Соціально-економічна сутність, структура і значення комплексу з виробництва предметів споживання України у її господарстві

Предмети споживання — це товари в яких має потребу людина і які цю потребу задовольняють, по іншому предмети споживання називають непродовольчими товарами або товари народного споживання.

Товари народного споживання випускає не тільки легка промисловість, яка налічує понад 20 підгалузей, а й важка, де зосереджено виробництво радіоприймачів і радіоелектронної апаратури, телевізорів, годинників, меблів, побутової техніки та запасних частин до неї, мікроелектроніки, мікропроцесорних засобів, касетних відеомагнітофонів, холодильників і морозильників, швейних, в’язальних і пральних машин, пилососів, автоматичних посудомийних машин, фотоі кіноматеріалів, фармацевтичних препаратів, лакофарбових матеріалів Найбільше непродовольчих товарів виробляє легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо.

У 2010 році нараховувалося більше 860 підприємств галузі, що перебували на самостійному балансі. Виробництва галузі у 2010 році виробили товарів широкого вжитку на суму 1593,0 млн. грн. (у діючих цінах), що майже на 370 млн. грн. більше, ніж у 2009 році.

Провідна галузь легкої промисловості - текстильна. В Україні основними її виробництвами є бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопле-джутова, трикотажна, текстильно-галантерейна, первинної обробки льону тощо. Всього в Україні працює 247 підприємств текстильної промисловості, в тому числі 76 трикотажних, 41 бавовняно-прядильна фабрика, 15 коноплеі льонозаводів.

На бавовняну промисловість у текстильній промисловості припадає 62,2% всіх вироблених тканин. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. У її структурі є прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувально-обробне виробництва. Бавовна є основною сировиною для виробництва деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості - виробляє 8,0% усіх тканин України. Тут здійснюється первинна обробка вовни, виготовляються пряжа і тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 7,3% тканин країни. Лляні тканини застосовуються як технічні у поліграфічній промисловості, деяких галузях машинобудування. Окрім того, їх використовують при виготовленні одягу, білизни тощо. Україна є експортером льоноволокна.

Конопледжутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Частина продукції експортується.

В Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу. В Україні вироблено в 2010 р. 27,0 млн. шт. трикотажних виробів. За 2000;2010 pp. трикотажне виробництво зменшилося в 12 разів, хоч для нього є достатня сировинна база.

Швейна промисловість розміщена здебільшого у великих населених пунктах. Ця промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію. У швейній промисловості налічується біля 600 підприємств. Розміщення підприємств галузі формується під впливом наявних трудових ресурсів і споживачів.

Попит на швейну продукцію значно зменшився, що пов’язано з низькою купівельною спроможністю населення, зростанням цін на продукцію, конкуренцією іноземних товарів.

Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї - шкури домашніх, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканин істотно збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробництва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг, шорно-сідельні та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. Розміщене шкіряне виробництво поблизу центрів м’ясної промисловості.

Розвитку взуттєвого виробництва сприяють високий рівень механізації виробничих процесів. Підприємства галузі виробляють жорсткі й м’які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість — стара галузь виробництва в Україні. У 2009 р. було вироблено 96 млн. пар взуття, або 0,2 пари на душу населення. За період 2000;2009 pp. виробництво взуття зменшилося в 19 разів. У загальному обсязі пропозицій частка імпортного взуття становить 80%.

Головними напрямками розвитку шкіряно-взуттєвої промисловості є вдосконалення діючих підприємств, створення нових, впровадження високоефективних технологій шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактового виробництва; освоєння матеріалів з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями; механізація та автоматизація виробничих процесів.

Хутрова підгалузь обробляє хутра лисиць, куниці, видри, норки, шкурки кролів, ховрахів, хом’яків та водяних щурів, овечі шкурки й штучне хутро та виготовляє з них хутрові та шубні вироби. У минулому вона мала переважно кустарний і сезонний характер. У підгалузі освоєно технологію облагородження овечих шкурок, що сприяє поліпшенню їх якості, зовнішнього вигляду та асортименту виробів з них. Суттєве значення має використання трикотажного штучного хутра, яке імітує натуральне хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець тощо.

Нині підприємства підгалузі випускають вироби масового вжитку, вдосконалюючи технології обробки хутрової сировини із застосуванням нових стійких барвників, впроваджуючи автоматизовані системи управління виробництвом.

Галантерейні підприємства, крім легкої промисловості, належать до різних галузей промисловості. їх продукція дуже розмаїта — господарські сумки, портфелі, валізи, хустки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась.

Поліграфічна промисловість виготовляє різні види друкованої продукції - книги, журнали, газети, зошити, географічні карти, етикетки, квитки, бланки тощо. До неї належать універсальні й спеціалізовані поліграфічні об'єднання та комбінати, газетно-журнальні, газетно-бланкові, книжково-журнальні друкарні, допоміжні підприємства, заводи для виготовлення друкарських фарб тощо, а також підприємства для виготовлення паперових виробів.

Фарфоро-фаянсова промисловість є важливою підгалуззю виробництва товарів народного споживання, що виготовляє фарфорові, фаянсові та інші вироби з тонкої кераміки, а також господарського і художнього фарфору, фаянсу, напівфарфору й майоліки.

У меблевій промисловості Україні діє 230 підприємств, що перебувають на самостійному балансі, тут зайнято майже 100 тис. осіб. Підприємства за 2010 рік випустили різноманітних меблів (столів, шаф, диванів, гарнітурів, наборів меблів тощо) у кількості 1978,1 тис. шт.

Виробництвом побутових приладів і машин в Україні зайнято 23 підприємства, що перебувають на самостійному балансі. Номенклатура продукції цих виробництв перевищує 20 тис. найменувань. Нині у серійному виробництві випускаються різні товари: телевізори, радіоприймальні пристрої, магнітофони, велосипеди, холодильники, пральні машини, фотоапарати, меблі, електропобутові прилади тощо.

Абсолютні показники найважливіших видів товарів у натуральному вираженні наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка виробництва найважливіших видів товарів культурно-побутового призначення в Україні (тис. шт.).

Виробництво предметів споживання має велике народногосподарське значення, відіграє особливу роль у соціально-економічному житті будь-якої території і України в цілому. У першу чергу роль цього виробництва оцінюється самим призначенням його продукції.

Ця галузь належить до працемістких, а тому її розвиток сприяє працевлаштуванню великої кількості трудових ресурсів і особливо жіночих, що значно переважають. Дуже важливо територіально поєднувати легку і важку промисловість для раціонального використання трудових ресурсів.

Важливу роль виробництво товарів споживання може відігравати у формуванні бюджету країни, враховуючи швидкий обіг продукції цих виробництв, нетривале її використання, особливо продукції легкої промисловості.