Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка

Рельєф регіону складний. Рельєф і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного промислового і сільськогосподарського освоєння його території, хоча і мають деякі особливості по її обмеженню. Характерними для району є степові розчленовані ландшафти, що відрізняються помірно-континентальним недостатньо зволоженим кліматом. В районі присутні сильно розчленовані височини, а також низовини та річкові долини. Перепад висот складає понад 300 м. У ландшафт регіону вносять різнобарв'я багато чисельні могили. Серед них є і найвища точка Донбасу — могила Мечетна (369 м. над рівнем моря), яка знаходиться на Донецькому кряжі. Він простягається з північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної артерії району — Сіверському Дінцю. Для нього характерна градова будова, крейдяні скелі. Приазовська височина займає південну частину Донбасу і сильно порізана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку приазовську низовину — рівний розораний степ, який круто обривається до Азовського моря. При-донецька рівнина, по якій проходить долина Сіверського Дінця, простягалася у межах району на 255 км, маючи ширину від 4 до 24 км. Вона має асиметричну будову, викликану крутим скелястим правим схилом та пологим лівим берегом. При-донецьке плато знаходиться на півночі району і є рівнинним Старобільським степом. Рівнинний слабо розчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини. У рельєфі Донбасу присутній значний антропогенний вплив, зумовлений наявністю більш як 3 тис. териконів та відвалів від розробки корисних копалин.

Донбас відноситься до недостатньо вологої теплої агрокліматичної зони. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Максимальна зволоженість району спостерігається на Донецькому кряжі, мінімальна — в Старобільському степу та на узбережжі Азовського мотзя Середня температура найтеплішого місця (липень) становить 21−23° С, а самого холодного (січень) — -5 -8° С. Середньорічна температура знаходиться в межах 7−8° С. Сума активних температур 3300−3800°С. Без морозний період триває 150−175 днів. Для району характерне досить різке весняне підвищення середньомісячних температур, що викликає часті повені на Сіверському Дінцю і його притоках. Кількість опадів в Донбасі випадає нерівномірно. Для них характерний літній максимум і зимовий мінімум. На Донецькому кряжі випадає 500−550 мм опадів на рік, а в Старобільському степу і на узбережжі Азовського моря — 300 мм, а іноді і 250 мм.

Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу сприяли формуванню специфічного ґрунтового покриву району. Більшу його частину займають середньо гумусні чорноземи. Зустрічаються також дерново-глеєві, алювіальні, солонцюваті і супіщані ґрунти. Переважна більшість ґрунтів Донбасу мають високу родючість, але використовуються нераціонально, оскільки значна їх кількість зайнята відвалами від видобуток корисних копалин. Ґрунти району потребують зволоження. Нераціональне проведення меліоративних робіт і хімізації в минулому призвели до ерозії та засоленості ґрунтів. Донбас знаходиться в межах причорноморської і геоботанічної провінції. Лісами покрито всього 6,5% території району, які розташовані в основному в байраках та на державній полезахисній смузі вздовж Сіверського Дінця. Майже всі лісові насадження району штучного походження. Природна степова рослинність збережена лише на західних схилах Донецького кряжу.

Тваринний світ Донецького району належить до українського степового зоогеографічного. Фауна його бідна. Тут налічується до 50 видів ссавців, 287 видів птахів, 42 види риб, 10 видів плазунів. Серед ссавців найпоширеніші гризуни.

З хижих тварин — тхір, лисиця, вовк, трапляються куниця, борсук, ласка. Азовське море належить до найбагатших на рибу морів. Тут водилася червона риба-білуга, севрюга, осетер. Були поширені судак, лящ, короп, вобла. тарань, камбала, бички та інші. Однак за останні десятиріччя Азовське море перетворилося в зону екологічного лиха, що зумовлено скиданням у його басейн забруднених стічних вод і відвалів Маріупольського металургійного комбінату.

Водними ресурсами Донбас забезпечений недостатньо. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець, яка на протязі 370 км протікає його територією. Довжина другої за значенням для району річки Кальміусу — понад 200 км. Річки регіону сполучені каналом 3 Дніпром і Доном. Вони мають переважно снігове (70%) і дощове (20%) живлення. Влітку багато річок пересихає і водопостачання на 70% здійснюється за рахунок використання водосховищ, яких в районі більше 80.

Донбас має 1309 ставків і водоймищ загальною площею водного дзеркала 10,7 тис. га. В районі є багато родовищ мінеральних і столових вод. В цілому перед Донбасом стоїть гостра проблема покращення водопостачання. Дефіцит його щорічно становить біля 4 млрд. куб. м.

Таким чином, рельєф, ґрунтово-кліматичні умови і водні ресурси в цілому сприятливі для розвитку промислового виробництва, транспорту, ведення сільського господарства, спеціалізація якого характерна для рівних посушливих територій. В рослинництві переважає вирощування озимих і ярих зернових, кормових трав, соняшнику. На поливних землях розвинене овочівництво, виноградарство і садівництво. Найбільш сприятливими ґрунтово-кліматичні умови для ведення сільського господарства є в північно-західній і південно-західній частинах району, де знаходяться найбільш родючі чорноземи, а найменш сприятливі - на схилах Донецького кряжу і Приазовської височини та на посушливому північному сході регіону.

У регіоні переважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик, або тирса, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Тепер в наслідок господарської діяльності природна рослинність, зазнала великих змін. Значна частина території розорена і зайнята культурною рослинністю. Великі площі займають населені пункти, шляхи сполучення, гірничі виробки тощо.