Грунти. 
Характеристика Південно-Африканської Республіки

В країні найбільш широко поширені каштанові і червоно-бурі грунти. Ці два типи грунтів займають майже половину території країни: від Західного узбережжя до підніжжя Драконових гір (район Калахарі, Середній і майже весь Високий Велд, великі площі Бушвелда, а на півдні Велике і Мале Карру). Наявність названих типів грунтів визначається кліматичними умовами, в першу чергу кількістю опадів. Світло-бурі і червоно-бурі грунти характерні для пустельно-степових областей, каштанові - для сухих степів.

У східній частині Високого Велда і в Бушвелді поширені чорні, чорноземні і каштанові грунти. Чорні залізисті грунти сухих саван, які фермери називають «Чорним торфом», відрізняються родючістю. На піднесених місцях часто зустрічаються більш вилужені червоні грунти.

Прибережні райони відрізняються великою різноманітністю грунтів. На Східному узбережжі в найбільш низинних частинах розвинені родючі червоноземи і жовтоземи субтропічних областей. Південно-Західне узбережжя — область досить родючих бурих грунтів.

Всі грунти вимагають внесення мінеральних і органічних добрив. Поряд з цим необхідна постійна боротьба з грунтовою ерозією. Неправильна розораність схилів і непомірний випас худоби ведуть до руйнування структури грунтів, їх ерозії. Посушливий клімат створює проблему штучного зрошення. Всього 15% земель ПАР придатні для сільського господарства.