Техніка складання звіту про рух грошових коштів, його види та методи розрахунку

1. Первинний (використовується тільки прямий метод розрахунку).

Базується на ідеї фінансового плану: надходження платежів і виплати одного періоду діляться за критерієм приналежності до якої-небудь галузі господарської діяльності і протиставляються один одному.

Серед переваг цього методу можна назвати наступні.

На відміну від похідного методу, при якому грошові потоки виводяться «побічно» з даних балансу і звіту про прибутки та збитки, первинний метод виходить «безпосередньо» з реальних (фактичних) грошових потоків. Завдяки цьому можна уникнути труднощів і неточностей, що зустрічаються у випадку похідного методу розрахунку в зв’язку з періодизацією господарських операцій насамперед внаслідок використання методу нарахування. За рахунок цього підвищується інформативна цінність звіту про рух грошових коштів.

Складання звіту про рух грошових коштів не залежить від балансу і розрахунку прибутків / збитків, що сприяє його більш швидкому складанню. Завдяки цьому первинний метод розрахунку підходить серед іншого і для короткострокового фінансового планування і розрахунку прибутків / збитків внутрішніми користувачами (напр., менеджерами), тобто корисний як інструмент управлінського обліку.

Інформацію про грошові потоки підприємства можна використовувати в різних цілях: при плануванні, управлінні та контролі ліквідності.

До недоліків первинного способу складання слід віднести перш за все високі трудовитрати.

2. Похідний (використовується прямий і непрямий методи розрахунку). звіт про рух грошових коштів складається в рамках річного звіту окремих підприємств і концернів на даних балансу і звіту про прибутки та збитки, звичайних або консолідованих.

Особливе значення даний вид розрахунку набуває завдяки своїм безсумнівних переваг, а саме тому, що методи ведення обліку і звітності, орієнтовані на баланс і звіт про прибутки і збитки, сприяють застосуванню саме похідного виду розрахунку, і зовнішні користувачі при аналізі можуть використовувати тільки похідний вид розрахунку. Практики й досі віддавали перевагу саме цей вид розрахунку з простоти розрахункових операцій, т. к. як звіт про рух грошових коштів окремого підприємства, так і концерну може бути складений на базі даних річної звітності цих господарських одиниць. При складанні звіту про рух грошових коштів концерну відпадає необхідність проводити консолідуючі проводки, так як вони вже були зроблені при складанні річного звіту концерну.

При спробі поглибленого аналізу на базі «похідного» звіту про рух грошових коштів слід мати на увазі і його недоліки:

ь Неможливість виділити окремо грошові потоки всередині концерну;

ь Похідний розрахунок приводить до тих самих результатів, що і первинний розрахунок, лише в тих випадках, коли відомі всі операції, не пов’язані з рухом грошових коштів, які можуть бути скориговані;

ь Якщо потрібно перерахувати одну валюту в іншу, то, складаючи звіт про рух грошових коштів, слід використовувати курс на момент здійснення платежу, у той час як використання даних з річного звіту концерну для складання звіту про рух грошових коштів передбачає, що буде застосований курс перерахунку на момент складання балансу і звіту про прибутки та збитки;

ь Оскільки для окремих підприємств концерну звіт про рух грошових коштів складатися не повинен, то не видно отримані в ході їх діяльності приріст або дефіцит грошових коштів.

При похідному розрахунку грошові потоки по основній діяльності можуть бути розраховані в ході складання звіту про рух грошових коштів у межах річного звіту як окремих підприємств, так і концернів прямим або непрямим методом. Обидва ці методу, передбачені окремими стандартами як альтернативні, приводять при наявності необхідної інформації до одного й того ж (сальдовим) результату.

Слабкою стороною непрямого методу є те, що надходження грошових коштів у вигляді виручки від реалізації і поточні витрати, пов’язані з виплатами грошових коштів, таким чином беруться до уваги.

Важлива мета звіту про рух грошових коштів — отримання інформації про те, як формуються фінансові кошти, — тим самим не виконується. Така обмежена інформативна цінність порівнянна з розрахунком прибутків і збитків, при якому упор робиться не на окремі статті витрат і доходів, а на річний прибуток/збиток.