Сучасний стан планових державних мереж України

Вся мережа побудована методом тріангуляції. Ця тріангуляційна мережа була побудована 1954;1961роках, складається она з 4 класів. Кількість пунктів була підрахована 12 років тому, кожний рік пункти втрачають за різних умов. Пункти тріангуляції оснащені знаками. Пункти повинні охоронятися місцевою владою. Станом на 1998 рік планова геодезична мережа складається 3 19 538 пунктів, з них 519 пунтів 1класу, 5386−2 клас, 13 633−3та 4клас. Планова державна мережа мстить до геодезичних азимутів (автономні). Є 49 базисів (вимір. ліній) та базисних сторін. 10 базисів-1класу, 39 базисів-2класу. Точність вимірювання базисів 1:540 000−1:1 700 000−1клас, 1:200 000−1:1 300 000−2клас. З невязками в трикутниках визначають СКП, виміри в допуску інструкції :0,6сек-1клас, 0,8−2клас, 1,2сек-3клас, 1,5сек-4 клас. Щільність пунктів Державної геодезичної мережі в середньому 1 пункт на 30 км. квадратних, але залежить все від території. ;4 повних полігонів на території України, В ЗХ Україні - суцільна державна мережа.

Основні положення побудов червня та державних мереж

Основні положення затверджені постановою Кабінету міністрів України від 8 червня 1998р. Планові геодезичні мережі складаються з: астрономо-геодезичної мережі 1 класу;геодезичні мережі 2 класу;геодезичні мережі згущення 3 класу. Для отримання масштабів 1:5000,1:2000,1:1000,1:500 створюють розрядні мережі згущення, які поділяються на: мережі полігонометрії, трилатерації і тріангуляції 4 класу; мережі полігонометрії, трилатерації і тріангуляції I, IIкласів;ДГМ створюють для вирішення таких основних завдань в інтересах господарської діяльності, науки країни;встановлення єдиної геодезичної системи координат країни; забезпечення вихідними геодезичними даними засобів наземної, морської навігації; вивчення фігури і гравітаційного поля Землі за їхніх змін у часі;дослідження геодинамічних явищ та рухів земної поверхні; обґрунтування регіонів пошуку корисних копалин;вивчення руху полюсів та нерівномірності обертання Землі. Положення пунктів ДГМ визначають у двох системних координатах-загально-земний та референційний, між ними встановлюється однозначний зв’язок який визначають параметрами взаємного переходу. За загальнозумну приймають геодезичну референцну систему 1980р. з параметрами еліпсоїда:велика піввість а=6 378 137м, стиснення. На перехідний період (до введення GPS) залишається система координат 1942 року з вихідними даними: референт-еліпсоїд Красковського, стиснення 1:298,3, висота геоїда в Пулково над референт-еліпсоїдом = 0.