Вступ. 
Папіломавірусна інфекція у жінок

папілома вірус інфекція вакцина Проблема діагностики та лікування захворювань, асоційовані з вірусом папіломи людини в останнє десятиліття є актуальною у зв’язку з різким зростанням захворюваності, значною контагіозністю і високим онкогенним потенціалом даного збудника в різних вікових групах [1]. Крім того, зазначено, що ВПЛ здатний передаватися від матері до плоду і може призводити до розвитку папиломатоза гортані у дитини, також можливе ураження клітин трофобласта, що призводить до спонтанних абортів[2,3].

ВПЛ вважається ініціюючим чинником у ґенезі раку шийки матки, що займає 2-ге місце в структурі онкологічної захворюваності у жінок, і розглядається в якості причини дистрофічних і злоякісних захворювань вульви і піхви [4].

Вірус папіломи людини — широко поширений і дуже варіабельний вірус, що володіє онкогенним потенціалом. ВПЛ передається при тісному контакті з інфікованим або ураженим епітелієм. Клітинами — мішенями для ВПЛ є епітеліальні клітини шкіри і слизових оболонок. Віруси можуть чинити на епітелій продуктивний або трансформуючий вплив. При продуктивному впливі виникають доброякісні новоутворення — папіломи і канділоми шкіри і слизових оболонок. Результатом трансформуючого впливу є дисплазії важкого ступеня, прогресуючий розвиток яких призводить до раку [5].

У даний час відзначається загальне зростання інфікованості ВПЛ. Оскільки вірус передається статевим шляхом, основний пік інфікування припадає на жінок молодого, сексуально активного віку. За даними різних досліджень, частота інфікування ВПЛ у віковій групі 16−29 років становить 45−81% [5]. Однак ці цифри відображають лише частоту клінічних проявів ВПЛ, а не справжні маштаби інфікованості населення, так як не реєструються субклінічні і латентні форми інфекції.

Рівень зараження ВПЛ так чи інакше відображає частоту ВПЛ-пов'язаних захворювань. Показано, що частота захворюваності на рак шийки матки залежить від сексуальної поведінки, а ризик зараження ВПЛ залежить від віку початку статевого життя, кількості статевих партнерів, способу контрацепції, наявності супутніх інфекцій і захворювань урогенітального тракту. У світі щорічно діагностується близько 500 тис. нових випадків раку шийки матки (РШМ), з них половина (234 тис.) закінчується летально [6].

(РШМ) є важким, швидко прогресуючим і важко виліковним захворюванням, що вражає жінок дітородного і працездатного віку. Незважаючи на ефективний арсенал хірургічних, променевих і хіміотерапевтичних засобів для лікування раку шийки матки, використаних в якості самостійних і комплексних методів, смертність від злоякісних пухлин статевих органів у жінок залишається високою. Однорічна летальність з моменту встановлення діагнозу при раку шийки матки становить 16,3% [7].

Основними методами лікування персистентної ВПЛ-інфекції при наявності ділянок ураження епітелію являються різні деструктивні методи. Сформовані в останні роки тенденції в лікуванні недостатньо ефективні, часом агресивні, нерідко призводять до віддалених ускладнень. Адекватна імунотерапія сприяє придушенню активності ВПЛ і його повної елімінації, що знижує частоту рецидивів.

Вивчення в даний час імунопатогенетичних особливостей персистуючої папіломавірусної інфекції переконливо вказують на порушення клітинної імунної відповіді у даної категорії хворих. Різноманіття імунологічних порушень, особливості ВПЛ викликають великі складності в діагностиці, лікуванні та профілактиці персистуючої папіломавірусної інфекції. Тільки за умови вивчення імунопатологичних змін при даному захворюванні можливо розробити ефективні методи лікування, здатні вплинути на перебіг інфекції. Тому метою нашої роботи було узагальнення існуючих даних щодо вірусу папіломи людини.