Земельні ресурси. 
Географія Чернігівської області

Фізико-географічне положення області, особливості її природно-ресурсного потенціалу зумовлюють провідну роль земельного фонду, як одного з найважливіших ресурсів області. Основним природним земельним багатством області є особливо цінні продуктивні землі до яких відносяться темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені, чорноземи типові нееродовані суглинкові, лучно-чорноземні незасолені суглинкові ґрунти.

Найвищий біопродуктивний потенціал мають землі Бахмацького, Талалаївського, Ніжинського, Менського, Борзнянського, Срібнянського, Прилуцького, Варвинського та Носівського районів.

За якісною характеристикою ґрунтів в області налічується 869,8 тис. га дефляційно небезпечних та 65,7 тис. га водноерозійних земель.

Структура земель за їхнім цільовим призначенням свідчить про високе фонове антропогенне навантаження. Найбільше впливають на стан довкілля області сільськогосподарські угіддя, які займають 66% загальної площі.

Аналіз сучасного стану земельних ресурсів області свідчить про наявність їх деградації, що проявляється насамперед у збільшенні площ еродованих та наявності деградованих і малопродуктивних земель, які підлягають консервації на загальній площі 138,7 тис. га.

На схилових землях сільськогосподарських угідь ґрунти руйнуються як площинною так і глибинною ерозією. Щорічно зі схилів еродованої ріллі змивається 292,6 тис. м3 твердого стоку. Разом з природними факторами, розвитку ерозійних процесів сприяють високий ступінь розораності територій, низький відсоток заліснення схилових земель, недотримання заходів щодо збереження ґрунтів у Варвинському, Коропському, Новгород-Сіверському, Срібнянському, Прилуцькому районах.

З метою охорони земель на території області створено протиерозійний комплекс, який складається із 63 протиерозійних ставків, 91 скидної споруди, 19 загат і перепадів, 460 км валів та 10 тис. га полезахисних лісосмуг. Також в ході реалізації заходів щодо охорони земель створено 242 га захисних лісових насаджень. Проведено рекультивацію порушених і відпрацьованих земель на площі 195 га.

За наслідками господарської діяльності на території області налічується 3,2 тис. га порушених земель, з них відпрацьованих 1,7 тис. га. Аналіз динаміки агрохімічних показників ґрунтів показав, що вміст основних елементів живлення (фосфору і калію) суттєво знизився. Вміст кальцію, гумусу та кислотність ґрунтів практично не змінились. Вміст у ґрунтах важких металів (кадмію, свинцю, міді і цинку) не перевищує допустимих рівнів. Залишкову кількість пестицидів у ґрунтах не виявлено.

В цілому по області вміст гумусу в ґрунті за останні 5 років знизився на 0,02%. Проте в останні роки обсяги застосування органічних та мінеральних добрив різко зменшились, що позначилося на родючості ґрунтів.

Важливою складовою в проблемі родючості ґрунтів лишається їх кислотність. У межах орних земель кислотні ґрунти займають 489,5 тис. га (42%). За останні 5 років в цілому по області площі кислих ґрунтів збільшились на 65 тис. га. Різке підкислення ґрунтів пояснюється тим, що в зв’язку з відсутністю фінансування, вапнування кислих ґрунтів в області майже припинено. Проведення заходів по докорінному поліпшенню земель є необхідною передумовою створення екологічно-збалансованих агросистем, обумовлюючим фактором значного підвищення продуктивності ґрунтів.