Основний зміст дисертації

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовані мета і завдання дисертації, визначені наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дослідження, відомості про публікації за темою дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження територіальної організації АПК» висвітлено сутність, основні функції та значення АПК, особливості реформування аграрного сектора економіки України та основні проблеми трансформації територіальної організації АПК.

В умовах трансформації АПК зазнала змін і його структура. Сучасну структуру АПК ми розглядаємо в трьох аспектах: галузевому, функціонально-галузевому та функціонально-територіальному. Традиційна галузева структура АПК нами продовжується та розширюється класифікацією за видами економічної діяльності, представлені в сучасному АПК на різних територіальних рівнях. Функціонально-галузева структура включає в себе агровиробничий блок, блок агропромислового виробництва, обслуговуючий блок та блок менеджменту та маркетингу. Кожний блок розбивається на підблоки, а ті, в свою чергу, — на ланки. Варто відзначити сполучання видів економічної діяльності на рівні ланок функціонально-галузевої структури.

Акцентуємо на посиленні ролі обслуговуючої сфери, зокрема системи ринкового агросервісу. Значних змін зазнала функціонально-територіальна структура АПК. За рівнями територіальної організації АПК виділяємо національний — в межах держави; регіональний в межах області; субрегіональний — рівень великих частин регіону (наприклад приморська частина Херсонської області); мезорегіональний — рівень адміністративно-територіальних одиниць, в тому числі міськрад; мікрорегіональний — в межах сільських та селищних рад та локальний — в межах окремих сільських поселень. В окремих випадках при наявності інформаційної бази можна продовжити диференціацію територіальних рівнів до точкового рівня — на базі окремих підприємств та господарських формувань.

До форм територіальної організації відносимо: спеціалізовані сільськогосподарські території (зони, райони, підрайони, ареали), агропромислові системи та агропромислові кластери. Агропромислові системи утворюється на основі одного з типів агропромислової інтеграції, відповідно утворюючи наступні системи: аграрна (сільськогосподарська неспеціалізована); агропромислова, агропромислово-фінансова та агросервісна системи. У формуванні будь-якої системи основна роль належить існуючим зв’язкам між основними елементами (підсистемами). До таких ми відносимо: організаційно-економічні зв’язки (організаційно-управлінські, маркетингові, агросервісні) та технологічні зв’язки.

Новим явищем в структурі АПК (передусім в межах регіонального АПК) є агропромислові кластери. В розумінні дисертанта агропромисловий кластер трактується як територіальне поєднання різних за галузевою спрямованістю підприємств, організацій, закладів, які можуть бути задіяні в процесі агропромислового виробництва та розташовані в географічній близькості один від одного. Серед них можна виділити: сільськогосподарські, переробні підприємства, науково-дослідницькі та освітні заклади, ринкова інфраструктура тощо.

Відзначимо, що розвиток інтеграційних зв’язків є однією з передумов формування сучасного АПК. В умовах трансформації АПК змінився характер інтеграційних зв’язків між учасниками агропромислового процесу. Пропонуємо виділяти такі сучасні типи агропромислової інтеграції (табл. 1): сільськогосподарська, або аграрна (неспеціалізована) агропромислова інтеграція; власне агропромислова інтеграція (поєднання сільськогосподарського виробництва та промислової переробки сільгоспсировини); агропромислово-фінансова (поєднання сільгоспвиробництва (С/Г) з промисловою переробкою сільгоспсировини (П/П) та банківсько-фінансовим забезпеченням (Ф)); агросервісна (С/Г+ПП+Ф+А); кластерний тип інтеграції (поєднує всі типи агропромислової інтеграції в межах конкретної території).

Створення нових інтегрованих форм є необхідною умовою впровадження ринкових принципів господарювання. Важливою особливістю цього процесу є об'єднання зусиль фінансово-промислових груп та сільськогосподарських підприємств для виробництва товарної сільськогосподарської продукції, посилення функцій агросервісу, менеджменту та маркетингу.

Таблиця 1. Типи агропромислової інтеграції та їх форми.

Другий розділ дисертації «Методичні засади дослідження трансформації територіальної організації регіонального АПК» присвячений розгляду методичних засад дослідження сучасного розвитку територіальної організації АПК в умовах його трансформації. Шляхом аналізу попередніх досліджень запропонована власна методична схема дослідження сучасного розвитку територіальної організації АПК регіонального рівня. Відзначимо, що методика суспільно-географічного дослідження спрямована на визначення тенденцій і напрямків розвитку регіонального АПК та виявлення сучасних форм геопросторової організації, які забезпечують ефективність його функціонування.

Методичні засади дослідження трансформаційних зрушень в територіальній організації АПК регіону передбачають застосування наступних принципів: принцип ретроспективного і перспективного аналізу, або аналізу динамічних процесів; принцип врахування причинно-наслідкових зв’язків; принцип поєднання територіального та галузевого аналізу; принцип врахування економічної доцільності; принцип продовольчої безпеки; принцип екологічної безпеки; принцип зміни домінант формування інтеграційних зв’язків; принцип екологічної безпеки; принцип радикальних змін в землеволодінні та землекористуванні; принцип впровадження науково-інноваційних методів управління та розвитку агропромислового виробництва; принцип пріоритетності формування агропромислових кластерів.

У третьому розділі дисертаційного дослідження «Трансформація АПК Херсонського регіону в сучасних умовах» розглядаються основні аспекти та напрямки трансформації територіальної організації АПК Херсонського регіону.

Сучасний розвиток агропромислового комплексу Херсонської області характеризується наявністю великої кількості різних організаційно-економічних форм господарювання, а також особистих господарств населення. Протягом останніх двадцяти років відбувався поступовий перехід від колективних і державних структур до приватних, в результаті якого сформувалося багатоукладне сільгоспвиробництво.

Аналіз динаміки виробництва сільськогосподарської продукції протягом 1990;2007 рр. свідчить про значне скорочення виробництва в громадському секторі та збільшення частки виробництва сільгосппродукції в особистих господарствах населення (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка виробництва сільгосппродукції різних видів господарств (у % до загального виробництва)

Автор дисертації вважає, що найбільш виправданим в сучасних умовах є існування багатоукладного сільського господарства з інтенсивними інтеграційно-кооперативними процесами, спрямовані на укрупнення господарств (зокрема, фермерських) і створення нових виробничих формувань. Для господарств, які володіють незначними земельними ділянками, доцільним є кооперування між собою.

Враховуючи той факт, що більшість фермерських господарств володіють незначними за площею сільгоспугіддями, вважаємо за доцільним розвиток кооперативних об'єднань, існування яких дозволить спільно використовувати наявні в них матеріальні ресурси. Особливо це стосується використання вкорочених сівозмін та чергування вирощування сільгоспкультур (для запобігання значного виснаження ґрунтового покриву) між господарствами (фермерами).

Аналіз динаміки сільгоспугідь вказує на значне скорочення цих площ у земельній структурі. За період 1996;2006 рр. площа сільгоспугідь у володінні підприємств та громадян скоротилася на 188,6 тис. га (з 1937,1 тис. га до 1748,5 тис. га) за рахунок розкорчування багаторічних насаджень та виведення земель із сільськогосподарського обігу. Щорічне зменшення угідь становило приблизно 19,97 тис. га, про що засвідчує величина розрахованого параметра, отриманого в результаті визначення основної тенденції (тренду) динамічного ряду, розрахованого на основі лінійної функції (y=1827,02−19,97t) (рис. 2).

Рис. 2 Динаміка сільгоспугідь за період 1996;2006 років

Проведені дослідження дозволили визначити основні тенденції сучасного використання земель сільськогосподарського призначення на території регіону: значна подрібненість землеволодінь в межах області (внаслідок реорганізації великих сільгосппідприємств радянського типу та появи низки дрібних форм господарювання, зокрема фермерських господарств), що практично унеможливлює участь дрібних товаровиробників у відносинах з кредитно-фінансовими установами;тенденція зменшення площ пасовищ, багаторічних насаджень; тенденція збільшення сільськогосподарських угідь у володінні господарств населення та фермерських господарств; тенденція посилення територіальної концентрації площ сільгоспугідь в межах великих підприємств та інтегрованих формувань (в тому числі, за участю іноземного капіталу); тенденція поступового збільшення площі зрошуваних земель з використанням новітніх технологій краплинного зрошення.

Аналіз використання посівних площ Херсонської області показав істотне збільшення частки технічних культур (з 9% у 1990 р. до 35,2% у 2007 р.), незначне зменшення частки зернових культур (з 53,9% до 51,8%). Протягом досліджуваного періоду трансформаційних змін в регіональному АПК спостерігається тенденція зменшення посівів кормових культур (з 34,7% до 6,1% за той же період), які є необхідною складовою повноцінного розвитку тваринницької галузі. Позитивною тенденцією є збільшення питомої ваги посівів картоплі і овоче-баштанних культур (з 4,9% до 7,6%). Вирахування питомої ваги культур в загальній посівній площі адміністративно-територіальних одиниць дозволило побудувати картограми, які дали змогу провести аналіз змін у територіальній диференціації посівів сільгоспкультур на території регіону.

Аналіз динаміки за період 1995;2007 рр. показав значне скорочення поголів'я основних сільськогосподарських тварин: поголів'я великої рогатої худоби (ВРХ) скоротилося на 403,1 тис. голів, або 71,2%, у т.ч. корів — на 139 тис. голів, або 61,1%; поголів'я свиней і овець та кіз відповідно — на 342,7 і 324,3 тис. голів, або 66,3% і 82%; поголів'я птиці скоротилося на 97,1 тис. голів, або 2,6%. Побудовані картограми дозволили проаналізувати зміни у територіальній диференціації поголів'я сільськогосподарських тварин в господарствах регіону протягом 2003;2007 рр. Найбільших змін зазнало поголів'я ВРХ, овець та кіз. Посилилась територіальна диференціація у просторовому розміщенні поголів'я птиці.

Застосування в дисертації графіків Лоренца дозволило проаналізувати зміни територіальної концентрації виробництва тваринницької та рослинницької продукції. Для сільгоспвиробництва регіону характерним є посилення процесів спрощення спеціалізації, спостерігаються тенденції посилення територіальної концентрації виробництва окремих видів рослинницької (картоплі, овочів) та тваринницької продукції (молока, яєць). Для визначення спеціалізації сільгоспвиробництва та її динаміки було використано формулу, запропонована І.М. Дудником:

де Іс — індекс спеціалізації; Qj — вартість реалізованої продукції певного виду продукції в і-тій адміністративно-територіальній одиниці; - сума реалізованої продукції цього ж виду в області; Ti — вартість всієї реалізованої продукції в і-тій адміністративно-територіальній одиниці; - вартість всієї реалізованої сільгосппродукції в області. Нині головним напрямком спеціалізації на території регіону залишається зернова галузь, далі йде виробництво технічних культур (соняшник), овоче-баштанних культур, виробництво молока, м’яса, молока та птиці.

В структурі промислової переробки сільгосппродукції регіону переважного розвитку набула харчова промисловість. Тенденції розвитку переробки сільгосппродукції в регіоні свідчать про значне скорочення об'ємів постачання сільгоспсировини на переробні підприємства. Більшість реалізованої продукції постачається на ринки або проходить первинну переробку на самих сільгосппідприємствах. Протягом реорганізаційних змін порушена рівновага між сферою виробництва та сферою промислової переробки сільгоспсировини, характерним є наявність значного цінового диспаритету між продукцією сільгосппідприємств та промисловості.

Використання формули (1), яку можна розглядати, як коефіцієнт територіальної локалізації товарного сільгоспвиробництва, дозволило визначити потенційні агропромислові кластери на території регіону. Акцентуємо, що кластерна модель розвитку господарства дає змогу більш раціонально використовувати ресурси та конкурентні можливості території. Необхідність міжгалузевого поєднання господарств на одній території пояснюється економічною доцільністю кооперування між учасниками єдиного технолого-виробничого процесу, циклу (рис. 3).

Рис. 3. Агропромисловий кластер

Виявлення потенційних кластерів проводилось на основі обчислення індексу спеціалізації сільськогосподарських підприємств за основними групами сільськогосподарської продукції: зернових, технічних культур, плодоовочевої продукції, м’яса ВРХ, свиней, птиці, молока та яєць. За результатами дослідження виділено території, пріоритетні для розвитку агропромислових кластері (рис. 4).

Птахопромисловий М’ясний.

Плодоовочеконсервний Молокопереробний.

Зерно-борошномельний Ефіроолійний Рис. 4. Території регіону, пріоритетні для розвитку агропромислових кластерів