Нормативно-правові акти, які регулюють порядок складання звітності

Нормативно-правовий акт — це офіційний акт-документ компетентних суб'єктів правотворчості, який містить норми права, що забезпечуються державою. Він є однією з форм існування та вираження норм права, є основною формою права для багатьох правових систем сучасності.

Ознаки нормативно-правового акта:

• * приймається уповноваженими суб'єктами правотворчості (державними правотворчими органами або народом);
• * виражає державну волю домінантної частини населення або всього народу;
• * завжди містить нові норми права чи змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов’язків;
• * приймається відповідно до певної процедури;
• * має форму письмового акта — документа, певні реквізити та структуру (преамбула, глави, розділи, статті, частини, пункти);
• * публікується в офіційних спеціальних виданнях, в яких текст акта має бути автентичним офіційному зразку цього акта.

Нормативно-правові акти класифікуються за різними критеріями:

• 1. За юридичною силою: закони та підзаконні нормативні акти.
• 2. За сферою дії: загальні, спеціальні та локальні.
• 3. За часом дії: постійні і тимчасові.
• 4. За характером волевиявлення: акти встановлення норм права, акти зміни норм права та акти скасування норм права.
• 5. За суб'єктами ухвалення: акти органів держави; акти, прийняті народом у процесі референдуму; спільні акти органів держави і недержавних утворень.
• 6. За галузевою належністю: цивільні; кримінальні; адміністративні; кримінально-процесуальні та ін.
• 7. За зовнішньою формою вираження: закони; укази; постанови; рішення; розпорядження; накази тощо.

Якими нормативними документами передбачено порядок складання та подання фінансової звітності?

• 1. Обов’язок складання фінансової звітності передбачено ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХГУ, зі змінами та доповненнями [1].
• 2. Основні принципи складання фінансової звітності викладено в і 1© 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зі змінами та доповненнями.

Фінансова звітність складається всіма суб'єктами підприємницької діяльності юридичними особами та надається таким користувачам:

• — органам управління підприємства;
• — трудовому колективу підприємства (на вимогу);
• — власникам (засновникам) підприємства (товариства);
• — органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства.

До інших користувачів фінансової звітності відносять органи державної статистики.

Нормативно-правові вимоги до діяльності турагента (як юридичних осіб — турагенств, так і для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності) регулюються рядом законів та підзаконних актів. Це зокрема Закони України: «Про туризм», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про господарські товариства», «Про захист прав споживачів», «Про страхування», «Про рекламу», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про аварійно-рятувальні служби»; Господарський та Цивільний кодекси України та ін. Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.

Загалом, для того щоб розпочати турагентську діяльність, засновникам туристичної фірми необхідно пройти ряд етапів так чи інакше пов’язаних із законодавством України:

• 1. Вибрати організаційно-правову форму та форму власності майбутнього підприємства.
• 2. Підготувати установчі документи та зареєструвати суб'єкт турагенської діяльності.
• 3. Отримати дозвіл (ліцензію) на турагенську діяльність. Кожний із названих етапів розглянемо окремим пунктом данного підрозділу.