Вступ. 
Особливості розвитку економічної географії

Економічна географія — розділ соціально-економічної географії, наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів. Приділяє увагу питанню територіальних зв’язків об'єктів виробництва. Поділяється на загальну економічну географію, галузеву (географія промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо), регіональну економічну географію і географію світового господарства.

Об`єктом економічної географії є частина географічної оболонки, яку використовує людина у своїй господарській діяльності.

Предметом є територіальна організація національного господарства (економіки).

Економічна географія користується такими методами дослідження:

• 1. Загальнонаукові: — математичні; - статистичні; - прогнозування.
• 2. Власне географічні:
  • — просторовий — будь-який об'єкт пов’язаний з територією, на якій розміщений і ця територія визначає його властивості, умови й шляхи розвитку;
  • — часовий — з плином часу будь-який об'єкт зазнає змін, як і територія, на якій він розміщений.