Демографічна ситуація. 
Економіко-географічна характеристика Болгарії

Населення на 2012 рік становило близько 9 млн осіб, з яких — 51,3% жінки та 48,7%. У період 2001 — 2011 року населення країни зменшилося на 564 331 людина, при середньорічному темпі зменшення від 0,7%. В даний час середня тривалість життя в Болгарії: 77 років для жінок і 70 років для чоловіків, приблизно чверть населення складають люди пенсійного віку. Народжуваність в країні - 9,2 немовлят на тисячу осіб, а смертність 14,4 осіб на тисячу.

Починаючи з 90-их років XX сторіччя народжуваність стала знижуватися. У зв’язку з цим, а також з причини міграцій населення Болгарії скоротилася майже на мільйон осіб. Сьогодні в країні спостерігається демографічна криза. А природний приріст населення є від'ємним. Це говорить про те, що в Болгарії мешканців помирає більше, ніж народжується. Належить до першого типу відтворення населення.

Залежно від напрямів демографічної політики належить до групи країн, які здійснюють політику стимулювання росту населення. В останні роки прийнято низку державних документів, орієнтованих на поліпшення демографічної ситуації, зміцнення сімейно-шлюбних стосунків, формування усвідомленого батьківства. Держава почала заохочувати великі сім'ї та обмежувати аборти. Це передусім національна програма «Планування сім'ї"(1994 р.). Поліпшила демографічну ситуацію політика держави, спрямована на обмеження абортів і заохочення великих сімей. Знизилася народжуваність лише в сільській місцевості, що пов’язано з відтоком працездатного населення в міста.

Великий вплив на чисельність населення надає міграція, найбільш значуща хвиля еміграції мала місце на початку 70-х років, коли понад 35 тисяч турків покинули країну. Були й інші хвилі міграції, однак їх масштаби були не такі великі, і вони не чинили такого істотного впливу на чисельність населення країни.

За даними Міжнародної організації з міграції, кількість іноземців, що постійно перебувають у Болгарії, досягає 55 тис. осіб. При цьому переважають громадяни сусідніх держав, переважно Туреччини, Македонії, Греції, а також росіяни, українці і молдовани. Є мігранти і з більш далеких країн: китайці, пакистанці, індійці, іракці. Наростає і так звана пенсійна еміграція в Болгарії, де прожити на європейську пенсію набагато простіше, ніж в Англії, Німеччині або Скандинавії.

Основна мета економічних імміграційних законів у всіх країнах, Болгарія не виняток, залучити гроші економічних іммігрантів для того, щоб підтримати економіку, дати робочі місця насамперед своїм жителям за рахунок економічних іммігрантів. За діючим в Болгарії законодавством, економічний іммігрант повинен вкласти певні кошти в розвиток свого бізнесу, прийняти, як правило, на роботу не менше 10 осіб з числа місцевих жителів і незалежно від того, чи пішов у тебе бізнес або ж ні платити всім мінімальну заробітну плату.

Болгарію можна по праву віднести до країн з сезонною міграцією трудових ресурсів. Це пов’язано насамперед з сезонністю робіт в Болгарії і високим безробіттям (12%). Велику роль в економіці країни грає туризм, тривалість курортного сезону в Болгарії 5 місяців, в індустрії туризму в цей період включена до 36% населення країни, коли курортний сезон закінчується, населення пов’язане з туризмом мігрує або в Південні регіони Болгарії з метою працевлаштування в сільському господарстві або в іншу країну, найбільш ймовірними з них є Італія, Росія, Швейцарія, причому на частку Росії припадає до 60% мігрантів, це пов’язано з тим, що Болгарам близька російська мова, традиції та звичаї, та й роботу не пов’язану з розумовою працею або високою кваліфікацією знайти простіше в Росії.

Причинам еміграції є очікувані можливості досягнення більш високих доходів і більш високого рівня життя, можливості для досягнення більш високих доходів і вищій рівень життя. Ця мотивація поєднується з прагненнями до кращої освіти і розвитку кар'єри. Більше однієї чверті людей у віці від 20 до 29 років планують тимчасово емігрувати в найближчому майбутньому, згідно з опитуванням, проведеним Національним інститутом статистики, який був опублікований у 2009 році. Тим не менш, спостерігається зміна в соціальній структурі міграційних потоків.

Спад економіки у Західній Європі призвів до втратити роботи багатьма болгарськими емігрантами.

Іспанія: країна з дуже великою болгарської громади мігрантів. Деякі мігранти, які втратили свої робочі місця вибрали саме її для проживання, або в очікуванні кінця рецесії. Ті хто поверталися в Болгарію, згодом знову їхали в Іспанію, стверджуючи, що криза в Болгарії ще більш гостра.

Важливими напрямками еміграції також є Бельгія, Німеччина, Голландія, Греція та Північна Америка.

У містах живуть 72,5%, у селах — 27,5%. Найбільшою є міська область Софія, в якій живе 1 291 591 людина або 17,5% з населення країни, а найменша — Відінська область, з населенням 101 018 осіб (1,4%); населення країни проживає в 255 містах та 5 047 селах; в 181 населених пунктах люди постійно не живуть; 21% населення живе в селах з населенням від 1 до 50 чоловік, 36% - у селах з населенням від 100 до 500 осіб і 33,6% населення живе в семи найбільших містах країни, з населенням понад 100 000 чоловік — Софія, Пловдив, Стара Загора, Варна, Бургас, Русе і Плевен.

19,6% жителів країни мають вищу освіту, 43,4% - середнє, 23,1% - базову, 7,8% - початкову, 4,8% - незакінчену початкову і 1,2% ніколи не відвідували школу. 2] У 54,1% будинках в містах та 18,1% у селах є персональні комп’ютери, а в 51,4% і 16,4% - доступ в Інтернет. 3].

У 2011 році 6 933 748 людини мали право голосувати на президентських виборах і 6 514 917 — на місцевих. 4].

Більша частина працездатного населення в Болгарії зайнята в промисловості - близько 33%, у сільському господарстві зайнято близько 20% населення. Економічно активне населення становить близько 46% жителів країни. Тільки невелике число ремісників і дрібних торговців працюють поза межами державного і кооперативного секторів. Починаючи з 1950;х років частка промислових робітників у загальному числі зайнятих постійно зростала за рахунок зниження частки працюючих у сільському господарстві.

Безробіття стало зростати після 1990 у зв’язку з переходом країни на рейки ринкової економіки. У 1992 число безробітних оцінювалося в 15,3%, у 1994 — 20,5%, 1995 — 11,1%, а в 1997 — 13,7% активного населення. До кінця 1990;х років число безробітних скоротилося, але все ж становить більше 10% працездатного населення.

Що стосується етнічного складу населення Болгарії, то він сформувався під впливом історичних і географічних особливостей країни. Сама велика етнічна група — болгари, вони складають 85% всього населення країни, друга за величиною етнічна група — турки, на їх частку припадає 9% населення, в країні також проживають цигани, вірмени, євреї, греки та представники інших національностей. Відносини між болгарським населенням і меньшинственными групами хороші, конфліктів на етнічному ґрунті в країні немає.

Майже 85% жителів цієї країни становлять болгари. Ця цифра також включає незначна кількість македонців, вважаються етнічними болгарами. Крім представників корінної національності, в цій країні проживає значна кількість турків (близько 10% загального населення) і циган (4,7%). Крім того, населення Болгарії включає в себе вірмен, росіян, греків, румунів, українців, євреїв і каракачан. Проте представники цих етнічних груп становлять не більше 0,5% від загального числа жителів країни. Рідною для себе мовою (85%) вважають болгарську, 9,6% - турецький, та 4,1% - циганський. Також уживаються російський, англійський, німецький. Болгарська мова належить до південнослов'янської групи індоєвропейської сім'ї і є найдавнішою із слов’янських писемних мов. Основною релігією є болгарська православна церква — 85, іслам — 12,2%, католиками — 0,6%, протестантів — 0,5%, іудаїзм.