Порівняння конкурентоспроможності вітчизняних та іноземних авіапідприємств

Актуальність. Авіаційна галузь належить до базових, стратегічно важливих секторів розвитку економіки України. Наявний потенціал авіаційної галузі має недостатній рівень розвитку та перебуває під впливом зростаючих проявів системної кризи. Стосується це практично всіх напрямків авіаційної галузі, а саме: авіабудування, авіаційних перевезень, транспортної інфраструктури та інше. Тому аналіз діяльності авіаційної галузі та її розвиток є досить актуальними питаннями.

Сьогодні в Україні найбільш важливою і стратегічною є авіаційна галузь, яка має великі перспективи, а саме: залучення інвестицій які призведуть до збільшення її конкурентоспроможності; співпраця зі світовими лідерами виробниками авіаційної техніки; завоювання та розширення ринків; створення нових робочих місць та підвищення кваліфікації працівників.

Але і сьогодні конкурентоспроможність авіапідприємств залишається на дуже низькому рівні. Авіаційна галузь України має певні проблеми: морально та фізично застарілий парк повітряних суден і обладнання; розбудова інфраструктури аеропортів, терміналів; модернізація та розвиток основних фондів галузі. Тому тема дослідження, присвячена питанню підвищення конкурентоспроможності українських авіапідприємств на зовнішньому ринку, є актуальною і своєчасною.

Постановка проблеми. Метою цієї статті є порівняння конурентоспроможності вітцизняних таіноземних авіапідприємств.

Результати дослідження. Дослідженню питання розвитку авіаційної галузі та підвищення її конкурентоспроможного стану присвячено ряд робіт вітчизняних ізакордонних вчених-економістів, таких як: О. Ареф'єва, О. Богданов, О. Брезіцька, О. Буглак, В. Дикань, Т. Клебанова, О. Кузьмін, Ю. Лисенко, Д. Львов, В. Маєвський, В. Матвєєв, О. Мних, Т. Сівашенко, О. Степанов, М. Тодаро, О. Тридід, Г. Хакен, Т. Шкода та інших. Незважаючи на широкий спектр питань, охоплених дослідженням, недостатньо опрацьованими як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературізалишається питання формування проблем та способів підвищення конкурентоспроможного стану авіаційної галузі України.

Рівень функціонування власного авіатранспорту відповідає, як правило, рівню загального економічного розвитку країни. Так, промислово розвинені країни традиційно займають провідне становище на ринку авіатранспортної індустрії. Що ж до України, то діяльність її цивільної авіації на сучасному етапі характеризується пріоритетним розвитком міжнародних повітряних сполучень і відновленням низки внутрішніх маршрутів, експлуатація яких є недостатньо ефективною. Адже більша частина внутрішніх перевезень виконується літаками радянського виробництва зі значним рівнем зношування, низькою паливною ефективністю та відсутністю можливості забезпечення достатнього рівня сервісного обслуговування. Крім того, розвитку внутрішнього ринку перешкоджає також дефіцит фінансових ресурсів, необхідних насамперед для відновлення парку та навчання пілотів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що проблеми існують не лише у перевізників.

Скажімо, проблемним фактором є аеропортові комплекси, можливості яких щодо сервісного забезпечення також вкрай обмежені. Причина та ж сама — відсутність необхідних капіталовкладень для їхньої модернізації. Наступним фактором є споживачі послуг внутрішнього авіаринку, які не є достатньо платоспроможними. Тому тарифи не можуть забезпечити прибуток навіть на на-прямах, що користуються попитом. Разом з тим на результати роботи авіапідприємств також впливають різні фактори зовнішнього та внутрішнього середовища [1, с. 9]. У той же час, міжнародні повітряні сполучення України забезпечуються польотами іноземних та національних перевізників, які різняться кращим сервісом.

Справді, розвиток міжнародного повітряного транспорту взаємопов'язаний із зовнішньополітичними та економічними відносинами. Це зазвичай вимагає вирівнювання рівня продуктивних сил транспортної системи та інших галузей матеріального виробництва, повної відповідності транспортної мережі розвитку міжнародних економічних, політичних і культурних зв’язків [1, с. 10].

Саме тому зростання національної галузі авіаперевезень — найважливіша конкурентна умова розвитку української економіки. Українські авіакомпанії достойно входять в конкурентний ринок. Проте говорити про ефективну конкуренцію українських компаній з грандами авіаційного бізнесу ще зарано. Варто врахувати, що наші сусіди — держави СС — десятиріччями накопичували потужності національних авіакомпаній, забезпечували своїм призначеним пе-ревізникам максимальну частку пасажирських потоків на міжнародних авіалініях. Натомість наш «національний виробник» авіапослуг нині почувається недостатньо захищеним. Тільки запровадження квот для українських та іноземних перевізників між Україною і Німеччиною сприяло тому, що потужна авіакомпанія Lufthansa може виставляти на напрямку від 400 до 600 крісел щодня і повністю відібрати пасажирів в українських компаній.

Отже, умови для національних авіаперевізників неадекватні жорсткій міжнародній конкуренції. Стратегія розвитку галузі досі не обговорена владою та учасниками ринку. Водночас у Державіаслужбі визнають, що на конкурентне зміцнення національних авіакомпаній є щонайбільше два роки. Очевидно, що невизначеність національних правил ринку може призвести до того, що українських авіаперевізників «зіпхнуть зі смуги» глобальні конкуренти [2, с. 11].

Проблемі оцінки підвищення конкурентоспроможності авіакомпаній присвячена значна кількість наукових досліджень, зокрема праці В. І. Щелкунова, С. О. Переверзєвої, Г. Ю. Кучерук, Н. Є. Полянської, Д. О. Бугайко, JI. Н. Кононової. Де зазначається, що конкурентоспроможність авіакомпанії залежить від загальної ефективності її діяльності та визначається якістю обслуговування пасажирів, рівнем безпеки. Результати дослідження конкурентоспроможності авіакомпанії дають можливість визначити її реальну ринкову позицію та розробити правильну і найбільш ефективну стратегію. Актуальність даного наукового напряму зумовлена тим, що з формуванням ринкових відносин у сфері цивільної авіації України проблеми стимулювання розвитку конкурентоспроможності національних авіакомпаній набувають особ-ливого значення.

Проте не розглянутим залишається питання підвищення конкурентоспроможності авіакомпаній України на міжнародному ринку. Пріоритетним для українських авіакомпаній є досягнення світових тенденцій повітряного транспорту. Необхідно виділити глобальні світові тенденції, які формують стан повітряного транспорту в даний час і в перспективі, і без урахування яких неможлива успішна діяльність жодної авіакомпанії. Це:

• 1) Активне впровадження в багатьох країнах політики дерегулювання і лібералізації як на внутрішніх, так і на зовнішніх авіалініях;
• 2) Консолідація та інтеграція авіакомпаній;
• 3) Розвиток автоматизованих систем бронювання;
• 4) Розподіл нових принципів фінансування постачань літаків (оренда авіакомпаніями літаків у фірм-посередників замість прямих закупівель у літакобудівних фірм);
• 5) Приватизація авіакомпаній;
• 6) Введення жорстких обмежень по шуму авіаційних двигунів;
• 7) Зростання ролі ІАТА і зміна її стратегії;
• 8) Швидке зростання вантажних експресперевезень дрібних відправок.

Сфера розвитку авіаційного ринку є вельми перспективною.

На сучасному етапі продовжується реформування авіаційної галузі в таких напрямах:

• — створення сильного конкурентоспроможного могутнього вузлового аеропорту на базі Державного міжнародного аеропорту Бориспіль; передача в комунальну власність державних регіональних аеропортів;
• — впровадження на державному рівні механізму лізингу повітряних суден і авіаційної техніки вітчизняними авіакомпаніями, створення Державного лізингового фонду;
• — посилення контролю з боку держави за дотриманням безпеки польотів і авіаційної безпеки.

Потенціал авіаційного ринку вимірюється тим, що Україна розташована на перехресті повітряних шляхів Європи. І крім того, держава має сьогодні великий парк вантажних літаків Іл-76, у тому числі і військових.

Подальше удосконалення функціонування ринку авіаперевезень пов’язане з модернізацією авіаційної техніки, реалізацією сумісного українсько-російського пріоритетного проекту по створенню нового пасажирського літака Ту-334, будівництвом і розвитком кооперації по виробництву регіонального па-сажирського літака АН-140 і середньо магістральних АН-74 ТК-300 і АН-148.

Отже, слід погодитися з думкою 3. М. Грушак, що успіх авіакомпанії в досягненні конкурентних переваг повинен ґрунтуватися на таких напрямах її діяльності:

• 1) Управління авіакомпанією має здійснюватися на принципах сучасного маркетингу з орієнтацією усієї діяльності авіакомпанії на кон’юнктуру ринку та динаміку попиту на авіаперевезення;
• 2) Забезпечення постійної модернізації експлуатованої авіатехніки, наявності широкої можливості заміни повітряних суден не тільки для конкретної міжнародної повітряної лінії, а й навіть для кожного конкретного рейсу, творчий підхід до використання усього наявного авіапарку повітряних суден;
• 3) Першорядне правило для працівників усіх служб авіакомпанії - забезпечення високих стандартів безпеки польотів, авіаційній безпеці, строге дотримання опублікованого розкладу польотів; 4) Сприяння постійній та цілеспрямованій роботі з підготовки кадрів, системний підхід до підвищення кваліфікації трудового колективу авіакомпанії;
• 5) Забезпечення високої якості обслуговування пасажирів по всьому ланцюжку технологічного процесу виконання перевезення — від оформлення перевезення до отримання багажу в пункті призначення. Особлива увага повинна приділятися рівню претензійної роботи з пасажирами у випадках затримки або втраті багажу;
• 6) Плановий рух авіакомпанії щодо поглиблення та розширення своєї частки ринку;
• 7) Проведення постійного контролю за рівнем експлуатаційних витрат, упровадження в практику оперативного управління прибутковістю кожного рейсу в процесі бронювання, широке використання комп’ютерної техніки на всіх етапах керівництва авіакомпанії (особливо планування і контроль) [2, с. 12].

Наразі українські авіаперевізники песимістично переглядають попередні пронози щодо подвоєння пасажиропотоків до 2010 р. По-перше, вітчизняні авіапідприємства не мають такого доступу до фінансових ресурсів (державних і комерційних), якими забезпечені їх відомі конкуренти. По-друге, міжнародний аеропорт «Бориспіль» вичерпав усі мислимі ресурси пропускної здатності, а будівництво нового терміналу тимчасово заблоковане. По-третє, пасажирські авіаперевезення — галузь вкрай чутлива до регуляторних рішень (або зволікань) держави. Не додає оптимізму і нещодавнє рішення федерального авіаційного управління США щодо того, що Україна «не дотримується міжнародних стандартів безпеки», відтак, для українських перевізників запроваджено обмеження на польоти в США.

Справді, далеко не всі вітчизняні авіакомпанії здатні вести конкурентну боротьбу. Якщо деякі з них і мають певні конкурентні переваги, то це не дає можливість багатьом з них ефективно їх реалізовувати через відсутність практики використання усього комплексу способів маркетингу: гнучкої тариф-ної політики, адекватної системи залучення пасажирів, ефективних способів стимулювання агентів і пасажирів і т. д.

Разом з тим кон’юнктурна ситуація на авіаційному ринку змінюється унаслідок розширення меж ринку і залучення до нього західних авіакомпаній, що мають значний досвід роботи в умовах жорсткої конкуренції.

Безпосереднє використання цього досвіду ускладнюється внаслідок його унікальності, відсутності схем конкретної поведінки.

Авіакомпанії зарубіжних держав (особли-во промислово розвинених), що мають фінансово-економічну перевагу над українськими, успішно завойовують український авіаринок. У даній ситуації спрацьовує принцип ефективності взаємодії зарубіжних авіакомпаній з державними структурами управління. Ос-танні лобіюють інтереси своїх підприємств на зовнішніх ринках, використовуючи законні методи свободи конкуренції і незаконні - економічного та політичного тиску на ринки країн, що розвиваються [2, с. 13].

Таким чином, на основі основних тенденцій розвитку авіаційної галузі можна визначити основні шляхи підвищення конкурентоспроможності авіакомпаній України на міжнародному ринку. На сьогодні для авіаційної галузі головними питаннями, що вимагають вирішення є:

• — проведення модернізації та оновлення авіаційної техніки авіакомпаній України, перш за все, через впровадження лізингової форми закупівлі нової авіаційної техніки вітчизняного виробництва;
• — модернізація українських аеропортів;
• — підвищення якості технічного обслуговування повітряних суден, підтримка їх льотної придатності;
• — закінчення структурної перебудови авіапідприємств в галузі, визначення шляхів подальшого акціонування авіакомпаній та аеропортів;
• — зосередження зусиль усіх організацій цивільної авіації на забезпечення стійкого зростання об'ємів перевезень;
• — удосконалення системи ставок аеропортових зборів для вітчизняних авіаперевіз-ників;
• — організація вітчизняного виробництва конкурентоспроможних транспортних засобів, які б відповідали міжнародним стандартам за техніко-екологічними характеристиками.

авіаційний галузь економіка конкурентоспроможність.

ЛІТЕРАТУРА

• 1. Полянская Н. Е. Организация коммерческой работы на воздушном транспорте: монография. — К.: НАУ, 2004.
• 2. Грушак 3. М. Підвищення конкурентоспроможності авіакомпаній України на міжнародному ринку / / Економіка. Фінанси. Право. — № 2. 2007 — С.10−13.
• 3. Прогноз развития воздушного транспорта до 2015 года / Циркуляр ICAO 304-АТ/127, Монреаль: сентябрь 2004 г.
• 4. Бугайко Д. О. Аналіз тенденцій і перспектив розвитку світової цивільної авіації / / Проблеми системного підходу в економіці - Електронний зб. наук, праць. — 2007. -Вип. 2. — К.: НАУ, 2007.
• 5. Рейтинг глобальної конкурентоспроможності [Електроний ресурс] // Інформаційне агентство Interfax-Україна. — Режим доступу: http://ua.interfax.com.ua/news/general/166 276.html