Загальна характеристика роботи

соборний єдність зовнішньополітичний республіка Актуальність теми. Доба Української революції 1917;1921 рр. залишила в спадок наступним поколінням явища й події минулого, які з плином часу не втрачають своєї значущості, потребують осмислення сконденсованого в них ретроспективного досвіду як позитивного, так і негативного.

Однією з важливих складових тогочасного революційного процесу була спроба утворення єдиної незалежної соборної української держави. Розвиток національно-визвольного руху, державотворчі зусилля східного й західного українства дозволили в кінці 1918 — початку 1919 рр. проголосити об'єднання двох історично роз'єднаних гілок українського народу в єдине державне тіло. Проте втілити в життя одвічне прагнення українців тоді не вдалося. Більше того, були втрачені й здобутки державної незалежності.

Складні й драматичні події минулого своєрідно екстраполюються на реалії українського сьогодення. При неоднозначному суспільному сприйнятті вони виступають чутливим подразником національної свідомості, стримують консолідацію політичної еліти, підсилюють поле ідеологічної напруженості.

За цих умов дослідження здобутків і, особливо, невдач українського державотворчого процесу початку ХХ століття, нереалізованості об'єднавчого потенціалу нації, роз'єднаності політичної еліти залишається надзвичайно актуальним завданням вітчизняної історичної науки.

Відносини Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки в умовах реалізації проголошення Акту злуки 22 січня 1919 р., причини невдачі цього державотворчого проекту складають важливу дослідницьку проблему, яка має суттєве науково-теоретичне й практичне значення. У науковому плані - це здійснення комплексної реконструкції взаємовідносин двох українських демократичних республік, що дасть змогу глибше осмислити складнощі й протиріччя національного державотворення. У практичному сенсі - ретроспективний погляд на тогочасні події дозволить зробити висновки для нинішнього етапу розбудови держави й суспільства. Адже лінія історичного розламу між західними й східними теренами України не подолана й нині породжує болісні колізії внутрішньої конфронтації. З огляду на відсутність комплексного висвітлення даної проблеми в українській історіографії, автор й обрав тему дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до наукової проблематики відділу історії Української революції 1917;1921 років Інституту історії України НАН України в рамках теми «Українські державотворчі проекти 1917;1921 років: політичний, соціокультурний і етнічний виміри» (Державний реєстраційний № 0109U001613).

Об'єктом вивчення є процеси національного державотворення в добу Української революції.

Предметом дослідження є основні напрямки та форми двосторонніх відносин УНР і ЗУНР у політичній, економічній і військовій сферах.

Хронологічні межі охоплюють листопад 1918 — квітень 1920 рр. Нижня межа обумовлена утворенням ЗУНР і початком протигетьманського повстання під проводом Директорії в Наддніпрянській Україні. Верхня межа визначається укладанням Варшавського договору, за яким УНР визнавала права Польщі на Східну Галичину, що унеможливило подальшу співпрацю українських республік. Для більш повного розкриття проблеми окремі тематичні сюжети виходять за означені часові рамки.

Географічні межі роботи охоплюють дев’ять губерній, які входили до складу УНР і позначені умовною назвою Наддніпрянська Україна, а також західноукраїнські землі, насамперед Східної Галичини, які становили базову територію ЗУНР і мають назву Наддністрянська Україна. Частково вивчення проблематики охоплює територію Північної Буковини й Закарпаття, на які тимчасово поширювалася влада Української Національної Ради.

Мета роботи: дослідити передумови об'єднання УНР і ЗУНР, розкрити значення підписання Акту злуки 22 січня 1919 р., проаналізувати політичне, економічне й військове співробітництво наддніпрянців і галичан, визначити причини нереалізованості соборницького процесу.

Досягнення поставленої мети передбачає послідовне розв’язання наступних завдань:

• Ш з’ясувати стан історіографічного освоєння теми, встановити повноту її джерельного забезпечення;
• Ш розкрити генезу соборницьких ідей українців напередодні та в добу Української революції;
• Ш висвітлити передумови та причини об'єднання Західної і Наддніпрянської України в одну державу;
• Ш реконструювати умови підписання Акту злуки 1919 р. й розкрити його сутність;
• Ш проаналізувати основні організаційні заходи по втіленню ідей соборності в перші місяці об'єднаної України;
• Ш виявити основні протиріччя УНР і ЗУНР у зовнішньополітичній сфері;
• Ш охарактеризувати визвольну боротьбу українських військ в умовах переходу Галицької армії на територію Наддніпрянщини;
• Ш визначити влив воєнно-політичної ситуації на характер взаємодії УНР і ЗУНР у кінці 1919 — початку 1920 рр.;
• Ш дослідити причини й наслідки невдач соборницьких зусиль УНР і ЗУНР.

Теоретико-методологічну основу дисертації становлять принципи історизму, об'єктивності, логічності й системності при оцінці відносин УНР і ЗУНР, які дають змогу розглянути факти, події, явища та процеси в їх ретроспективі послідовно і неупереджено.

У роботі були застосовані загальнонаукові (аналіз, синтез, пояснення, узагальнення) та спеціальні історичні (проблемно-хронологічний, історико-типологічний, синхронічний, порівняльно-історичний, евристичний) методи.

Історико-типологічний метод використовувався для аналізу джерельної та історіографічної бази дослідження. За допомогою порівняльно-історичного методу вдалося визначити спільні й відмінні риси внутрішньої й зовнішньої політики УНР і ЗУНР, сильні та слабкі ознаки Галицької й Дієвої армій. Проблемно-хронологічний метод надав можливість дослідити окремі питання внутрішнього й зовнішнього співробітництва УНР і ЗУНР, з’ясувати проблеми, які поставали перед українськими республіками в їх хронологічній послідовності, синхронічний — описати події одного періоду в різних регіонах. Методи евристики, системного виявлення інформації застосовувалися в процесі пошуку тематичних джерел про економічні, військові й політичні взаємовідносини УНР і ЗУНР.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

• Ш уперше в історичній науці на основі вивчення широкого кола джерел, тематичної літератури здійснене комплексне дослідження взаємовідносин УНР і ЗУНР;
• Ш залучено до наукового обігу значний масив джерел, які дозволяють поглибити напрацювання попередників, а також уточнити окремі факти та твердження;
• Ш висвітлено основні форми й особливості політичного, військового та економічного співробітництва УНР і ЗУНР;
• Ш виявлено відмінності зовнішньополітичних орієнтацій УНР та ЗУНР, проаналізовано складні відносини українських делегацій на Паризькій мирній конференції;
• Ш показано негативний вплив на розвиток об'єднавчого процесу складних міжособистісних взаємин лідерів УНР і ЗУНР;
• Ш доведено, що поразка соборницьких устремлінь була зумовлена не тільки розвитком міжнародної ситуації, а й внутрішніми протиріччями обох державних утворень.

Практичне значення дисертації полягає в суттєвому поповненні знань з історії України часів Директорії та ЗУНР, накопиченні конкретно-історичного матеріалу щодо їх взаємовідносин, виявленні впливів особливостей історичного минулого західних і східних теренів України на сучасні внутрішньосуспільні процеси. Дослідження важливе й для формування об'єктивного погляду на регіональні відносини в сучасній Україні. Отримані результати можуть бути використані для підготовки спеціальних та узагальнюючих праць з історії Української революції, а також у процесі викладання нормативних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена та схвалена на засіданні відділу історії Української революції 1917;1921 років Інституту історії України НАН України. Крім того, основні положення та висновки дослідження представлені в доповідях на наукових конференціях, наукових читаннях та круглих столах: Наукових читаннях «Українська революція 1917;1921 рр.: подвиг героїв Крут (Ніжин, 24 січня 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Гетьманат Павла Скоропадського: історія, постаті, контроверсії» (Київ, 19−20 травня 2008 р.); Науково-практичній конференції «Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року» (Чернігів-Тростянець, 28−29 травня 2008 р.); IV Міжнародній науковій конференції «Знаки питання в історії України: особа і суспільство в історико-культурному просторі» (Ніжин, 11−12 грудня 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Соборність як чинник українського державотворення (до 90-річчя Акту злуки)» (Київ, 21 січня 2009 р.); Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження С. В. Петлюри (Фастів, 28 квітня 2009 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Кам'янець-Подільський — остання столиця Української Народної Республіки» (Кам'янець-Подільський, 6−7 жовтня 2009 р.); V Міжнародній науковій конференції «Знаки питання в історії України: Україна на перехресті цивілізацій» (Ніжин, 26−27 листопада 2009 р.).

Публікації. Основні результати дослідження знайшли відображення в шести наукових статтях у фахових виданнях, а також чотирьох публікаціях у збірниках матеріалів наукових конференцій (загальний обсяг 5,5 друкованих арк.).

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження й складається із списку умовних скорочень, вступу, 4 розділів, поділених на 10 підрозділів, висновків — 207 с., списку використаних джерел та літератури (720 позицій). Повний обсяг дисертації - 279 с.