Поява та розвиток Web 2.0

Появу терміну Web 2.0 пов’язують зі статтею Тіма О’Реллі від 30 вересня 2005 року, в якій автор прив’язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку інтернет-спільноти, і назвав це явище Web 2.0, як противага «старому» Web 1.0.

Незважаючи на те, що значення цього терміну до цього часу викликає безліч суперечок, ті науковці, що визнають існування Web 2.0, виділяють декілька основних аспектів цього явища — Web-служби, Ajax, Mash-up, Теги і т.п.

Web-служби — програми, взаємодія з якими здійснюється через Web (протокол HTTP), а обмін даними відбувається в форматі XML, JSON та подібних. В результаті ПЗ може використовувати Web-служби замість самостійно реалізовувати потрібні функціональні можливості.

Ajax або Asynchronous JavaScript and XML — підхід до побудови Web-програм, при якому Web-сторіка асинхронно та без перезавантаження отримує потрібні користувачу дані з сервера. Дуже часто Ajax вважають синонімом Web 2.0, але це абсолютно не вірно — Web 2.0 не прив’язаний до будь-яких технологій і є скоріше тенденцією розвитку Інтернету.

Mash-up — сервіс, що дозволяє використовувати інформацію з інших сервісів як джерело інформації, пропонуючи користувачу нові функціональні можливості для роботи. В результаті такий сервіс може стати новим джерелом інформації для інших mash-up сервісів. Виникає мережа залежних один від одного сервісів, інтегрованих один з одним.

Теги — ключові слова, що описують певний об'єкт, або відносять його до певної категорії. Це мітки, що надаються об'єкту, щоб визначити його місце серед інших об'єктів. Поява і швидке розповсюдження блогів, що активно використовують теги, також вписується концепцію Web 2.0.

Багаті Web-програми — програми, що мають функціональність та можливості традиційних програм, але працюють в браузері і активно взаємодіють з сервером. Завдяки цьому створюється система, що дозволяє виконувати роботу, пов’язану з створенням та обробкою інформації більш ефективною.

Інтерфейс користувача таких програм більше нагадує інтерфейс класичних программ, ніж web-програм, тому ефективно використовувати такі програми можуть навіть ті користувачі, що мають мінімальні знання про Інтернет.

Технологія Web 2.0

Технологія Web 2.0 включає в себе:

синдикацію;

протоколи передачі даних;

браузери з плагінами та розширеннями;

клієнтське ПЗ.

Типовий Web 2.0 сайт використовує такі технології:

Cascading Style Sheets — розділення вмісту та оформлення;

Folksonomies — спільні помітки, соціальна класифікація, соціальне індексування та соціальне тезування;

Microformats — розширення сторінки додатковою семантикою;

API, що базується на XML або JSON;

Rich Internet application, що базуються на Ajax;

Синдикація — частина матеріалів сайту стають доступні для використання на інших сайтах;

Mash-up — збирання вмісту з різних джерел.