Геологічні дослідження в Україні

геологія земля наука Професор Київського університету К.М. Феофілактов (1818−1901 рр.) здійснював геологічні дослідження переважно в межах Київської, Полтавської, Волинської, Подільської і Чернігівської губерній. Вивчав кристалічні породи України. Одним з перших у Росії здійснив інженерно-геологічні дослідження. Засновник Київської школи геологів.

Український вчений Ю. Медвецький (1845−1918 рр.) одним із перших розпочав вивчення геології Карпат, досліджував стратиграфію флішових відкладів. Велике значення мають його дослідження соляних родовищ Калуша, Бохні і Велічки (в Польщі). Він перший учений Галичини, який показав шляхи використання геології і технічної науки в промисловому розвитку краю; був фундатором геолого-мінералогічного музею Політехнічної школи у Львові - одного з найкращих в Європі за рівнем систематики та кількістю зразків.

П.А. Тутковський (1858−1930 рр.) — український геолог, палеонтолог, географ, академік АН УРСР, досліджував регіональну геологію України (особливо Полісся), був одним із засновників четвертинної геології в Україні: вперше в нашій країні розробив методику вивчення мікропалеонтологічних решток з кайнозойських відкладів.

Професор Л. І Лутугін (1864−1915 рр.) понад 20 років присвятив геологічним дослідженням в Донецькому кам’яновугільному басейні. Він вперше склав геологічний розріз вугільної товщі, визначивши не лише її загальну потужність, а й кількість вугільних верств і прошарків, розробив методику детального геологічного картування.

В.Д. Ласкарєв (1868−1954 рр.), професор Одеського університету, вивчав неогенові і четвертинні відклади пів — денно-західної зони України, а також геоморфологію, петрографію, тектоніку і корисні копалини цієї території.

Професор О. О. Борисяк (1872−1944 рр.) вивчав стратиграфію, палеогеографію і тектоніку Донбасу. Вперше описав ряд давніх викопних ссавців.

В.Г. Бондарчук (1905;1993 рр.), академік АН УРСР, професор Київського університету, працював у різних галузях геологічної науки (регіональної, загальної і четвертинної геології, тектоніки, геоморфології). Під його керівництвом вперше складено Палеогеографічний атлас УРСР (1960 р.).

В.С. Соболєз (1908;1982 рр.), академік АН СРСР, професор Львівського університету, досліджував магматичній метаморфічні породи докембрію України і Сибірської платформи. Передбачив можіивість алмазоносності Сибірської платформи.

Є. К. Лазаренко (1912;1979 рр.), академік АН УРСР, професор Львівського університету. Досліджував регіональну мінералогію України та питання загальної мінералогії (систематику і номенклатуру мінералів, теорію їхнього генезису).

М.П. Семененко (1905;1996 рр.), академік АН УРСР, професор Дніпропетровського, а пізніше Київського університетів, віце-президент АН УРСР (1950;1970 рр.). Його наукові дослідження присвячено переважно проблемам петрографії, геології рудних родовищ Байкало-Саянської дуги та Українського щита, різним проблемам докембрію. Створив єдину класифікацію метаморфічних гірських порід, вивчав питання геохронології в абсолютному літочисленні, запропонував стратиграфічне розчленування докембрію України.

Я.М. Бєлєвцев (1912;1993 рр.). академік АН УРСР, професор Київського університету, вивчав геологію і генезис рудних корисних копалин, переважно залізних руд Криворізького залізорудного басейну та загальну металогенію докембрію, розробив теорію рудоутворення. Під його керівництвом складено карти металоносності України.

О.С. Вялов (1904;1988 рр.), академік АН УРСР, професор Львівського університету, розробив тектонічну схему Карпат, схему стратиграфії Карпатського флішу та неогенових молас Передкарпатського й Закарпатського прогинів, склав карту прогнозів нафтоносності західних областей України.

Починаючи з 50−60-х р. XX от. геологія вступила в новий етап свого розвитку. Науково-технічний прогрес надав геології набагато більше можливостей для пізнання будови й розвитку земної кори. Особливо цінні дані було добуто під час вивчення ложа океанів, де виявлено нові, невідомі до цього тектонічні структури. Геофізики засвідчили існування у верхній мантії ослабленого шару — астеносфери, відкрили явище залишкової намагніченості гірських порід (палеомагнетизм). Ці й інші дані зумовили появу концепції нової глобальної тектоніки, або тектоніки плит, яка відкриває нову важливу сторінку в розвитку геологічної науки.