.
, де .
Розв’язок системи знаходиться при допомозі множення зліва обидвох частин на обернену матрицю A-1 :
,.
, (1.3).
.
Відшукання оберненої матриці досить складна математична задача. Проте дії над матрицями реалізовані у багатьох комп’ютерних системах. Зокрема, в системі EXCEL обчислення оберненої матриці реалізується за допомогою так званої функції масиву MINVERSE, а множення матрицьза допомогою функції масиву MMULT (зазначимо, що функція масиву, на відміну від звичайної функції, вводиться одночасним натисканням трьох клавіш — Shift, Ctrl та Enter).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
1.Барковський В., Барковська Н. Математика для економіста. — К., 1997. Т.1−3.
2.Бугір М. Математика для економістів. — Тернопіль, 1998.
3.Михайленко В., Федоренко Н. Математичний аналіз для економістів. — К., 1999.
4.Нікбахт Е., Гроппелі А. Фінанси. — К., 1993.
5.Nicholson R.N. Mathematics for Business and Economics. — 1986.
6.Завада О. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт.
з курсу «Математика для економіста». — Львів, 2000.