Висновки. 
Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце і роль в історії України ХІХ ст.

тарновський дворянський меценатський У висновках викладено загальні підсумки дослідження:

• · Стан історіографії проблеми свідчить, що меценатську та суспільну діяльність родини Тарновських в ХІХ ст. досліджено недостатньо. В літературі ХІХ ст. є лише згадки та окремі епізоди з життя Тарновських, героями яких є не більш десяти осіб. Початок наукового вивчення проблеми місця та ролі Тарновських в історії ХІХ ст. приходиться на першу половину ХХ ст. Це були генеалогічні та шевченківські студії, які вдалося опублікувати лише наприкінці ХХ ст. В останнє десятиріччя за ініціативою працівників Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського почалося цілеспрямоване вивчення історії родини. Основною джерельною базою дослідження є великий родинний архів Тарновських Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, матеріали провідних українських архівних та музейних установ, що забезпечило повноту розкриття теми. Те, що тривалий історичний період за певних обставин вони були поза увагою дослідників підтверджує необхідність їх подальшого ретельного вивчення та публікації документів, зокрема творчої спадщини В. В. Тарновського — старшого.
• · Дворяни Тарновські - численна елітарна група українського соціуму ХІХ ст. Зроблений нами аналіз родоводу Тарновських В. Л. Модзалевського, архівних джерел підтверджує, що Тарновські в ХІХ ст. були одним з численних та провідних українських родів. Їх родичами стали переважно нащадки генеральної козацької старшини, що зберегли свої національні традиції: Галагани, Скоропадські, Марковичі, Милорадовичі, інші. Родинною традицією була всебічна підтримка родичів, що забезпечувало не лише покращення їх матеріального стану і суспільного становища, а й високу громадську активність та результативність у справах. Це в цілому зміцнювало на краще якісний показник українського дворянства.
• · Аналіз родовідних книг дворянства українських губерній ХІХ ст., особового складу губернських, повітових та земських установ, знайдених відомостей про меценатську та суспільну діяльність підтверджує, репрезентативність родини Тарновських для вивчення ролі дворянства в історії України ХІХ ст.
• · Висока національна самосвідомість, зміст меценатської діяльності та соціокультурної активності багатьох представників родини Тарновських визначалися родинними традиціями та моральною потребою впливати на економічний, духовний, культурний розвиток українського суспільства.
• · Тарновські зробили значний внесок у прогресивні перетворення у житті українського суспільства ХІХ ст. Найбільший вклад зробив В. В. Тарновський — старший. Він став одним з найактивніших учасників кола реформаторів 60−70-х рр. ХІХ ст., був у витоків української статистики, розробляв плани організації місцевого самоуправління, функціонування органів медицини, освіти, соціального захисту населення, страхування, запровадженні системи пожежної охорони, кооперативних організацій, розвитку мережі банківських установ.
• · Усвідомлюючи громадську значущість своїх наукових досліджень у галузі медицини вчені лікарі В.М. та І.М. Тарновські стали засновниками наукових товариств: першого у світі Російського наукового сифілідологічного товариства, наукових товариств губернських лікарів. Вони сприяли поширенню медичних та санітарних знань, організації лікувальних закладів, в тому числі для жіноцтва. Дружина І.М. Тарновського, В. П. Тарновська, була серед організаторів відкриття мережі Вищих жіночих курсів в університетських містах Росії, зокрема у Києві, та 25 років очолювала касу курсів у Санкт-Петербурзі та товариство допомоги бідним слухачкам. Отже сім'ї братів І.М. та В. М. Тарновських зробили вагомий внесок у розвиток медицини та жіночої освіти.
• · В. В. Тарновський — молодший — меценат та громадський діяч, який зібрав та подарував українському народові унікальний музей української старовини, музей Т. Г. Шевченка. Першим в Україні почав збирати документи відомих діячів українського національного відродження, зокрема Т. Г. Шевченка, П.О. Куліша, інших. Він започаткував та фінансово підтримував створення меморіальних комплексів та заповідних територій на Україні, зокрема в Качанівці та на Тарасовій горі, які й досі є консолідуючими для української нації. В.В. Тарновський-молодший — підтримував та матеріально допомагав встановленню пам’ятників на могилах українських літераторів. Діяльність родини Тарновських сприяла створенню історичного середовища, в якому виховувалася українська національна ідея та її носії - українська інтелігенція.