Синдром слабкості синусового вузла
Лікування. При брадіаритміях, які виникли гостро і супроводжуються недостатністю кровообігу, використовують атропін 0,02−0,04 мг/кг в/в, адреналін 0,01 мг/кг п/ш або в/в 0,05- 1,0 мкг/кг/хв, ізопротеренол в/в 0,1−1,0 мкг/кг/хв (підвищувати дозу кожні 5 хв до досягнення ефекту), установку тимчасового або постійного штучного водія ритму, який також використовують при хронічних порушеннях. Причини… Читати ще >
Синдром слабкості синусового вузла (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Синдром слабкості синусового вузла (СССВ) — складний симптомокомплекс, який характеризується порушенням нормальної роботи синусового вузла та синоатріальної провідності з розвитком його дисфункції та порушенням роботи серця.
Причини виникнення: органічні ураження серця (міокардити, кардіоміопатії, міокардіофіброз, пухлини серця), стан після оперативних втручань на серці, системні захворювання сполучної тканини, інфекційні захворювання (дифтерія), гіпотиреоз.
Клініка. Особливостями є розвиток пресинкопальних та синкопальних станів, особливо на тлі фізичного та психоемоційного навантаження.
ЕКГ-ознаки СССВ:
- — персистуюча синусова брадикардія оцінена відповідно до вікових норм ЧСС із недостатнім пришвидшенням ЧСС на тлі фізичних навантажень;
- — СА-блокади з появою або без появи ритмів, що заміщають, нижчих центрів автоматизму;
- — реєстрація пауз ритму понад 3 с;
- — синдром тахі-бради (на тлі вираженої брадикардії реєструються епізоди фібриляції/тріїютіння передсердь);
- — довге відновлення ритму після екстрасистол, пароксизмальних тахіїсардій та електростимуляції серця.
Близькою до СССВ є вегетативна дисфункція синусового вузла, обумовлена активацією вагуса та послабленням симпатоадреналових впливів на синусовий вузол, проте зміни при останьому не досягають такої вираженості, як при слабкості синусового вузла. У диференційній діагностиці двох порушень використовують атропіновий тест та пробу з фізичним навантаженням. серце вегетативний дисфункція синусовий У діагностиці СССВ особливе діагностичне значення мають 24-годинне моніторування ЕКГ за Холтером, проба з фізичним навантаженням та черезстравохідна електростимуляція.
Лікування. При брадіаритміях, які виникли гостро і супроводжуються недостатністю кровообігу, використовують атропін 0,02−0,04 мг/кг в/в, адреналін 0,01 мг/кг п/ш або в/в 0,05- 1,0 мкг/кг/хв, ізопротеренол в/в 0,1−1,0 мкг/кг/хв (підвищувати дозу кожні 5 хв до досягнення ефекту), установку тимчасового або постійного штучного водія ритму, який також використовують при хронічних порушеннях.