Аналіз матеріалів програми «Межа закону»

Ліцензувати філіали вузів вже не модно

Предметом дослідження в матеріалі (ДОДАТОК А) стала реальна конкретна ситуація поточної (на той час — розслідування проводилося в лютому 2005 року) дійсності.

За основу тематичного рішення твору обрана ситуація, що склалася навколо функціонування одного з філіалів російських вищих навчальних закладів, відкритих в Севастополі. Ця ситуація розглядалася й досліджувалася журналістом через призму проблеми легітимності здійснення освітньої діяльності іноземними, зокрема російськими вузами на території України, відсутність якої в даному конкретному випадку ставить під загрозу отримання студентами дипломів державного зразку.

Ідея щодо проведення розслідування на предмет законності діяльності закладу виникла завдяки випадковій бесіді в транспорті, що відбулася між журналістом та матір'ю одної із студенток вузу. Після цього, журналіст відвідує місце розташування будівлі вузу та зіставляє побачені факти з фактами, про яки йшлося в розповіді жінки. Результати порівняльного аналізу емпіричних даних — спостереження та бесіди, а також користуючись певним досвідом, журналіст ставить гіпотезу. Отримавши аргументи на її користь, більше не зупиняється, ставлячи і додаючи припущення за припущенням, все більше переконуючись в тому, що рухається в правильному напрямку.

Крапку в його пошуках ставить генеральне інтерв'ю. Таким чином було викрито, що незаконні дії керівництва іноземного вузу (відповідно до діючого законодавства України в певних галузях) полягали не лише в сфері земельних відносин, архітектури й містобудівництва, а й в сфері освіти.

Роком раніше до початку цього розслідування Міністерство освіти і науки України позбавило ліцензій та зупинило роботу понад двохсот структурних підрозділів Вузів по всій Україні, серед них — десять в Севастополі, з яких 3 — російських філіали. За останні два роки закрито ще понад сто. Тож, оцінюючи проблему, під кутом зору якої розглядалася ситуація, за певними критеріями[19], робимо висновок, що вона є проблемою державного масштабу і державної значимості.

Конкретна ситуація до виходу матеріалу в програмі «Межа закону» в жодних ЗМІ висвітленою не була. Більше того, як з’ясовувалося журналістом в процесі дослідження, представники державних установ, що мали б контролювати ситуацію навколо іноземного вузу, який з’явився в регіоні, якщо й володіли інформацію щодо нелегітимної роботи вузу, жодним чином (за їх власним ствердженням) не могли на неї вплинути. Тож, зовнішньо ситуація виглядала позитивною до того, як мав місце факту появи в ній журналіста-розслідувателя. Можна стверджувати про її новизну.

Щодо відношення реальної конкретної ситуації до масштабної проблеми. Враховуючи те, що проблема відома, вже мала місце в інших ситуаціях дійсності, а дана конкретна локальна ситуація — лише черговий прояв її існування, можна говорити про те, що описана ситуація виявляє конфліктний характер вчасно не подоланої проблеми.

Серед цільових установок, які ставив перед собою журналіст в процесі творчої діяльності були опис предмета відображення, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, оцінка предмета відображення, прогноз розвитку предмета відображення. Програма дій чітко не сформульована. В якості робочої ідеї обрано конструкцію: прийміть до відома та дійте на власний розсуд [20].

Ідея в тексті не більше, ніж підказка, як і повинно бути, не несе в собі владної інтонації, не і прихованим нав’язуванням конкретної моделі поведінки [21].

Втілення ідейно-тематичного рішення здійснюється за допомогою всіх елементарних виражальних засобів. Втім, образний ряд значно програє фактологічному й нормативному, майже кожний елемент якого супроводжує відповідний новий відкритий журналістом в процесі пізнання факт.

Поява яскравої образності, що буде основою опорної ідеї автора, матиме місце під час технічного монтажу [22]. Під час склеювання кадрів монтажер за авторським рішенням скористається прийомом паралельного монтажу — асоціативним для виявлення внутрішніх суб'єктивних зв’язків (вставка із мультфільму).

Під час дослідження використовувалося кілька методів збирання інформації (пізнання предмету відображення). Серед емпіричних зокрема: інтерв'ю, бесіда, спостереження, вивчення документів. Переважну частину тексту складають інтерв'ю, міркування у вигляді інтерпретації їх змісту та постановки гіпотез, а також оповідання послідовності дій та прийнятих журналістом рішень. Таким чином, серед методів демонстрації фактів превалюють реконструктивне та репортажне оповідання, репортажний та реконструктивний опис, констатація. Присутні, але в меншому ступені, таки методи демонстрації фактів, як характеристика, міркування, пояснення й типізація. Нормативний ряд представлений у вигляді цитування (інтерв'ю), документів тощо і є технологічним. Втім, має місце нестача нормативів правового характеру.

До побудови тексту застосований констатуючий підхід, що в певній мірі забезпечує рівноцінне представлення текстових елементів фактологічного шару та шару оціночної інформації на кожному інформаційному рівні. Чіткість представлення текстових елементів в їх власних межах забезпечено. Витримано інтонаційну цілісність знайдених монтажних прийомів.

В тексті представлена необхідна й достатня кількість підтем для організації контакту з адресатом інформації. Послідовність композиційних блоків виправдана жанром монтажними прийомами, що були використані. Існує введення в ситуацію, після чого окреслюється проблема, яка на початку постає у вигляді гіпотези, а в процесі пізнання журналістом дійсності набуває за значимістю ролі складової частини загальної проблеми. Автор пред’являє низку оцінок і аргументів на кожному етапі пізнання на шляху до виявлення головної проблеми та ставить практичне питання.

Негативний елемент. В тексті наводиться власна думка автора, основана на емпіричному пізнанні, аналізі та умовиводах щодо беззаконності дій суб'єктів дослідження; автор відверто звинувачує їх в порушенні законів держави, на території якої вони перебувають та здійснюють комерційну діяльність, втім не наводить жодної цитати з правоустановчого документу, закону, який би міг це підтвердити. Фактично, люди не обізнані в цій сфері правових відносин, мусять вірити журналістові на слово, що в питаннях, пов’язаних з правовим полем, неприпустимо. На підтримку своєї позиції журналістом не наводиться жодного коментарю юриста, спеціаліста в галузі права у вигляді інтерв'ю. Тож ряд правових нормативів є неповним, і можна стверджувати, що автор не дотримався статті 5 — ї Кодексу професійної етики українського журналіста [23].

Виходячи із критеріїв класичного розслідування та визначення жанру журналістського розслідування приходимо до висновку, що цей матеріал можна вважати журналістським розслідуванням. Присутні всі три основні елементи, що характеризують твір цього жанру:

• 1) журналіст проводить розслідування, яке не проводив ніхто інший;
• 2) тема матеріалу важлива для певної категорії телеглядачів;
• 3) інші намагаються сховати зачеплені в розслідуванні факти.

Всі представлені в матеріалі інтерв'ю погоджені з особами, які їх надавали. Копії документів отримані чесними методами. В тексті присутня «точка зору другої сторони» — властива і обов’язкова цьому жанрові компонента.