Вступ. 
Перспективи використання нефармакопейної рослинної сировини в аптечній практиці

У розвитку фармації чільне місце посідає фармакотерапія. Вона є однією з профільних дисциплін у фаховій підготовці провізора і відіграє провідну роль розв’язанні таких актуальних проблем як створення ефективних ліків з рослинної сировини, підвищення її якості, раціональне використання природних ресурсів.

Сфера застосування лікарських рослин в офіційній і народній медицині дуже широка. Їх використовують при захворюваннях серцево-судинної, дихальної, видільної, травної та нервової систем, залоз внутрішньої секреції тощо. Велике значення фітотерапія має в лікуванні різноманітних запальних, гнійних захворювань, дерматитів. Важко переоцінити значення лікарських рослин у профілактиці й лікуванні раку, променевої хвороби. Навряд чи можна знайти хворобу або стан, при якому не був би рекомендований той або інший фітопрепарат.

В Україні в цілому близько 85% лікарської рослинної сировини збирають в природних місцезростаннях видів лікарських рослин. Більшість сировинно цінних видів приурочені до лісових, чагарникових та лучно-чагарникових фітоценозів, близько 25% їх зростають лише на луках та лучно-степових ділянках і майже 20% видів є представниками синантропної флори.

Актуальність даної теми полягає в тому, що дуже багато лікарських рослин в Україні є саме не фармакопейними, в той час як за кордоном вони давно застосовуються в офіційній медицині.

Розкриваючи дану тему, ми задаємося метою краще розпізнати різноманіття лікарських рослин України, а також вивчити біологічну дію рослин, які застосовуються в народній медицині.

Наше здоров’я — у наших руках. Тож ми ставимо перед собою завдання якнайкраще вивчити рослинний світ, а саме лікарські рослини, які застосовуються в не фармакопейній медицині.

Березовий гриб, чага, рак берези (Inonotus oblyguus).

Багаторічний паразитичний гриб родини гіменохетових. Розвивається на стовбурах берези у вигляді чорних жовноподібних, з дуже поритою й потрісканою поверхнею наростів, які досягають 5 — 40 см у діаметрі й маси.

3 — 5 кг. Внутрішня тканина нароста дуже тверда, темно-коричнева, з білими прожилками. Форма плодового тіла гриба округла або овальна. За сприятливих умов ріст Б. г. може тривати 10 — 15 років. Поширення. Розвивається на жилках дорослих стовбурах берези, рідше — вільхи, горобини, в’яза, клена. Трапляється поодиноко по всій території помірної зони Північної півкулі.

Заготівля і зберігання. Заготовляють гриб протягом усього року, збиваючи нарости сокирою. За активністю деяку перевагу мають гриби, зібрані восени або навесні. Від збитих наростів відокремлюють деревину і трухлявий луб. Гриб подрібнюють на куски 5 — 6 см завбільшки і сушать у приміщенні, яке добре провітрюється, на горищі, під наметом або в сушарці при температурі 50−60 С. Висушену сировину зберігають у сухих приміщеннях. Строк придатності - 2 роки. Сировина відпускається аптеками.

За своїм хімічним складом чага ще не достатньо вивчена. Гриб містить ароматичні оксикислоти, смоли та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. г. використовують як активні біогенні стимулятори, що підвищують захисні сили організму, стимулюють центральну нервову та нейрон-гуморальну системи організму, поліпшують обмін речовин, відновлюють активність загальмованих ферментних систем, регулюють діяльність серцево-судинної і дихальної системи, діють як загальнозміцнюючий засіб. Їх використовують як симптоматичний засіб, що поліпшує стан хворих з задавненим злоякісним процесом, при гастритах, виразковій хворобі, при променевій лейкопенії та для запобігання розвиткові лейкопенії при променевій терапії. В аптеках є готовий препарат березового гриба — екстракт бефунгін напівгустий. Його застосовують як симптоматичний засіб у хворих зі злоякісними пухлинами різної локалізації, а також при хронічному гастриті та дискінезії травного тракту. Використовують екстракт бефунгіну таким способом: до 2 ч. ложок бефунгіну додають 150 мл теплого окропу та добре перемішують. Приймають по 1 ст. ложці 3 рази на день за 30 хвилин до їди. Курс лікування — 3 — 5 місяців. Після паузи у 7 — 12 днів проводять повторний курс лікування. Б. г. у таблетках призначають по 1 таблетці 4 рази на день за 30 хв до їди.

У народній медицині чагу використовують для лікування раку шлунка, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороб печінки та селезінки. Екстракт березового гриба застосовується в медичній практиці (для лікування злоякісних пухлин як допоміжний засіб поряд з хіміотерапевтичними препаратами під наглядом лікаря).

Екстракт показаний при пухлинних захворюваннях будь-якої локалізації, але він менше ефективний при локалізації пухлини у кістках, шкірі, головному мозку.

Екстракт березового гриба нешкідливий, протипоказань до його застосування практично немає. Теплий настій гриба з молоком і цукром нагадує за смаком сурогатну каву.

При лікуванні настоями гриба хворому призначають переважно молочно-рослинну дієту, обмежують споживання м’яса, жирів і зовсім виключають з раціону консерви, ковбаси, копченості, гості та пряні приправи. Водночас із прийомом настою гриба забороняється внутрішньовенно введення розчинів глюкози та пеніциліну.

Висушений березовий гриб настоюють на воді (водні настої). Подрібнений у ступці або напилком гриб спочатку промивають теплив окропом, а потім заливають таким самим окропом на 4 — 5 годин. Гриб стає м’яким і легко розтирається на тнрці або у м’ясорубці. Воду, у якій замочувався гриб, використовують для приготування настою. Беруть 10 ст. ложок подрібненого гриба, заливають 3 склянками води (при температурі до 50 С) і настоюють протягом 48 годин. Потім рідину зливають, віджимають осад і одержаний настій змішують з водою, у якій попередньо замочували чагу. Приготовлений у такий спосіб продукт зберігається не довше 3 — 4 днів. Для лікування злоякісних пухлин дорослі вживають 3 склянки продукту на добу, невеликими порціями, у будь-яку пору дня, але не менше, ніж за півгодини до їди. При пухлинах органів малого таза (сечовий міхур, товста кишка тощо) додатково призначають мікроклізми на ніч із 3 — 4 ст. ложок отриманого продукту.