Екологічне маркування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет: еколого — економічний Кафедра екологічного права і контролю РЕФЕРАТ на тему: «ЕКОЛОГІЧНЕ МАРКУВАННЯ»

Виконав ст. гр. ЕК — 55

Пісоцький О.С.

Перевірила Вартанян В.В.

Одеса — 2012р.

ВСТУП В теперішній час підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства та збільшення прибутку — головне завдання та мета функціонування суб'єкту господарювання. Одним зі шляхів досягнення вказаної мети може виступати екологічне маркування.

Екологічне маркування, яке ґрунтується на якісних перевагах продукції стосовно негативних впливів на стан здоров’я людини та довкілля, закріплено міжнародним стандартом ISO 14 024 (з 2002 року запроваджено до державної системи стандартизації - ДСТУ ISO 14 024) і відноситься до категорії «добровільних».

Програма екологічного маркування, відповідно до вимог цього стандарту, забезпечує гарантію того, що вона вільна від неналежного впливу і спроможна демонструвати відсутність будь-якої можливості створення конфліктів через джерела фінансування. Орган сертифікації з екологічного маркування відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO/IEC Guide 65 «Загальні вимоги щодо органів, що керують системою сертифікації продукції» (ДСТУ ISO 45 011).

Екологічні критерії до окремого виду продукції встановлюються міжнародними організаціями: Глобальною Мережею Екологічного Маркування (GEN) та для продукції сільськогосподарського виробництва — Міжнародною федерацією екологічного сільського господарства (IFOAM).

На екологічну сертифікацію можуть бути представлені тільки окремі види товару або послуг. Сертифікації не підлягають фармацевтичні препарати та тютюнові вироби.

Процедура сертифікації починається з подачі відповідних даних про підприємство — тваровиробника і продукцію до органу сертифікації з екологічного маркування за заявою встановленої форми.

екомаркування сертифікація знак

1. ЦІЛІ ЕКОЛОГІЧНЕ МАРКУВАННЯ Екологічне маркування — це комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції, процесу чи послуги у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їх комбінацій. Він наноситься в залежності від конкретних умов безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію.

Ціль створення екомаркування — повідомлення споживачу інформації, яка дозволяє обирати ту продукцію, яка робить найменший негативний вплив на навколишнє середовище; стимулює виробників екологічно безпечної продукції, забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого циклу; призупинення або припинення реалізації продукції, яка не відповідає встановленим екологічним вимогам; сприяння збуту продукції з кращими екологічними характеристиками; запобігання ввезення в країну недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів; оцінка відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки та утилізації.

Основою критерію екологічності виступає оцінка впливу на навколишнє середовище на усіх стадіях життєвого циклу продукції. Ретельне вивчення стадій життєвого циклу дозволяє визначити критерії, які враховують вимоги до ряду факторів, що виявляються екологічно небезпечними. Якщо продукція відповідає встановленим критеріям, в такому разі ії надається знак екологічного маркування.

Для того щоб отримати екомаркування підприємство повинно не тільки сплатити проведення експертизи для оцінки екологічної безпеки продукції, життєвого циклу її виробництва, але й впроваджувати та розвивати нові технології, які підтримують та підвищують рівень екологічної безпеки продукції. Безумовно, такі дії підприємства вимагають постійних серйозних фінансових вкладень, що пояснює велику собівартість продукції, що має екомаркування в порівнянні з аналогічною несертифікованою продукцією. В той же час виникає питання: «що отримує виробник, який здійснив екологічне маркування власної продукції». Відповідь є очевидною: по-перше, підтвердження ексклюзивної якості своєї продукції з урахуванням її екологічної безпеки; по-друге, обґрунтоване підтвердження наявності екологічної політики на підприємстві; по-третє, полегшення взаємодії із компаніями-партнерами, особливо іноземними (деякі західні компанії можуть просто відмовитись працювати з продукцією, якщо вона не пройшла екологічну сертифікацію); по-четверте, підвищення продаж (за рахунок підвищення попиту покупців на продукцію); по-п'яте, репутацію підприємства, яке турбується про стан навколишнього середовища; і в заключення — підвищення конкурентоспроможності продукції.

8 жовтня 2004 року Україна була прийнята в Глобальну Мережу Екологічного Маркування (GEN), яка утворена в 1994 році ассоціацією незалежних організацій, що здійснюють заходи щодо екологічного маркування, а національний знак екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» внесений у міжнародний реєстр GEN. Сьогодні GEN поєднує екологічне маркування країн Європи, а також понад 35 країн, що не входять до ЄС.

В Україні одним з перших з проведення екологічного маркування стало підприємство «Криворіжсталь» — перше металургійне підприємство, яке отримало право використовувати національний знак екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» у своїй документації. Однак досягнення таких результатів крупним промисловим підприємством країни потребувало значних зусиль, зокрема, виконувалась робота по усім основним екологічним напрямкам, в тому числі щодо зниження шкідливих викидів, утилізації відходів, впровадження нових енергозберігаючих технологій та оздоровлення навколишнього середовища; а також прагнення до розробки системи екологічного менеджменту у відповідності до вимог міжнародного стандарту ISO 14 001. Все це покращує імідж підприємства на міжнародному ринку та значно підвищує конкурентоспроможність продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

2. ЗНАКИ ЕКОЛОГІЧНОГО МАРКУВАННЯ В залежності від інформації, яку несе екологічне маркування, існує 3 основні типи: 1) інформація про екологічність продукції загалом, яка враховує увесь життєвий цикл її виробництва; 2) інформація про екологічність окремих властивостей продукції. Сюди також відносяться знаки, які відображають відсутність речовин, які призводять до зменшення озонового шару Землі; знаки на предметах споживання, які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища, і багато інших; 3) інформація для ідентифікації натуральних продуктів харчування (органічне виробництво).

2.1 Знаки вторинної переробки Група № 1: знаки закликають до переробки продукту та його упаковки, але не контролюється організаціями стандартизації і сертифікації

А) назва знаку «Петля Мебіуса»; Б) «Recycle — for a better tomorrow» (Переробка — задля кращого майбутнього); В) Суть цих знаків полягає в заклику не смітити, здавати використані вироби на повторну переробку і викидати їх у роздільні сміттєві баки для паперу, скла, пластику, ганчір'я тощо. Знак зустрічається з підписами «Keep your country tidy» («Тримай свою країну в чистоті!»), або, наприклад, просто «Gracias» («Дякуємо»).

Група № 2 «Переробка пластику» ставиться на пластикових виробах, які можуть бути промислово-перероблені. Цифра всередині знаку вказує на тип пластмаси для спрощення сортування. Під знаком ставлять буквений код пластику.

Група № 3 Знаки цієї групи є гарантією (на території ЄС), що пакунки або продукція можуть бути використані повторно і приймаються в спеціалізованих пунктах або що пакунок виготовлений з перероблених матеріалів.

А) Продукція може повторно використовуватись чи зроблена з вторинних ресурсів; Б) «Зелена точка» — німецький знак, який дає гарантію, що пакунок буде прийнятий у пункті вторинної переробки; В) Пакунки багаторазового використання Г) Пакунки виготовленні з вторинних матеріалів.

2.2 Знаки екологічно чистої продукції

Група № 4 Маркування екологічно чистої продукції різних країн і відповідність їх стандартам якості

А) Новий український знак, що видається Органом добровільної сертифікації підприємства «Екомедсервіс"(Харків). Використання знаку «Екологічно чистий» на етикетці продукту підтверджує якість продукту і відповідність його національним та міжнародним вимогам якості; Б) «Маргаритка» — знак країн ЄС; В) «Скандинавський лебідь» — скандинавських країн (Швецією, Норвегією, Фінляндією і Ісландією); Г) «Блакитний янгол» — введений у ФРН у 1974 році; Д) «Екознак» — Японії.

2.3 Позначки державної сертифікації країн Група № 5 Знаки відповідності виробу вимогам:

А) директив Ради ЄС; Б) Росії; В) Білорусії; Г) України.

3 УКРАЇНСЬКИЙ ЗНАК ЕКОЛОГІЧНОГО МАРКУВАННЯ На підставі рішення Координаційної Ради органу з екологічного маркування, ухваленого 07 квітня 2011 року з 1 липня змінюється формулювання надпису навколо логотипу знаку екологічного маркування.

В оновленої версії обрис знаку «Екологічно чисто та безпечно» замінений на «Екологічний сертифікат», що чітко вказує на те, що цей знак є знаком відповідності встановленим екологічним стандартам.

Під знаком розташовується код екологічного стандарту на відповідність якому пройшла сертифікацію маркована ним продукція. Також, товаровиробникам рекомендовано розташовувати під кодом екологічного стандарту посилання на сайт програми екологічного маркування в Україні.

В Україні знак екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» використовується з 2002 р. внаслідок реалізації розробленої всеукраїнської програми «Впровадження комплексу природоохоронних заходів підприємствами та організаціями з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартизації та сертифікації». Присвоєння цього знаку відбувається на конкурсній основі раз на рік підприємствам та організаціям, що у стратегії розвитку враховують означені вище екологічні пріоритети.

Основною метою впровадження програми є формування і розвиток сталого збалансованого виробництва й споживання в Україні завдяки системі державної підтримки виробництва продукції з мінімальним впливом на довкілля та здоров’я людини.

Екологічне маркування — графічне зображення, що наноситься безпосередньо на упаковку продукту. Воно є добровільним інформаційним інструментом, що з точки зору ринкових вимог трактується як найбільш перспективний. Перевага методу в тому, що приховування екологічної інформації оцінює не держава шляхом санкцій або заохочення, а ринок.

Знак екологічного маркування є найпоширенішим інструментом «зеленого» маркетингу й надає споживачам інформацію про екологічний пріоритет конкретної продукції та можливість зробити свідомий вибір на свою користь і користь виробника. В свою чергу виробник отримає додаткові фінансові надходження, що зміцнять його позицію на ринку. Саме таке співробітництво споживачів і виробників має забезпечити сталий та збалансований розвиток країни.

Зображення «зеленого журавлика» й напис «Екологічно чисто та безпечно», крім належних якісних характеристик маркованої продукції, свідчать про відповідність міжнародним екологічним критеріям оцінки життєвого циклу продукції. Зубні щітки, наприклад, не повинні містити компонентів на основі свинцю й кадмію, які мають у своїй сполуці важкі метали (напр., стабілізатори й барвні пігменти). Їх упаковка повинна складатися в основному із вторинного матеріалу; вироби й упаковка повинні відповідати вимогам експлуатаційної надійності та гігієни. Мобільні телефони не повинні містити хлорованих і бромованих полімерів, хлороабо бромоорганічних добавок. Цікавими є вимоги до екологічно безпечних портативних комп’ютерів. Окремі частини виробу повинні бути придатними для переробки, неприпустиме додавання до пластмаси канцерогенних і мутагенних речовин, а батареї повинні мати мінімальний строк експлуатації не менше 10 років. Рівень шумових емісій приладу не повинен перевищувати 48 — 55 децибелів.

3.1 Загальні вимоги до маркування Маркування повинне забезпечуватися постачальником товару (виробником, імпортером або іншою організацією, що поширює його), який відповідно до чинного законодавства несе відповідальність за якість її виконання і достовірність інформації, що приводиться в ній. Склад і зміст маркування товарів мають бути достатніми для забезпечення безпечного поводження з ними. Потрібну для маркування інформацію отримують з джерел, компетентних в цих питаннях, і (чи) в результаті необхідних самостійних досліджень (випробувань), що проводяться відповідно до діючої нормативної документації.

Маркування має бути чітким і розбірливим, контрастним фону виробу, на якому воно розміщується, або кольору його упаковки, а також стійким до кліматичних чинників.

Маркування повинне зберігатися протягом усього допустимого терміну використання товару. Способи нанесення маркування і виготовлення етикеток (ярликів, табличок), а також матеріали, використані при цьому, повинні враховувати особливості товару, що характеризується, і забезпечувати необхідну якість зображення.

За практичної неможливості забезпечення маркування із-за розмірів або характеру товару (упаковки) відповідна інформація має бути викладена в супровідній документації до кожної одиниці продукції. Конкретні вимоги до маркувальної інформації, місця, способів нанесення, якості виконання маркування і його контролю встановлюються в нормативно-технічних документах або договорах на постачання продукції.

ВИСНОВКИ Таким чином, необхідно відмітити, що екомаркування сьогодні - це запорука успіху діяльності будь-якого підприємства в майбутньому; в той же час — це зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище, а, отже, й зменшення негативної дії на здоров’я населення.

Екологічне маркування надає можливість споживачам використовувати ринок як засіб для досягнення позитивних результатів впливу на навколишнє середовище. Це буде ефективним лише в тому випадку, коли етикетка міститиме корисну інформацію про продукцію для споживача. На жаль, дехто може зауважити, що екологічне маркування має робити більше для надання можливостей працівникам у галузі реклами досягнути позитивних ринкових результатів для продукції, яку вони продають.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Мельник Л. Г. Економіка розвитку, Сумы: Книга, 2001

2. Шевчук В. Я. Про Концепцію переходу України до сталого розвитку: наук, доповідей «Проблеми сталого розвитку України». К.: БМТ, 2002.

3. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 p. № 188/98-BP.