Чутливість грибів роду Candida до антимікотичних препаратів

Різна чутливість грибів роду Candida до антимікотиків — головна причина, яка змушує вчених звертати увагу на етілогічну неоднорідність збудників кандидозу. Саме обмеженість спектра дії кожного з системних антигрибкових препаратів, що використовувалися наприкінці 1990;х рр. зумовила необхідність ідентифікації до Candida spp. рівня виду.

Частина видів Candida (включаючи три найбільш поширених збудників кандидозу: C. albicans, C. tropicalis, C. crusei) чутливі до флуконазолу, амфотерицину та іншим антимікотикам. При цьому чутливість неоднакова та у багатьох випадках для лікування інфекції можуть знадобитися дещо більші дози або поєднання декількох препаратів. Частина видів Candida стійка до одного або декількох антимікотиків. У цих випадках при лікуванні інфекції обирають з небагатьох препаратів, стійкість до яких ще не описана. В решті-решт взагалі немає відомостей що до чутливості до антимікотиків деяких рідкісних видів Candida spp. У таких випадках доводиться проводити, а за відсутності можливості це зробити — на стандартні схеми лікування [7].

Стійкість до протигрибкових препаратів можливо визначити як нездатність його ефективно оновлювати ріст певного штаму гриба. Показником стійкості вважається підвищена мінімальна концентрація, що пригнічує ріст даного штаму, тобто МПК, суттєво перевищуюча плазмові концентрації препарату. Значення стійкості до препарату полягає у його нездатності зупинити інфекційне захворювання, пов’язане з розмноженням гриба у організмі людини. Стійкість грибів може бути природною, наявною при початку лікування, або набутою, що розвивається у ході лікування [16].

Початкова чутливість, як правило, вважається видовою характеристикою, або зустрічається у частини штамів виду, решта штамів якого чутливі до препарату. Серед відомих на сьогоднішній день причин початкової стійкості можливо виділити дві найбільш загальні - відсутність взаємодії препарату та мішені та виживання грибі під дією препарату [1].

Механізм відсутності дії препарату полягає у його нездатності досягти кінцевої мішені. До того, як подіяти на субстрати, тимідмлат-синтетазу та РНК, флуцитозину необхідно пройти довгий ланцюг перетворень, що можливий за рахунок ферментативних систем гриба. Початкова слабкість або відсутність хоча б одної ланки цього ланцюга зумовлює стійкість.

Цей вид стійкості розвивається під час лікування препаратом у штамів, що з початку до нього чутливі. Причина, внаслідок якої виникає набута чутливість — це мутації грибів, що призводять до появи та відбору штамів з ненормально високою МПК. Виявлені на практиці випадки набутої чутливості відбуваються у грибів, що мають енергозалежні системи, що контролюють надходження препарату всередину клітини. Розвитку набутої чутливості сприяє довготривале лікування. Богото випадків спостерігається у хворих на СНІД, що довгий час приймали азоли у малих дозах у якості профілактики або підтримуючої терапії [16].

Однією з причин невдалого лікування кандидозних захворювань вважається унікальна якість людини — терплячість. Людина здатна терпіти незручності, пов’язані з присутністю кандид у організмі роками. Не дивно, що дуже часто лікування та профілактика кандидозу стають марними [14].